междунар.економ / междунар.економ-1 / Глосарій
.docРоялті – періодичні відрахування від доходу покупця ліцензії, протягом дії угоди, розмір яких залежить від величини прибутку лецензіата, отриманого від комерційного використання предмета ліцензії. Відрахування можуть відбуватися через погоджений проміжок часу або на визначену дату. Вираховуються вони виходячи з розміру прибутку, обсягу реалізації, розміру відпускної ціни і звичайно складають 3 – 5 % (див. Ліцензійна торгівля).
Світова валютна система (СВС) – форма організації міжнародних грошових відносин, що історично склалися і закріплені в міжнародних угодах. СВС має вигляд сукупності способів, інструментів і міждержавних структур, за допомогою яких здійснюється платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства.
Світова торгівля – процес купівлі або продажу, який відбувається між споживачами, виробниками і посередниками різних держав.
Світова ціна – ціни, за якими здійснюється купівля/продаж товарів у міжнародній торгівлі. В їх основі лежать інтернаціональні витрати виробництва. Світові ціни формуються під впливом умов виробництва в державах, які є основними постачальниками товарів на світові ринки, а також під впливом взаємодії попиту і пропозиції на даний товар на світовому ринку.
Світове господарство – це глобальний економічний організм, в якому взаємозалежні та взаємодіючі господарства різних держав світу, функціонують на основі економічних законів. Світове господарство сформувалося в результаті історичного розвитку міжнародних економічних відносин і в ході становлення та розвитку світового ринку. Поступово світове господарство становиться основою розвитку сучасної економічної системи світу.
Світовий банк (СБ) – група з трьох міжнародних фінансових структур (інститутів): Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), кожна з яких має статус самостійного спеціалізованого закладу ООН.
Світовий ринок – система стійких товарно-грошових відносин між державами, пов’язаних між собою участю в міжнародному поділі праці.
Система національних рахунків (СНР) – це сукупність міжнародно-визнаних правил обліку економічної діяльності, яка відображає всі основні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної та міжнародної економіки. СНР служить не тільки основою аналізу поточної діяльності, але і базою для прогнозування розвитку економіки.
Спільне підприємство – міжнародна інтегрована кооперація, коли під єдиною організаційною формою об’єднується капітал двох або кількох інвесторів для досягнення окремих, спільно погоджених цілей.
Спільний ринок – форма міжнародної економічної інтеграції. Забезпечує її членам поряд з вільною торгівлею і єдиним зовнішнім тарифом вільне переміщення капіталу, робочої сили. Країни спільного ринку проводять погоджену зовнішньоторгову політику.
СОТ (СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ) – була створена в результаті рішення прийнятого делегаціями 147 держав і понад 30 міжнародних організацій, прийнятого на міжнародній конференції в Марракеші (Марокко) 15 квітня 1994 р., функціонує з січня 1996 р., включивши як невід’ємну частку принципи ГАТТ (див. ГАТТ).
Субсидія – грошова виплата, спрямована на підтримку національного виробника, як наслідок, і непряму дискримінацію імпорту. Цільові субсидії при безпосередньому наданні активів виробнику називають прямими, тоді як встановлення податкових пільг, пільгових умов страхування, повернення імпортних зборів та інше – непрямими. Якщо передбачається бюджетне фінансування виробників, товари яких конкурують з імпортними, то такі субсидії називаються внутрішніми. Експортні субсидії надаються національним експортерам, що дозволяє реалізувати товар на зовнішніх ринках за меншою ціною.
Сукупна пропозиція – обсяг виробництва товарів, який виробники готові колективно запропонувати на ринок при наявному рівні цін.
Сукупна пропозиція = внутрішнє виробництво + імпорт.
Сукупний попит – обсяг виробництва товарів, які споживачі готові колективно придбати при наявному рівні цін.
Сукупний попит = попит підприємств + домашніх господарств + уряду + експорт.
Тарифна ескалація – підвищення рівня митного обкладення товарів у міру зростання ступеня їх обробки.
Тарифна квота – (тарифний метод регулювання зовнішньої торгівлі) різновид змінних митних зборів, ставки (розмір) яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті встановлених обсягів він обкладається за базовою внутрішньоквотною ставкою мита, при перевищенні визначеного обсягу імпорт обкладається за більш великою надквотною ставкою мита.
Тендер – 1) процедура торгів відкритого типу (відкритий тендер) або закриті, для обмеженого кола учасників (закритий тендер), що застосовується для продажу на конкурсних засадах пакетів акцій акціонерних товариств і виконується за участю уповноважених державних структур; 2) конкурсна форма розміщення заказу на придбання товару чи виконання послуг; 3) міжнародний конкурс на право отримання заказу.
Теорія абсолютних переваг – (А. Сміт (1723 – 1790)) виходячи з теорії, держави повинні експортувати ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, які з меншими витратами виробляють інші країни.
Теорія порівняльних переваг – (Д. Рікардо (1772 – 1823)) якщо держави спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти відносно меншими витратами порівняно з іншими державами, то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, є виробництво в одній із них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій.
Теорія Хекшера-Оліна (теорія співвідношення факторів виробництва) – (Елі Хекшер (1879 – 1952), Бертіль Олін (1899 – 1979)) кожна країна експортує ті факторонасичені товари, для виробництва яких вона має відносно збиткову кількість факторів виробництва, та імпортує ті товари, для виробництва яких у неї відносно недостатня кількість факторів виробництва. У 1948 р. американські економісти П. Самуельсон і В. Столпер удосконалили доведеність теорії Хекшера-Оліна, стверджуючи, що у випадку однорідності факторів виробництва, відповідності у матеріально-технічному обладнанні, наявності досконалої конкуренції та повної мобільності товарів міжнародна торгівля вирівнює ціну факторів виробництва.
Технічні бар’єри – приховані, нетарифні методи торгової політики, які виникають в силу того, що національні технічні, адміністративні й інші норми і правила побудовані так, щоб ставити перепони на шляху ввозу товару із-за кордону. Найбільш поширені: вимоги про дотримання національних стандартів; про отримання сертифікатів якості для імпортної продукції; про дотримання санітарно-гігієнічних стандартів; заходи по захисту навколишнього середовища; вимоги до упаковки і маркіровки товару; митні правила і вимоги щодо дотримання законів про захист споживачів.
Технології – наукові методи досягнення практичних цілей. Розрізняють три групи технологій: технологія процесу, технологія продукту, технологія управління.
Технологічна місткість торгівлі (ТМТ) – частка витрат на дослідження і розробку в обсягу виробництва і торгівлі товарами окремих галузей.
Товар – продукт виробничо-економічної діяльності в матеріально-речовій формі, який являється об’єктом купівлі/продажу, ринкових відносин між продавцями і покупцями, таким чином має цінність, яка встановлюється в процесі обміну на інші товари. З точки зору міжнародної торгівлі всі товари поділяються на торгуємі і неторгуємі товари.
Товарна марка – (правова форма захисту технології) символ тієї чи іншої організації, який використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника. Це – малюнок, графічне зображення, поєднання букв або ім’я.
Торгове сальдо – (економічний показник, який характеризує стан зовнішньої торгівлі) різниця вартісних обсягів експорту й імпорту.
Торговий баланс – частина платіжного балансу, яка розкриває особливості торгових зв’язків держави з іншими країнами. Торговий баланс розраховується як різниця вартісних обсягів експорту та імпорту.
Торговий обіг – (економічний показник, який характеризує стан зовнішньої торгівлі) сума вартісних обсягів експорту й імпорту.
Торгуємі товари – такі, які здатні переміщуватися між країнами і є об’єктами експорту/імпорту.
Транснаціональна корпорація (ТНК) – фірма, компанія, корпорація, яка здійснює свою діяльність на території декількох держав, де вона зареєстрована та має філії та підприємства.
Трансферти – економічні цінності, які передаються одним економічним суб’єктом іншому в односторонньому порядку.
Трансфертні платежі – грошові виплати із державного бюджету населенню і приватним підприємцям, які не пов’язані з виконанням ними державних зобов’язань, а які здійснюються в наслідок перерозподілу бюджету. Розрізняють три форми: субсидії приватним підприємцям; виплати процентів за державним боргом; державні грошові виплати на соціальні потреби (пенсії, стипендії, соціальна допомога і та ін.).
Урядові заклади – (група інституціональних одиниць) інституціональні одиниці, які крім виконання політичних і функцій по регулюванню економіки займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для особистого і колективного споживання та перерозподілу доходів. Урядові заклади – основна інституціональна одиниця урядового сектору.
Фактор виробництва – ресурс, який необхідно витратити, щоб виробити товар. Найбільш поширеною класифікацією факторів виробництва в економічній теорії є поділ їх на чотири групи: земля, капітал, робоча сила, технології.
Факторинг – різновид торговельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням обігового капіталу клієнта, вид фінансових послуг, який надається комерційними банками їх дочірніми фактор-фірмами іншим фірмам. Так, фактор-фірма купує у клієнта право вимоги боргів і частково сплачує клієнту суму заборгованості 70 – 90 % до дати сплати заборгованості. Залишок боргу за мінусом проценту повертається клієнту після погашення боржником всього боргу. При здійсненні факторингу клієнт передає своє право отримання боргу від боржника фактор-фірмі. Така операція є фактично формою кредитування.
Факторні послуги – платежі, які виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, перед усім капіталу і робочої сили (доходи від інвестицій, роялті, ліцензійні платежі, заробітна плата, яка виплачена нерезидентам).
Філія – підприємство, в якому інвестору-нерезиденту належить 100 % акцій або голосів.
Фінансовий сектор – (грошовий або банківський сектор) представлений фінансовими потоками, які проходять через центральній (національний) та комерційні банки. Основна інституціональна одиниця сектора – фінансові корпорації.
Фінансові інструменти – цінні папери, продаж або передача яких забезпечує отримання фінансових ресурсів для фінансування соціально-економічних програм; різноманітні види ринкового продукту та фінансової: цінні папери, грошові зобов’язання, валюта, ф’ючерси, свопи та ін.
Фіскальна політика – політика уряду у сферах оподаткування, державних витрат, державного бюджету, направлена на забезпечення зайнятості населення та подавлення інфляції. Є невід’ємною частиною фінансової політики і складовою частиною економічної політики.
Франчайзинг – (форма передачі технологій) міжнародна угода за якою великі корпорації “батьківські” компанії (франчайзери) передають “дочірнім” компаніям (франчайзи) право використовувати торгову марку, а також можуть надавати товари, технології, сприяти веденню бізнесу.
Хеджування – страхування, зменшення ризику від втрат, зумовлених несприятливими для продавця або покупця змінами ринкових цін на товари порівняно з тими, які ураховувалися при укладенні договору. Завдання хеджування полягає в тому, що продавець/покупець заключає угоду на його продаж/покупку і одночасно заключає ф’ючерсну угоду протилежного характеру. Іншими словами продавець вкладає угоду на покупку товару, а покупець – на його продаж. Таким чином, будь-яка зміна ціни приносить продавцям і покупцям виграш за одним контрактом і втрати за іншим. У результаті чого в цілому вони не несуть збитки від підвищення або зниження цін на товари, які необхідно продати/купити за майбутніми цінами.
Частка у власності – передача ліцензіатом ліцензіару частини акцій своїх підприємств в якості платежу за надану ліцензію (див. Ліцензійні платежі).
Чистий факторний доход – (макроекономічний показник) різниця доходів від використання факторів виробництва, які знаходяться за кордоном і належать резидентам і виплат нерезидентам за використання їх факторів виробництва в даній країні.
Чисті трансферти – (макроекономічний показник) різниця між особистими і державними платежами фізичним особам-резидентам інших держав та особистими і державними платежами виплачених за кордоном резидентам (фізичним особам) даної країни.
ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) – створена в 1964 р. як головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічного співробітництва. Штаб-квартира м. Женева, Швейцарія. ЮНКТАД доповнювала структури ООН в питаннях розвитку світової торгівлі і підтримки країн, що розвиваються. До завдань ЮНКТАД також входять проблеми аналізу торговельної політики, запровадження рішень міжурядових органів, технічне співробітництво, обмін інформацією, надання консультацій. ЮНКТАД є виконавцем ПРООН (Програма розвитку ООН)
Ямайська валютна система – світова валютна система, юридично оформлена угодою країн – членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. Основні положення Ямайської валютної системи: завершена демонетизація золота, відмінені його офіційна ціна і золоті паритети; узгоджено режим плаваючих (вільних) валютних курсів; базою сучасної валютної системи проголошено міжнародну розрахункову одиницю – SDR, а замість системи “золото – долар – національна валюта” введено систему “SDR – національна валюта”.