Журналіст і перебудова

Семенов Юлиан. Репортер: Роман. - М.: "ДЭМ", 1989. - 248 с.

Юліан Семенов (р. н. 1931) - знаменитий автор пригодницьких романів "Майор Вихор" (1967), "Сімнадцять миттєвостей весни" (1969), які здобули славу авторові не лише завдяки численним перевиданням і великим тиражам, але й завдяки талановитим багатосерійним екранізаціям.

"Репортер" - продовження праці письменника в жанрі політичного пригодницького роману. Головний герой - журналіст Іван Варравін проводить журналістське розслідування за матеріалами листа до редакції центральної газети Голови Ради Міністрів якоїсь автономної республіки Російської федерації Рустема Карімова, який виступив проти звинувачувального вироку директорові великого підприємства Василю Горенкову.

Роман насичений політичними реаліями й дискусіями епохи так званої Перебудови, а відтак був гостроактуальним для свого часу. Сьогодні ж викликає подив той запал, з яким йде боротьба навколо загальнозрозумілих зараз проблем. Головним тоді було подолати упереджене ставлення партноменклатури до приватної ініціативи й підприємливості. Варравін домагається перегляду справи Горенкова й цілковитої його реабілітації. Але не можна двічі увійти в одну річку, доля керівника великого підприємства й талановитої людини зруйнована.

Сюжет роману рухається в численних розділах (їх 33), кожен з яких є монологом одного з героїв, що надає творові незвичного для детективної літератури психологізму. Твір зорієнтований на захист загальнолюдських цінностей, пройнятий активним гуманістичним пафосом. Але політична проблематика роману опрацьована все ж на репортажному рівні, пропонує пришвидшені й полегшені варіанти розв'язання глибоких соціальних і суспільно-економічних конфліктів.

Творчість як гріх самоспалення

Галло Макс. Кохання в пору самоти: Роману/Всесвіт. 1997. № 5-6, с. 9-53;

№ 7, с. 57-119.

Макс Галло (р. н. 1932) - відомий французький письменник, історик і політик.

У романі "Кохання в пору самоти" (1993) головні герої - переважно журналісти: редактор "Жіночого журналу" Катрін Ванс, її колишній чоловік, тележурналіст Жан-Франсуа Гільшер, їхня донька, лікар-психіатр Жанна Гільшер, журналіст-міжнародник

Венсан Жановер, який пише для "Жіночого журналу" репортажі з "гарячих" точок світу.

Психологізм роману забезпечується за допомогою зміни оповідачів в окремих частинах твору, що надає йому сповідальнос-ті, дозволяє міняти авторську точку зору на події, показати їх з погляду то одного, то другого героя. Важливе місце займають у романі передісторії персонажів. Спогади найстарших з них переносять художній час у Другу світову війну.

Герої роману - люди глибоко самовіддані, закохані в свою професію. Разом з тим вони починають відчувати гріх самоспалення в творчості й розуміти, що журналістика не може бути вищою за людину. Спонукою до прозріння для родини Гільшер стає самогубство шістнадцятирічного Матьє - сина Жанни, онука Ка-трін і Жана-Франсуа. У такий спосіб юнак висловив свій протест проти самоти, відсутності інтересу до нього з боку рідні.

Відчуває духовну виснаженість і самотність, духовно травмований від передбачених людських трагедій і Жановер. Порятунок від самоти й самозречення він і Катрін здобувають у коханні, яке створює для них можливість відродитися, знову знайти в собі сили для добротворення.