28.Принципи марксизму-ленінізму

Марксизм - філософське, економічне і політичне вчення К.Маркса і Ф.Енгельса виникло наприкінці 40-х років XIX ст. в Європі. Це був період революцій, національних війн, бурхливого промислового розвитку та загострення класової боротьби. Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розробили матеріалістичний погляд на історію, теорію доданої вартостіяк економічну основу капіталізмуй вчення про комунізм— безкласове суспільство, що неминуче прийде на зміну капіталізму. Аналізуючикапіталістичний спосіб виробництва як єдність продуктивних сил і виробничих відносин, К. Маркс і Ф. Енгельс чинять теорію додаткової вартості, згідно якій додаткова вартість утворюється шляхом привласнення капіталістами продукту неоплачуваної частини праці найманих робітників. Звідси вони зробили й висновок про необхідність непримиренної боротьби робітничого класу супроти буржуазії та про неминучість соціалістичної революції як єдиної умови звільнення робітників і всіх трудящих від експлуатації, ліквідації гноблення людини людиною. Так була обґрунтована головна, за оцінкою В. І. Леніна, ідея марксизму – це ідея всесвітньо-історичної ролі робітничого класу (пролетаріату) як могильника капіталізму і творця соціалістичного суспільства.

Найважливішими творами в становленні марксизму були «Маніфест комуністичної партії», в якому проголошується неминучість загибелі капіталізму й стверджується роль робітничого класу, «Капітал»Карла Маркса — фундаментальний аналіз економіки капіталізму, та «Діалектика природи»- незавершена праця Фрідріха Енгельса, в якій сформульовані філософські погляди засновників марксизму.

Основна ідея соціально-політичних поглядів Маркса та Енгельса полягала в тому, що в результаті внутрішнього розвитку капіталізму будуть зруйновані вузькі рамки класових і національних відносин, створені умови для розкріпачення людини. Але просування до звільнення людини здійснюється через класову боротьбу і революцію, знищення одного класу іншим, через встановлення влади робітничого класу, котра остаточно усуне поділ на соціальні класи і приведе до однорідного, соціально справедливого суспільства.

У застосуванні до історії марксизм доводить неминучість переходу до вищої суспільної формації: від феодалізмудо капіталізму, від капіталізму до соціалізмуі, врешті-решт, до безкласового суспільства. Протидія будь-якої суспільної системи прогресута змінам приводить до необхідності її руйнування, що виявляється у вигляді класової боротьби— у випадку капіталізму між буржуазієюі пролетаріатом. Рушійна сила історії — боротьба пригноблених класів, вищим проявом якої є революція.

Послідовним та впливовим марксистом у Росії наприкінці XIX – у першій чверті XX ст. був Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) (1870-1924). Беззастережно сприйняв ідеї марксистського вчення, ідею класової боротьби та соціалістичної революції та диктатури пролетаріату, і розвивав їх стосовно нових історичних умов.

Дух непримиренної класової боротьби, революційності проймав усю творчість В. І. Леніна, в тому числі й вчення про державу, яке найповніше викладене у праці "Держава та революція. Вчення марксизму про державу та завдання пролетаріату в революції" (1917). Як і К. Маркс і Ф. Енгельс, В.І. Ленін виходив з того, що політика є похідною від економіки ("концентрований вираз економіки"), а держава – це лише "продукт та вияв непримиренності класових суперечностей" та знаряддя класового панування.