2. Повітряні сили. Склад, призначення і основи організаційної структури

Історія світової авіації та ракетобудування тісно пов'язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудованим ними літальним апаратам. Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли "приборкати" пострах перших авіаторів - штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.

17 березня 1992 року згідно з директивою Начальника Головного штабу Збройних Сил України було створено Військово-Повітряні Сили України. На базі штабу 24 Повітряної армії у Вінниці було сформовано Командування ВПС. На той час на території України знаходилося 4 Повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій, навчальні та спеціальні установи і заклади; всього біля 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців.

5 квітня 1992 року з гідно з Указом Президента України № 209 “Про невідкладні заходи щодо будівництва Збройних Сил України” та наказу Міністра оборони України створюється Командування Військ ППО України. Війська Протиповітряної оборони України створювалися на базі об`єднань, з`єднань і частин, які на той час дислокувалися на її території.

Рішення про створення на базі Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони якісно нового виду Збройних Сил України приймались продумано та виважено, виходячи із світової практики й історичного досвіду.

Метою перетворень у військовій сфері стало створення сучасної моделі Збройних Сил України – оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ і сил, які спроможні були б виконати покладені на них завдання у будь-яких умовах обстановки.

На початку 2005 року Збройні Сили України перейшли на тривидову структуру - Сухопутні Війська, Військово-Морські Сили та Повітряні Сили.

Слід відзначити, що створення Повітряних Сил не стало механічним злиттям двох раніше існуючих видів ЗС України. У першу чергу воно було обумовлене прагненням військово-політичного керівництва країни підняти рівень ефективності захисту повітряного простору на новий, якісніший щабель.

Одним із важливих напрямів реформування та розвитку Повітряних Сил ЗС України, є збалансований розвиток їх складових компонентів.

Повітряні Сили у своєму складі матимуть повітряний та протиповітряний компоненти, які розподілятимуться на роди:

• авіації (винищувальну, бомбардувальну, штурмову, розвідувальну, військово-транспортну та спеціальну);

• протиповітряної оборони (зенітно-ракетні та радіотехнічні війська);

• спеціальні війська (окремі військові частини і підрозділи: - розвідувальні, інженерні, РХБ захисту, зв’язку АСУ та РТЗ, РЕБ, метеорологічного забезпечення та інші);

• частини матеріально-технічного і медичного забезпечення;

• навчальні заклади.

У складі Повітряних Сил передбачається мати штаб та авіаційні бригади (винищувальні, бомбардувально-розвідувальні, штурмові, транспортні), зенітні ракетні з’єднання та радіотехнічні полки, а також військові частини та установи підтримки і забезпечення.

Структура Повітряних Сил включатиме: повітряні командування, Харківський університет Повітряних Сил, Державний авіаційний науково-випробувальний центр, військові частини, установи та організації безпосереднього підпорядкування.

У рамках організаційної перебудови Повітряних Сил передбачається перехід до структури “повітряне командування – бригада (полк)”.

Стосовно функціональних структур Повітряних Сил ЗС України, то вони будуть представлені:

• об’єднаними силами швидкого реагування;

• основними силами оборони;

• силами підтримки (підсилення).

Основна увага приділяється оснащенню та підготовці Об’єднаних сил швидкого реагування, які стануть, найбільш боєздатною їх функціональною структурою. Вони призначаються для негайного реагування, локалізації збройного конфлікту на одному з оперативних напрямків, недопущення його переростання у локальну (регіональну) війну та забезпечення, у разі необхідності, організованого розгортання Основних сил оборони.

За станом укомплектованості особовим складом, забезпеченості озброєнням і військовою технікою, усіма видами матеріальних засобів Об’єднані сили швидкого реагування будуть постійно готовими до виконання визначених завдань в організаційно-штатній структурі мирного часу.

Повітряну складову Об’єднаних сил швидкого реагування утворюють визначені авіаційні, зенітні ракетні та радіотехнічні військові частини.

Основні сили оборони будуть найбільш чисельною функціональною структурою Повітряних Сил ЗС України і складатимуть основу оборони держави. Вони призначаються для відбиття воєнної агресії, рішучого розгрому противника, примушення його до припинення бойових дій, а також створення умов для встановлення миру.

Основним призначенням сил підтримки (підсилення) є накопичення озброєння і військової техніки, інших матеріальних засобів, підготовка людських ресурсів для відновлення втрат ОСШР та Основних сил оборони. До їх складу входитимуть військові навчальні заклади та навчальні центри, резервні з`єднання та частини, арсенали, бази і склади озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів.

Виконання заходів реформування та розвитку Повітряних Сил Збройних Сил України забезпечить їх готовність до виконання наступних основних завдань:

• ведення радіо-, радіотехнічної, радіолокаційної та повітряної розвідки, збору і узагальнення даних, оповіщення військ (сил), органів управління та вищого керівництва Збройних Сил України;

• несення бойового чергування по протиповітряній обороні в Збройних Силах України;

• участі у протиповітряній обороні держави та Збройних Сил України;

• участі у протидії терористичним актам (в антитерористичних операціях), диверсіям на військових об’єктах та проявам тероризму з використанням повітряних суден;

• нанесення ударів по визначених наземних (морських) цілях у тактичній та оперативно-тактичній глибині;

• здійснення авіаційної підтримки військ (сил);

• здійснення повітряних перевезень (евакуації повітрям);

• участі у підготовці держави та її території до оборони;

• участі у міжнародному військовому співробітництві та забезпечення можливості Повітряних Сил Збройних Сил України приймати ефективну участь як у довгострокових, так і короткострокових міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях.

Повітряні Сили Збройних Сил України будуть орієнтовані на виконання завдань, перш за все, у складі багатонаціональних сил, участі у ліквідації наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, надання допомоги населенню України та підтримки правоохоронних органів держави (відповідно до чинного законодавства України) у нейтралізації загроз невоєнного характеру.

Проте не виключається можливість виконання окремих завдань лише складом національних миротворчих контингентів.

Ефективність виконання визначених завдань Повітряних Сил ЗС України у нових організаційних структурах, у першу чергу, залежатиме від удосконалення систем управління, комплектування військ (сил), їх підготовки та забезпечення.

На сьогодні Повітряні Сили ЗС України знаходяться на одному з найвідповідальніших і найскладніших періодів свого існування: завершується процес їхнього формування і починається бойове злагодження у новій організаційно-штатній структурі. Від успішного проведення цих заходів значною мірою залежить рівень ефективності подальшого функціонування Повітряних Сил.

Крім того у Повітряних Силах розпочато практичні заходи щодо побудови єдиної системи бойового і оперативного управління та її необхідного технічного оснащення. Так, завдяки впровадженню автоматизованої системи управління (АСУ) вітчизняної розробки і виробництва, рівень сумісності між авіаційною складовою та протиповітряним елементом суттєво зріс. На основі цієї АСУ в майбутньому буде побудована єдина система управління Повітряних Сил.

Також у військових організмах Повітряних Сил проводиться низка практичних заходів оперативної підготовки з усіма категоріями військовослужбовців, вдосконалюється організаційно-штатна структура. При цьому її ефективність обов’язково перевіряється практичним шляхом під час численних командно-штабних тренувань та навчань.

Представники колишніх Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони наполегливо відпрацьовують узгодженість дій в інтересах новоутвореного виду Збройних Сил України. Також у галузях несення бойового чергування, бойової і оперативної підготовок відбуваються значні зміни та корекція керівних положень і документації. Зважаючи на необхідність налагодження єдиної і ефективної системи управління нового виду ЗС України, організаційно перебудовується вся система бойового управління.

У новому навчальному році частини та з’єднання Повітряних Сил очікує інтенсивна і напружена бойова підготовка. Зокрема, в цьому році на вітчизняних полігонах планується відновити проведення навчань з бойовими стрільбами зенітних ракетних комплексів малої і середньої дальності дії, а також активізувати підготовку пілотажної групи “Українські соколи” на винищувачах МіГ-29. Не менш важливе завдання – підвищення рівня професійної підготовки випускників льотного факультету Харківського університету Повітряних Сил і доведення їхнього нальоту до рівня 120-180 годин на навчально-бойових літаках.

На сьогоднішній день завдання щодо створення Повітряних Сил, які визначені Міністром оборони України, виконуються у відповідності з затвердженим графіком.

За період формування Повітряних Сил Збройних Сил України створено необхідні базу і умови для їх подальшого реформування та розвитку на період до 2015 року.

Сьогоднішні Повітряні Сили України - один з важливих гарантів цілісності і незалежності нашої держави. Вони надійно стоять на сторожі повітряного простору України.

Повітряні Сили України - один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Цей високоманеврений вид Збройних Сил призначений для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Передбачається, що у 2015 році Повітряні Сили будуть найбільш мобільним, науково і технологічно містким видом вітчизняного війська. Саме їм буде надаватися пріоритет у розвитку, підготовці, оснащенні та забезпеченні.

Бомбардувальна авіація
Су-24М
	максимальна злітна вага - 39700 кг. максимальна швидкість - 1400 км/год. практична стеля - 11500 м. дальність польоту - 2080 км озброєння: ракети -Р-60М, Х-23,Х-25, Х-28, Х-29, Х-58. бомби - 8 т. гармата - ГШ-6 – 23 м/500 сн.
Винищувальна авіація
МіГ-29, МіГ-29МУ1
	максимальна злітна вага - 18 480 кг швидкість: максимальна - 2450 км/год. біля поверхні землі - 1500 км/год. практична стеля - 18 000 м. дальність польоту - 1590 км. озброєння: ракети - 6 Р-27, 4 Р-73 бомби - 6 тонн гармати тип/боєком. – ГШ-30/150
Су-27
	макисмальна злітна вага – 30 450 кг швидкість: максимальна - 2400 км/год. біля поверхні землі - 1400 км/год. практична стеля -18 500 м. дальність польоту -3700 км. озброєння: ракети - 6 Р-27, 4 Р-73 бомби – 6 тонн гармати тип/боєком. – ГШ-30/150 сн.
Штурмова авіація
Су-25, Су-25М1
	максимальна злітна вага - 17600 кг швидкість: максимальна - 1000 км/год практична стеля - 7000 м дальність польоту – 1850 км бойовий радіус - 800 км озброєння: ракети Х-25, Х-29, Р-60 НАР С-25, С-24, С-8, С-5 бомби ФАБ-100, 250, 500 – 4 тонни гармати тип/боєком. – ГШ-2-30/250 сн.
Розвідувальна авіація
Су-24МР
	максимальна злітна вага - 39700 кг максимальна швидкість - 1400 км/год практична стеля - 11500 м дальність польоту - 2080 км озброєння: ракети – Р-30М бомби - 4 тонни гармата тип/боєком. –ГШ-6-23М/500 сн. розвідувальна апаратура
Навчально-бойовий літак Л-39, Л-39М1
	Силова установка 1ТРД 3МДБ АІ-25ТЛ злітна вага - 4635 кг; швидкість:  максимальна - 910 км/год; крейсерська – 610-750 км/год; практична стеля - 11000 м; дальність польоту - 1750 км; дальність дії – 275-760 км; екіпаж – 1-2 чоловік; навантаження - 1100 кг.

Транспортна авіація
Ан-24
	Силова установка 2 ТВД Максимальна злітна вага - 21000 кг; Швидкість:  максимальна - 440 км/год; крейсерська - 420 км/год; практична стеля - 6500 м; дальність польоту - 2100 км; екіпаж - 5 чоловік; навантаження - 5400 кг.
Ан-26
	Силова установка 2 ТВД Максимальна злітна вага - 24000 кг; Швидкість:  максимальна - 440 км/год; крейсерська - 420 км/год; практична стеля - 7300 м; дальність польоту - 2496 км; екіпаж - 6 чоловік; навантаження - 5500 кг.
Ан-30
	Силова установка 2 ТВД Максимальна злітна вага - 24000 кг; Швидкість:  максимальна - 440 км/год; крейсерська - 420 км/год; практична стеля - 7300 м; дальність польоту - 2496 км; екіпаж - 6 чоловік; навантаження - 5500 кг.
Ту-134
	Силова установка 2 ТРД Д-30-3 злітна вага - 47000 кг; швидкість:  максимальна - 850 км/год; крейсерська - 750 км/год; практична стеля - 12100 м; дальність польоту - 3200 км; екіпаж - 6 чоловік; навантаження - 8200 кг.
Іл-76МД
	Силова установка 4 ТРД злітна вага - 190000 кг; швидкість:  максимальна - 850 км/год; крейсерська - 750 км/год; практична стеля - 12100 м; дальність польоту - 6700 км; екіпаж - 7 чоловік; навант. - 48000 кг.
Мі-8МТ
	Силова установка 2ГТД ТВ3-117МТ Максимальна злітна вага - 13000 кг; швидкість:  максимальна - 250 км/год; крейсерська - 220 км/год; практична стеля - 4500 м; дальність польоту - 950 км; екіпаж – 3 чоловіка; навантаження - 4000 кг.
Зенітно-ракетні комплекси
ЗРК “Бук-М1”
	Зенітний ракетний комплекс “БУК-М1” є комплексом малої дальності, призначений для боротьби з аеродинамічними та балістичними цілями. Основні тактико-технічні характеристики: Максимальна D поразки цілі - до 35 км Максимальна висота поразки цілі - 25 км Число Ц, що одночасно обстрілюються 6 Максимальна швидкість цілей, що уражаються: до 830 м/с (на зустрічному курсі) Темп стрільби - 5 сек. P поразки однією ракетою – 0,88 Максимальна швидкість руху на марші: до 65 км/г
ЗРС С-300В1
	Зенітна ракетна система С-300В1 є системою середньої дальності призначеною для боротьби з аеродинамічними та балістичними цілями. Основні тактико-технічні характеристики: Максимальна D поразки цілей - до 75 км Максимальна висота поразки цілей – 25 км Число цілей, що одночасно обстрілюються – до 12 Темп стрільби – 1,5 сек. Ймовірність поразки однією ракетою: 0,9 (аеродинамічної цілі) Викид ракети із ТПК – на висоту 50 м, після чого здійснюється запуск стартового двигуна Середня V польоту ракети – 1200 м/с Швидкість руху на марші до 60 км/г
ЗРК С-300ПС
	Зенітний ракетний комплекс С-300ПС є комплексом середньої дальності призначений для боротьби з аеродинамічними та балістичними цілями. Основні тактико-технічні характеристики: Максимальна дальність поразки цілей - до 75 км Максимальна висота поразки цілей – 27 км Число Ц, що одночасно обстрілюються – до 6 Темп стрільби – 3 сек. Ймовірність поразки однією ракетою – 0,9 Максимальна швидкість цілей, що уражаються: до 1200 м/с (на зустрічному курсі) Викид ракети із ТПК – на висоту 30 м, після чого здійснюється запуск стартового двигуна Максимальна V руху на марші до 70 км/г
ЗРК С-200В
	Зенітний ракетний комплекс С-200В є комплексом дальньої дії, призначений для боротьби з аеродинамічними цілями. Основні тактико-технічні характеристики: Максимальна дальність поразки цілей - до 255 км Максимальна висота поразки цілей – 40 км Темп стрільби – 5-7 с Ймовірність поразки: 0,98 (двома ракетами) Максимальна швидкість цілей, що уражаються: до 1200 м/с (на зустрічному курсі) Число Ц, що одночасно обстрілюються – 1
Безпілотна повітряна розвідка
ВР-2
	Літак Ту-141 комплексу ВР-2 “Стриж”. Основні тактико-технічні характеристики літака Ту-141: Швидкість польоту літака-розвідника – 1050-1200 км/год Н бойового застосування 50-1000 м. Тактичний радіус дії – 400 км. кількість розворотів в польоті – 3. Кількість маневрів по висоті – 6 (по програмі). Точність виходу на об’єкт розвідки ± 400 м. Точність виходу на посадочний майданчик ± 400 м. Спосіб посадки – парашут. Кількість застосування одного літака – до п’яти.
ВР-3
	Літак Ту-143 комплексу безпілотної повітряної розвідки ВР-3 “РЕЙС”. Основні тактико-технічні характеристики літака Ту-143: Швидкість польоту літака-розвідника: над рівнинною місцевістю - 870-965 км/год. над гірською місцевістю - 720-1060 км/год. Висота польоту літака-розвідника: над рівнем моря – не більше 4000 м; в режимі управління від радіовисотоміру – 100-1000 м. Практична дальність - 190 км. Глибина ведення повітряної розвідки – до 75 км. Середній час польоту – 13 хв. Стартова маса літака-розвідника – 1410 кг.
КТС-21М
	Тренажер КТС-21М забезпечує можливість відпрацювання льотчиком таких задач: підготовку та контроль бортових систем літака до польоту; зліт і набір висоти з візуальною видимістю злітно-посадкової смуги, прилеглої місцевості і лінії обрію, а також зліт у нічних умовах з візуальною видимістю засобів нічного старту; пілотування літака за приладами і візуально у всьому діапазоні висот, швидкостей, кутів крену й тангажу, кутів атаки, а також на критичних режимах польоту (звалювання, штопор); пошук, виявлення й розпізнавання повітряних цілей (у тому числі через виведення їхніх міток на індикатор бортового локатора), виконання прицілювання і застосування розміщених на літаку засобів ураження, вдень і вночі, в простих і складних метеоумовах, із використанням засобів радіоелектронної протидії; виконання передпосадкового маневру й заходу на посадку, посадку з використанням радіотехнічних засобів, візуально вдені і вночі, в простих і складних метеоумовах.
УТКВ Мі-8МТВ
	Учбово-тренувальний комплекс вертольота (УТКВ) Мі-8МТВ призначений для: проведення теоретичної підготовки льотного та інженерно-технічного складу по вивченню конструкції вертольота і його систем, Інструкції екіпажу та Керівництва з технічної експлуатації вертольота Мі-8МТВ; тренажу членів екіпажу вертольота діям у обсязі функціональних обов’язків з підготовки до польоту, пілотуванню, вертольотоводінню, бойовому застосуванню, експлуатації бортових систем і обладнання, зокрема за наявності відмов, несправностей та особливих випадків у польоті відповідно до Інструкції екіпажу; практичних занять інженерно-технічного складу з експлуатації і технічного обслуговування систем та обладнання вертольота Мі-8МТВ.

Заключна частина

Збройні Сили України – це військова державна структура, призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і неподільності України від нападу ззовні.

Військова доктрина України визначається принципом оборонної достатності в будівництві Збройних Сил.

Успіх ведення сучасного загальновійськового бою багато в чому буде залежати від розвитку озброєння і техніки, організаційної структури військ, противника, рівня розвитку військової теорії, ступеня бойової і гуманітарної підготовки військ, бойових традицій і національних особливостей армії.

Наша задача заключається у вивченні факторів, які визначають характер і способи ведення сучасного бою, вміло використовувати засоби збройної боротьби для захисту нашої держави від можливої агресії.

Старший викладач кафедри військової підготовки

працівник ЗС України Д.В. ЗАЙЦЕВ

19