5.Комунікативні якості ділової мови

Професійна мова — це різновид літературної мови, якою користуються люди певної професії у виробничо-професійній чи науковій сфері. Основу професійної мови становить виробничо-професій­на і термінологічна лексика, яка й визначає її специфіку.До складу виробничо-професійних входять слова, відібрані із загальнонародної мови колективом людей однієї спеціальності чи запозичені з інших мов, які означають назви знарядь праці, про­цеси виробництва, продукти виробництва тощо.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки.Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання та діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії.

Одним із найважливіших завдань підготовки майбутніх фахівців для будь-якої професійної галузі є формування комунікативної компетентності. Комунікативна компетентність означає здатність здійснювати осмислену й ефективну (адекватну ситуації) міжособистісну взаємодію з метою обміну інформацією, спираючись на знання особливостей комунікативного процесу, засобів спілкування (вербальних і невербальних), психологічних і комунікативних типів партнерів, технологій і прийомів впливу на людей. Від того, наскільки вміло вибудовується процес усного ділового спілкування, ведення бесіди, переговорів, керівництва нарадою, від рівня володіння етикетними формами мовлення, прийомами полемічної майстерності багато в чому залежить успіх будь-якого роду професійної діяльності. вдосконалення вмінь і навичок спілкування в різних комунікативно-мовленнєвих ситуаціях (переконливо викладати свої думки, дискутувати, використовуючи різні способи аргументації та ілюстрування прикладами, вести діалог із співрозмовниками, дотримуючись правил мовленнєвого етикету), формування навичок створення, перекладу та редагування офіційно-ділових, наукових і технічних текстів.

6. Складники національної мови

Національна мова – це мова окремої нації, якою говорить переважна більшість народу якоїсь окремої країни, включає в себе літературну мову, різні територіальні діалекти, а також професійні діалекти.

Українська мова є єдиною національною мовою україн­ського народу і формою його національної культури.

СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ охоплює стилі і підстилі мови і мовлення, їх жанрову диференціацію, стилістичні засоби, способи і прийоми організації мовних засобів у тексті.

Таким чином складниками системи національної мови є стилі та жанри мови, стилістичні засоби, способи та прийоми організації мовних засобів.

В укр.мові існує 5 основних стилів: розмовний, науковий, художній, публіцистичний та офіційно-діловий. Кожен стиль використовується у певній сфері діяльності. Наприклад художній стиль використовується, найчастіше, у літературі з метою відображення дійсності за допомогою худ.образів. науковий стиль - це стиль наукових статей та текстів, якому притаманна логічність та лаконічність подання інформації. офіційно діловий - стиль ділового мовлення та документів.

Жанрова диференціація стилів мовлення відповідає типовим ситуаціям мовленнєвого спілкування, типовим темам, формулам мовленнєвого етикету (в ситуаціях прощання, прохання тощо).Жанри усного мовлення характеризуються складнішою побудовою і можуть містити в собі декілька мовленнєвих намірів мовців. Вибір жанрів усного мовлення залежить від умов спілкування. Відповідно виділяються офіційне – неофіційне, публічне – непублічне спілкування. Жанрові відмінності викликаються не тільки стильовими відмінностями, а й відмінностями у побудові. А в межах одного стилю жанри розрізняються прийомами розвитку теми та основної думки.