3. Транспортування.

Основними операціями виступають вантажно-розвантажувальні роботи, одержання, зберігання і транспортування сировини, готової продукції, машин, знаряддя, запчастин та інструментів. Операційна діяльність, пов'язана головним чином з переміщенням товарів чи людей з одного місця на інше, при якому не відбувається ніяких фізичних перетворень переміщуваних об’єктів.

4. Сервіс

Діяльність, пов'язана зі зміною стану покупця. Мова може йти про фізичний стан, як у випадку з технічними і технологічними послугами, інтелектуальним, як у випадку зі стоматологією і консалтингом, або, частіше, про складне поєднання їх.

Було б помилкою розглядати ці види діяльності як відособлені. Усі виробники займаються постачаннями своєї продукції покупцям, що також може потребувати транспортування, а при цьому завжди будуть присутні деякі елементи сервісу стосовно прийому замовлень і надання інформації. Найбільш зручний спосіб наочного представлення взаємозв'язків між перерахованими видами діяльності – це тетраедр операцій.

Підприємство може застосовувати одну із комбінацій двох чи більше операцій. Проте, операційна діяльність не може бути організована на основі однієї операції, оскільки елементи сервісу є у будь-якому виробництві і жодне велике підприємство не може бути винятково сервісним.

3. Організація операційного процесу в просторі й часі

Ефективність виробничого процесу залежить від часу здійснення і ступеня його неперервності. На ефективність виробничого процесу значний вплив має форма його організації, яка визначається диференціацією і розміщенням операційних процесів у просторі й часі.

Диференціація операційного процесу на підприємстві характеризується насамперед співвідношенням трьох основних факторів:

1. обсягом і змістом виробничої програми;

2. часом, який може виділити підприємство на організацію операційної діяльності та встановленим режимом роботи і термінами виконання програми;

3. простором, який виражений в операційній площі – робочих місцях і машинах.

Формування підрозділів підприємства в просторі

Формування підрозділів підприємства у просторі відбувається переважно за двома принципами:

1. за однорідністю виконуваних ними технологічних процесів (технологічна спеціалізація);

2. на основі технологічної послідовності операцій виготовлення виробів (предметна спеціалізація).

Переваги та недоліки напряму спеціалізації

1. Технологічний

+ при невеликій різноманітності операцій і обладнання полегшується технічне керівництво і створюються широкі можливості регулювання завантаження обладнання

- при такій формі спеціалізації продовжуються маршрути руху предметів праці з багаторазовим їх поверненням в одні й ті ж самі дільниці. Це порушує принцип прямоточності, ускладнює узгодження роботи дільниць і призводить до збільшення тривалості операційного циклу.

2. Предметний

+ узгодження роботи дільниць значно простіше, тому що всі операції щодо обробки сконцентровані у одному місці. Це спрощує оперативно-календарне планування, територіально зближує окремі стадії процесу і, зрештою, скорочує операційний цикл.

- дещо ускладнюється централізоване керівництво технологічним процесом.