Міміка і жести

Культура слова — це мистецтво, оволодіти яким може той, хто зуміє органічно поєднати текст з почуттями, переданими ним, тобто оволодіє мовною системою, механізмом інтонування (мелодією, голосом, темпом, паузами) та позамовними елементами увиразнення (мімікою, жестами). Міміка — рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини. Жест — рух тіла людини, який супроводжує людську мову. Це засоби, які лише доповнюють мовлення, хоч деякі дослідники стверджують, що 40 % інформації в ораторському мистецтві дає міміка і жести. То виразні, енергійні, то плавні, заокруглені, вони підкреслюють, посилюють або, навпаки, пом'якшують сказане. Жестом і мімікою треба вміти користуватися, пам'ятаючи при цьому, що жести втрачають свою виразність при надуживанні, що запас жестів у кожної людини досить обмежений і що мова міміки і жестів не повинна замінювати мову слів. Жести, міміка мовця повинні мати ознаки його індивідуальності, а не бути «взятими напрокат» у популярного артиста чи телеведучого.

Не слід, проте, і хизуватися індивідуальністю — не можна бути однаковим у різних ситуаціях спілкування, «культивувати» до замилування власну манеру говорити. Надмірна жестикуляція, невиправдана міміка з'являються, коли мовлення бідне, неточне.

Зайві рухи заважають слухачам, не дають їм зосередитися, настроюють їх на несерйозний лад. Одноманітна жестикуляція втомлює співрозмовника, набридає йому. Бідні, вульгарні, примітивні жести, незграбні рухи, недоречна міміка смішать слухачів.

У спілкуванні слід триматися якомога простіше і природніше. Міміка і жести — це наочне, але водночас й інтуїтивне вираження думки. Ось чому значно важливіше проникнути в тему і ситуацію спілкування, пройнятися суттю розмови — усе це й буде підставою майбутніх жестів (За М. Бухтієм).

Погляд. Усмішка. Зовнішність.

Істотне значення для успішного перебігу ділової бесіди має погляд. Уміння «витримувати» погляд є наслідком спеціального тренування. Під час розмови бажано затримувати на людині погляд від 60 % до 70 % усього часу спілкування. Соціопсихологи розрізняють світський, інтимний і діловий погляд. Щоб досягти бажаного успіху в серйозних переговорах, слід супроводжувати свої слова діловим поглядом — на чоло співбесідника і не нижче його очей, що є свідченням серйозності ваших намірів. Ваш прямий погляд у вічі означає щирість, доброзичливе ставлення. Погляд, скоса кинутий на вас, повинен сприйматися як вираз підозри, сумніву. Погляд у бік означає незгоду, у поєднанні з мовною наукою — те, що ваш співрозмовник ще не все сказав і просить не перебивати. Якщо погляд співрозмовника блукає десь у просторі, по стінах кімнати, то він означає, що вашу неправду, нечесність, брехню викрито, але тактовно про це мовчать.

Жінки частіше відверто дивляться в очі, а чоловіки рідше, бо у жінок більш розвинена інтуїція; вони здатні «читати» по обличчю зміни настрою співрозмовника, вчасно переорієнтовуючись у розмові.

Усмішка є складовою міміки, виявом міри симпатії і приязні до співрозмовника. Перш ніж говорити, усміхніться. Це налаштує вашого співрозмовника на взаємоповагу, доброзичливий тон, допоможе перебороти незгоди. Але в ході розмови усмішка повинна бути доречною, відповідати ситуації мовлення, тоді вона може пом'якшити неприємну розмову, підбадьорити партнера, зняти роздратування. Усмішка повинна бути багатозначною, але не маскою і відповідати настрою.

Зовнішність має неабияке значення для перебігу розмови. Приємне враження від зовнішності людини, її голосу, манер, пози та жестів — запорука успіху бесіди. Візуальне ознайомлення одразу дає уявлення про партнера: викликає симпатію — значить, йому довіряють; не викликає, відштовхує,— партнера не сприймають всерйоз, а отже, і все сказане ним. Як чоловіки, так і жінки для ділового спілкування повинні мати коректний зовнішній вигляд: діловий костюм, охайний, вичищений і випрасуваний, так само взуття, акуратну зачіску, чисті нігті. Жінки повинні мати і помірний, холодний, денний макіяж. Кишені і руки слід звільнити від усього зайвого, що може заважати вільно рухатися. Вираз обличчя не повинен бути застиглим, а відображати емоції в ході розмови.

Американський дослідник-соціолог Поль Л. Сопер у книзі «Основи публічного виступу» рекомендував додержувати таких правил жестикуляції в процесі спілкування:

• Жести мають бути мимовільними.

• Жестикуляція не повинна бути безперервною.

• Керуйте жестами (жест не повинен відставати від слова).

• Урізноманітнюйте жести.

• Жести мають відповідати своєму призначенню.

Психологи дослідили, що північні народи жестикулюють значно менше, ніж південні. Так, наприклад, протягом годинної розмови використали жести: фіни — 1 раз, італієць — 80, француз — 120, а мексиканець — 180 разів.

За жестами співрозмовника треба пильно спостерігати і вчасно коригувати власну поведінку і мовлення. Для цього слід знати, що означають жести.

1. Жести відкритості і щирості: розкриті руки (долонями вгору); розстібання ґудзиків піджака.

2. Жести захисту (оборони): руки, схрещені на грудях; кисті рук стиснуті в кулаки або вчепились у біцепси чи ручки крісла.

3. Жести оцінки: а) рука біля щоки, підборіддя спирається на долоню — «критична оцінка»; б)похилена голова — «втрата інтересу до співрозмовника»; в) почухування підборіддя — «давайте подумаємо»; г) знімання й протирання окулярів — «пауза для роздумів»; ґ) поскубування перенісся — «зосередженість, напружені роздуми»; д) повільне ходіння по кімнаті — «розв'язання складної проблеми, прийняття рішення».

4. Жести підозрілості й потайності: штучна посмішка, відведення погляду; потирання повік; ноги (або тулуб) повернені до виходу; потирання носа вказівним пальцем.

5. Жести домінантності — підлеглості (начальник — підлеглий): вітальний потиск — рука керівника зверху; вираз обличчя начальника більш зверхній.

6. Жести самоконтролю: руки за спиною міцно стиснуті.

7. «Дзеркальні» жести: жести співрозмовників схожі або повторюють один одного — «повністю згоден».