2. Концепції й основні функції операційного менеджменту

Концепція – це розуміння або система поглядів на об'єкт, властивість, явище, процес тощо.

Під концепцією операційного менеджменту слід розуміти:

1. систему наукових знань, що формують теоретичну базу практики управління операційною системою (операціями);

2. систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями практики операційного менеджменту.

Тобто, концепція включає не тільки теоретичне обґрунтування необхідності дослідження операцій, а й виступає передумовою розробки практичних рекомендацій з удосконалення управління операціями та операційними системами.

Наука і практика використовують різні концепції операційного менеджменту.

1. Класична концепція – за цією концепцією операційний менеджмент виходить за межі виробничого менеджменту (управління виробничою системою), а тому фактично розглядаються нові підходи, нові методи і інші управлінські рішення.

2. Неокласична концепція базується на засадах системотехніки й системного аналізу, що використовуються для моделювання операцій і операційних систем. Автоматизація операцій поєднується з використанням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних проблем управління операціями й операційними системами.

3. Реляційна концепція покликана відбивати нове розуміння ринкового блокування, коли окремі бізнес-центри чи аналогічні структури об'єднані в процес операційного менеджменту для більш повного і якісного задоволення потреб споживачів відповідно до їх специфічних потреб і цілей бізнесу.

Функції операційного менеджменту.

1. Планування. Визначає перспективу розвитку системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи й форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників з установленням строків виконання.

Складовою цієї функції є прогнозування – це ймовірна оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

2. Організація. Пов'язана з процесом забезпечення ефективного соціально-економічного функціонування операційної системи шляхом розробки і реалізації стратегічних планів і структурних завдань на основі використання корпоративних відносин власників, менеджерів, працівників та суспільства. При цьому організаційна діяльність повинна здійснюватися найбільш ефективно з найкращими результатом при мінімальних затратах ресурсів. Зміст організації полягає в тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їх праці.

3. Мотивація. Це вплив на людей через мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. Функції мотивації поєднують три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Такий підхід базується на тому, що не можна замінити власну мотивацію працівника іншою. Тому внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньою. Тому менеджер може заінтересувати працівників, створивши відповідне ситуаційне поле. Дане поле формується зі стилю управління, оплати праці, організаційної культури й т. ін.

4. Контроль. Полягає у завчасному виявленні загрози, що наближається, виявленні помилок, відхилень від установлених норм, нормативів, стандартів і тим самим у створенні основи для коректування діяльності операційної системи. Таким чином, головне завдання контролю полягає не в пошуку "крайніх" за допущені помилки, а в установленні причин останніх і знаходженні можливих шляхів виходу зі сформованого положення.

Реалізація функцій здійснюється, мотивується й контролюється за допомогою певних методів.