37. Різноманітність видів та форм художньої культури модернізму.

Зростання можливостей використовувати сучасну технологію у найважливіших сферах матерального виробництва, розширення форм споживання супроводжувалося засвоєнням нових типів духовності, відображених у культурі модернізму. Більшість дослідників поясноє виникнення модернізму своєрідною світоглядною та художньо-естетичною реакцією на глибоку духовну кризу суспільства. Внаслідок помітного ускладнення соціальних відносин і загострення протиріч, розрив між сутністю та видимістю виявився настільки явним, що для його подолання позиція реаліста-констататора, який лише прискіпливо спостерігає за дійсністю, - вже вкотре в історії стає непридатною, неефективною. Ця ситуація вимагала нових естетичних принципів, нової стилістики, принципово нової організації художньої реальності. Крім того, поглиблюється процес самопізнання людини, від-криття в індивіді невідомих до того науці таємниць. Тому культура модернізму є, по суті, елітарною, тобто орієнтованою на невелику кількість людей, які володіють особливим художнім сприйняттям. Звідси одна з особливостей модернізму – розрив зв’язків з масовою художньою свідомістю, масовим художнім смаком. Термін «модернізм» походить від французького слова «moderne» – новий. Він має такий же корінь, що й слово «мода», і часто використовується у значенні «нове мистецтво», «сучасне мистецтво». Модернізм – термін сумарний, він означає множинність неподібних один до одного різнорідних і суперечливих художніх напрямків з різними платформами, але з принципово філософсько- світоглядною спільністю. Для художньої культури модернізму характерне розмаїття видів і форм. Модерністська поезія стала на шлях розриву з поетичною традицією, бунту проти звичних норм віршованого мовлення, на шлях бурхливої словотворчості. Так, «дадаїзм» (від «дада» – дитячий лепет) стверджував алогізм як основу творчого процесу, перетворивши літаратуру на хаос словесного сміття. В імажиністів (від фр. Image –образ) логічно мало пов’язані метафори та образи перетворювали вірші на своєрідні «каталоги образів». Футуризм (лат. Futurum – майбутнє) оголосив людські почуття «слабкостями», проголошуючи критеріями прекрасного «енергію», «швидкість», «міць». Справжніми досягненнями футуризму можна вважати динамізм та симультанізм (проникнення предметів один в одний). Основні естетичні принципи модернізму в образотворчому мистецтві – заперечення образотворчості, абстракціонізм, поп-арт. Художники-кубісти своє бачення світу відображали геометричними фігурами у брунатних сірих і чорних. Абстракціонізм відмовляється від зображальності, предметності живопису. Абстрактна мова живопису – мова свободи, гнучка, «відкрита», незалежна ні від сюжету,ні від предмету, ні від людського образу . Виникнення сюрреалізму(фр. Surrealisme – надреалізм) було відображенням післявоєнного світогляду абсурдності будь-якої системи людського буття. Мистецтво розглядалося як засіб вивільнення підсвідомого з метою перетворення світу Музичним модерном вважалася така музика, яка передавала почуття розгубленості індивіду в оточуючому світі та повністю відмежовувалася від будь-яких було соціальних завдань. Естетичним принципом музичного авангарду було заперечення музичної організованності, мелодії, гармонії, поліфонії (конкретна музика – запис на магнітну стрічку різних природних або штучних звучань, алеаторика – створення музичних композицій за принципом випадковості, пуантилізм – викладення музичної думки за допомогою уривчастих звуків). На думку модерністів, особливу роль у сучасному світорозумінні може зіграти театр. З’являються ідеї радикального перетворення сценічного мистецтва. Режисером-реформатором Гордоном Грегом був створений трагедійний театр, що розкривав філософію буття. Епічний театр Бертольда Брехта був публіцистичним і соціально спрямованим. Модерністські пошуки відображають «театр жорстокості» та театр абсурду. Представники театру абсурду вирішили зламати самий кістяк традиційної драматичної форми. Перш за все вони відмовилися іу своїх творах від історичної конкретності, наявності місця дії, часової послідовності подій, доповнили їх порушенням логіки в діалогах, безглуздям, ексцентрикою, клоунадою. Творці театру абсурду ніколи не прагнули конструювати надреальний світ, а намагалися розкрити завдяки світу абсурду справжній сенс життя.Стиль модерн в архітектурі народився з поєднання двох тенденцій: прагнення архітектора раціонально використати нові матеріали (сталь, скло, залізобетон) і тяжіння до певною мірою малозмістовної, але вишуканої декоративності. Другий напрям в архітектурі ХХ ст. – функціоналізм – виявив потребу створити не просто відхилені форми, а предметно-естетичне середовище для життєдіяльності людей. Було навіть висунуто 5 принципів функціоналізму: будинок на стовпах, сад на плоскій покрівлі, вільне планування інтер’єру, горизонтально-протягнуті вікна, вільна композиція фасаду. З середини ХХ ст. складаються дві теорії будівництва – урбаністична й дезурбаністична. Урбаністична теорія відбиває ідею створення мегаполісних міст майбутнього, а дезурбаністична – ідею створення невеликих міст-садів. У всіх своїх різноманітних проявах модернізм може претендувати на широку популярність. Його естетика за своєю природою не могла бути загальнодоступною. Модернізм протягом століття відстоював лише право всього на лабораторну роботу й суспільну значущість такої роботи. Однак плідність модернізму бачиться не тільки в тому, що він підготував щось нове, перетворюючись тим самим не більш ніж «перехідний ступінь» чи «етап». У мистецтві, як і в науці, взагалі не може бути власників абсолютної дійсності. Модернізм – це всього лише внутрішній неспокій мистецтва, стурбований завданням порівняти свою епоху із забутим у суєті Вічним.