Лабораторна робота №14 Тема роботи: “ Функції та процедури у мові с”

Мета роботи: дати навички студентам розв’язувати задачі з використанням функцій та процедур.

Основні питання, які розглядаються в лабораторній роботі: поняття підпрограми, глобальних, локальних змінних, фактичних та формальних параметрів, організація функції та процедури.

Рекомендована література

1. Романовская Л.М. и др. Программирование в среде Си для ПЭВМ ЕС/Л.М.Романовская, Т.В.Русс, С.Г.Свитковский. – М.: Финансы и статастика, 1991. – 352 с.Ст. 80- 97

2. В.В.Подбельский, С.С.Фомин Программирование на языке Си. -М.:Финансы и статистика, 1999.Ст. 203-274

3. В.С.Проценко, П.Й. Чалий, А.Б. Ставровський Техніка програмування мовою Ci,-К., Либідь, 1993.Ст. 21-27

4. Березин Б.И., Березин С.Б. Начальный курс С и С++. – М.: ДИАЛОГ-МИФИ, 1999. – 288 с. Ст97-117.

5. Г.Шилдт Справочник программиста по С/С++. : Пер. с англ.: Уч. пос.. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2000. – с. 21-25

Хід роботи:

1Вивчити теоретичний матеріал.

2Виконати індивідуальне завдання.

3Скласти звіт, в якому відповісти на теоретичні питання, описати програму, привести контрольний приклад виконання програми.

Контрольні запитання:

11. Які види підпрограм використовують у мові С?

12. Що таке функція?

13. Як викликається функція?

14. Що таке процедура?

15. Як викликається процедура?

16. Що таке формальні параметри?

17. Що таке фактичні параметри?

18. Що таке глобальні змінні?

19. Що таке локальні змінні?

20. Чи можна використовувати функції як процедури у мові С?

Теоретичні відомості

Функція (підпрограма) – це завершений код програми який виконує визначену, окрему дію. Якщо будь-яка дія або послідовність дій виконується в основній програмі два або більше разів, то її необхідно виділити як окрему функцію. Якщо виконується завершена дія, наприклад сортування масиву, то доцільно виділити її як окрему функцію.

Структура функції аналогічна структурі повної програми. У процедурі і функції можуть бути описані власні константи, типи, змінні і власні функції.

Опис функції.

Змінні, описані в основній програмі є глобальними, область видимості від цього описання до кінця файлу. Змінні, описані усередині процедур і функцій, називаються локальними, область видимості від цього описання до кінця функції.

Опис функцій починається з заголовка:

<тип_результату> <ім'я функціі>(список формальних параметрів)

{

<розділ_операторів>

}

Виклик і виконання функції відбувається як тільки в ході виконання зустрічається ім’я функції визначеної вище. Виконання завершується якщо досягнуто закриваючу фігурну дужку або ключове слово return із параметром зазначеного типу результату (якщо void, то параметр опускається). Якщо серед операторів, що входять у функцію не було return, то значення функції невизначено.

Якщо треба змінити параметри, то необхідно їх передавати за адресою.

Приклад:

#include <stdio.h>

int min(int a, int b)

{

return (a<b)?a:b;

}

void add(int *a, int *b)

{

a[0]+=*b;

}

void main()

{

int max(int, int);

int a, b, c;

scanf("%d %d %d", &a, &b, &c);

printf("min=%d", min(min(a, b), c));

printf("max=%d", max(max(a, b), c));

printf("a=%d", a);

add(&a, &b);

printf("a=%d", a);

return;

}

int max(int a, int b)

{

return (a>b)?a:b;

}

Без рядка int max(int, int) функція max була б у зоні невидимості для компілятора і перший виклик цієї функції визвав би помилку. У функцію передаються параметри за адресою, тому ті зміни які відбуваються у самій функції впливають і на ці параметри поза її межами.

Індивідуальні завдання: Скласти програми для розв'язання таких завдань із використанням функцій або процедур:

3. Задані цілі числа n₀, d₀, n₁, d₁, ... , n₇, d₇, a, b ( d₀ d₁... d₇b0). Обчислити за схемою Горнера , визначивши процедури повного скорочення раціонального числа, яке задано чисельником та знаменником, а також процедури додавання та множення раціональних чисел.

4. Задано натуральне n, цілі числа a₁,a₂,..., a_n. Розглянути відрізки послідовності a₁,a₂,..., a_n (підпослідовності елементів, які ідуть підряд), які складаються з

а) повних квадратів

б) степенів натурального m

в) простих чисел.

В кожному випадку одержати найбільших з довжин відрізків, які розглядаються.

3. Описати функцію, що зчитує першу літеру, відмінну від пробілу, і оголошує її своїм значенням. Використовувати цю функцію для подрахунку k- кількості відмінних від пробілу літер тексту.

4. Дано координати вершин трикутника і координати деякої точки усередині нього. Знайти відстань від даної точки до найближчої сторони трикутника. (При визначенні відстані врахувати, що площа трикутника обчислюється і через три його сторони, і через основу і висоту. )

5. Знайти найменше спільне кратне n заданих натуральних чисел.

6. Два натуральних числа називаються "дружніми", якщо кожне з них дорівнює сумі всіх дільників іншого, за винятком його самого (такі, наприклад, число 220 и 284). Надрукувати всі пари "дружніх" чисел, що не перевищують заданого натурального числа.

7. По дійсному числу a>0 обчислити величину

Корені обчислювати з точністю e=0.0001 по наступній ітераційній формулі:

y_o=1; y_n+1 =y_n+(x/y_k-1 -y_n)/k,

прийнявши за відповідь наближення y_(n+1), для якого y_n+1-y_n <e .

8. Задане натуральне число n (n2). Знайти всі прості числа, які менше за n, використовуючи решето Ерастофена ( Виписати всі цілі числа від 2 до n. Перше просте число 2. Підкреслити його, а всі більші числа , які кратні 2, закреслити. Перше з чисел, що зосталися - 3. Підкреслити його, а всі числа, які кратні 3, закреслюємо. І т.д.).

9. Нехай задана квадратна матриця порядка m та натуральне число n. Треба знайти Аⁿ. Використати алгоритм: якщо n=2k, то Аⁿ= (А²)^k. Якщо n=2k+1, то Аⁿ= (А²)^kА. Для k далі застосовують той же алгоритм.

10. Задане натуральне число n. Записати його подання у системі счислення з основою k.

11. Задано три цілі матриці розміром 9*4. Надрукувати ту з них, де більше нульових рядків (якщо таких матриць декілька, надрукувати їх усі).

12. Дано натуральне число p і дійсні квадратні матриці A,B і С 3-го порядку. Обчислити (ABC)^p.

13. Задане парне число n>2. Перевірити для цього числа гіпотезу Гольбаха: кожне парне n>2 можна подати у вигляді суми двох простих чисел.

14. Нехай задана квадратна матриця порядка m та натуральне число n. Треба знайти Аⁿ. Використати алгоритм: якщо n=2k, то Аⁿ= (А²)^k. Якщо n=2k+1, то Аⁿ= (А²)^kА. Для k далі застосовують той же алгоритм.

15. Задані цілі числа a₁,a₂,..., a_n, b₁, b₂, ... ,b_m, k. Якщо в послідовності a₁,a₂,..., a_n нема жодного елементу з значенням k, то перший по порядку елемент цієї послідовності, не менший всіх інших елементів, замінити на значення k. За цим же правилом перетворити послідовність b₁, b₂, ... ,b_m. стосовно до значення 10.

1 Тільки скалярний тип.