19.Ідеї утопічного соціалізму (т. Мор, т. Кампанелла)

Томас Мор та Томмазо Кампанелла обстоювали ідею соціальної рівності, головним ворогом якої вони вважали приватну власність.

Томас Мор (1478-1535) - англійський мислитель, погляди виклав у праці "Утопія", в якій різко засудив нерівність, несправедливість, злочинність тощо, головною причиною яких вважав приватну власність. Суспільство є результатом змови багатих проти бідних. Держава виступає знаряддям багатих, яке вони використовують з метою пригнічення простого народу та захисту своїх матеріальних інтересів.

Існуючим порядкам Мор протиставляє порядки, які панують в уявній державі Утопія. Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним надбанням. Праця обов´язкова для всіх, робочий день триває 6 годин, а населення забезпечується всім необхідним.

Політичний устрій утопії грунтується на засадах свободи, рівності й демократизму. Правитель обирається пожиттєво, але може бути усунутий з посади у разі прагнення до тиранії. Решта посадових осіб і сенат, який складається зі старших за віком і досвідчених громадян, обираються щорічно.

Симпатії Мора на боці змішаної форми державного правління, яка поєднує в собі монархічний, аристократичний і демократичний елементи.

Томмазо Кампанелла (1568—1639) - італійський філософ, розвивав ідеї утопічного соціалізму. У своїй праці «Місто Сонця», наслідуючи Мора, він стверджував, що причиною всіх суспільних бід є приватна власність. У місті Сонця відсутня приватна власність, праця має обов'язковий характер, громадяни забезпечені всім необхідним. Причому, на відміну від Мора він вводить суспільну власність навіть на предмети особистого вжитку.

Система влади у місті Сонця складається з трьох гілок: військової, наукової і відтворення населення (шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян). Кожною з гілок влади керує окремий правитель, їх називають Сила, Мудрість і Любов. Верховного правителя йменують Сонцем, або Метафізиком. Посаду верховного правителя він обіймає не пожиттєво, а лише до того часу, доки серед громадян не з'явиться більш достойний. Верховний правитель міста Сонця та його найближчі помічники — Сила, Мудрість і Любов — не можуть бути усунуті з посад з волі народу, решта посадових осіб обираються громадянами.

20.Політичні вчення в Голландії (г. Гроцій, б. Спіноза)

Гуго Гроцій (1583—1645) — голландський мислитель, один із засновників ранньобуржуазного вчення про державу і право. Найвідоміша праця: «Три книги про право війни і миру». Основна мета: виявити начала справедливості в міжнародних відносинах. Він осуджує безглузді жорстокість і підступ, заявляє, що люди прагнуть встановлення загального миру.

Гроцій висловлює думку про існування двох видів права: норм, що виникли «шляхом встановлення», і норм, що випливають «із самої природи».

Додержавна стадія життя людей - «природний стан», за якого не було приватної власності. Розвиток людства привів до утворення держави, метою якої є охорона власності кожного. Ознакою держави є верховна влада. Обов’язками верховної влади є прийняття законів, правосуддя, призначення й керівництво діяльністю посадових осіб, збирання податків, вирішення питань війни і миру, укладення міжнародних угод. Форма державного правління не має суттєвого значення, оскільки джерелом будь-якої форми є суспільний договір. Також він негативно ставився до тиранії і віддавав перевагу одноособовій та аристократичній формам правління.

Піддані повинні підкорятися владі, оскільки її джерелом є суспільний договір. Виняток - коли підданим загрожує велика і явна небезпека.

Бенедикт Спіноза (1632—1677) - голандський філософ, розвивав теорії природного права і суспільного договору. Праці: «Богословсько-політичний трактат» і «Політичний трактат».

Суспільство й держава, які Спіноза не розрізняв утворюються спільним договором. Відмітною ознакою громадянського стану Б. Спіноза вважає наявність верховної влади, втіленням якої є держава.

Верховна влада не пов´язана ніякими законами, і всі повинні їй у всьому підкорятись. До її відання належать прийняття, тлумачення і відміна законів, правосуддя, призначення посадових осіб, вирішення питань війни і миру та інші державні справи.

Водночас влада держави не поширюється на природне право. Спіноза заперечував право підданих на опір верховній владі. Однак він вважав, що порушення державою умов суспільного договору руйнує сам договір.

Він розрізняє три основних форми держави: монархію, аристократію і демократію. Найкращою формою вважав демократію. Б. Спіноза розробив проект монархії, згідно з яким верховна влада має належати представницькій установі, що приймає закони і контролює їх виконання посадовими особами. Влада монарха, за цим проектом, є досить обмеженою і зводиться до розв´язання можливих конфліктів у представницькому зібранні й виконання рішень. По суті справи, це був проект майбутньої парламентарної монархії як однієї з демократичних форм державного правління.