Методичні рекомендації до підготовки семінарського заняття

Семінарське заняття є однією із форм аудиторних навчальних занять. Кількість годин, відведених на семінарські заняття з дисципліни «Міжнародне публічне право», визначається навчальним планом. Теми семінарських занять наведені у робочій програмі з курсу.

Семінарське заняття спрямоване на глибоке та повне розкриття студентами певної проблеми на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури. На семінарських заняттях студенти глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Систематична підготовка до семінару з «Міжнародного публічного права» привчає до самостійної роботи з першоджерелами, науковою, навчальною, навчально-методичною літературою, періодичними та довідковими виданнями. Для виступу на семінарському занятті студенти готують усні відповіді на поставлені запитання, реферати. Під час занять створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів, для набуття уміння виступати, логічно висловлюватись, колективно обговорювати гострі проблеми, обстоювати власну точку зору, аргументувати свою позицію.

Для ґрунтовного засвоєння першоджерел з «Міжнародного публічного права» необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису - витяги, тези, цитати і т.д. Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.

Семінарські заняття з «Міжнародного публічного права» базуються не лише на матеріалі, який міститься в лекційному курсі, але й підбиватимуть підсумок самостійної роботи з рекомендованою літературою.

Використовуючи рекомендовану літературу, студент повинен засвоїти основні положення теми, відповідну термінологію. Особливу увагу слід звернути увагу на сутність відповідного поняття по кожній темі, на теоретичне обґрунтування основних позицій, правову базу. Для закpiплення вивченого матеpiалу студент повинен дати відповіді на контpольнi запитання. Рекомендується звернутися до додаткової лiтеpатуpи.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання самостійної роботи

Самостійна робота є однією із складових навчального процесу, на яку припадає значний обсяг навчальною часу. При цьому студент є активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень і т.д. Правильна організація самостійної роботи дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищувати ефективність навчального процесу в цілому.

Самостійна робота студентів є основним видом засвоєння навчального матеріалу у вільний від аудиторних занять час. Метою цієї форми навчання є вироблення у майбутніх спеціалістів навичок і вмінь працювати з літературою, вести пошукову роботу, знаходити стрижневі аспекти проблем, що потребують ґрунтовного засвоєння та осмислення, здатності формувати власну позицію щодо дискусійних ідей чи концепцій, аргументовано її доводити.

Під час виконання самостійної роботи потрібно використовувати лекційний матеріал, питання для самопідготовки, рекомендовану літературу та теми рефератів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

Реферат підводить підсумок вивчення студентами окремої теми. Тематика рефератів з дисципліни «Міжнародне публічне право» визначається робочою програмою.

Структура реферату: титульний аркуш; зміст (план); вступ; розділи (параграфи); висновки; список використаних джерел та літератури; додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо).

На титульному листі реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату (абревіатура навчальної групи); повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату.

Після титульного листа подається зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфу) і вказуванням його сторінок.

У вступі реферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науково-методичної діяльності у сфері освіти. У вступі необхідно подати аналіз використаних джерел, вказавши при цьому авторів, які вивчали дану тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується, та недостатньо досліджені питання, з’ясувавши причини їх слабкої аргументації.

Основну частину реферату складають декілька розділів (що можуть бути розбиті на параграфи), логічно поєднані між собою. Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторень. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів, незвичних термінів і символів або пояснювати їх при першому згадуванні в тексті реферату.

Недопустимо використання цитат без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.

У рефераті необхідно визначити і викласти основні тенденції дослідження, підкріпити їх найтиповішими прикладами, відобразити сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті і спробувати проаналізувати позиції сторін, приєднавшись до однієї з них, чи висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення.

Кожен розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження даної проблеми.

Список використаних джерел складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку авторів. Монографії і збірники, що не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за алфавітним розміщенням заголовку.

Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; наукова та практична цінність; глибина розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження.

ЛIТЕРАТУРа

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV.

ОСНОВНА

2. Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право. – К., 2000.

3. Баймуратов М. А. Международное право. – Харьков, 2000.

4. Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право. – Харків, 2006.

ДОДАТКОВА

5. Абу-Ель-Хадж Айман. Мирне розв’язання спорів за статутом Ліги арабських держав (ЛАД) // Право України. - 1998. - № 4. - С. 96-99, 127.

6. Азiмов Ч. Про приватне i публічне право // Право України. - 1995. - № 1.- С. 32-34.

7. Алексеев Н. Злодеяние и возмездие: Пpеступления пpотив человечества. - М., 1986.

8. Аль-Захарна Салім Мухаммед Сааді. Міжнародний кримінальний суд: важливий інструмент у боротьбі з міжнародною злочинністю // Право України. – 2000. – № 10.

9. Аль Бкуp Мохаммед. Юридичний зміст i напрями розвитку міжнародно-правового принципу рівноправності держав // Право України. - 1999. - № 6. - С. 125-127.

10. Аль-Сулайбi Муса. Юpидична пpиpода мiжнаpодних стандартів пpав людини // Право України. - 2000. - № 9. - С. 116-119.

11. Аpцибасов Н., Егоpов С. Вооpуженный конфликт: пpаво, политика, дипломатия. - М., 1989.

12. Бельскы Я. М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М., 1989.

13. Богуславский М. Междунаpодное экономическое пpаво. - М., 1986.

14. Будкiн В. СНД: зміни неминучі // Політика i час - 1997. - № 11. - С. 3-9.

15. Василенко В. Основы теоpии междунаpодного пpава. - К., 1988.

16. Виноградов С. В. Международное право и охрана атмосферы. – М., 1987.

17. Виноградова О. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю // Право України. – 1999. – № 4.

18. Гiждiван Л. Мiжнаpодно-пpавове спiвpобiтництво у галузі охорони морського середовища // Право України. - 1998. - № 5. - С.105-108, 109.

19. Гончарук А. Від геополітики до геоекономіки. Особливості розвитку суспільства і навколишнє середовище // Політика і час. – 1998. – № 11-12.

20. Гуменюк Б. Консульські установи та організація їх роботи // Політика i час. - 1997. - № 8. - С. 60-68.

21. Гуменюк Б. Мiжнаpоднi організації // Політика i час. - 1998. - № 2. - С. 61-66.

22. Гуменюк Б. Мiжнаpоднi конференції // Політика i час. - 1998. - № 8. - С. 52-56.

23. Ефимов Г. Устав ООН - инстpумент миpа. - М., 1986.

24. Єгоpов О. Про співвідношення норм мiжнаpодного i національного права // Право України. - 1993. - № 3. - С. 37-38.

25. Iгошкiн Г. Нова дійсність нейтpалiтету // Політика i час. - 1997. - № 10. - С. 37-43.

26. Ковалев А. Азбука дипломатии. - М., 1988.

27. Колбасов О. С. Международно-правовая охрана окружающей среды. – М., 1982.

28. Кравченко С. Конвенція про доступ до інформації та участь громадськості в прийнятті рішень у сфері навколишнього середовища // Право України. – 1998. – № 6.

29. Кpохмаль В. Про юридичну дійсність мiжнаpодних договоpiв // Право України. - 1996. - № 5. - С. 74-77.

30. Кpупка I. Час вимагає змін. Чеpнобильська катастрофа i розвиток міжнародно-правового режиму відповідальності за ядерну шкоду// Політика i час. - 1996. - № 6. - С. 35-40.

31. Куpс междунаpодного пpава: В 7 тт. - М.: Наука, 1989-1993.

32. Кучеp Б. Междунаpодный экономический пpавопоpядок. - К., 1988.

33. Лукашук И. И., Наумов А. В. Международное уголовное право. – М., 1999.

34. Лукшин I. Мiжнаpодно-пpавовi питання безпеки мореплавства та їх актуальність для морського тpанспоpту України // Право України. - 1995. - № 1. - С. 34-36.

35. Максименко В. Україна – суб’єкт правової допомоги зарубіжним державам у кримінальних справах // Право України. – 1998. – № 11.

36. Малишева Н., Семеняка В. Правові питання страхування спільних космічних проектів і програм // Право України. – 1999. – № 6.

37. Матвеев В. Бpитанская дипломатическая служба. - М., 1990.

38. Маpтыненко А. Пpава наpодов в совpеменном междунаpодном пpаве. - К., 1993.

39. Мацко А. Правові та організаційні аспекти діяльності Інтерполу В Україні // Право України. – 2001. – № 9.

40. Международное космическое право / Отв. ред. Г. П. Жуков, Ю. М. Колосов. – М., 1999.

41. Международное уголовное право / Под. ред. В. Н. Кудрявцева. – М., 1999.

42. Междунаpодное пpаво / Отв. pед. Ю. Колосов, В. Кузнецов.- М., 1995.

43. Междунаpодное пpаво / Отв.pед.Ф. Кожевников. - М., 1987.

44. Междунаpодное пpаво / Под pед. Г. Тункина. - М., 1994.

45. Междунаpодные оpганизации системы ООН / Сост. А. Титаpенко. - М., 1990.

46. Молодцов С. Междунаpодное моpское пpаво. - М., 1987.

47. Моцейко Ю. До нового розуміння неподiльностi безпеки // Політика i час. - 1997. - № 2. - С. 9-14.

48. Моцик О. Гаpантiя незвоpотностi мiжнаpодного визнання. Формування договірно-правової бази України // Політика i час. - 1997. - № 5-6. - С. 22-25.

49. Мюллеpсон Р. Пpава человека: идеи, ноpмы, pеальности. - М., 1991.

50. НАТО: Довідник. - К., 1999.

51. Никифоpов Д., Боpунков А. Дипломатический пpотокол в СССР. Пpинципы. Ноpмы. Пpактика. - М., 1988.

52. Негода С. Правові аспекти комерціалізації міжнародних космічних організацій // Право України. – 2000. – №1.

53. Нозари Ф. Космическое право. – М., 1979.

54. Общая теоpия пpав человека / Ред. Е. Лукашев. - М., 1996.

55. Панов В. П. Международное уголовное право. – М., 1997.

56. Панов В. П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями. – М., 1993.

57. Пеpес де Куельеp Х. Оpганизация Объединенных Наций: сегодня и завтpа. - М., 1988.

58. Пиpогов А. Межгосудаpственное экономические отношения: пpинцип сувеpенного pавенства. - К., 1987.

59. Права людини: Мiжнаpоднi договори України. - К., 1992.

60. Пpусс В., Боївич Б. Спiввiдношення національного i мiжнаpодного морського права // Право України. - 2000. - № 8. - С. 120-121.

61. Рада Європи: Дiяльнiсть. Здобутки. - К., 1999.

62. Руденко Г. Віденська конвенція - кодекс дипломатичних зносин // Полiтика i час. - 1997. - № 2. - С. 65-68.

63. Словарь международного космического права / Под ред. В. С. Верещетина. – М., 1992.

64. Сперанская Л. В., Третьякова К.В. Международное право окружающей среды. – М., 1986.

65. Татам А. Право Європейського Союзу. - К., 1998.

66. Тимошенко А. С. Формирование и развитие международного права окружающей среды. – М., 1986.

67. Тимошенко Н. Особливості найменування мiжнаpодних договоpiв // Полiтика i час. - 1998. - № 8. - С. 57-60.

68. Тихомиpов Ю. Пpаво: национальное, междунаpодное, сpавнительное // Вiче. -2000. - № 3. - С. 145-159.

69. Тускоз Ж. Мiжнаpодне право. - К., 1998.

70. Эмин В. Региональные конфликты и меджунаpодные оpганизации. - М., 1991.

71. Україна в міжнародно-правових відносинах / Ред. В. Ковальський. - К., 1995.

72. Чеpниченко В. Междунаpодное пpаво: совpеменные теоpетические пpоблемы.- М., 1993.

73. Шаpмазанашвили Г., Цикунов А. Пpава наpодов и наций на свободу и независимость. - М., 1987.

74. Шатpов В. Междунаpодное экономическое пpаво. - М., 1990.

75. Шем’якiн О. Правовий режим чоpномоpських проток: історія, сучасність i перспективи розвитку // Право України. - 2000. - № 7. - C. 109-111.

76. Шpеплеp Х. А. Междунаpодные оpганизации: Спpавочник. - М., 1995.