Висновки

У незалежній Україні реферативна служба тільки скла­дається. Згідно із Законом України “Про науково-технічну інформацію” одним з основних завдань національної систе­ми НТІ є реферування документів, що вийшли на території України з питань прикладних галузей знання та економіки. Деякі інформаційні установи вже мають досвід створення ре­феративних видань. Так, з 1993 року Український центр на­укової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи розпочав видання Медичного реферативного журналу, який вміщує реферати зарубіжних медичних періодичних видань. Книжкова палата України заснувала “Реферативний журнал України” і нині випускає дві серії цього видання: “Політика. Політичні науки” та “Економіка. Економічні науки”. Дер­жавна науково-технічна бібліотека України з травня 1997 р. почала видавати на паперовому та електронному носіях рефе­ративний журнал “Депоновані наукові роботи”. Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН у 1999 р. роз­почала випуск реферативного журналу “Агропромисловий комплекс України”. З 1999 р. Інститут проблем реєстрації інформації та Національна бібліотека НАН України почали формування загальнодержавної бази даних “Україніка науко­ва”, що здійснюється шляхом реферативної обробки україн­ських наукових видань.

На основі цієї бази даних виходить реферативний журнал “Джерело” в трьох серіях: “Соціальні науки”, “Технічні науки”, “Природознавчі науки”. Разом з тим, аналіз українських реферативних видань свідчить про кількіс­ну обмеженість відображення документів за видами і темати­кою, про певні хиби в методиці реферування, а тому є необхід­ність розробки національної системи реферування документів з метою аналітико-синтетичного опрацювання всього вітчиз­няного потоку наукової інформації та зберігання результатів Цієї обробки в загальнодержавній базі даних.

До основи української моделі системи реферування покладено два основних концептуальних положення. Згідно першого з них основою для побудови Національної системи реферування в Україні має стати поєднання принципів розподіленої аналітико-синтетичної переробки вітчизняної наукової літератури з централізованим формуванням загальнодержавної реферативної БД і підтримкою багатоаспектного використання її інформаційних ресурсів. Друге положення визначає організаційні засади технології безпосереднього опрацювання наукової літератури.

У відповідності з ним до робіт з реферування публікацій слід залучити, насамперед, індивідуальних і колективних авторів, оскільки вони зацікавлені у включенні відомостей про результати своїх досліджень і розробок до національного інформаційного ресурсу, а через нього в світову систему наукових документальних комунікацій.

Сьогодні актуальною стає проблема координації зусиль провідних бібліотечних, інформаційних, наукових та видавничих установ України з метою вдосконалення Національної системи реферування, наповнення її дійсно вичерпною інформацією щодо результатів наукової діяльності українських учених і фахівців, а також створення на її основі системи оперативного пошуку необхідних документів.