30. Переміщення кривої сукупного попиту праворуч на кейнсіанському відрізку кривої аs відображає:

1. падіння рівня цін при одночасному зростанні реального ВВП;

2. одночасне підвищення реального ВВП та загального рівня цін;

3. зростання реального ВВП при відсутності підвищення цін;

4. підвищення рівня цін при відсутності зростання реального ВВП.

31. Результати переміщення кривої сукупного попиту ліворуч та праворуч є однаковими щодо зміни обсягу реального ВВП, якщо:

1. усі попередні відповіді помилкові;

2. це переміщення відбувається на горизонтальному відрізку кривої сукупної пропозиції;

3. це переміщення відбувається на вертикальному відрізку кривої сукупної пропозиції;

4. економіка знаходиться в стані спаду.

32. Якщо обсяг сукупного попиту перевищує ВВП, досягнутий в умовах повної зайнятості, то в економіці спостерігається:

1. інфляційний розрив;

2. дефляційний розрив;

3. зменшилась сукупна пропозиція;

4. бюджетний дефіцит.

33. Якщо обсяг рівноважного ВВП перевищує його потенційний рівень, тоді:

1. збільшиться рівень безробіття;

2. зменшиться номінальна зарплата;

3. рівень цін підвищиться;

4. автоматично збільшиться сукупний попит.

34. Якщо ціни на імпортні товари зросли, то вірогідно, що це викликано:

1. всі відповіді є помилковими;

2. зменшенням сукупного попиту;

3. збільшенням сукупного попиту;

4. збільшенням сукупної пропозиції.

35. Крива сукупної пропозиції виражає залежність між:

1. рівнем цін і споживанням реального ВВП;

2. збільшенням сукупного попиту та рівнем цін;

3. рівнем цін і виробленим реальним ВВП;

4. збільшенням сукупної пропозиції та чистими інвестиціями.

36. Крива сукупного попиту відображає відношення між:

1. рівнем цін і виробленим реальним ВВП;

2. рівнем цін та обсягом чистого експорту;

3. обсягом виробленого і спожитого ВВП;

4. усі відповіді є правильними.

37. Середня схильність до споживання – це:

1. відношення споживання до доходу кінцевого використання;

2. відношення споживання до заощадження;

3. відношення споживання до особистого доходу;

4. відношення приросту споживання до післяподаткового доходу.

38. Простий мультиплікатор видатків перебуває в:

1. оберненій залежності від граничної схильності до споживання;

2. оберненій залежності від граничної схильності до заощадження;

3. прямій залежності від граничної схильності до споживання;

4. прямій залежності від граничної схильності до заощадження.

39. Гранична схильність до споживання – це:

1. відношення приросту споживання до приросту особистого доходу;

2. відношення приросту споживання до доходу кінцевого використання;

3. відношення споживання до приросту доходу кінцевого використання;

4. всі відповіді помилкові.

40. Точка «порогового рівня» функції індивідуального споживання – це точка в якій:

1. заощадження дорівнює споживанню;

2. дохід дорівнює споживанню;

3. споживання дорівнює інвестиціям;

4. s′+ с′=1.

41, Крива інвестиційного попиту характеризує:

1. зниження податку на прибуток;

2. зниження відсоткової ставки;

3. обернену залежність між ставкою відсотка та рівнем інвестиційних витрат;

4. зростання податку на прибуток.

42. Якщо відсоткова ставка зросте, то рівень інвестицій:

1. зменшиться;

2. не зміняться;

3. збільшаться;

4. всі відповіді помилкові.

43. Якщо дохід кінцевого використання в даній країні збільшиться, то:

1. середня схильність до споживання та заощадження зросте;

2. середня схильність до заощадження зменшиться, а гранична схильність до споживання зросте;

3. середня схильність до споживання зменшиться, а до заощадження зросте;

4. всі відповіді помилкові.

44. Що із перерахованого призведе до зростання споживчих витрат:

1. підвищення податків;

2. зниження податків;

3. зростання інвестицій внаслідок збільшення ВВП;

4. всі відповіді правильні.

45. Показник акселератора відображає:

1. граничну схильність до споживання;

2. мультиплікатор;

3. суму граничної схильності до споживання та заощадження;

4. граничну схильність до інвестування.

46. «Парадокс ощадливості» проявляється коли:

1. існує прямо пропорційний зв'язок між доходами та заощадженнями;

2. гранична схильність до споживання зросте, а до заощадження зменшиться;

3. Y=S;

4. всі відповіді помилкові.

47. Що із перерахованого відображає зростання автономних витрат:

1. переміщення функції споживання вгору;

2. рух вздовж кривої споживання вгору;

3. зростання інвестицій внаслідок збільшення ВВП;

4. всі відповіді правильні.

48. Якщо дохід кінцевого використання дорівнює 1000, а гранична схильність до споживання – 0.8, то сума значень граничної схильності до споживання та заощадження дорівнює:

1. 1;

2. 800;

3. 200;

4. 1000.

49. Показник акселератора відображає:

1. зміну інвестицій, пов'язану із зміною сукупних доходів;

2. граничну схильність до споживання;

3. мультиплікатор;

4. суму граничної схильності до споживання та заощадження.

50. «Парадокс ощадливості» проявляється коли:

1. всі відповіді помилкові;

2. існує прямо пропорційний зв'язок між доходами та заощадженнями;

3. гранична схильність до споживання зросте, а до заощадження зменшиться;

4. спроби суспільства більше заощаджувати закінчуються невдачею через багатократне зменшення рівноважного рівня ВВП, що викликається самою цією спробою.

51. Саморегулююча ринкова система забезпечує:

1. відсутність перевиробництва товарів;

2. можливість існування стійкого дефіциту товарів;

3. можливість перевиробництва товарів;

4. державне втручання у розвиток економіки.

52. За класичною теорією маса грошей в обігу впливає на:

1. рівень номінального ВВП, реальної заробітної плати, зайнятості, але не визначає рівень цін;

2. реальну відсоткову ставку;

3. рівень цін, однак не визначає обсягу реального ВВП, зайнятості та реальної заробітної плати;

4. всі відповіді помилкові.

53. За класичною моделлю вирішальний вплив на ВВП та зайнятість має:

1. сукупний попит;

2. сукупна пропозиція;

3. бюджетно-податкова політика;

4. грошово-кредитна політика.

54. Попит на працю:

1. має обернений зв'язок з рівнем реальної заробітної плати;

2. має обернений зв'язок з пропозицією продукту, який виробляється цією працею;

3. визначається попитом на гроші;

4. залежить від пропозиції праці.

55. Які з перелічених концепцій класичної макроекономічної теорії критикував Кейнс:

1. усі відповіді правильні;

2. кількісну теорію грошей;

3. тероію раціональних очікувань;

4. теорію ринкового саморегулювання економіки.

56. Класична дихотомія це:

1. встановлення загальної макроекономічної рівноваги в результаті взаємодії ринків ресурсів, товарного, фінансового та грошового ринку;

2. залежність обсягу національного продукту від кількості залучених ресурсів;

3. існування двох незалежних величин: реальних та номінальних;

4. розподіл сукупного попиту на два компоненти: споживчий та інвестиційний.

57. Яку роль у формуванні загальної рівноваги, за класичною теорією, відіграє ставка відсотка?

1. визначає рівень сукупних доходів та інвестицій;

2. виконує роль інструменту регулювання грошового ринку;

3. спричиняє надлишок заощаджень порівняно з обсягом інвестицій;

4. забезпечує єдність грошового та товарного ринків.

58. Якщо заробітна плата перевищує рівноважний рівень, то:

1. починає діяти механізм очищення ринку праці від зайвої пропозиції робочої сили;

2. починає діяти механізм очищення ринку праці від зайвого попиту на робочу силу;

3. на ринку виникає дефіцит робочої сили;

4. попит на працю збільшується.

59. Пропозиція на ринку товарів за класичною моделлю макрорівноваги визначається:

1. загальним рівнем цін;

2. виробничою функцією;

3. попитом на реальний продукт;

4. всі відповіді правильні.

60. Класична теорія пояснює рівновагу економіки в:

1. довгостроковому періоді;

2. короткостроковому періоді;

3. умовах депресії;

4. умовах, які наближаються до повної зайнятості.

61. Яке твердження відображає положення класичної теорії загальної рівноваги?

1. рівновага може формуватися лише за участі держави;

2. ціни нееластичні, тобто не здатні змінюватися під впливом попиту і пропозиції у короткостроковому періоді;

3. загальна рівновага може формуватися за неповної зайнятості;

4. загальна рівновага формується в умовах повної зайнятості.

62. Модель IS-LM відображає рівновагу на ринках:

1. товарів та послуг з фінансовим ринком;

2. грошей та цінних паперів, товарів та послуг;

3. робочої сили;

4. сільськогосподарської продукції.

63. Якщо в умовах повної зайнятості сукупні витрати дорівнюють 500 гри., а реальний ВВП -450 гри., то має місце:

1. інфляційний розрив;

2. зростання номінального ВВП;

3. зменшення рівня цін;

4. рецесійний розрив.

64. В умовах рецесійного розриву в економіці спостерігається:

1. недостатність сукупної пропозиції;

2. надмірний сукупний попит;

3. недостатній сукупний попит;

4. надмірна сукупна пропозиція.

65. Якщо зростуть державні витрати то в моделі «кейнсіанський хрест»:

1. лінія запланованих витрат переміститься вниз;

2. лінія запланованих витрат переміститься вгору;

3. рівноважний ВВП зменшиться;

4. зросте гранична схильність до споживання.

66. Крива LМ відображає рівновагу:

1. на товарному та грошовому ринках;

2. на грошовому ринку та ринку цінних паперів;

3. на ринку товарів та послуг;

4. на товарному та фінансовому.

67. Яке твердження відображає положення кейнсіанської теорії загальної рівноваги?

1. загальна рівновага формується в умовах неповної зайнятості;

2. рівновага встановлюється автоматично, без участі держави;

3. ціни еластичні, тобто здатні змінюватися під впливом попиту і пропозиції у короткостроковому періоді;

4. визначальний вплив на встановлення загальної рівноваги має сукупна пропозиція.

68. Основою операційного попиту на гроші є:

1. операції з купівлі житла;

2. операції з придбання іноземної валюти;

3. операції з купівлі цінних паперів;

4. операції з купівлі-продажу товарів і послуг.

69. Зростання податків у моделі 1S призведе до:

1. переміщення кривої 1S праворуч і зростання відсоткової ставки;

2. переміщення кривої ІS ліворуч;

3. переміщення праворуч кривої LМ і зменшення рівня доходу;

4. зростання доходу та зменшення відсоткової ставки.

70. Основою спекулятивного попиту на гроші є:

1. операції з купівлі-продажу товарів і послуг;

2. операції з придбання іноземної валюти;

3. операції з купівлі цінних паперів та інших фінансових активів;

4. операції з купівлі житла.

71. Збільшення пропозиції грошей центральним банком у моделі LМ призведе

1. переміщення кривої LМ праворуч;

2. виникнення парадоксу ощадливості;

3. інвестиційної пастки;

4. ліквідної пастки.

72. Відповідно до моделі 1S-LМ зростання державних видатків призведе до:

1. зменшення доходу і зростання процентної ставки;

2. збільшення доходу і зростання процентної ставки;

3. збільшення і доходу, і процентної ставки;

4. зменшення і доходу, і процентної ставки.

73. Фіскальна політика - це:

1. політика регулювання бюджетних видатків;

2. політика в галузі бюджетних видатків і оподаткування;

3. політика втручання у фінанси підприємств;

4. політика розподілу доходів.

74. Профіцит державного бюджету утворюється, коли:

1. сума податкових надходжень скорочується;

2. сума видатків бюджету перевищує суму податкових надходжень;

3. сума доходів бюджету перевищує суму видатків бюджету;

4. сума податкових надходжень менше суми витрат держави.

75. Ефект витіснення передбачає, що:

1. зростання державних видатків призводить до зменшення приватних інвестицій;

2. споживання зростає, а обсяг інвестицій скорочується;

3. імпорт витісняється вітчизняними товарами;

4. податкові надходження витісняються неподатковими надходженнями.

76. Для проведення стимулюючої фіскальної політики необхідне:

1. збільшення державних видатків та зниження податків;

2. збільшення державних видатків та збільшення податків, або одночасне застосування цих заходів;

3. збільшення податків та зменшення державних видатків;

4. зниження податків та збільшення державних видатків, або одночасне застосування цих заходів.

77. Крива Лаффера характеризує:

1. залежність між податковими ставками і податковими надходженнями до бюджету;

2. залежність між інфляцією і рівнем оподаткування;

3. залежність між бюджетними видатками і податковими ставками;

4. залежність між податковими і неподатковими надходженнями до бюджету.

78. До прямих податків належить:

1. ПДВ;

2. митні платежі;

3. акцизи;

4. податок на прибуток.

79. Державний борг - це сума попередніх:

1. дефіцитів бюджету;

2. бюджетних дефіцитів за вирахуванням бюджетних надлишків;

3. бюджетних надлишків за вирахуванням дефіцитів бюджету;

4. державних видатків.

80. Функції податків полягають в тому, щоб:

1. наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства;

2. збільшувати обсяг коштів, спрямованих на інвестування у національну економіку;

3. скорочувати кошти, якими розпоряджаються фірми і домогосподарства;

4. регулювати грошовий обіг у країні.

81. Відносні видатки з обслуговування державного боргу вимірюють:

1. сумою державного боргу;

2. відношенням суми видатків на обслуговування борту за рік до валового внутрішнього продукту;

3. сумою сплачуваних процентів за боргом;

4. усі твердження невірні.

82. Прихильники концепції економіки пропозиції вважають, що зниження податків:

1. індукує стимули до праці, заощадження, інвестування і підприємницької діяльності, а, отже, переміщує вправо криву сукупної пропозиції;

2. забезпечує соціальну справедливість у розподілі доходів;

3. збільшує обсяг сукупного попиту, а отже і обсяг національного виробництва;

4. збалансовує державний бюджет з утворенням бюджетного надлишку.

83. Фіскальна політика буде дискреційною у разі:

1. збільшення обсягу державних закупівель товарів і послуг;

2. збільшення обсягу соціальних видатків;

3. усі твердження невірні;

4. цілеспрямованих дій держави щодо змін в оподаткуванні та державних витратах у відповідь на зміну макроекономічної ситуації.

84. Проблеми, пов'язані із зростанням державного боргу, мають менше значення для економіки порівняно з проблемами скорочення обсягу виробництва та зростання безробіття. Це твердження відображає точку зору прихильників:

1. бюджету, який балансується на циклічній основі;

2. концепції функціональних фінансів;

3. кривої Лаффера;

4. концепції щорічно збалансованого бюджету.

85. Немонетизований державний борг включає:

1. ОВДП (облігації внутрішньої державної позики);

2. державні витрати;

3. податки;

4. заборгованість по заробітній платі бюджетної сфери.

86. Яке з наведених тверджень є правильним?

1. якщо попит на гроші незмінний, а пропозиція грошей збільшилася, то рівновага на грошовому ринку відновлюється при більш високій відсотковій ставці;

2. якщо пропозиція грошей незмінна, а попит на гроші зменшився, то рівновага на грошовому ринку відновлюється при вищій відсотковій ставці;

3. якщо попит на гроші незмінний, а пропозиція грошей зменшилася, то рівновага на грошовому ринку відновлюється при більш високій відсотковій ставці;

4. якщо пропозиція грошей незмінна, а попит на гроші збільшився, то рівновага на грошовому ринку відновлюється при нижчій відсотковій ставці.

87. У банку X, який є одним з багатьох комерційних банків у країні, відкрито депозит величиною 100 000 грн. Норма обов’язкових резервів – 20%. Цей депозит здатний збільшити суму наданих позик на:

1. 120 000 грн;

2. 60 000 грн.;

3. невизначену величину;

4. 100 000 грн.

88. Що слід розуміти під політикою “дешевих” грошей?

1. зниження цін на товари;

2. збільшення облікової ставки центрального банку;

3. зменшення пропозицій грошей;

4. збільшення пропозицій грошей.

89. Якщо норма обов’язкових резервів центрального банку становить 50%, то величина депозитного мультиплікатора дорівнює:

1. 50;

2. 2;

3. 20;

4. 0.

90. Яка з операцій центрального банку збільшує пропозицію грошей в економіці?

1. купівля державних цінних паперів на відкритому ринку;

2. підвищення норми банківських резервів;

3. підвищення облікової процентної ставки;

4. продаж державних цінних паперів на відкритому ринку.

91. Пропозиція грошей у національній економіці збільшується щоразу, коли комерційні банки:

1. збільшують обсяги позик, наданих домогосподарствам і виробничим одиницям;

2. збільшують свої вклади у центральному банку;

3. зменшують свої зобов'язання за поточними рахунками;

4. немає правильної відповіді.

92. Надлишкові резерви комерційного банку – це:

1. різниця між величиною активів і власним капіталом;

2. різниця між величиною фактичних резервів та величиною понаднормативних резервів;

3. різниця між величиною фактичних резервів та величиною обов'язкових резервів;

4. усі твердження невірні.

93. Яке з тверджень становить фундаментальну основу балансу банку:

1. власний капітал банку дорівнює різниці між пасивами і активами банку;

2. сума активів і пасивів банку дорівнює власному капіталові банку;

3. різниця пасивів і власного капіталу дорівнює активам банку;

4. банківські пасиви плюс власний капітал дорівнюють активам.

94. Комерційний банк може створювати безготівкові гроші в межах:

1. своїх депозитів;

2. своїх надлишкових резервів;

3. своєї готівки у касі;

4. своїх обов'язкових резервів.

95. Якщо грошова база подвоїлась і розмір грошового мультиплікатора також збільшився у 2 рази, то пропозиція грошей:

1. подвоїлась;

2. зросла, але менш ніж у 2 рази;

3. не змінилась;

4. зросла у чотири рази.

96. Економічний цикл включає наступні чотири фази:

1. кризу, депресію, пожвавлення та підйом ділової активності;

2. спад, підйом, пожвавлення та пік ділової активності;

3. кризу, спад, пожвавлення та підйом ділової активності;

4. кризу, депресію, пожвавлення та пік ділової активності.

97. В процесі циклічного розвитку:

1. рівень зайнятості постійно знижується;

2. рівень зайнятості змінюється в тому ж напрямі, що й номінальний обсяг ВВП;

3. немає однозначної відповіді;

4. рівень зайнятості змінюється в тому ж напрямі, що й реальний обсяг ВВП.

98. Тривалість економічного циклу складає:

1. один рік;

2. п’ять років;

3. десять років;

4. немає однозначної відповіді.

99. Екстернальні теорії циклічних коливань причиною виникнення циклу не вважають:

1. природно-кліматичні явища;

2. політичні події та процеси;

3. коливання інвестиційного попиту;

4. усі відповіді вірні.

100. У період пожвавлення економіки:

1. реальний обсяг виробництва не змінюється;

2. номінальний обсяг виробництва не змінюється;

3. реальний обсяг виробництва зменшується, а номінальний – зростає;

4. реальний обсяг виробництва збільшується.

101. Модель економічного зростання Р.Солоу дає можливість дослідити:

1. вплив технологічного прогресу на динаміку реального ВВП;

2. вплив економічної політики на рівень життя населення;

3. вплив економічної політики на динаміку реального ВВП;

4. усі відповіді вірні.

102. При збільшенні темпів зростання населення, стійкий темп приросту реальних обсягів виробництва у моделі Р.Солоу за інших незмінних умов:

1. підвищується;

2. залишається незмінним;

3. знижується;

4. немає однозначної відповіді.

103. Економічне зростання графічно можна проілюструвати:

1. рухом від однієї точки до іншої по кривій виробничих можливостей;

2. рухом від однієї точки до іншої за межами кривої виробничих можливостей;

3. переміщенням вліво кривої виробничих можливостей;

4. переміщенням управо кривої виробничих можливостей.

104. Економічне зростання означає:

1. збільшення кількості вироблених товарів і послуг;

2. забезпечення повної зайнятості;

3. збільшення ресурсів та можливостей для виробництва;

4. переміщення кривої виробничих можливостей уліво.

105. 3а умовою Золотого правила нагромадження капіталу у моделі Р. Солоу граничний продукт капіталу дорівнює:

1. реальній процентній ставці;

2. рівню заощаджень;

3. нормі амортизації;

4. темпу інфляції.

106. У моделі зростання Солоу з урахуванням темпу зростання населення (n) і науково-технічного прогресу (g) темп зростання обсягу продукту на працівника у стаціонарному стані дорівнює:

1. g;

2. n;

3. n – g;

4. n + g.

107. У період спаду економічна політика повинна поєднувати наступні інструменти:

1. зменшення податкових ставок та купівлю центральним банком цінних паперів на відкритому ринку;

2. збільшення державних витрат та норми обов‘язкового банківського резервування;

3. зменшення облікової ставки та збільшення податкових ставок;

4. зменшення державних витрат та зниження норми обов‘язкового банківського резервування.

108. Які заходи держави сприятимуть економiчному зростанню?

1. зростання дотацій збитковим секторам економіки;

2. збiльшення державних позик;

3. зростання державних інвестиційних витрат;

4. зменшення грошової пропозиції.

109. Інфляцію попиту можна зобразити графічно:

1. зрушенням кривої сукупної пропозиції вліво;

2. зрушенням кривої сукупного попиту вліво;

3. зрушенням кривої сукупної пропозиції вправо;

4. зрушенням кривої сукупного попиту вправо.

110. Інфляційний розрив обумовлюється:

1. зростанням сукупного попиту в умовах повної зайнятості;

2. зростанням сукупного попиту в умовах, які наближуються до повної зайнятості;

3. зростанням сукупного попиту в умовах неповної зайнятості;

4. усі відповіді невірні.

111. Інфляційний податок – це:

1. різниця між номінальним та реальним доходом;

2. втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції;

3. різниця між номінальною та реальною відсотковою ставкою;

4. сукупність податкових надходжень до бюджету в умовах інфляції.

112. Коли стан економіки відповідає класичному відрізку кривої AS, то зростання сукупного попиту призведе:

1. до зростання зайнятості;

2. до зменшення зайнятості;

3. до інфляційного підвищення цін при незмінному реальному ВВП;

4. до зниження цін при незмінному реальному ВВП.

113. Якщо рівень інфляції знижується з 5% до 2%, то згідно з ефектом Фішера:

1. і номінальна, і реальна процентні ставки знизяться на 3%;

2. ні номінальна, ні реальна процентні ставки не зміняться;

3. номінальна процентна ставка знизиться на 3%, а реальна процентна ставка не зміниться;

4. усі варіанти відповідей невірні.

114. ВВП у ринкових цінах збільшився на 12% порівняно з попереднім роком. За цей же період рівень цін зріс на 9%. Яким буде реальне зростання:

1. 3%;

2. 21%;

3. 12%;

4. 9%.

115. Інфляція витрат обумовлена:

1. зростанням споживчих витрат;

2. зростанням інвестиційних витрат;

3. зростанням сукупних витрат;

4. зростанням собівартості продукції.

116. Якщо номiнальний доход пiдвищився на 8%, а рiвень цiн зрiс на 10%, то реальний доход :

1. збiльшився на 18%;

2. знизився на 18%;

3. знизився на 2%;

4. збiльшився на 10%.

117. Зростання сукупних витрат призводить до iнфляцiйного розриву, якщо:

1. фактичний обсяг ВВП менший за потенційний обсяг ВВП;

2. економіка розвивається у стані повної зайнятості;

3. чисельність робочої сили не зростає;

4. економіка розвивається у станi неповної зайнятості.

118. Iнфляцiю, яка викликана зростанням витрат на виробництво одиниці продукції, можна проiлюструвати:

1. зрушенням кривої сукупної пропозицiї влiво;

2. зрушенням кривої сукупного попиту влiво;

3. зрушенням кривої сукупного попиту вправо;

4. зрушенням кривої сукупної пропозицiї вправо.

119. Згідно з монетаристськими поглядами, основною причиною інфляції є:

1. структурні особливості національної економіки;

2. спіраль "зарплата-ціни", яка виникає за значного зростання номінальної зарплати;

3. зростання процентних ставок;

4. надмірний темп приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП.

120. Від непередбаченої інфляції особливо потерпають:

1. працівники галузей, які перебувають у фазі піднесення;

2. власники фіксованих доходів;

3. власники підприємств, якщо ціни на готову продукцію зростають швидше, ніж ціни на ресурси;

4. уряди, які нагромадили значні державні борги.

121. До негативних наслідків інфляції відноситься:

1. падіння рівня життя населення;

2. знецінення заощаджень;

3. бартеризація економіки;

4. усі відповіді правильні.

122. Внаслідок емісійного покриття бюджетного дефіциту відбувається:

1. зростання процентних ставок;

2. зростання сеньйоражу;

3. зрушенням кривої сукупного попиту вліво;

4. зменшення державного боргу.

123. Згідно до кейнсіанських поглядів, основною причиною інфляції є:

1. структурні особливості національної економіки;

2. зростання загального рівня цін під впливом надлишкового попиту у період економічного піднесення;

3. зростання процентних ставок;

4. надмірний темп приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП.

124. Природний рівень безробіття відрізняється від фактичного на величину:

1. фрикційного безробіття;

2. структурного безробіття;

3. циклічного безробіття;

4. відмінності відсутні.

125. Якщо фактичний ВВП дорівнює рівню природного, то завжди:

1. відсутнє циклічне безробіття;

2. відсутнє фрикційне безробіття;

3. існує циклічне безробіття;

4. рівень фактичного безробіття перевищує рівень природнього.

126. Той, хто втратив роботу внаслідок спаду в економіці, потрапляє до категорії безробітних, які:

1. охоплені фрикційною формою безробіття;

2. охоплені структурною формою безробіття;

3. виходять зі складу робочої сили;

4. охоплені циклічною формою безробіття.

127. Величина природного рівня безробіття залежить від наступних факторів:

1. рівня ВВП;

2. темпу інфляції;

3. тривалості процедури працевлаштування;

4. величини доходів домогосподарств.

128. З точки зору кейнсіанської теорії основною причиною існування безробіття є:

1. завищена ставка номінальної заробітної плати;

2. недостатньо ефективний попит на товари та послуги;

3. структурна перебудова економіки;

4. науково-технічний прогрес.

129. Закон Оукена відображає взаємозв’язок між:

1. зростанням циклічного безробіття і відставанням фактичного ВВП від потенційного;

2. фактичним та природним рівнями безробіття;

3. темпами інфляції та рівнем безробіття;

4. природним рівнем безробіття та фактичним рівнем ВВП.

130. Якщо фактичний рівень безробіття складає 13%, то при природньому рівні безробіття, що дорівнює 5%, рівень циклічного безробіття досягне:

1. 18%;

2. 5%;

3. 8%;

4. Немає правильної відповіді.

131. Згідно із законом Оукена трьохпроцентне підвищення фактичного рівня безробіття над природним означає, що відставання фактичного обсягу ВВП від потенційного складе:

1. 3%;

2. 7,5%;

3. 12%;

4. немає правильної відповіді.

132. Закон Оукена виражає кількісну залежність між:

1. зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття;

2. рівнем безробіття і темпами інфляції;

3. зміною обсягу національного виробництва і процентною ставкою;

4. фактичним і природним обсягами національного виробництва.

133. Зростання якого виду безробіття спричиняє недостатній сукупний попит:

1. фрикційного;

2. структурного;

3. циклічного;

4. фрикційного, структурного і циклічного.

134. Якщо людина є хронічно непрацездатною, то вона:

1)належить до розряду незайнятих у виробництвi;

2)не враховується у складi робочої сили.

3)належить до безробiтних;

4)розглядається як неповнiстю зайнята;

135. Основними причинами негнучкості заробітної плати у розвинутій ринковій економіці є:

1. недостатній сукупний попит;

2. високий рівень інфляції;

3. закон про мінімальну заробітну плату;

4. усі відповіді правильні.

136. Якщо людина не досягла законодавчо визначеного працездатного віку, то вона:

1. належить до розряду незайнятих у виробництвi;

2. належить до безробiтних;

3. розглядається як неповнiстю зайнята;

4. не враховується у складi робочої сили.

137. Демографічний бум спричиняє на ринку праці:

1)зростання попиту на працю;

2)зростання рівня заробітної плати;

3)зростання пропозиції робочої сили;

4)усі відповіді правильні.

138. Основними причинами зростання попиту на працю є:

1)зростання обсягів виробництва;

2)високий рівень інфляції;

3) зростання рівня заробітної плати;

4)усі відповіді правильні.

139. Якщо держава намагається знизити рівень безробіття, то вона реалізує наступні заходи:

1. знижує рівень державних витрат ;

2. збільшує кількість податкових платежів;

3. знижує рівень грошової пропозиції;

4. сприяє економічному зростанню.

140. Якщо особа не має бажання працювати, то вона:

1)належить до розряду незайнятих у виробництвi;

2)не враховується у складi робочої сили.

3)належить до безробiтних;

4)розглядається як неповнiстю зайнята;

141. Сума всіх витрат жителів країни на іноземні товари за відрахуванням витрат інших суб’єктів на товари даної країни є:

1. національним споживанням;

2. імпортом;

3. чистим експортом;

4. експортом.

142. Під малою відкритою економікою мається на увазі економіка країни:

1. розмір території якої складає незначну частину світу;

2. яка не має впливу на світову процентну ставку;

3. яка має незначну частку імпорту та експорту у ВВП;

4. процентна ставка якої залежить від обсягів зовнішніх позик.

143. Зростання дефіциту платіжного балансу країни:

1. зменшує валютні резерви центрального банку;

2. збільшує валютні резерви центрального банку;

3. збільшує обсяг грошової маси в країні;

4. не впливає на обсяг грошової маси.

144. В умовах “плаваючого” валютного курсу політика “дорогих” грошей призведе до:

1. зниження курсу національної валюти;

2. збереження існуючого курсу національної валюти;

3. підвищення курсу національної валюти;

4. немає однозначної відповіді.

145. В умовах “плаваючого” валютного курсу стимулююча фіскальна політика призведе до:

1. підвищення курсу національної валюти;

2. збереження існуючого курсу національної валюти;

3. зниження курсу національної валюти;

4. немає однозначної відповіді.

146. Якщо інфляція в одній країні перевищує інфляцію в іншій країні, то за інших незмінних умов курс національної грошової одиниці першої країни:

1. зростає;

2. знижується;

3. не змінюється;

4. немає однозначної відповіді.

147. Якщо спостерігається інтенсивний ввіз капіталу в країну, то за інших незмінних умов курс національної грошової одиниці цієї країни:

1. зростає;

2. не змінюється;

3. знижується;

4. немає однозначної відповіді.

148. Якщо темп економічного зростання в одній країні перевищує темп економічного зростання в іншій країні, то, за інших незмінних умов, курс національної грошової одиниці другої країни:

1. не змінюється;

2. знижується;

3. зростає;

4. немає однозначної відповіді.

149. Торговельний баланс країни відображається у платіжному балансі у складі:

1. фінансового рахунку;

2. рахунку поточних операцій;

3. рахунку капіталу;

4. системи національних рахунків.

150. У малій відкритій економіці в умовах плаваючого валютного курсу фіскальна експансія буде неефективною з точки зору впливу на реальний випуск, оскільки:

1. грошова політика нейтралізує зростання випуску;

2. валютний курс залишається незмінним;

3. скорочення чистого експорту через зростання валютного курсу нейтралізує ефект розширення сукупного попиту за рахунок зростання державних витрат;

4. валютний курс зростає і випуск скорочується.

151. Дефіцит рахунка поточних операцій покривається за рахунок:

1. чистого експорту товарів;

2. чистих поточних трансфертів;

3. резервних активів;

4. чистих доходів.

152. В основі Ямайської валютної системи лежить:

1. вільний плаваючий курс;

2. фіксований курс;

3. золотий стандарт;

4. золотовалютний стандарт.

153. За моделлю Манделла-Флемінга стимулююча грошово-кредитна політика є неефективною в умовах:

1. плаваючого обмінного курсу;

2. фіксованого обмінного курсу;

3. золотого стандарту;

4. золотовалютного стандарту.

154. В якому випадку у моделі Манделла-Флемінга функція LM переміститься ліворуч:

1. зменшення податкових ставок;

2. зростання норми обов’язкових резервів;

3. збільшення державних витрат;

4. розширення пропозиції грошей.

155. В якому випадку у моделі Манделла-Флемінга функція IS переміститься праворуч:

1. збільшення податкових ставок;

2. зменшення норми обов’язкових резервів;

3. збільшення державних витрат;

4. зменшення пропозиції грошей.

156. Якщо в умовах відкритої економіки вітчизняна відсоткова ставка вища за світову то:

1. вітчизняна економіка є привабливою для іноземних інвесторів;

2. відбувається відтік капіталу за кордон;

3. вітчизняна економіка є не привабливою для іноземних інвесторів;

4. зменшується імпорт.

157. Рахунок поточних операцій не включає:

1. поточні трансферти;

2. товари та послуги;

3. доходи;

4. капітальні трансферти.

158. Основним рівнянням платіжного балансу є:

1. баланс між рахунком поточних операцій та капіталу;

2. різниця між рахунком поточних операцій та капіталу;

3. сума рахунку капіталу та чистих факторних доходів;

4) нульове сальдо експорту та імпорту країни.

159. Якщо номінальна відсоткова ставка в країні А = 15%, а темп інфляції 5%, а в країні Б темп інфляції = 2%, то номінальна відсоткова ставка в країні Б:

1. 8;

2. 12;

3. 17;

4. 7.