- •Звіт виконали:
- •Розділ 1. Відомості про територію, де проводиться навчальна практика
- •Розділ 2. Основи польової діагностики ґрунтів
- •2.1. Правила закладки розрізів, відбір зразків рослинності та ґрунту
- •2.2. Морфологічні ознаки ґрунтів
- •2.3. Національна класифікація ґрунтів
- •2.4. Номенклатура ґрунтів
- •2.5. Грунтовий покрив
- •Розділ 3. Екологоагрогенетична характеристика вивчених ґрунтів, прийоми їх окультурення та раціонального використання
- •3.1. Коротка загальна агроекологічна характеристика ґрунтів лісостепу України
- •3.2. Номенклатурний список ґрунтів пд.-сх. Лісостепу України на прикладі дп ндг «Докучаєве» і навчальному лісгоспі «Скрипаї»
- •3.3. Основні типи ґрунтоутворення, характеристика ґрунтів і шляхи підвищення родючості
- •3.3.1. Підзолистий процес ґрунтоутворення
- •3.3.2. Гумусно-акумулятивний процес ґрунтоутворення
- •3.3.3. Болотний процес ґрунтоутворення
- •3.3.4. Солонцевий процес ґрунтоутворення
- •Висновки та рекомендації
- •Список використаної літератури
Розділ 2. Основи польової діагностики ґрунтів
2.1. Правила закладки розрізів, відбір зразків рослинності та ґрунту
Грунтовий розріз - прямокутне поглиблення, розкриває генетичні горизонти грунтового профілю. Грунтові розрізи бувають трьох типів: основні, контрольні та прикопки.
Основні грунтові розрізи призначені для визначення грунтової різниці, а також для взяття грунтових зразків для хімічних аналізів і монолітів. Кількість основних розрізів, які закладаються, визначається масштабом грунтової зйомки, складністю рельєфу, строкатістю грунтового покриву.
Розміри основних грунтових розрізів також не є постійними і не залежать від потужності грунтового профілю. В умовах тайговій зони їх ширина орієнтовно, дорівнює 60-80см, а довжина 1,2-2,0 м, а глибина коливається від 0,5-до 2,0 м і обмежується материнською породою або грунтовими водами. На дрібних грунтах,сформованих на щільних породах, а також при близькому заляганні грунтових водрозміри розрізу зменшуються. Контрольні грунтові розрізи призначені дляуточнення варіацій морфологічних ознак грунтової різниці, ступеня оподзоленності, гумусованості та ін, тобто для установки підтипів, видів і різновидів грунтів, а також для розтину верхньої межі материнської породи або грунтових вод. Їх розміри в середньому в два рази менше, ніж розміри основних розрізів.
Грунтові прикопки мають глибину 50-75 см., тобто розкривають 2-3 верхніх горизонту. Прикопки служать для встановлення контурів поширення різних грунтів, визначення однорідності грунтового покриву. Їх зазвичай закладають в місцях ймовірної зміни однієї грунту інший.
Основні розрізи для конкретної ділянки закладають в типовому за рельєфом, умовам зволоження і рослинності місці, розташованому на кордоні крон дерев і неближче 25-30м від доріг, просік, візирів і т.д. Вибравши місце, на поверхні намічають контури майбутнього розрізу. Його зазвичай розташовують з таким розрахунком, щоб до моменту спостереження лицьова (коротка) сторона висвітлювалася сонцем. Насхилах лицьову сторону орієнтують вгору.
Прикопки розрізу грунт викидають тільки на бокові (довгі) сторони: дернину і гумусовий горизонт в одну, а нижележащие горизонти в іншу. Навпаки лицьової стінки зберігають в незайманому вигляді надгрунтовий покрив, не забруднюють його і неущільнюють. Недотримання останньої вимоги призводить до руйнування верхніх горизонтів, зміни їх потужності та спотворення результатів досліджень.
Лицьову і бічні стінки розрізу виконують рівними прямовисними, а з боку протилежної лицьової роблять сходинки, ширина яких залежить від механічного складу грунтів – для піщаних вона більше (25-40см), ніж для глинистих. Кількість сходинок визначається глибиною грунтового розрізу. Відразу ж після викопування розрізу відбирають зразок материнської породи для її діагностики.
При засипці грунтового розрізу спочатку укладають нижні, а потім верхні горизонти. Дернину укладають зверху.
Для перегляду і проведення аналізів в лабораторних умовах грунтові зразки відбирають з основних розрізів. Зразки беруть з усіх генетичних горизонтів. Для відбору зразка знаходять середину горизонту і окреслюють прямокутник.Зазначений прямокутник не повинен мати будь-яких відхилень від загального фонугоризонту. Не можна, наприклад, брати зразки в місцях, які перериті землериїв або опробірованних на скипання від кислоти. Прямокутник розташовують вертикально, при цьому його межі не повинні доходити до верхньої і нижньої межгоризонту на 1-2см. Відбір зразків грунту починають з верхніх горизонтів. Як виключення, на грунтах з легким механічним складом, з метою запобігання забрудненню легкоруйнуючихся лицьового боку розрізу, зразки починають відбирати з нижніх горизонтів.
Етикетки грунтових зразків готують до виходу в поле. Під час польового обстеження етикетки підписуємо простим олівцем. У сирих грунтових зразках вкладена етикетка повинна бути захищена непромокаючим мішечком. На паперовому пакеті дані етикетки обов'язково дублюють. Зразок виймають з допомогою ножа (стамески) нацупкий аркуш паперу або на руку, злегка подрібнюють (не порушуючи структуру) і упаковують в паперовий пакет, в який вкладають етикетку.
При вивченні орних земель, лісових розсадників найчастіше беруть змішані зразки. Для цього в декількох типових відносно однорідних місцях поля виробляють виїмку зразків, які ретельно змішують на великому аркуші паперу. Потім поверхню грунтової маси вирівнюють і ділять на квадратики. З останніх в шаховому порядку набирають змішану пробу вагою до 1кг.
Зберігання сирих грунтових зразків не допускається, так як під впливом мікробіологічних процесів в сирих зразках змінюються хімічні властивості грунту. Тому зразки консервують, тобто доводять їх до повітряно-сухогостану, розсипавши тонким шаром на папір.
Грунтовий моноліт - це вертикальний зразок грунту, взятий без порушення її природного додавання. При камеральній обробці матеріалів досліджень їх використовують для перевірки і доповнення зроблених в поле спостережень, а також для зіставлення та виявлення характерних ознак грунтів різних ділянок.
Монолітиберуть в дерев'яні або металеві ящики, орієнтовний розмір яких дорівнює 100x25x8 см. Верхня і нижня кришки монолітного ящика повинні бути знімними.
У полікришки відгвинчують, прикладають рамку скриньки до лицьового боку розрізу і намічають її внутрішні контури. По контуру вирізають прямокутну колонку, на яку надягають рамку ящика до суміщення площин лицьової стінки колонки і нижній частині рамки.
Нерівності грунту обережно зрізують і прикручують нижню кришку рамки. Щоб не пошкодити моноліт, грунт з боків ящика виймають на конус, а у його верхній площині,відступивши від останньої на 8-10см, поступово лопатою відокремлюють колонку моноліту від стінки розрізу. При цьому знизу моноліт підтримують до тих пір, поки він не відділиться від стінки грунтового розрізу. Моноліт обережно виймають з розрізу, встановлюють горизонтально і акуратно зрізують надлишок грунту до площини верхньої кришки. Під кришку вкладають етикетку (місце взяття, номер розрізу,назву грунту, дата, прізвище виконавця) і пригвинчують кришку до рамки. Запис, аналогічну вкладеної під кришку, роблять на бічній короткій стороні рами і на даху ящика.