25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

Орфографія – це система загальноприйнятих правил про способи передачі мови на письмі. Орфографія, як і орфоепія, має велике значення у спілкуванні людей. Вона визначає письмові норми укр літ мови, єдині і обов'язкові для всіх, хто цією мовою користується. Єдина орфографія полегшує спілкування, сприяє піднесенню мовленнєвої культури мовців. Орфографічні норми - невід'ємна складова частина культури укр мови. Вони вимагають правильного написання слів, яке має відбуватися відповідно до загальноприйнятих норм написання слів. Отже, ці норми обов’язкові для всіх, хто користується укр літ мовою в її письмовій формі.

Орфографія має практичне значення для всіх, оскільки вивчення правил написання слів є одним з основних компонентів формування мовної компетенції фахівця

26. Принципи українського правопису.

Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, які передають звуки), орфографії (правил написання слів) і пунктуації (правил уживання розділових знаків).

Принципи українського правопису. Зміни 4-ї редакції правопису (1993р.)

Український правопис дотримується таких принципів:

1. не змінювати традиційної укр. графіки;

2. не ускладнювати принципи написання слів новими правилами і винятками;

3. по можливості спростити правопис складних слів;

4. критично ставитися до тих правописних моментів, які не випливають із мовної структури;

5. враховувати, що укр. мова постійно розвивається, але правопис повинен відповідати живій народній мові.

В 1993р. в правопис було внесено такі зміни: м’який знак було поставлено 3-ою з кінця буквою в алфавіті; було відновлено букву “ґ”; спрощено правила написання запозичених і складних слів, зменшено кількість винятків за рахунок уніфікації однотипних явищ, введено зміни щодо написання географічних назв та найменувань людей.

27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.

Науковий – стиль н. праць, мета яких накопичувати знання, досвід у галузі науки та техніки, а також встановлювати закономірності розвитку явищ та процесів. Підстилі та жанри реалізації: власне науковий (монографія, дисертація), науково-популярний ( стаття в неспеціальних виданнях), науково-навчальний (посібники, реферат), науково-технічний (технічна документація). Ознаки: Об'єктивність, аргументованість, логічність, послідовність, точність; схеми, наукові терміни, іншомовна й абстрактна лексика, складні речення, невербальні засоби, графічні скорочення, посилання.

Лексика, пов’язана з економічним розвитком України, із внутрішньою і зовнішньою торгівлею почала формуватися ще у давньоукраїнський період на основі спільнослов’янських коренів -куп-, -мін- та інших (купити, куплений, міняти, продавець, продажа). Процес дальшого становлення лексики на означення понять, зумовлених економічними і торговельними відносинами, здійснювався переважно на базі тих елементів, які українська мова успадкувала з праслов’янської. Унаслідок нових міжетнічних контактів на торговельно-економічному рівні в українській мові XIV-XV ст. почали функціонувати запозичені слова, переважно з романських і германських мов через посередництво старопольської і старочеської мов, напр.: гандель, рынокъ, крамъ. Вони стали також базою для творення нових слів даної групи. Протягом XVІ-XVІІІ ст. в українській мові виникають нові слова, напр.: купецтво, купованье, перекупникъ, перекупницство, подкупне, подкупца. Міжнародні економічні зв’язки українських земель зумовили появу нових запозичень, переважно із західноєвропейських мов, напр.: квота, шинкь. Частина таких запозичень появилася через посередництво польської і рос. мов. Значного розвитку економічна термінологія досягла у ХІХ ст. Інтенсивне формування її припадає на другу половину ХІХ ст. Свідченням цього є багатогранна спадщина І.Я.Франка. Саме в його оригінальних і перекладних працях закріпилися як терміни на означення чітко окреслених економічних категорій власне українські слова та запозичення, відомі в українській мові і давніше, напр.: податки, промисел, ціна, вартість, доход, капітал, дивіденд, конкуренція, обмін, продаж, бухгалтерія, промисловий капітал. У сучасній українській мові збільшується кількість економічних термінів, відбувається їх якісне вдосконалення, пристосування до норм літературної мови, спостерігається розширення семантики загальновживаних термінів. Українська економічна термінологія формується з урахуванням національних традицій, досягнень інших народів та міжнародної практики термінотворчості.

Науковий стиль – Обслуговує сферу науки, наук. праць з різних галузей. Х–но: наукова термінологія (переважно абстрактна та іншомовна лексика), вживання слів тільки у прямому значенні, складні речення. Речення переважно складнопідрядні, твердження документовані. Не використовуються образні засоби, діалекти, вульгарні слова. Стильовий різновид - науково – поплярний: наукова л-ра, призначена не для спеціалістів, а для широкого кола читачів. Отже - обмеження спеціальної наукової й технічної термінології, може бути образна та емоційна лексика. Інші різновиди: науково-публіцистичний, науково – навчальний, виробничо – технічний.

Хар-ка наукового стилю

Мета: Систематич­не, об'єк­тивне викла­дення науко­вих проблем, доведення теорій, об­грунтування гіпотез, кла­сифікацій, повідомлен­ня про ре­зультати наукових досліджень.

Сфера поширення: Наука, техні­ка, освіта

Ознаки: Об'єктивність, аргументова-ність, логічність, послідов­ність, однозначність, точність, предметність, узагальненість.

Мовні засоби: Терміни, абстрактна лексика, наявність значної кількості іншомовних слів, від­дієслівних іменників та відносних прик­метників, менша кількість дієслів, зок­рема особових форм. Найчастіше вико­ристовують безособові, узагальнені, неозначені форми дієслів, наукову фра­зеологію; наявність дієприкметнико­вих, дієприслівникових зворотів, ши­роке використання простих ускладне­них речень, тяжіння до складних син­таксичних конструкцій, переважання граматично повних речень