I. Права людини в інформаційному суспільстві

1. Право на свободу думки, інформації та спілкування

ІКТ забезпечують безпрецедентні можливості для повного здійснення права на свободу думки. Однак ІКТ також створює багато викликів для цієї свободи, такі як державна та приватна цензура.

Свобода думки, інформації та спілкування повинна дотримуватися як у цифровому, так і нецифровому середовищі, та не повинна підпадати під інші обмеження, окрім тих, що встановлені статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, лише на підставі того, що спілкування здійснюється у цифровому форматі.

Гарантуючи свободу думки, держави-члени Ради Європи повинні забезпечити застосування норм національного законодавства, спрямованих на боротьбу з незаконним інформаційним наповненням, наприклад пов’язаним з расизмом, расовою дискримінацією та дитячою порнографією, до порушень, що здійснюються за допомогою ІКТ.

Держави-члени Ради Європи повинні підтримувати і розширювати правові та практичні заходи, спрямовані на попередження державної та приватної цензури. У той же час держави-члени Ради Європи повинні забезпечувати дотримання Додаткового протоколу до Конвенції про боротьбу з комп’ютерною злочинністю та іншими відповідними конвенціями, які криміналізують акти расистського та ксенофобного характеру, що вчиняються за допомогою комп’ютерних систем. У цьому контексті держави-члени Ради Європи повинні пропагувати серед діячів приватного сектору (представників інформаційно-комунікаційної промисловості, провайдерів Інтернет-послуг, виробників програмного забезпечення, провайдерів інформаційного наповнення та Міжнародної торгової палати) норми само- та співрегулювання. Такі норми забезпечують захист свободи думки та спілкування.

Держави-члени Ради Європи повинні пропагувати за допомогою відповідних засобів взаємосумісні стандарти у цифровому середовищі, включаючи стандарти цифрового мовлення, які забезпечуватимуть найширший можливий доступ громадян до інформаційного наповнення.

2. Право на повагу до особистого життя та листування

Широкомасштабне використання персональних даних, що включає електронну обробку, збір, запис, організацію, зберігання, адаптацію або зміну, пошук, консультування, розкриття інформації шляхом передачі даних або іншим способом покращило ефективність урядів і приватного сектору. Більше того, ІКТ, такі як технологія підвищення рівня приватності (Privacy Enhancing Technology), також можуть застосовуватися для захисту приватності особистого життя. Однак у той же час досягнення технічного прогресу створюють серйозні загрози для права на приватне життя та приватне листування.

Будь-яке використання ІКТ повинно здійснюватися з дотриманням права на приватне життя та приватне листування. Останнє не повинно підпадати під інші обмеження, окрім тих, що встановлені статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, лише на підставі того, що воно здійснюється в електронному форматі. Як інформаційне наповнення, так і дані, що передаються за допомогою електрокомунікаційних засобів, підпадають під дію статті 8 Європейської конвенції з прав людини і не повинні обмежуватися іншим чином, окрім як це встановлено зазначеним положенням. Будь-яка автоматизована обробка даних підпадає під дію Конвенції про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних і повинна здійснюватися із дотриманням положень цього інструменту.

Держави-члени Ради Європи повинні сприяти використанню норм само- та співрегулювання представниками приватного сектору для забезпечення захисту права на повагу до особистого життя та особистого листування. Поширення таких норм повинно здійснюватися на основі принципу дотримання урядами та представниками приватного сектору при обробці ними персональних даних права на повагу до особистого життя та недопущення порушення положень п. 2 статті 8 Європейської конвенції з прав людини та п. 2 статті 9 Конвенції про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних.