Реєструючий орган відмовляє у державній реєстрації інформаційного агентства у випадках, коли:

1. назва інформаційного агентства, його програмна мета, основні цілі та напрями діяльності суперечать законодавству України;

2. реєструючим органом уже зареєстровано інше інформаційне агентство з тією ж назвою;

3. заяву подано до закінчення року з дня набрання законної сили рішенням суду про припинення діяльності цього інформаційного агентства.

Реєструючий орган надсилає письмове повідомлення про відмову в державній реєстрації протягом семи днів з дня одержання заяви про державну реєстрацію інформаційного агентства від засновника (співзасновників), в якому зазначаються передбачені цим Законом підстави відмови.

Порушення встановленого Законом порядку державної реєстрації (перереєстрації) або відмова в державній реєстрації (перереєстрації) може оскаржуватися в суді.

Наказ Міністерства юстиції України № 12/5 від 21 лютого 2006 року "Про затвердження Положення про державну реєстрацію інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності" більш детально регламентує зазначені організаційні питання реєстрації.

Так, після успішної реєстрації Видача свідоцтва засновнику або його представнику оформляється відповідним записом у книзі обліку виданих свідоцтв про державну реєстрацію інформагентства, яку веде Мін'юст. Книга обліку виданих свідоцтв про державну реєстрацію інформагентства є документом постійного зберігання. Свідоцтво про державну реєстрацію інформагентства має необмежений строк дії.

Наказом Міністерства юстиції України № 412/5 від 21 червня 2007 року затверджено Положення "Про Дежавний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності", яке встановлює порядок створення, ведення Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності {далі - Реєстр) та користування ним. Держатель Реєстру є Міністерство юстиції України, що забезпечує його функціонування.

Реєстр – це електронна база даних, яка містить інформацію про всі друковані засоби масової інформації, додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення та Інформаційні агентства як суб'єкти інформаційної діяльності, що засновуються та/або діють в Україні.

Реєстр містить інформацію про всі інформаційні агентства як суб'єкти інформаційної діяльності, що засновуються та/або діють в Україні. Відомості про Інформагентства підлягають обов'язковому внесенню до Реєстру.

Унесення Реєстратором відомостей про Друковані змі/Інформагентства до Реєстру здійснюється:

• у день надходження документів про державну реєстрацію Друкованого ЗМІ/ Інформагентства;

• у день прийняття рішення про державну реєстрацію Друкованого ЗМІ/Інформагентства;

• у день прийняття рішення про відмову в державній реєстрації Друкованого ЗМІ/ Інформагентства;

• після надання платіжного документа про сплату встановленого законодавством реєстраційного збору за видачу відповідного свідоцтва про державну реєстрацію Друкованого ЗМІ/Інформагентства (у тому числі при перереєстрації) або дубліката свідоцтва про державну реєстрацію. Платіжний документ залишається у справах Реєстратора;

• у день прийняття рішення про вилучення з Реєстру відомостей про Друковане ЗМІ та визнання свідоцтва про державну реєстрацію цього Друкованого ЗМІ таким, що не підлягає видачі;

• після отримання Реєстратором повідомлення про зміни, що необхідно внести до запису в Реєстрі, які не передбачають перереєстрації Друкованого ЗМІ/ Інформагентства;

• у день прийняття рішення про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію Друкованого ЗМІ, утрати чинності свідоцтва про державну реєстрацію Друкованого ЗМІ або припинення діяльності Інформагентства в установленому законодавством порядку.

Перереєстрація інформаційного агентства, згідно Закону, проводиться реєструючим органом у порядку, встановленому для його реєстрації, в разі зміни:

1. його назви;

2. сфери розповсюдження інформаційної продукції;

3. засновника (складу співзасновників);

4. основних положень статутних документів.

До заяви про перереєстрацію інформаційного агентства додається раніше одержане свідоцтво про державну реєстрацію. На підставі перереєстрації інформаційного агентства його засновнику (співзасновникам) видається нове свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.

Джерело – глава з навчально-методичного посібника:

Тарасенко Р.В. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.

5. Правові основи діяльності електронних ЗМІ

Українські інтернет-ЗМІ - це інтернет видання, що публікує новини, статті, оновлення та будь-яку супутню інформацію українською мовою, незалежно від фізичного розташування серверів на яких розміщено сайт чи країни в якій зареєстровано це інтернет видання.

З появою і поширенням мережі Інтернет з'явилися інтернет-ЗМІ. Вони швидко завоювали популярність, хоча їхня аудиторія покищо набагато менша, ніж «традиційних» (як їх стали називати) ЗМІ. Майже всі ЗМІ мають сайт и в Інтернеті, на багатьох з них публікуються регулярно оновлювана інформація: як правило, це інтернет-версії тих самих матеріалів, іноді вони виходять із затримкою, іноді до матеріалів та / або архівів доступ є платним. Звичайно, основні доходи інтернет-ЗМІ надходять також від реклами, хоча ЗМІ може бути і спонсорованим і як мовний орган будь-якої організації. Питання про те, наскільки рівноправні поняття ЗМІ та інтернет-ЗМІ, є предметом чисельних обговорень і судових позовів у всьому світі (див., наприклад: справу Терентьєва).

• Інтернет-ЗМІ в силу специфіки мережі Інтернет найбільш схожі на звичайну стінгазету, вивішену в загальнодоступному місці. Таким же чином інформація в них, як правило, мається на єдиному екземплярі, ознайомлення з нею відбувається виключно з ініціативи читача неодночасно, потрібно знати адресу: географічний для стінгазети, електронний для інтернет-ЗМІ, аудиторія читачів з цих причин досить випадкова і непостійна в обох цих джерел інформації.

• Інтернет-ЗМІ в Росії стали офіційно реєструвати як ЗМІ в установах Росохранкультури. При цьому реєстрація для них не є обов'язковою.

Список Інтернет-ЗМІ України:

• УНІАН

• RegioNews

• Український тиждень

• Gazeta.ua

• Zaxid.net

• Zik.ua

• Українська правда

• Інтерфакс-Україна

• УНІАН

• RegioNews

• Кореспондент.net

• Телекритика

Правовий статус Інтернет-ЗМІ в Україні: проблеми, перспективи врегулювання

Протягом останніх п’яти років інтернет-ЗМІ в Україні зазнали істотного розвитку. Ці нові форми засобів масової інформації не тільки знайшли свою нішу на ринку інформації, але і почали відігравати важливу роль «охоронного пса демократії», роль, властиву пресі та телебаченню, але в нашій країні практично ними не виконувану. Розвиток інтернет-сайтів як ЗМІ відбувався паралельно з розвитком українського сегмента Інтернету. На сьогодні інтернет-ЗМІ існують у двох формах: інтернет-сторінки традиційних ЗМІ, особливо друкованих, та окремі інтернет-видання.

На відміну від Російської Федерації, інтернет-видання в Україні не мають статусу ЗМІ. Цей статус відповідно до чинного законодавства отримують видавництва, телерадіоорганізації, а також інформаційні агентства. Інтернет-ЗМІ не вписуються в рамки будь-якого з цих законів. Окремі законопроекти, які б регулювали статус інтернет-видань, активно обговорювалися в Україні, однак, у силу різних причин прийняті так і не були. Відсутність статусу інтернет-ЗМІ, а також законодавства, яке б регулювало їх діяльність найчастіше призводить до неправильного розуміння ситуації журналістами й іншими особами, які починають думати, що в такій ситуації існує вседозволеність і повна відсутність відповідальності за поширювану інформацію. Були випадки, коли в суді відповідач єдиним аргументом проти позову про дифамацію вказував відсутність законодавства про Інтернет, внаслідок чого справу він програв.

Відсутність реєстрації інтернет-видань та спеціальних законодавчих обмежень на поширення інформації дійсно створюють ситуацію більшої свободи слова саме в Інтернеті. В Інтернеті свободи набагато більше в силу певних причин. По-перше, це вільний доступ до створення інтернет-сторінок, відсутність будь-яких правових обмежень діяльності інтернет-видань. По-друге, технічний бік «видавничої справи» в Інтернеті – процес менш витратний, легко доступний, його важко контролювати з погляду фізичного втручання (на відміну від преси, яка вимагає друкарень та мережі розповсюдження і тим більш телебачення з ліцензуванням, передавачами, кабельними мережами тощо).

Статус ЗМІ з позиції надання додаткових прав може мати значення у випадках, наприклад, доступу до інформації, розгляду позовів по дифамації чи втручання в приватне життя. Деякі видавництва вирішують питання свого статусу в досить простий спосіб. Вони реєструють під такою само назвою інформаційне агентство чи газету, одержуючи, таким чином, статус ЗМІ. Водночас, постає запитання: чи дійсно статус ЗМІ дає істотні переваги? Доступ до інформації є одним із прав, яким регулярно користуються журналісти. Правила доступу до інформації в Україні врегульовані Законом України «Про інформацію». При цьому загальновідомо, що доступ до інформації – це право, що рівною мірою надається кожному громадянину. У більшості країн журналісти не мають додаткових переваг на одержання інформації. В Україні згідно із зазначеним Законом переважне право може надаватися особам, яким інформація потрібна з професійною метою. Ця абстрактна конструкція Закону, з одного боку, мало застосовується на практиці, з іншого, – потенційно рівною мірою може застосовуватися як до журналіста газети, так й інтернет-видання.

Ще одна юридична проблема для інтернет-ЗМІ – це одержання акредитації на прес-конференції й інші заходи, що організовують органи державної влади. Як відомо, доступ на такі заходи надається журналістам, а не будь-яким громадянам. Конфліктна ситуація виникла в 2002 р., коли Генеральна прокуратура України відмовила журналістам інтернет-видання «Українська правда» в акредитації, офіційно мотивуючи це відсутністю в останнього статусу ЗМІ. Конфлікт тривав кілька тижнів, після чого Генеральна прокуратура визнала свою помилку. Справа в тому, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» акредитація має надаватися будь-якому журналісту, котрий може підтвердити свій професійний фах або надати рекомендацію професійного об’єднання журналістів. Отже, статус ЗМІ не обов'язковий для одержання акредитації. Саме цією можливістю найпростіше скористатися журналістам, які працюють в інтернет-ЗМІ.