1. Правопорушення, його ознаки та причини вчинення

Соціально значима поведінка людей, що врегульована нормами права є правовою поведінкою. Ця поведінка може відповідати приписам правових норм, тобто бути правомірною і не відповідати приписам правових норм, тобто бути протиправною.

Якщо поведінка особи вступає в суперечку з приписами правових норм забороняючого змісту, вона є правопорушенням.

Правопорушення - це протиправне, суспільно-шкідливе чи суспільно-небезпечне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке є винним (умисним чи необережним) та юридично караним.

Правопорушення характеризується ознаками:

1) протиправністю, що проявляється в порушенні вимог правової норми. Якщо правовими нормами певне діяння не забороняється, то правопорушення бути не може;

2) суспільною шкідливістю чи суспільною небезпекою діяння, що проявляється у настанні суспільно шкідливих чи суспільно небезпечних наслідків (загрозі їх настання). Ця ознака розмежовує такі протиправні діяння як проступки і злочини:

- для проступків (дисциплінарних, цивільно-правових, адміністративних тощо) характерним є настання суспільної шкоди;

- для злочинів - суспільної небезпеки;

3) виною особи, тобто її психічним ставленням до свого протиправного діяння та його наслідків, вираженим у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності (самовпевненості чи недбалості);

4) юридичною караністю, тобто визначенням у правових нормах негативних наслідків у вигляді позбавлення винної особи певних належних їй благ, що можуть бути до неї застосовані компетентними органами (посадовими особами) держави.

Наявність вище визначених ознак є підставою для початку провадження по справі.

Правопорушення мають місце протягом всього існування держави і права, вони вчиняються постійно. В певні історичні періоди держава фіксує збільшення або зменшення правопорушень. Так, в період існування фашистської Германії та СРСР - за часів керування державою Йосипом Сталіним, у цих державах спостерігалось зменшення злочинності та інших правопорушень, що було обумовлено особливою жорстокістю вказаних режимів, призначенням суворих покарань за малозначні проступки, а також притягненням до репресивних заходів мільйонів безвинних осіб без суду і слідства.

Причинами правопорушень є об'єктивні та суб'єктивні фактори, які сприяють вчиненню протиправних діянь.

Об'єктивними факторами є: економічні, політичні, соціальні та інші, в тому числі недосконалість правової системи, неефективна робота правоохоронних органів тощо.

6

Так, збільшення безробітних в будь-якій державі автоматично сприяє збільшенню корисливої злочинності.

Суб'єктивними факторами є: комплекс неповноцінності людини, патологічні зміни у її психіці, психологічна установка особи на протиправну поведінку, вживання наркотиків, зловживання алкогольними напоями, зневажливе ставлення до суспільства, права, інших соціальних норм тощо.

Держава намагається забезпечити законність і правопорядок у суспільстві, тому вона застосовує різні заходи для зменшення об'єктивних і суб'єктивних причин, що детермінують протиправну поведінку фізичних і юридичних осіб.