
- •В. Т. Бажан, д. А. Паламарчук прикладна механіка та основи конструювання
- •1. Вимоги до оформлення курсового проекту
- •1.1 Організація курсового проектування
- •1.2. Вимоги до оформлення розрахунково-пояснювальної записки
- •1.3. Позначення конструкторських документів і виробів у машинобудуванні
- •1.4. Вимоги до графічної частини курсового проекту
- •2. Вибір електродвигуна та загальний розрахунок привода
- •2.1. Основні теоретичні відомості з кінематичного і силового розрахунків механічних передач і приводів
- •2.2 Методичні рекомендації щодо вибору електродвигуна та загального розрахунку проектованого привода
- •Орієнтовні значення ккд механічних передач
- •Рекомендовані діапазони і стандартні значення передаточних чисел окремих механічних передач
- •Технічні дані асинхронних двигунів серії 4а
- •Кінематичні і силові параметри привода
- •3. Основні положення методики проектувального розрахунку зубчастих евольвентних передач
- •4. Методичні рекомендації до розрахунку зубчастої циліндричної передачі зовнішнього зачеплення
- •5. Методичні рекомендації до розрахунку зубчастих конічних прямозубих передач
- •6. Методичні рекомендації до розрахунку черв’ячних передач з циліндричними черв’яками
- •Оформлення титульної сторінки індивідуального завдання
- •Розрахунково-пояснювальна записка до курсового проекту з курсу «Прикладна механіка та основи конструювання»
6. Методичні рекомендації до розрахунку черв’ячних передач з циліндричними черв’яками
6.1. Черв’ячні передачі відносяться до зубчасто-гвинтових передач, а тому методика їхнього розрахунку дещо відрізняється від методики розрахунку зубчастих евольвентних циліндричних і конічних передач (див. п. 3).
У зв’язку з високими швидкостями ковзання і несприятливими умовами змащування у черв’ячному зачепленні матеріали черв’ячної пари повинні мати антифрикційні властивості, гарну припрацьовуваність, зносостійкість і підвищену теплопровідність. Для цього у черв’ячній парі сполучають різнорідні матеріали [1, 3, 5–8, 10, 11, 15].
Черв’яки виготовляють зі сталей 45, 20Х, 40Х, 40ХН, 30ХГН, 20ХГР, 20ХН3А, 30ХГС, 38ХГН, 35ХМА, 18ХГТ та ін. методом нарізання на токарному верстаті або дисковою фрезою на черв’ячно-фрезерному верстаті.
Найбільшу навантажувальну здатність мають черв’яки із цементованих сталей 20Х, 20ХГР, 20ХН3А, 18ХГТ з твердістю після гартування 56…63 HRC та шліфованими і полірованими поверхнями витків. Черв’яки зі сталей 40Х, 40ХН, 30ХГН, 38ХГН з твердістю після операцій поліпшення, нормалізації та гартування 45…55 НRС звичайно застосовують у тихохідних і малонавантажених передачах а також при відсутності обладнання для шліфування. При цьому допускається застосування черв’яків з твердістю НВ ≤ 350 нешліфованих.
Вибір матеріалу вінців черв’ячних коліс визначається швидкістю ковзання υк і довготривалістю роботи. Звичайно вінці черв’ячних коліс виготовляють із бронзи, латуні, сірого чавуну. Високі антифрикційні властивості мають олов’яні бронзи Бр010Ф1, Бр010Н1Ф1, Бр06Ц6С3, Бр05Ц5С5 тощо, які використовують при високих швидкостях ковзання υк = 12…35 м/с, але вони дорогі і дефіцитні. При середніх швидкостях ковзання υк = 3…10 м/с застосовують безолов’яні алюмінієві бронзи БрАЖ9-4, БрА9Ж3Л, БрА10Ж4Н4Л, латунь ЛЦ38Мц2С2 та інші.
При малих навантаженнях і швидкості ковзання υк ≤ 3 м/с черв’ячні колеса можна виготовляти із сірих чавунів СЧ15, СЧ18, СЧ20, СЧ25.
Колісні центри звичайно виготовляють із сталі 45Л з відливанням у піщані форми.
Таким чином, оскільки в черв’ячних передачах черв’як і колесо виготовляються із різнорідних матеріалів, які значно відрізняються механічними характеристиками, їхній розрахунок проводиться по менш міцному елементу — черв’яч-ному колесу. Окрім викришування робочих поверхонь зубів колеса у черв’ячній передачі також має місце їхнє заїдання і зношення, які залежать від діючих контактних напружень у зачепленні. А тому для закритих черв’ячних передач основним є розрахунок на контактну витривалість зубів, а перевірними і додатковими — розрахунки зубів на згинальну витривалість, контактну і згинальну міцність від максимального навантаження, відсутність заїдання та нагрівання редуктора.
Методику проектувального розрахунку черв’ячних передач на контактну витривалість та перевірних і додаткових розрахунків розроблено згідно з положеннями ДСТУ 2458-94, ГОСТ 21354-87 та ряду рекомендацій, які не суперечать стандартній методиці [1, 3, 5–8, 10–12, 15]. Методику розрахунку геометричних параметрів черв’ячних передач розроблено відповідно до ГОСТ 19650-74 та ГОСТ 19036-81, які поширюються на черв’ячні передачі з циліндричними архімедовим (ZA) і евольвентним (Z1) черв’яками [3, с. 83–85].
6.2. Проектувальний розрахунок черв’ячної передачі починають з вибору матеріалів черв’ячної пари (черв’яка і колеса) та визначення їхніх механічних характеристик [3, с. 87, 131, табл. 3.30].
6.3. Узгодити попередньо прийняте передаточне відношення проектованої передачі з номінальним передаточним числом un для черв’ячних передач за ДСТУ 2458-94:
1-й ряд: 8; 10; 12,5; 16; 20; 25; 31,5; 40; 50; 63; 80;
2-й ряд: 9; 11,2; 14; 18; 22,4; 28; 35,5; 45; 56; 71.
6.4. Призначити відповідно до un число витків (заходів) черв’яка z1 та ККД передачі η згідно з рекомендаціями [3, 5, 8]:
– якщо un ≤ 16, то прийняти: z1 = 4; η = 0,87…0,92;
– якщо 16 ≤ un ≤ 31,5, то прийняти: z1 = 2; η = 0,75…0,82;
– якщо un ≥ 31,5, то прийняти: z1 = 1; η =0,7…0,75.
6.5.
Вирахувати орієнтовну
швидкість ковзання
за формулою (3.91) [3,
с. 87, 132]:
,
м/с,
де
— частота обертаннячерв’яка,
хв–1;
— крутний момент на валу черв’яч-ного
колеса, Нмм.
Слід
врахувати, що у формулі (3.91) крутний
момент
на валу колеса має розмірність у
ньютон-міліметрах, а у попередніх
розрахунках курсового проекту цей
момент, позначений символами
або
(в залежності від схеми привода) і
вирахуваний у ньютон-метрах (див. табл.
2.4). Це ж зауваження стосується і частоти
обертання вала черв’яка, яка у попередніх
розрахунках може бути позначена символамиn2
або
n3
(див. табл. 2.4).
6.6. За
швидкістю ковзання
визначити потрібний ступінь
точності
передачі [3,
с. 91, табл. 3.35].
6.7. Вирахувати допустиме контактне напруження черв’ячної передачі [σН]. Для передач з колесами із олов’яних бронз воно обчислюється за формулою (3.88) [3, с. 87], а для передач з колесами із твердих безолов’яних алюмінієвих бронз або чавунів за формулою [3, с. 87, табл. 3.30]:
,
МПа,
де
— швидкість ковзання, м/с.
6.8.
Визначити допустиме
напруження згину
для зубів бронзового колеса при базовому
числі зміни напружень
для нереверсивного навантаження[3,
с. 88, 132, табл. 3.31].
6.9. Обчислити сумарне число циклів зміни напружень зубів колеса при постійному навантаженні за формулою (3.85) [3, с. 86, 132]:
де
— частота обертання черв’яка, хв–1
(див. п. 6.5);
— фактичний строк служби передачі,
вирахуваний за формулою (3.37') [3,
с. 75],
годин;
— номінальне передаточне число передачі
(див. п. 6.3).
6.10.
Вирахувати коефіцієнт довговічності
черв’ячного колеса KFL
за
формулою 3.93 [3,
с. 88, 132].
При цьому доцільно скористатися такими
зауваженнями [3, с. 88]: якщо
≤ 106,
його приймають рівним 106
і тоді KFL
= 1; якщо
> 25·107,
його приймають рівним 25·107
і
тоді KFL
= 0,54. У випадку, якщо 106
<
< 25·107
коефіцієнт KFL
знаходять методом логарифмування
рівняння (3.93).
6.11. Вирахувати допустиме напруження згину [σF] для черв’ячного колеса за формулою (3.92) [3, с. 88, 132].
6.12. Визначити кількість зубів черв’ячного колеса за формулою z2 = z1·un (див. п. 6.4). Згідно з рекомендаціями (3.79) [3, с. 85]:
28 ≤ z2 ≤ 80.
6.13. Вирахувати коефіцієнт діаметра черв’яка за формулою [3, с. 82, 132]:
,
та округлити його до найближчого більшого стандартного значення за ДСТУ 2458-94 (ГОСТ 2144-76) [3, с. 254].
6.14. Прийняти коефіцієнти, які враховують розподілення навантаження по ширині вінця колеса для випадку постійного навантаження передачі [3, с. 86, 132]:
.
6.15. Обчислити коефіцієнти, які враховують динамічне навантаження передачі за формулою (3.86) [3, с. 86, 132]:
,
де
і n
— визначені попередньо орієнтовна
швидкість ковзання у зачепленні і
ступінь точності передачі (див. пп. 6.5 і
6.6).
6.16. Вирахувати міжосьову відстань передачі із умови контактної витривалості за формулою (3.75') [3, с. 86, 132]:
,
мм,
де ,
Нмм (див. п. 6.5);
,
МПа (див. п. 6.7).
6.17. Обчислити модуль зачеплення за формулою [3, с. 84, 132]:
,
мм,
і округлити його до найближчого більшого стандартного значення за ГОСТ 19672-74 [3, с. 254]:
1-й ряд: 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0; 10,0; 12,5; 16,0; 20,0; 25,0;
2-й ряд: 1,5; 3,0; 3,5; 6,0; 7,0; 12,0.
6.18. Уточнити значення міжосьової відстані передачі відповідно до стандартного модуля за формулою (3.69) [3, с. 83, 132]:
.
6.19. Визначити ділильний кут підйому витків черв’яка за таблицею 3.22 [3, с. 83] або за формулою:
6.20. Обчислити ділильні діаметри черв’яка і колеса за формулами [3, с. 84]:
;
6.21. Визначити розрахункову швидкість ковзання у зачепленні за формулою (3.74) [3, с. 85]:
,
м/с,
де
— частота обертання черв’яка, хв–1.
У випадку, якщо ця швидкість виявиться більшою, ніж попередньо визначена орієнтовна швидкість ковзання (див. п. 6.5), необхідно уточнити такі параметри:
– допустиме
контактне напруження передачі
за таблицею 3.30 [3,
с. 87]
(див. п. 6.7);
– потрібний ступінь точності за таблицею 3.35 [3, с. 91];
– коефіцієнт динамічного навантаження K'HV за формулою (3.86) (див. п. 6.15);
– зведений кут тертя φ' при роботі бронзового колеса у парі зі стальним черв’яком за таблицею 3.25 [3, с. 85];
– ККД передачі за формулою (3.73) [3, с. 84]:
– фактичний крутний момент Т2' на валу черв’ячного колеса за формулою (3.81) [3, с. 85, 133], врахувавши при цьому зауваження щодо позначення параметрів Т2, N1, n1 (див. п. 6.5).
6.22. З
метою перевірки
розрахунку передачі на контактну
витривалість
за уточненими параметрами звичайно
обчислюють уточнене значення міжосьової
відстані a'w
або
фактичне розрахункове контактне
напруження
у зачепленні за формулами відповідно
(3.75')
або (3.76')
[3, с. 86] і порівнюють їх із раніше
визначеними значеннями aw
або
(див. пп. 6.18 і 6.21).
Оскільки раніше розрахунковий модуль було округлено до більшого стандартного значення (див. п. 6.17), що передбачало збільшення як міжосьової відстані aw (див. п. 6.18), так і можливості передавання черв’ячним колесом більшого крутного моменту, доцільно спочатку перевірити співвідношення розрахункового і допустимого контактних напружень за формулою (3.76') [3, с. 86,133], тобто:
≤
.
6.23. У
випадку
>
потрібно за методикою, викладеною у п.
3.7.10 [3,
с. 88],
вирахувати за формулою (3.94) уточнену
розрахункову міжосьову відстань a'w,
визначити по ній новий розрахунковий
модуль m',
округлити його за стандартом
(див. п. 6.17) і по стандартному модулю m
вирахувати остаточно міжосьову
відстань aw
та ділильні діаметри черв’яка d1
і колеса d2
(див. пп. 6.18 і 6.20).
6.24. Перевірний розрахунок зубів черв’ячного колеса на згин рекомендовано виконувати за формулою (3.77) [3, с. 86,133]:
,
де
значення більшості параметрів визначені
вище, зокрема: Т2
(Нмм)
— п. 6.5;
γ
— п. 6.19;
— п. 6.14;
— п. 6.15; [σF]
(МПа) — п. 6.11; d2,
d1
(мм) — п. 6.20; m
(мм) — п. 6.17 (у випадку уточнення значення
параметрів m,
d1,
d2
— див. п. 6.23).
З метою
визначення коефіцієнта форми зуба
черв’ячного колеса
спочатку потрібно знайти еквівалентну
кількість зубів колеса
за формулою (3.87) [3,
с. 86, 133]
(див. також п. 4.9):
,
а потім
за таблицею 3.28 [3,
с. 87]
методом інтерполяції визначити коефіцієнт
.
Звичайно черв’ячні передачі, розраховані за наведеною методикою, задовільняють умову витривалості зубів колеса при згині.
6.25. Прийняти остаточно визначені в результаті проектувального і перевірного розрахунків такі параметри передачі (рис. 6.1, а): z1; z2; d1 = dw1; d2; aw.
6.26. Виконати повний геометричний розрахунок черв’яка і колеса. Згідно з вимогами ЄСКД (ГОСТ 2.406-76) на кресленнях черв’яка і черв’ячного колеса та у стандартних таблицях, розміщених на цих кресленнях, потрібно вказати такі параметри зубчастих вінців (рис. 6.1, а).
На зображенні черв’яка: da1 [3, с. 84]; довжину нарізаної частини черв’яка b1 [3, c. 84]; радіус кривизни перехідної кривої витка черв’яка: ρf1 = 0,3m; дані, які визначають контур нарізаної частини черв’яка та шорсткість бокових поверхонь витка [3, с. 115].
На зображенні черв’ячного колеса: da2; daм2; b2 [3, с. 84]; радіус виїмки поверхні западин черв’ячного колеса (радіус вершин фрези, якою повинно бути нарізане черв’ячне колесо): Rf2 = 0,5da1 + 0,2m; дані, які визначають контур вінця колеса та шорсткість бокових поверхонь зубів [3, с. 144].
У таблицях
параметрів зубчастого вінця черв’яка
повинні бути наведені такі дані [3, с.
115]: m;
z1;
вид черв’яка: ZA
або Z1;
;
напрям лінії витка — «правий» або
«лівий» (черв’яки передач, за виключенням
випадків, обумовлених кінематикою
привода, повинні мати лінію правого
напряму); вихідний черв’як (указати
ГОСТ 19036-81); ступінь точності за ГОСТ
3675-81; ділильна товщина по хорді витка
черв’яка
[3,
с. 107];
висота до хорди витка черв’яка
[3,
с. 107];
d1;
хід витка черв’яка:
;
позначення креслення спряженого колеса.
Рис. 1 — Черв’ячна передача з циліндричним черв’яком та її основні геометричні (а) і силові (б) параметри
У таблицях параметрів зубчастого вінця черв’ячного колеса повинні бути наведені такі дані [3, с. 114]: m; z2; напрям лінії зуба; коефіцієнт зміщення черв’яка x; вихідний твірний черв’як (для стандартного твірного черв’яка указати: ГОСТ 19036-81); ступінь точності за ГОСТ 3675-81; aw; d2; вид спряженого черв’яка (ZA або Z1); z1; позначення креслення спряженого черв’яка.
6.27. Вибрати мастило для охолодження редуктора. Згідно з рекомендаціями кінематична в’язкість мастила для черв’ячних передач при швидкості ковзання υк = 2,5…10 м/с, середніх умовах роботи і допустимій температурі мастила 100…120° С становить ν100 = 15…34 сСт = (15…34)·10–6 м2/с [3, с. 116, 133].
Тому для черв’ячних редукторів, які працюють з постійним навантаженням, доцільно приймати авіаційні мастила марок МС14, МС20, МК22 за ГОСТ 21743-76, або циліндрове мастило марки 38 за ГОСТ 6411-76 [3, с. 116, 206]. Для черв’ячних редукторів, які працюють з переривами і для яких робоча температура нижче, ніж при неперервній роботі, доцільно застосовувати авіаційні мастила з меншою в’язкістю (див. вище) або індустріальні мастила марок 50, 70, 100 за ГОСТ 20799-75.
6.28. Виконати тепловий розрахунок редуктора, який для черв’ячних передач є обов’язковим [3, с. 89].
Кількість тепла, яке виділяється в редукторі під час роботи передачі:
,
Дж/с,
де
— потужність, яка передається черв’яком,
Вт;
— ККД черв’ячної передачі (див. п. 6.21).
Кількість тепла, яке віддається корпусом редуктора у навколишнє середовище:
,
Дж/с,
де
— коефіцієнт тепловіддачі, — при
природньому охолодженні редуктора
приймають
≈ 7…15 Вт/м2·град;
при обдуві редуктора вентилятором,
установленим на валу черв’яка,
≈ 21…28 Вт/м2·град;
S
= 20 aw2,
м2
— вільна поверхня охолодження корпуса
одноступінчастого черв’ячного редуктора
без врахування площі днища;
= 60…90° С — температура мастила;
= 20° С — температура повітря.
Якщо
площа поверхні запроектованого редуктора
не забезпечує нормального теплового
режиму його роботи,
тобто
>
,
то рекомендується збільшити її, зробивши
корпус ребристим. При цьому до загальної
площі тепловіддаючої поверхні добавляють
лише 50% площі ребер. Якщо застосування
ребристого корпуса і штучного обдування
не дають належного ефекту, то в картер
редуктора можна вмонтувати змійовик з
охолодною водою.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Малащенко В. О., Янків В. В. Деталі машин. Курсове проектування: Навч. посібник для студентів ВНЗ. — Львів: «Новий Світ – 2000», 2004. — 232 с.
2. Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М., Байбула В. О., Товстушко М. М. Деталі машин. Практикум. Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2009. — 278 с.
3. Киркач Н. Ф., Баласанян Р. А. Расчет и проектирование деталей машин: Учебное пособие для технических вузов. — 3-е изд., перераб. и доп. — Харьков: Основа, 1991. — 276 с.
4. Баласанян Р. А. Атлас деталей машин: Навч посібник для техн. вузів — Харків: Основа, 1996. — 256 с.
5. Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. — Львів: Афіша, 2002. — 560 с.
6. Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин: Підручник: Друге видання. – К.: Кондор, 2004. – 584 с.
7. Проектирование механических передач: Учебно-справочное пособие для втузов/ С. А. Чернавский, Г. А. Снесарев, Б. С. Козинцев и др. – 5-е изд. перераб. и доп. – М.: Машиностроение, 1984 – 560 с.
8.Кудрявцев В. Н. Курсовое проектирование деталей машин.—Л.: Машиностроение, 1984. – 400 с.
9. Цехнович Л. И., Петриченко И. П. Атлас конструкций редукторов.—К.: Вища школа, 1990.—151 с.
10. Иванов М. Н. Детали машин—М.: Высш. шк., 1991.—383 с.
11. Гузенков П. Г. Детали машин.—М.: Высш. шк., 1982.—351 с.; 1986—359 с.
12. Дунаев П. Ф., Леликов О. П. Конструирование узлов и деталей машин. — М.: Высш. шк., 1985 — 416 с.
13. Анурьев В. И. Справочник конструктора-машиностроителя: В 3-х т. — М.: Машиностроение, 1979 – 1989. Т1.—728 с.; Т2.—559 с.; Т3.—557 с.
14. Справочник техника-конструктора. Изд. 3-е, перераб. и доп. Самохвалов Я. А., Левицкий М. Я., Григораш В. Д. Киев, «Техника», 1978. 592 с.
15. Смірнов В. М. Деталі машин. Зубчасті і черв’ячні передачі: Методичні вказівки до практичних занять. — К.: КНУБА, 2002. — 75 с.
16. Смірнов В. М. Деталі машин. Фрикційні, пасові і ланцюгові передачі: Методичні вказівки до практичних занять — К.: КНУБА, 2001. — 59 с.
17.Смірнов В. М. Вали і опори: Методичні вказівки до практичних занять для студентів спеціальності 7.090214. — К.: КНУБА, 2003. — 149 с.
18. Смірнов В. М. Деталі машин. Вибір і розрахунок муфт: Методичні вказівки до практичних занять. — К.: КНУБА, 2002. — 32 с.
19. Програмована методика нормативного проектувального розрахунку зубчастих циліндричних евольвентних передач зовнішнього зачеплення: Методичні рекомендації до практичних занять та курсового і дипломного проектування / Уклад. В. Т. Бажан. — К.: КНУБА, 2012. — 61 с.
20. Програмована методика нормативного проектувального розрахунку зубчастих конічних передач з прямими зубами Методичні рекомендації до практичних занять та курсового і дипломного проектування / Уклад. В. Т. Бажан. — К.: КНУБА, 2012. — 61 с.
21. Розробка алгоритму та програми нормативного розрахунку зубчастих циліндричних передач зовнішнього зачеплення / В. Т. Бажан, Т. В. Шевченко, Г. М. Мачишин, С. О. Лось // Гірничі, будівельні, дорожні та меліоративні машини: Всеукраїнський збірник наукових праць. — К: КНУБА, 2007, — вип. 69. — С. 82–87.
Додаток 1.