- •Глава іі. Лабораторні роботи з основного курсу фізики Розділ 1. Механіка. Лабораторна робота № 1.1.Визначення залежностi моментуiнерцiї системи вiд розподiлу її маси вiдносно осi обертання
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хiд роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 1.2.Визначення динамічної в’язкості рідини методом стокса
- •Вказівки до виконання роботи.
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ 2. Молекулярна фізика. Лабораторна робота № 2.1. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини методом відриву кільця
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2.2.Визначення коефіцієнта теплопровідності твердих тіл методом регулярного режиму
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хiд роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ 3. Електрика та магнетизм Лабораторна робота № 3.1.Вивчення розподілу потенціалу електростатичного поля
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.2. Визначення опору провідника за допомогою амперметра та вольтметра
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.3.Градуювання гальванометра
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.4. Градуювання термопари
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.5. Визначення горизонтальноїскладової індукції та напруженості магнітного поля землі
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.6.Вивчення магнітного поля короткого соленоїда
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.7. Визначення питомого заряду електрона методом схрещених полів
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.8. Визначення ккд трансформатора
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.9. Визначення індуктивності котушки та дроселя
- •Вказівки до виконання роботи
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
Хiд роботи
Встановити тягарці m1 на максимальній i однаковій відстані R від осі обертання.
Намотуючи нитку на блок, підняти вантаж m на висоту h i зупинити, зафіксувавши хрестовину.
Відпустити хрестовину i виміряти час опускання вантажу. Дослід повторити тричі i знайти середнє значення часу опускання вантажуm.
Підрахувати значення моменту інерції J, підставляючи у формулу (1.1.5) середнє значення часу.
Проробити пп. 1-5 для кількох різних положень тягарців відносно осі обертання. Результати вимірів i обчислень записати до таблиці 1.1.1.
Побудувати графік залежності J від R2 (див. рис.1.1.2) i методом екстраполяції визначити J0.
Визначити похибки вимірювання J.
Визначити масу тягарця m1, який закріплений на хрестовині.
Обчислити за формулою (1.1.6) моменти інерції J, скориставшись знайденими за графіком значеннями J0, величиною m1 та виміряними значеннями відстані R.
Одержані за формулою (1.1.6) значення моментів інерції J нанести на графік залежності J від R2.
Таблиця 1.1.1.
№ пор |
R, м |
r, м |
m, кг |
h, м |
, с |
<>, с |
J, кгм2 |
R2, м |
J0, кгм2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Контрольні запитання
Дати означення механічного руху; поступального і обертального рухів.
Яке тіло називають абсолютно твердим?
Дати означення таким фізичним величинам: переміщення, шлях, швидкість, прискорення.
Дати означення таким фізичним величинам: кутова швидкість, кутове прискорення. Вкажіть напрям цих векторів.
Запишіть формули зв’язку між лінійними та кутовими величинами при русі по колу.
Дати означення нормального і тангенціального прискорень.
Що таке маса, сила, імпульс?
Сформулюйте закони Ньютона.
Запишіть основний закон динаміки обертального руху.
Дайте означення моменту сили відносно нерухомої точки О. Як визначається напрямок цього моменту сили?
Дайте означення моменту сили відносно нерухомої осі Оz.
Що називають моментом інерції точки (тіла або системи точок) відносно осі обертання?
Сформулюйте теорему Штейнера.
Лабораторна робота № 1.2.Визначення динамічної в’язкості рідини методом стокса
Мета роботи – ознайомитись із суттю явища внутрішнього тертя в газах та рідинах; експериментально визначити коефіцієнт динамічної в’язкості певної рідини.
Вказівки до виконання роботи.
Для виконання роботи необхідно вивчити такий теоретичний матеріал: явища переносу; внутрішнє тертя; рух тіл у рідинах та газах.
[1, т.1 §§ 15.2, 19.2; 2, §§ 31–33, 48; 3, вступ до розділу 5, §§ 3.3, 5.6; 4, т.1 §§ 19, 58–60, 112]
В’язкість (внутрішнє тертя) – це властивість реальних рідин та газів чинити опір переміщенню однієї частини рідини (газу) відносно іншої. При переміщенні одних шарів реальної рідини (газу) відносно інших виникають сили внутрішнього тертя, які мають напрямок вздовж дотичної до поверхні шарів.
Сила внутрішнього тертя між двома шарами рідини відповідно до закону Ньютона має вигляд:
,
де F– сила внутрішнього тертя;− градієнт швидкості, який показує як змінюється швидкість при переході від шару до шару у напрямку осіОy, перпендикулярному до напрямку руху шарів рідини (газу) (рис. 2.2.1);S – площа поверхні шарів;− коефіцієнт пропорційності, який має назву динамічної в’язкості рідини (газу).
З рівняння Ньютона може бути визначена динамічна в’язкість рідини (газу):
.
У зв’язку з тим, що практичне визначення градієнта швидкості із застосуванням рівняння Ньютона викликає певні труднощі, в даній роботі використовується метод Стокса. Цей метод полягає у вимірюванні швидкості невеликих тіл сферичної форми, які повільно та рівномірно рухаються у рідині або газі.
На тіло, що падає в рідині (у даному випадку – металеву кульку), діють:
сила тяжіння ;
сила Архімеда ; (1.2.1)
сила опору .
Вираз для сили опору було встановлено емпіричним шляхом англійським фізиком та математиком Дж. Стоксом (рис. 1.2.2.). Сила Стоксавиникаєтому, що під час руху кульки в рідині має місце тертя між окремими шарами рідини. Так, найближчий до поверхні кульки шар рідини матиме швидкість кульки, бо рідина немовби налипає на неї. Інші шари матимуть тим меншу швидкість, чим далі знаходяться від кульки.
Внаслідок зростання швидкості падіння кульки сила опору також зростатиме (див. формулу сили Стокса). Тоді настане такий момент, коли сила врівноважиться силами FС та FА, після чого кулька почне рухатись рівномірно:
. (1.2.2)
З системи рівнянь (1.2.1) та рівняння (1.2.2) можна одержати робочу формулу:
, (1.2.3)
де g − прискорення вільного падіння; d − діаметр кульки; − густина матеріалу, з якого зроблена кулька; p − густина досліджуваної рідини; L − шлях, що проходить кулька за час .
Коефіцієнт динамічної в’язкості рідини пов’язаний з коефіцієнтом кінематичної в’язкості співвідношенням:
, (1.2.4)
де – густина рідини.
Прилад для визначення коефіцієнта динамічної в’язкості (рис. 1.2.2) складається з скляного циліндра, заповненого досліджуваною рідиною. На бічній поверхні циліндра є дві позначки m та n, розташовані на відстані L одна від одної. Позначка m знаходиться трохи нижче від поверхні рідини. Її положення обирається так, щоб рух кульки між позначками можна було вважати рівномірним.