- •Лекція №11. Записи і файли.
- •6.1. Записи.
- •Im: string[8];
- •Var k1,k2,k3:zap;
- •Im: string[8];
- •Var k1,k2,k3:zap;
- •With zap do оператор;
- •Im: string[8];
- •Var k1,k2,k3:zap;
- •Assign (f,’ff’);
- •Var f: file of integer;
- •Var t: text;
- •Var ff:file;
- •Var f:file;
- •Rewrite(ім’я_файлу);
- •Write (ім’я_файлу, список змінних);
- •Read(ім’я_файлової_змінної, список змінних);
- •Im:string[10];
- •Var s,s2:stud;
- •Var f1,f:file of real;
- •Тести для підсумкового контролю.
- •2. Чи вірно, що назви полів записів можуть співпадати з іменами змінних, констант та інших об’єктів програми, але не можуть співпадати з назвами полів інших записів?
- •X,y:real;
- •Var k:circ;
- •5. Чи можливо, прочитавши з файлу п’ятий елемент, зразу читати другий елемент?
Im: string[8];
pb: string[15];
datnarod: record
day, month, year: word;
end;
stat:string[3];
mark: record
m,op,f,iu:byte;
end;
end;
Var k1,k2,k3:zap;
Тоді, щоб звернутися до поля m, треба вказати k1.mark.m. Поля запису можуть бути також іншими структурами, наприклад, масивами.
Увага! При звертанні до окремого елементу запису треба вказати ідентифікатор змінної - запису та, через крапку, ідентифікатор поля.
З полями запису можна виконувати всі операції, які дозволені для базового типу. Наприклад, для поля pr запису k1 дозволені всі операції над рядковими змінними:
writeln(‘введіть прізвище’);
readln(k1.pr);
Для полів m, op, f, iu дозволені операції з цілими натуральними числами:
writeln(‘значення середнього балу студента’);
sr:=(k1. mark.m+k1. mark.op+k1. mark.f+k1. mark.iu)/4;
Звичайно, такий прийом, коли треба весь час вказувати ідентифікатор запису, не дуже полегшує процес набору програми. Тому існує спеціальний оператор, що має назву оператор запису
With zap do оператор;
Цей оператор дозволяє один раз вказати zap – ідентифікатор запису, не вказуючи його далі в операторі:
with k1 do
sr:=(mark.m+ mark.op+ mark.f+ mark.iu)/4;
Інакше цей оператор можна записати ще так:
with k1 do
with mark do
sr:=( m+ op+ f+ iu)/4;
При описуванні змінної типу запису ми отримуємо змінні сталого розміру. Розмір запису визначається як сума розмірів кожного елементу запису. Наприклад, опишемо тип
type zapis = record
a,b:integer;
c:real;
end;
Розмір змінної типу zapis знайдемо так: 2+2+6=10 байт.
Іноді треба в межах одного запису мати різну інформацію в залежності від конкретного значення деякого поля. Наприклад, якщо студент має чоловічу стать, він повинен мати відомості про проходження ним військової служби. А для жіночої статі визначимо, заміжня чи ні. Для таких випадків в мові Pascal існує можливість мати варіантну частину для визначення структури поля.
type st_stat= (chol, gin);
zap=record
pr: string[20];
Im: string[8];
pb: string[15];
datnarod= record
day, month, year: word;
end;
mark=record
m,op,f,iu:byte;
end;
case stat: st_stat of
chol: (sl, vidstr, vz);
gin : ( z, nz);
end;
Var k1,k2,k3:zap;
В свою чергу записи дуже рідко використовують по одній. Адже, наприклад, карток з відомостями про студента повинно бути багато, інакше не має сенсу їх заводити. Тому для обробки всіх карток (записів) можна утворити масив з записів, наприклад,
a: array [1..100] of zap;
Звертання до окремого поля елемента такого масиву відбувається таким чином: a[i].pr.
Іншими способами організації записів у складні структури є файли, списки, черги, стеки і т. і. Розглянемо одну з них, а саме файли.
Файли даних.
Виконання на ЕОМ більшості програм супроводжується введенням - виведенням даних. Сукупність правил, які визначають особливості розміщення даних на зовнішніх носіях, методи доступу до них, засоби захисту даних від несанкціонованого доступу складає систему організації даних.
Засоби опису даних визначається вибраною для програмування алгоритмічною мовою, а організація даних на зовнішніх пристроях ЕОМ - операційною системою. Сукупність засобів операційної системи , які забезпечують доступ до даних, називають системою керування даними або файловою системою.
Файлом називається сукупність даних, яка розміщена на зовнішньому пристрої ЕОМ. Файл може зберігати текст програми, масив, послідовність записів даних і т. і. З точки зору програми користувача чи програм операційної системи дані файлу мають визначену, іноді достатньо складну, внутрішню логічну структуру. Для зовнішнього пристрою ЕОМ файл - це послідовність символів, які мають визначену довжину та ім’я.
На логічному рівні програми файл являє собою набір окремих записів (рис.6.3а). Розмір запису та структура її внутрішніх полів визначається програмою користувача. Записи можуть бути фіксованої, змінної та невизначеної довжини. Розмір запису фіксованої довжини (рис.6.3б) є атрибутом файлу. Розмір запису змінної довжини (рис.6.3в) є атрибутом запису та зберігається разом з даними запису як окреме поле. Записи невизначеної довжини (рис.6.3г) відокремлюються один від другого в файлі спеціальними символами - розподільниками.
|
запис |
запис |
запис |
запис |
запис |
рис. 6.3а
-
дані (N байт)
рис. 6.3б
-
атрибут довжини (1 байт)
дані (N-1 байт)
рис. 6.3в
-
дані
символ- ознака
кінця запису
рис. 6.3г
Найбільш широко використовуються файли , що мають послідовну та довільну організацію. При послідовній організації логічні записи розташовуються в файлі в порядку їх надходження. Зчитування даних можливо тільки в порядку їх фізичного розташування. Послідовно організовані файли зберігають записи будь-яких типів - фіксованої, змінної або невизначеної довжини. Файли довільного (прямого) доступу організовані з записів фіксованої довжини (рис.6.4) Номер запису є її атрибутом. При звертанні до запису програміст вказує номер. Файлова система за номером запису встановлює місце знаходження на диску запису з відповідним номером, пропускаючи відповідну кількість байтів, та, безпосередньо звертаючись до нього, зчитує або записує його. До записів з прямим допуском можливий також послідовний доступ. Організація файлу визначається в процесі його створення, метод доступу - в процесі його відкриття.
-
номер
запису
дані
рис. 6.4
Послідовна організація є простою, економно витрачає пам’ять, забезпечує можливість перетину записами секторів диску. До недоліків її треба віднести: порівняно повільний доступ до даних - щоб вибрати запис, треба попередньо вибрати всі ті, що йому передують; неможливість довільного видалення та включення запису - видаляти та включати записи можливо тільки в кінці файлу.
Встановлення відповідності між логічними іменами файлів в програмі та на зовнішніх пристроях ЕОМ здійснюється або через спеціальні команди, що включаються в програму при підготовці до її виконання, або через команди операційної системи. Одним з прикладів команди в програмі мови Pascal є команда
