междунар.економ / междунар.економ-1 / Глосарій
.docІмпортне мито – різновид непрямого податку, який стягується з завезених з інших держав товари і використовується для регулювання обсягів і структури імпорту.
Інвестиції – довгострокові вклади державного або приватного капіталу у власній країні або за кордоном в інвестиційні проекти з метою отримання прибутку. Здійснюються в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні програми, інноваційні проекти. Інвестиційний капітал може бути вкладений у формі фінансових ресурсів, основних фондів, товарів, інтелектуальної власності.
Індосамент – спеціальний запис на цінному папері, векселі, чеку, що засвідчує перехід права по цьому документу до іншої особи
“ІНКОТЕРМС” – збірник міжнародних торгових термінів з тлумаченням, складений на основі практики світової торгівлі.
Індекс імпортних цін – індекс, який фіксує зміну базових цін на основні товари імпорту, включаючи вартість страхування і фрахту (СІФ).
Інституційна одиниця – економічний агент, який може володіти товарами і активами, брати на себе економічні зобов’язання і від своєї особи заключати угоди з іншими агентами.
Інструменти економічної політики – заходи економічної політики, за допомогою яких держава впливає на макроекономічні пропорції та темпи економічного зростання. До найбільш поширених методів економічної політики відносяться: податково-бюджетна, фінансово-кредитна, соціальна і зовнішньоекономічна політика.
Інфляція – знецінення грошей, що знаходить прояв у нерівномірному підвищенні цін на товари і послуги. При інфляції відбувається порушення законів грошового обігу, зумовлене диспропорціями в процесі суспільного виробництва.
Інжиніринг – форма передачі технологій, надання технологічних знань, які необхідні для придбання, монтажу і використання придбаних або орендованих машин і обладнання. Являє собою широкий набір заходів з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, надання консультацій, контролю, проектування, випробування, гарантійного і післягарантійного обслуговування.
Іпотека – застава землі, нерухомого майна, при якій земля та/або майно, що становить предмет застави, залишаються в заставодавця або третьої особи.
Квота – кількісний нетарифний засіб обмеження експорту/імпорту товару деякою кількістю або вартістю за визначений проміжок часу (зазвичай рік).
Кейнсіанство – теорія державного регулювання економіки Дж. М. Кейнса (1883 – 1946 рр.). В основу цієї теорії покладено такі положення: 1) рівень зайнятості залежить від обсягу виробництва; 2) загальний попит не відповідає обсягу доходів в країні, так як частина доходів відкладається у формі заощаджень; 3) обсяг виробництва фактично залежить від підприємницького очікування рівня ефективного попиту в майбутньому, яке вплива на інвестування капіталу; 4) при рівновазі між інвестиціями і заощадженнями, що свідчить про відповідність банківської процентної ставки і процентної ефективності капіталовкладень, акт інвестування і акт заощадження стають практично незалежними. Кейсіанство акумулює в собі положення інших попередніх йому економічних теорій і в основі лежить положення про необхідність державного регулювання економіки.
Кількісні обмеження зовнішньої торгівлі – адміністративна форма нетарифного державного регулювання торгівлі, яка визначає кількість і перелік товарів, які можуть експортуватися або імпортуватися.
Конвертованість валюти – можливість резидентів і нерезидентів вільно, без обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами. Розрізняють конвертацію валюти: 1) за поточними операціями; 2) за капітальними операціями; 3) повністю конвертована.
Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнародними операціями, які пов’язані з переміщенням капіталу (прямі та портфельні інвестиції, кредити і капітальні гранти).
Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти за поточними міжнародними операціями, які пов’язані з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переводами доходів і трансфертів.
Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД, United Nations Conference on Trade and Development, UNCTAD) – Міжнародна організація створена в 1964 р. Являється структурою Генеральної Асамблеї ООН. Головним завданням ЮНКТАД є сприяння розвитку міжнародної торгівлі.
Копірайт – (правова форма захисту технології) ексклюзивне право автора літературної, аудіо- або відеопродукції на показ і демонстрацію своєї роботи.
Котировка – публічне встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів і цін товарів на біржах або поза біржами щодо діючих законодавчих норм, правил і наявной практики. Котировка здійснюється звичайно котирувальним комітетом (комісією) товарної, фондової або валютної біржі і друкується у відповідних біржових бюлетенях. Котировка можуть проводити великі компанії і банки. Повна котировка включає встановлення цін як на покупку, так і на продаж. Виділяють такі види котировок: котировка валюти (див. Котировка валютна); котировка акцій – встановлення ринкової ціни акцій на фондовій біржі; котировка курсів – офіційна реєстрація на визначений період курсу іноземної валюти або цінних паперів на основі ринкових курсів; котировка облігацій – встановлення курсової ціни облігації, що продаються і покупаються на фондовій біржі; котировка офіційна – встановлений офіційний курс валюти і цінних паперів на певний період, який друкується в засобах масової інформації поза біржами і використовується для поза біржових розрахунків; котировка тверда – котировка окремих видів цінних паперів, здійснюється поза біржею найбільш впливовими учасниками біржового ринку, використовується ними для укладання термінових угод; котировка товарна – ціни біржових товарів, що реєструються і друкуються котирувальною комісією біржі.
Котировка валютна – встановлення ринкового валютного курсу або курсу, який визначає центральний банк що до нормативно правових актів країни. Розрізняють пряму та зворотну котировку. При прямій котировці встановлюють, скільки національним грошовим одиницям дорівнює одиниця (10, 100, 1000) іноземної валюти. При зворотній – скільки одиницям іноземної валюти дорівнює одиниця (10, 100, 1000) національної валюти. Курс валют встановлюють до четвертого знака після коми десяткового дробу.
Лібералізація економіки – повна відміна або різке скорочення державного контролю всіх або деяких сферах господарчого життя, активізації ринкових механізмів. Відбувається шляхом відміни регулювання цін, скорочення державних закупок, а також ліквідації державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність.
Лізинг – довгострокова оренда (від 6 місяців до кількох років) машин, обладнання, транспортних засобів та., що передбачає можливість їх наступного викупу орендатором (лізингоодержувачем) у лізингодавця. Міжнародним називають лізинг (угоду), який укладають лізингодавець і лізиногоодержувач, які знаходяться в різних країнах.
Ліцензійна угода – (форма передачі технологій) міжнародна торгова угода, за якою власник винаходу або технологічної інформації надає іншій особі дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на технологію.
Ліцензійні платежі – винагорода власнику технології (ліцензіару), яка виплачується особою (ліцензіатом), за використання в комерційних цілях даної технології. Види ліцензійних платежів: роялті, паушальні платежі, відрахування з прибутку, частка у власності.
Ліцензія – (правова форма захисту технології) дозвіл, який видає власник технології (ліцензіар), захищений або незахищений патентом, зацікавленій стороні (ліцензіат) на використання цієї технології протягом визначеного часу і за визначену плату.
Ліцензування торгівлі – кількісний, нетарифний метод регулювання зовнішньоторгової діяльності економічних агентів через дозвіл, який видають державні структури на експорт або імпорт товару у встановлених обсягах за визначений час.
Маржа – різниця між двома однорідними показниками (купівлі/продажу). У банківській, біржовій, торговій, страховій практиці під маржею розуміють різницю між процентними ставками, курсами валют, цінних паперів та іншими однорідними, аналогічними показниками, наявними в один і той же час в різних умовах продажу, купівлі, кредитування. Розмір маржі залежить від попиту і пропозиції об’єкту угоди, терміну і виду операції тощо.
Меркантилізм – економічна школа ХVІ – ХVІІ ст. (найбільш яскраві представники: Стаффорд (1519 – 1584), Т. Мен (1571 – 1641) – в Англії; Боден (1530 – 1590), А. Монкрет’єн (1575 – 1621) – у Франції; А.Л. Ордин-Нащокін (1605 – 1680), І.Т. Посошков (близько 1632 – 1726) в Росії), яка притримувалася статичного погляду на розвиток економіки. Пов’язували багатство країни з наявністю золота і срібла, яке вона могла отримати за рахунок інших країн.
Митний збір (мито) – обов’язкове відрахування, яке стягують митні структури при імпорті чи експорті товару й який є умовою імпорту чи експорту.
Митний союз – форма економічної інтеграції, при якій поряд з відміною митних зборів встановлюється єдиний зовнішньоторговий тариф і проводиться єдина зовнішньоторгова політика країнами-учасницями що до третіх країн.
Митний тариф – засіб торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком; систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності зведений перелік митних ставок, які застосовуються до товарів, що перетинають митні кордони. Розрізняють імпортне мито і експортне мито.
Міграційне сальдо – різниця між кількістю працездатного населення, яке виїхало з країни (еміграція) і яке в’їхало в країну (імміграція).
Міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з одних держав в інші на час понад один рік, в основі якого лежать причини економічного або іншого характеру.
Міжнародна економіка – це частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємозв’язків господарських суб’єктів різних держав у сфері міжнародного обміну товарами, переміщення факторів виробництва і фінансування, формування міжнародної економічної політики.
Міжнародна кооперація – форма організації спільного або погодженого виробництва між економічними агентами двох або кількох країн, заснована на розподілі підвидів (стадій) виробництва, комерційному співробітництві, взаємному гарантуванню ризиків, спільному захисті інвестицій і промислових технологій.
Міжнародна макроекономіка – частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування національних економік і світового господарства в умовах глобалізації економічних процесів.
Міжнародна мікроекономіка – це частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає проблеми міждержавного переміщення товарів і факторів виробництва, а також попит, пропозицію, ціну й інші характеристики.
Міжнародна організація праці (МОП) – міжнародна організація, створена в 1919 р., її штаб-квартира знаходиться в Женеві. З 1946 р. являється спеціалізованим підрозділом ООН. До функцій МОП відносяться проблеми покращання умов праці та соціального забезпечення населення різних країн, розробка рекомендацій щодо трудового законодавства. У МОП представлені три сторони із кожної країни: уряд, профсоюзи і організація підприємців.
Міжнародна передача технологій – міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або на некомерційній основі.
Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ) – форма поділу праці між державами на основі процесу диференціації національних виробництв і концентрації основної діяльності держави на випуску “обмеженої” кількості товарів і послуг не тільки для власного попиту, а й для експорту.
Основними видами МСВ є: предметна – виробництво готової продукції; подетальна – виробництво комплектуючих частин; технологічна (стадійна) – спеціалізація на технологічних процесах (складання, термічна обробка, пофарбування та ін.).
Міжнародна торгівельна палата (МТП), Париж (Франція) – об’єднання національних організацій ділових кіл країн, для сприяння розвитку міжнародної торгівлі і розвитку економічних відносин між державами – членами МТП. МТП проводить аналіз розвитку торгово-економічних відносин, збором інформації про стан кон’юнктури ринків тощо. До палати входять колективні члени – національні, промислові, банківські та інші організації ділових кіл, які не ставлять своєю метою отримання прибутку; комерційні структури.
Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка виступає у вигляді суми зовнішньої торгівлі всіх держав.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – (заснований в 1945 р.) міжнародна кредитна організація, яка являє собою спеціалізований фінансовий заклад ООН; входить до СБ. Основна діяльність спрямована направлена на надання довгострокових кредитів за відносно невеликими ставками державним і приватним структурам при наявності державних гарантій, розподіл кредитів у країни, що розвиваються, та з перехідною економікою і в регіональні банки для їх наступного розподілу. Членами банку можуть бути тільки країни, які вступили у МВФ.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – (організація створена в 1944 р. як спеціалізована структура ООН). Міжнародна валютно-фінансова організація. Основними завдання МВФ є сприяння розвитку валютно-фінансових відносин і міжнародної торгівлі, підтримання платіжних балансів країн-членів МВФ і регулювання курсів валют, коректування валютної політики.
Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація держав у виробництві окремих видів товарів, яка склалася під впливом наявних факторів виробництва та розвитку продуктивних сил. Така спеціалізація передбачає задоволення споживання не тільки за рахунок власного виробництва, але й за допомогою міжнародної торгівлі, є вищим ступенем розвитку суспільно територіального поділом праці між державами.
Міжнародний ринок – частина національних ринків, які безпосередньо пов’язані з закордонними ринками.
Міжнародний розподіл факторів виробництва – розподіл окремих факторів виробництва, який історично сформувався в тих чи інших державах, що виступають передумовою виробництва ними окремих товарів, економічно більш ефективних, ніж в інших країнах.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – це складова (підсистема) загальної системи економічних відносин. МЕВ вивчають: 1) економічні зв’язки між суб’єктами (інституціональними одиницями) різних країн; 2) механізм реалізації цих зв’язків. МЕВ вивчають також особливості відносин між окремими країнами, групами країн, інтеграційними об’єднаннями, а також між окремими інституціональними одиницями.
Мобільні фактори виробництва – фактори виробництва, які здатні вільно переміщуватися між державами. До таких факторів виробництва належать: капітал, робоча сила, технології.
Модель технологічного розриву – (М. Познер) відповідно до цієї теорії країна, яка розробила нову технологію, отримує переваги (монопольне положення) у зовнішній торгівлі на деякий час, при тому що вона не має переваг по іншим факторам виробництва. З часом така держава втрачає монопольне положення, так як в інших країнах технологічний прогрес не стоїть на місці.
Монератизм – економічна теорія і практична концепція державного регулювання економічними процесами, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником в економічних процесах в цілому, функціонуванні інституційних одиниць. Вона встановлює зв’язок між товарною і грошовою масою. Монетаристи розглядають в якості головних елементів впливу на економіку регулювання емісії, валютний курс, процент на кредити, податкові ставки, митні тарифи.
НАФТА – Північноамериканська вільна економічна зона між США, Мексикою та Канадою. У перспективі очікується вступ до неї Чилі.
Національний дохід (НД) – сукупний дохід у країні, отриманий резидентами від використання факторів виробництва (робочої сили, капіталу, землі, технологій). НД можна підрахувати як суму всіх доходів за рік (заробітної плати, прибутку в промисловості і в торгівлі, процента від інвестованого капіталу і земельної ренти).
Національний ринок – внутрішній ринок, частина виробництва якого орієнтується на іноземних споживачів.
Непрямі субсидії – це прихована дотація експортера через надання пільг: по сплаті податків, пільгові умови страхування, позик по ставці меншій за ринкову, повернення імпортних зборів та ін.
Неризиденти – всі інституційні одиниці, які постійно знаходяться на території іноземних держав понад один рік, навіть якщо вони є громадянами даної держави або є філіями інституціональних одиниць цієї країни.
Неторгуємі товари – товари, які споживаються в тій же країні, де і вироблені і не можуть переміщуватися між державами.
Нефакторні послуги – послуги, які не пов’язані з рухом факторів виробництва між країнами (транспортні, туристичні та інші нефінансові послуги).
Нефінансові корпорації – (група інституціональних одиниць) інституціональні одиниці, які виробляють товари і нефінансові послуги для ринку. Нефінансова корпорація – основна інституціональна одиниця реального сектору.
“Ноу-хау” – (форма передачі технологій) надання інформації та секретів виробництва, які включають інформацію технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує деякі переваги. Предметом купівлі-продажу в цьому випадку звичайно є незапатентовані винаходи, які мають комерційну цінність.
Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в обумовлений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Організація об’єднаних націй (ООН) – міжнародна організація, до складу якої входять більш як 180 країн. ООН заснована в 1945 р., з метою підтримки і зміцнення миру міжнародної безпеки і розвитку співробітництва, в тому числі в економічній сфері. Низка її спеціалізованих структур відіграє важливу роль у сучасних міжнародних економічних відносинах.
Офшорна зона – фінансовий центр, який залучає іноземні інвестиції шляхом надання спеціальних податкових та інших пільг іноземним компаніям, зареєстрованим у країні розміщення центру. Як правило, це або невеликі держави, або території. Операції в таких центрах здійснюються в іноземній валюті.
Парадокс Леонтьєва – полягає в тому, що використовуючи теорію Хекшера-Оліна, В. Леонтьєв показав те, що американська економіка в післявоєнні роки спеціалізувалася на тих видах виробництва, які потребували відносно більших витрат робочої сили, ніж капіталу, а значить США експортували не капіталомісткі товари, а трудомісткі. Що суперечило поглядам на американську економіку на той час. У результаті уточнення теорії Хекшера-Оліна було встановлено:
– неоднорідність факторів виробництва (в першу чергу робочої сили), так наявність великої кількості висококваліфікованої робочої сили спонукає країну спеціалізуватися на наукомісткій продукції і навпаки;
– значну роль природних ресурсів, які можуть бути задіяні у виробництві тільки при наявності великої кількості капіталу;
– вплив на спеціалізацію зовнішньоторгової політики держави. Держава може обмежити імпорт і стимулювати виробництво і експорт продукції, яка потребує відносно дефіцитних факторів виробництва.
“Парижський клуб” – міжурядова організація держав-кридиторів, членів МВФ. Розвинуті країни створили цей “клуб” у 1961 р. з метою виробити умови для запозичення у них фінансових активів країнами – членами МВФ у випадку недостатку фінансових коштів у фонді при кризових ситуаціях. “Парижський клуб” розпочав свою діяльність у 1962 р. у рамках Генеральних угод про займи з МВФ.
Патент – (правова форма захисту технології) свідоцтво, яке видається відповідною урядовою структурою винахіднику та яке засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу.
Патентна угода – (форма передачі технології) міжнародна торгова угода, за якою власник патенту передає свої права на використання винаходу покупцю патенту.
Паушальні платежі – зафіксовані в ліцензійній угоді одноразові платежі, непов’язані в часі з фактичним використанням предмета угоди і розмір яких встановлений на основі експертної оцінки (див. Ліцензійні платежі).
Перехідна економіка – економічна система, в якій співіснують економічні відносини і механізми, притаманні системі яка занепадає і народжується; взаємодія елементів старої і нової системи призводить до витіснення перших і затвердження других в якості пануючих.
Підприємство з іноземними інвестиціями – акціонерне або неакціонерне підприємство, в якому прямому інвестору – резиденту іншої країни належить понад 10 % звичайних акцій або голосів.
Платіжний баланс – статистичний звіт, в якому в системному вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції конкретної країни з іншими державами за визначений період (рік, квартал, місяць). Складові платіжного балансу: 1) торговий баланс; 2) баланс експорту/імпорту капіталу; 3) баланс офіційних розрахунків; 4) баланс поточних операцій.
Платоспроможність – це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань господарської діяльності.
Повна конвертованість – відсутність контролю і обмежень як за капітальними, так і поточними операціями. Повна конвертованість передбачає також відсутність обмежень на експорт або імпорт товарів і послуг, які можуть вплинути на їх ціни. Повна конвертованість валюти означає, що уряд буде в разі необхідності підтримувати платоспроможність держави за допомогою методів макроекономічного регулювання – шляхом регулювання валютного курсу, грошової маси, валютних резервів, наглядом за станом банківської системи, а не шляхом введення прямих обмежень на використання іноземної валюти.
Позичковий капітал – активи, які надаються за кордон, за умови повернення, з метою отримання проценту (доходу).
Позички – фінансові активи, які виникають у наслідок прямого запозичення коштів кредитором позичальнику, в результаті чого кредитор або не одержує ніякого письмового гарантованого зобов’язання від позичальника, або отримує борговий цінний папір.
Політика вільної торгівлі (фрітредерство) – 1) мінімальне втручання держави або його відсутність в зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі ринкових механізмів, попиту і пропозиції; 2) економічне вчення, яке виступає за політику вільної торгівлі і невтручання держави в економічне життя суспільства.
Портфельні іноземні інвестиції – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не дають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування.
Послуги – зміна в положенні інституціональної одиниці, яка відбулася в результаті дії і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею.
Прихований протекціонізм – форма нетарифного державного регулювання міжнародної торгівлі, яка представляє собою різноманітні бар’єри немитного характеру. Найбільш поширені: технічні бар’єри; внутрішні податки і відрахування; політика в межах державних закупок; вимоги про наявність місцевих складових (комплектуючих) та ін.
Протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземних товаровиробників шляхом використання тарифних і нетарифних засобів торгової політики.
Прямі закордонні інвестиції – вкладення капіталу, з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні розміщення капіталу, що забезпечує контроль інвестора за об’єктом розміщення капіталу.
Прямі інвестори – державні та приватні структури, фізичні і юридичні особи, а також їх об’єднання, які володіють підприємством з прямими інвестиціями за кордоном.
Прямі субсидії – це дотування виробника при його виході на зовнішні ринки. Прямі субсидії заборонені правилами СОТ.
Реальний сектор – (приватний, нефінансовий сектор) забезпечує виробництво товарів і нефінансових послуг для внутрішнього споживання і для експорту на міжнародні ринки, він також пред’являє попит на товари і послуги виробничого і особистого споживання. Представлений такими інституціональними одиницями: домашніми господарствами, нефінансовими корпораціями, неприбутковими інститутами.
Режим найбільшого сприяння (РНС) – (правовий торговий режим) принцип, який закріплено в міжнародних торговельних угодах. Він передбачає надання сторонам угоди всіх прав, переваг і пільг (зменшенні ставки мит, податків, зборів, зняття обмежень, заборон, здійснення державних закупок та ін.), якими користується або буде користуватися будь-яка третя держава. Принцип РНС входить в умови СОТ і вважається основою створення недискримінаційного режиму в міжнародній торгівлі.
Резервна валюта – іноземна валюта, в якій центральні банки інших держав зберігають резерви для міжнародних розрахунків з зовнішніх операцій і іноземних інвестицій. До розряду резервних валют відносяться валюти: США, Англії, Швейцарії, Німеччини, Японії.
Резиденти – всі інституціональні одиниці, які постійно знаходяться на території даної країни понад один рік, незалежно від їх громадянства або належності капіталу.
Розвинуті держави – (індустріальні держави) 24 промислово розвинуті держави Західної Європи, Північної Америки і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів і промисловим потенціалом. При всій різноманітності цих країн їм притаманний високий рівень продуктивних сил, інтенсивний тип економічного зростання. У цих державах сконцентрована переважна частина економічного і науково-технічного потенціалу світового господарства, розміщені головні фінансові центри, основні вузли комунікацій.