
- •Розділ 1. Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 2. "Основи журналістики" як наукова дисципліна про теоретико-методологічні проблеми фаху. Структура науки про журналістику
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 3. Інфраструктура журналістики
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 4. Журналістика як система органів масової інформації
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 5. Журналістика як масово-інформаційна діяльність
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 6. Журналістика як інформаційний простір
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 7. Журналістика як галузь суспільно-політичної діяльності
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 8. Свобода слова і журналістська діяльність
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 9. Загальні та спеціальні функції журналістики
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 10. Соціальна позиція журналіста. Засади журналістики
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 11. Дієвість та ефективність журналістської діяльності
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 12. Метод журналістики
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 13. Журналістика як творчість
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 14. Збирання зовнішньої інформації
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 15. Виготовлення внутрішньої інформації
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 16. Загальна жанрологія і журналістика
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 17. Осмислення проблем журналістики в новітній філософії
- •Словник молодого журналіста
- •Розділ 18. Сучасна масово-інформаційна ситуація
- •Словник молодого журналіста
- •Додаток
- •"Редактор лінге"
- •Чоботи і правда
- •"Затишні хвилини" на приємній вулиці
- •Журналістика як духовний наркотик
- •Помилка ціною в життя
- •Приховане включення... В смерть
- •Журналіст на війні
- •Журналіст на службі в політика
- •Журналіст і перебудова
- •Творчість як гріх самоспалення
- •За зразком "рембо"
- •Константинов Андрей. Журналист-2: Роман. - сПб.: Фолио-Пресс, 1996. - 496 с.
- •Новітня українська журналістика як епоха
- •"Колишній журналіст" у лещатах політики
Словник молодого журналіста
ПАМФЛЕТ (англ. pamflet від гр. pan - усе, phlego - палю) - один з найголовніших жанрів соціальної критики, злободенний го-стросатиричний твір, викривальний пафос якого спрямований на нещадне осміяння суспільно шкідливих явищ, організацій і відомих осіб. Упамфлетахшироко використовується художньо-образне й науково-понятійне мислення, ідейно знищується об'єкт критики, комбінуються різноманітні вияви комічного: сарказм, іронія, використовуються гіперболи, контрасти, при-нижувальна лексика.
Термін походить від назви популярної, але анонімної, комедії ХІІ століття "Памфіліус". Жанр памфлету особливого поширення набув в епоху Просвітництва у творчості Вольтера, Д. Свіфта, Д. Дідро. Відтоді памфлет використовується як надійна зброя публіцистики. Видатними памфлетистами були В. Гюго, Г. Гейне, М. Горький, Л. Толстой.
Памфлети завжди є фактами журналістики, незалежно від їх розміру і того, чи публікуються вони насправді в періодичних виданнях чи виходять окремими книжками чи брошурами, оскільки вони не мають іншої мети, аніж активну участь автора і твору в суспільно-політичному житті шляхом формування громадської думки в певному напрямкові. Так, після державного перевороту 2 грудня 1851 року, який покінчив з Другою республікою у Франції і проголосив "про відновлення імператорської влади в особі Луї-Наполеона Бонапарта" під іменем Наполеона ІІІ, Віктор Гюго, що змушений був утекти у вигнання, написав 420-сторінковий памфлет "Історія одного злочину" (1852). Але багатьох матеріалів бракувало, що не дозволило В. Гюго завершити твір. Тоді він написав 200-сторінковий памфлет "Наполеон Малий" (1852), який був опублікований мільйонним тиражем провідними мовами світу і сприяв встановленню негативного образу диктатури неоімператора, що прискорило загибель Другої імперії. У 1877 році перед загрозою чергового державного перевороту, який готував президент Третьої республіка Мак-Магон, В. Гюго видав допрацьований памфлет "Історія одного злочину", що відіграв роль перестороги і для народу, і для політичної верхівки і спонукав останню відмовитися від злочинних намірів.
В українській журналістиці памфлети створювали І. Франко, Леся Українка ("Голос однієї російської ув'язненої"), С. Єфремов (цикл памфлетів "Під обухом: Більшовики у Києві", 1918), М. Хвильовий ("Камо грядеши?", "Думки проти течії", "Апологети писа-ризму", "Україна чи Малоросія?"), Я. Галан та ін.
"БІЛА" або ПОЗИТИВНА ПРОПАГАНДА - популяризація в журналістиці гуманітарних та демократичних цінностей, здорового способу життя, наукового знання, навчальних програм. Ідеологами "білої" пропаганди виступили американські вченіГарольдЛассвелл (1902-1978) і УолтерЛіппман (1889-1974), які наполягали на тому, що журналістика - це процес переконання, який іманентно присутній при інформуванні. А відтак, журналістика мусить покладати нас себе обов'язок пропонувати споживачам новин ідеали добра, справедливості, правди, демократії, гармонійного співіснування з природою, ін.
Концепція "білої" пропаганди народилася тоді, коли виразно окреслилася маніпулятивна функція журналістики, використання її з метою спотворити правду в інтерсах влади (соціальних груп) чи нав'язати аудиторії певні стереотипи мислення й поведінкові моделі. Маніпулятивне використання журналістики, згідно з цією концепцією, витлумачується як "чорна" пропаганда".