Іі. Необхідні вимоги до оформлення бойових документів
При розробці текстових бойових документів слiд дотримуватися наступних вимог.
1. Час вказувати київський. Якщо є необхідність вказати місцевий або поясний час, то робляться відповідні застереження. Часові показники зазначаються чотирма групами двозначних цифр у такому порядку: години, хвилини, число, місяць.
2. Назва населених пунктів, а також місцевих предметів, які мають власні імена, пишуться в називному відмінку, великими літерами, при переліку, відокремлюються комою. При необхідності вказується місце знаходження на карті квадратом мережi прямокутних координат (географічних координат) або відносно великих населених пунктів. З початку, вказується значення широти, потім довготи.
3. Перелік населених пунктів та місцевих предметів, які визначають лінію зіткнення, райони, ділянки, смуги, рубежі своїх військ, починається з правого флангу і ведеться проти руху годинникової стрілки, а військ противника - з його лівого флангу за рухом годинникової стрілки. Райони при цьому визначаються не менш ніж трьома пунктами, рубежі - двома, а смуги, ділянки - чотирма.
4. Рубежі контрударів та контратак нумеруються справа наліво в глибину бойового порядку своїх військ.
5. Розмежувальні лінії визначаються не менш ніж трьома пунктами, один з яких має бути на лінії зіткнення військ (на передньому краї). Пункти перелічуються від тилу до фронту, а при виходу з бою і відходу - у бік відходу. Якщо пункт не входить у район, смугу дій, то перед його назвою ставиться (вик.). Спочатку вказується лінія праворуч, потім ліворуч. В обороні - на граничну досяжність своїх вогневих засобів. У контрнаступу (наступу)- на глибину отриманого бойового завдання. У тил - на глибину оперативної побудови об'єднання.
6. Береги рік, каналів, озер, заток, морських проток, схили гір (висот), узлісся, околиці населених пунктів вказуються по сторонах світу. Береги рік можна вказувати згідно з напрямком течії – правий, лівий.
7. Напрямки контрнаступу, наступу, головного удару вказуються декількома пунктами на всю глибину бойового завдання (встановлену глибину) або послідовно згідно завдань, починаючи з переднього краю або рубежу вводу в бій (рубежу переходу в атаку).
8. Маршрути руху вказуються назвою населених пунктів або місцевих предметів, починаючи з вихідного рубежу, далі проміжні і закінчуються назвою пункту на передній межі району зосередження або на рубежі вводу в бій (переходу в атаку).
9. Кількість з'єднань (підрозділів) пишеться буквами, наприклад, три мб. У таблицях співвідношення сил i засобів, а також у розрахунках – цифрами (мб -5, танків Т-64 – 20).
Нумерація ешелонів, позицій, смуг, рубежів оборони – словами (перший ешелон, друга позиція).
10. При користуванні іноземними картами назви населених пунктів і місцевих предметів пишуться українськими буквами.
Бойові документи, які підлягають автоматизованiй обробці на засобах АСУ, відпрацьовуються на типових, уніфікованих формах.
Під час оформлення текстових документів рекомендується дотримуватись наступних правил.
Текстові бойові документи, як правило, виготовляються друкарським способом на чiльному боцi аркушу білого паперу формату А3 (297 х 420 мм) або А4 (210 х 297 мм) через 1,5 або 2 міжрядкових інтервали. Мінімальна висота шрифту – 2,5 мм.
Кожний аркуш, крім першого, повинен мати черговий номер та поля: зліва – 35 мм, справа – не менш 8 мм, зверху – 20 мм, знизу - не менш 20 мм. Шрифт принтеру (друкарської) машинки повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Щільність друку повинна бути однаковою по усьому тексту.
Основні реквізити документу розташовуються в правому верхньому кутку і друкуються через 2 міжрядкових інтервали.
Службовий заголовок друкується після основних реквізитів через 3-4 міжрядкові інтервали. Підкреслення заголовку не допускається. Після службового заголовку через 3-4 міжрядкові інтервали друкується текст документу.
При розробці оперативних документів рекомендується:
користуватись простими реченнями;
застосовувати стійкі словосполучення і терміни;
застосовувати прямий порядок слів в реченні;
ввідні слова і вирази "у зв'язку з тим ", "згідно з ", "як правило" використовувати на початку речення;
не використовувати зайвих слів, застарілих слів та виразів (архаїзмів).
Текст телеграми повинен викладатись без союзів, прийменників і відокремлюючих знаків, якщо при цьому не змінюється зміст. У телеграмі неприпустиме перенесення слів та виправлення.
Якщо оперативний документ призначено для подання у виший штаб то рекомендується використовувати звороти "Доповідаю", " Подаю", якщо у взаємодіючий – "Надсилається"," Повідомляється", якщо у підлеглий – "Направляю", "Направляється".
Службовий заголовок бойового документу друкується (пишеться) зверху над текстом (нижче грифу секретності і номеру примірника), починаючи від краю лівого поля в один або декілька суцільних рядків, де послідовно вказуються:
назва бойового документу;
назва та номер об'єднання, яка його розробила;
номер документу;
місце розташування пункту управління, на якому розроблено документ;
час і дата його підпису; масштаб і рік видання карти, згідно якій він відпрацьований.
Назва бойового документу та пункту управління друкується великими літерами. Час підпису ставить посадова особа, яка його підписує.
Бойовий документ, що розробляється, нумерується у порядку, що зростає окремо по видах за належністю. У цілком таємних документах перед номером ставляться два нулі, а у таємних – один нуль.
Підписи посадових осіб на документах повинні бути зроблені вибачливо з вказівкою посади, військового звання та прізвища. Назва посади друкується великими буквами.
Кожний примірник директиви і бойового розпорядження повинен мати дійсні підписи командира і начальника штабу, які затверджуються гербовою печаткою. Крім того, відтиск цієї печатки ставиться на чільному боці у лівому нижньому куті кожного аркушу документу.
У позначці щодо виконання документу (на звороті останнього аркушу) вказуються:
кількість віддрукованих (написаних) примірників;
кому вони призначені (розрахунок розсилки); прізвище виконавця і особи, що друкувала;
дата та обліковий номер за журналом обліку розмноження документів.
Обліковий номер ставиться також, на кожному аркуші (біля нижнього обрізу).
Якщо, документи розсилаються декільком адресатам, кількість віддрукованих (написаних) примірників, прізвища виконавців та кому вони призначені (адресовані) вказуються тільки на примірнику, що залишається у справі установи. Розрахунок розсилки у цьому випадку розробляється на звороті останнього аркушу примірника, який залишається у справі, або на окремому аркуші.
Розрахунок розсилки розробляється посадовою особою, яка відпрацювала документ, і затверджується начальником штабу. У розрахунку розсилки, крім адресатів, також вказується, кого необхідно ознайомити з документом не розсилаючи його.
Відмітка щодо часу відправки і отримання документу робиться на звороті аркушу документу, який залишається у справі установи, або у розрахунку розсилки. Ці відмітки запевняються підписом посадової особи, яка розробила документ.
Помилки дозволяється виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж самому місці виправленого тексту друкарським способом або чорною тушшю рукописним способом. Усі виправлення у документі повинні бути вказані. Обмовлення повинні бути конкретні: "Перекреслене... не читати"; "дописаному... вірити". Усі виправлення та обмовлення засвідчуються підписом посадової особи, яка розробила документ і гербовою печаткою, які розташовуються під підписом командира.
У текстових документах дозволяється застосування скорочень, які прийняті в Збройних Силах України.
Таким чином, підбиваючи підсумок відпрацювання другого навчального питання, можна зробити висновок, що вимоги які діють в сучасних умовах до розробки та оформлення текстових документів фактично відповідають:
– вимогам щодо автоматизованого розроблення документів з застосуванням ЕОТ, дає змогу в значному ступені здійснити їх формалізацію та уніфікацію;
– дозволяють забезпечити передачу значного обсягу інформації з малою імовірністю її перекручення.
Тому, дотримання усіх вимог до розробки текстових документів не тільки є важливим й обов`язковим для посадових осіб органів управління.
Начальник Генерального штабу у виступі під час розбору навчань за осінній період навчання військ, відмічав “… незадовільна організація розвідувального інформування та порядку обміну інформацією між Головним командуванням СВ, Головним управлінням розвідки, розвідорганами видів і штабів військ ОК привело до ситуації коли на момент прийняття командувачем ОСШР рішення у нього окрім того, що було вказано в оперативному завданні та директиві ГШ, ніякої інформації не було”. Тобто органи управління не в змозі були забезпечити командувача необхідною інформацією за рахунок рацонального забезпечення циркуляції інформації в системі управління за допомогою бойових документів.