6. Аналіз документів (традиційний, кількісний)
Цей метод вважається одним із найстаріших, відколи з’явилася документальна інформація. Документальною в соціології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкованому чи рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото-кіноплівці, в електронних носіях. (У такому разі значення терміна відрізняється від загальноприйнятого: як правило, документом називаємо лише офіційні матеріали).
Аналіз документів – один із широко застосовуваних і ефективних медодів збору первинної інформації. Документи із різним ступенем повноти відображають духовне та матеріальне життя суспільства і передають не тільки подію та фактологічний бік соціальної дійсності, але і фіксують мову викладу, характер опису та відображення соціальної дійсності.
Різновиди документів. До них у прикладній соціології, в першу чергу, відносять, як вже вказувалося, різні друковані та рукописні матеріали, а також теле-, кіно-, фото-, звукові записи. За останні роки набули великого розповсюдження електронна система та мережа «появи», збереження і поширення документальної інформації – Інтернет.
Існує ряд критеріїв для класифікації документів. Розрізняють офіційні і неофіційні матеріали.
За формою викладу розрізняють письмові та статистичні документи. За функціональними особливостями – інформаційні, культурно-виховні, регулятивні.
В окрему групу входять матеріали засобів масової інформації. Це – важливе джерело документальної інформації, яке відображає всі сторони життя суспільства. Публікації газет та журналів синтезують інформацію документів різних типів: цифрову, словарну, мистецьку та іншого типу інформацію. Аналіз змісту різноманітних матеріалів, преси та теле- і радіопередач дозволяє глибше усвідомити проблеми суспільного життя.
Окрім цього, можна класифікувати документи за їх прямим змістом, наприклад: літературні дані, історичні, наукові архіви, архіви соціологічних досліджень тощо.
Отже, розглянемо методи аналізу документів. В усьому різновиді дослідних прийомів, які використовуються при вивченні документів, виділяють два основних: якісний та кількісний. Ці два підходи до вивчення інформації, хоч і розрізняються багато в чому, однак і доповнюють один одного.
Перший метод – традиційний, якісний або класичний. Під ним розуміється вся багатомірність розумових операцій, спрямована на інтерпретацію даних, які складають зміст у документах. Традиційний аналіз – це ланцюжок розумових, логічних побудов, спрямованих на виявлення суті аналізованого матеріалу. Здійснюючи традиційний аналіз, соціолог (юрист, журналіст) має відповісти на такі запитання:
Що являє собою документ?
Хто його автор?
Яка мета створення документа?
Яка надійність самого документа?
Яка достовірність зафіксованих у ньому даних?
Яка дія (резонанс), реакція на документ?
Який оціночний зміст документа (характер, спрямованість)?
Які висновки можна зробити про факти, які є в документі?
Традиційний аналіз прагне ніби до кінця проникнути» в глибину документа, вичерпати його зміст. Велику роль при цьому відіграє досвід дослідника, глибина його знань про предмет та інтуїція. Основна складність при роботі із документами – вміння читати дані мовою гіпотез дослідження. Адже документ був складений зовсім не для того, щоб перевірити гіпотези соціолога. Тому, щоб аналізувати документальні матеріали по суті, соціолог передусім повинен виконати складну роботу пошуків у документі індикаторів (ознак, ключових понять, досліджень).
У багатьох випадках застосовують кількісний аналіз (контент-аналіз) – другий тип аналізу документів. Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти (і підрахувати) такі ознаки, риси, властивості документа, які із необхідністю відображали б певні суттєві сторони змісту. Контент-аналіз – це квантифікація тексту, перевід у кількісні показники масової текстової інформації із подальшою статистичною обробкою.
Основні методи цього аналізу були розроблені у 40-х роках ХХ ст. американськими вченими Д. Лассуеллом, Б. Берельсоном, перші вітчизняні спеціалісти в цій галузі – Б. Грушин, М. Лаурістін).
Контент-аналіз розпочинається з вияву смислових одиниць, в якості яких використовуються:
поняття, виражені в словах, окремих термінах;
тема, виражена в цілих смислових абзацах, частинах тексту, радіопередачах;
імена історичних осіб, політиків, видатних вчених і діячів мистецтва;
цілісна громадська подія, офіційний документ, факт, твір, випадок.