Нейронні системи

Нейронна опіатна система реагує на ендорфіни та енкефаліни. Нейрони цієї системи локалізовані у різних відділах ЦНС. їхні аксони транспортують ендорфіни та енкефаліни до синапсів, які передають інформацію від больових рецепторів і блокують їх (повністю або частково). Найбільша кількість їх локалізована у медіальних яд­рах таламуса, мигдалеподібному тілі, центральній сірій речовині середньо­го мозку, гіпоталамусі.

Нейронна неопіашна система. До неї належать моноамінергічні структури, трансмітером яких є серотонін, норадреналін, дофамін..

Гормональні системи

У ЦНС під час обробки ноцицептивної інформації беруть участь ще дві антиноцицептивні системи, що належать до ендокринної системи.

Гормональна опіатна система. Аферентна імпульсація, стимульова­на ушкоджувальним подразником, досягає гіпоталамуса і зумовлює виділення гормону кортиколіберину. Під його впливом з гіпофіза звільня­ються АКТГ і поліпептид бета-ендорфін. Ендорфін надходить у русло крові та спинномозкову рідину, переноситься до ноцицептивних нейронів і гальмує їх активність.

Гормональна неопіатна система представлена гормоном нейрогіпофіза вазопресином. Він досягає нейронів, які беруть участь у сприйнятті болю, тобто є нейротрансмітером.

Рецептори до вазопресину виявлені в нейронах спинного мозку, таламусі, середньому мозку. Утворення його зростає під час стресу.

У природних умовах антиноцицептивні системи завжди знаходяться на певному рівні своєї активності, тобто трохи пригнічують больові центри.

Пропріорецепція

Пропріоцептори (від лат. ргоргіиs — власний + рецептор), — це механорецептори опорно-рухової систе­ми організму, які надсилають до ЦНС інформацію про скорочення чи розтягання м'язів, а також про положення різних час­тий тіла одна відносно одної.

Пропріорецептори розміщені у м'язах, сухожилках, фасціях і суглобах. Ці рецептори реагують на подразнен­ня розтяганням і беруть участь у коорди­нації рухів як джерело інформації про етап рухового апарату.

У стані притомності людина відчуває положення своїх кінцівок одна відносно одної. Вона знає, як рухаються її суглоби (пасивно чи активно). Це пропріоцептивні відчуття.

До неї відносять:

• відчуття положення,

• відчуття руху,

• відчуття сили,

• відчуття схеми тіла.

Одне з них — відчуття положення, коли без допомоги зору можна легко визначити положення своїх кінцівок та орієнтацію їхніх частин одна відносно одної. Відчут­тя положення є напівусвідомленим: воно усвідомлюється людиною лише тоді, коли вона звертає на це увагу, крім того, воно майже або зовсім не піддається адаптації.

Відчуття положення є досить точним: будь-яке положення однієї кінцівки мож­на точно відтворити (із заплющеними очи­ма) з іншого боку тіла; можна вказати паль­цем (не контролюючи це зором) на будь-яку точку поверхні тіла.

Пропріорецепція забезпечує також від­чуття руху, коли усвідомлюється напря­мок і швидкість переміщення суглоба (па­сивне чи активне).

Нарешті, пропріорецепція зумовлює відчуття сили, потрібної для руху чи під­тримання суглоба у певному етапі.

Пропріоцептивна імпульсація має значен­ня для формування схеми власного тіла — набутої здатності людини уявляти собі в будь-який момент і за будь-яких умов поло­ження різних частин свого тіла за відсут­ності зовнішньої сенсорної стимуляції. Ця схема створюється в перші шість років жит­тя інтегративною оцінкою інформації, що надходить до ЦНС. Схема тіла міцно фіксується в мозку, що є основною причиною відчуття фантом­ної кінцівки.