Текст лекції вступна частина
В сучасних умовах оборонна спрямованість воєнної доктрини України ставить перед військовою теорією та практикою завдання щодо забезпечення ефективної оборони сухопутних та морських кордонів на всіх напрямках. У вирішенні цих завдань окреме місце займають питання управління військами (підрозділами) в бою.
В умовах динамічного реформування Збройних Сил одним з основних шляхів успішного вирішення визначених завдань є пристосування системи управління до змін, як у формах так і способах застосування військ (сил)
Наскільки важливою є здатність швидко адаптуватися до нових умов наочно продемонструвати бойові дії у військових конфліктах кінця XX початку XXI сторіччя.
Аналіз операцій “Буря в пустелі” (1991 р.), “Союзницька сила” (1999 р.), “Свобода Іраку” (2003 р.) дозволив виявити наступні тенденції, що безпосередньо стосуються теорії і практики управління військами:
по-перше, це зростання інформаційного впливу на системи державного та військового управління противника;
по-друге, це значні зрушення в бік інформатизації та автоматизації управління військами і зброєю.
Переконливим прикладом цього є повітряно-космічна морська ударна операція збройних сил США та Великої Британії в Югославії, коли за рахунок вогневого, радіоелектронного та інформаційноговпливу альянс здійснив блокування більшої частини державної та військової інформаційної мережі Югославії. Інший приклад такого масштабу можна навести з досвіду збройного конфлікту в Перській затоці у 1991 році.
Такі дії передових у військовому відношенні країн в інформаційній сфері, спрямовані, в першу чергу на змушення протилежної сторони на підставі обмеженої, та хибної інформації приймати неадекватні реальним умовам обстановки рішення, реалізація яких приведе до зриву виконання бойових завдань.
В таких умовах інформаційне забезпечення підготовки та ведення бою стає одним з вирішальних важелів для досягнення мети управління – забезпечити максимальну реалізацію бойових можливостей підпорядкованих підрозділів.
Основними носіями інформації в сучасних умовах та на найближчу перспективу залишаються оперативно-тактичні (бойові) документи.
В управлінні військами (підрозділами) бойові документи відіграють важливу роль. Це визначається наступним:
по перше, вірно відпрацьований, оформлений та своєчасно доведений до виконавців документ значно полегшує управління військами (силами), допомагає командиру, штабу та іншим органам управління швидше організувати збір інформації, прийняти оптимальне рішення та ретельніше планувати бойові дії;
по-друге, підвищенням вимог Міністра оборони, начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України щодо постійного зростання оперативності в роботі штабів та обробки і передачі інформації, вміння командирів, начальників усіх ступенів розробляти найбільш важливі бойові (оперативні) документи;
по-третє, з впровадженням сучасних технологій обробки інформації в штабах та інших органах управління за допомогою електронно-обчислювальної техніки зросли вимоги до уніфікації форм бойових документів і одноманітності їх оформлення.
Знати призначення, правила розробки і оформлення бойових документів, вимоги, що висуваються до їх розробки - важливий обов'язок кожного офіцера, який працює в органах управління Збройних Сил.
Але, аналіз досвіду бойової та оперативної підготовки у Збройних Силах свідчить про те, що одним з основних і загальним недоліком у підготовці посадових осіб органів управління є низький рівень їх навичок у відпрацюванні бойових документів.
Виходячи з актуальності, метою заняття є – викласти вам систематизовані теоретичні знання з класифікації, правил розробки та оформлення текстових, графічних бойових документів які розробляються органами управління Збройних Силах України в сучасних умовах.
І. Види бойових документів з управління військами
Залежно від змісту та призначення бойові документи поділяються на три ВИДИ:
документи з управління військами – плануючі та директивні (рішення, плани, оперативні директиви, бойові накази та розпорядження та інші);
звітно-інформаційні документи – донесення, зведення, інформації та повідомлення, звіти, журнали бойових дій, звітні карти та інші;
довідкові документи – розрахунки, відомості, таблиці, схеми, довідки, описи та інші.
За формою виконання бойові документи класифікуються на:
текстові (письмовими, друкованими);
графічні;
табличні.
Бойові документи можуть опрацьовуватись без застосування технічних засобів або за їх допомогою на папері, кальці, топографічних (спеціальних) картах, мікродiапозитивах, мікрофільмах, фотознімках, фотограмах, а також можуть фіксуватись на промiжних носіях (перфокартах, перфострічках, магнітних дисках, формалiзованих бланках та ін.).
Органами управління можуть використовуватись формалізовані документи. У першу чергу вони використовуються для передачі типових розпоряджень, донесень, даних щодо забезпечення військ та їх дій. Бланки цих документів заздалегідь заготовлюються у необхідній кількості.
При відпрацюванні бойових документів посадови особи, що їх розробляють, повинні дотримуватися загальних вимог що висуваються до їх розробки:
розробляти тільки документи, які необхідні для практичного застосування при управлiннi військами (підрозділами);
за змістом вони повинні бути лаконічними, зрозумілими, точними і не допускати подвійного тлумачення;
не захаращувати зміст бойових документів абстрактними загальновідомими, загальнотеоретичними положеннями;
структура, форма, зміст документів повинні бути простими, наочними і зрозумілими для роботи;
за обсягом документи повинні бути оптимально короткими, але розкривати дійсно необхідний зміст.
Особливу увагу треба приділяти взаємній узгодженості усіх документів.
Розробку, розмноження, розсилку документів здійснювати у відповідності до вимог Порадника з захисту державних таємниць.
Керівними документами визначено, що кожний бойовий документ повинен мати:
гриф секретності і номер примірника;
зазначення кому він призначений (адресат);
службовий заголовок;
підпис відповідної посадової особи з вказаням посади, військового звання, прізвища;
відмітку з указанням кількості виготовлених примірників, прізвищ виконавця і друкарки (кресляра), дати виконання та номеру за журналом обліку розмноження документів. На наказах і директивах прізвища виконавців не вказуються.
Бойовий документ, що направляється у війська або подається у вищий штаб, крім того, повинен мати:
категорію терміновості;
назву адресата;
розрахунок розсилки (на звороті останнього аркушу першого прим.);
відмітку про час (години, хвилини, дату) відправлення і отримання документу адресатам.
На навчальному документі обов’язково робиться відмітка "По навчанню".
До особливих вимог, які висуваються до графічних документів можна віднести вимогу щодо відповідності документу можливостям системи АСУ щодо його автоматизованої обробки, швидкого розмноження і доведення (передачі) до виконавців. Тому, відображена на них обстановка та усі елементи рішення повинні наноситись чітко, не мати надлишкового забарвлення і деталізації, не затіняти топографічної основи карт.
Кількість розроблених документів повинна бути оптимальною, суворо відповідати реальній потребі для управління підрозділами. Розробка та розсилка у війська надмірної кількості документів не припустима.
Робота з документами виконується згідно з вимогами керівних документів щодо збереження державних таємниць.
За основу визначення висоти букв у обов'язкових службових надписах документу приймається висота букв (h) у першому слові назви документу (рішення, план та ін.). Висота букв визначається відповідно з табл. 1 у залежності від кількості аркушів (n) у склейці карти.
Таблиця визначення показника h
|
n |
до 6 |
6-10 |
11 - 20 |
21 - 30 |
більше 30 |
|
h, мм |
15 |
30 |
40 |
50 |
70 |
Приклад.
Кількість аркушів у склейці - 15 (n=15), h=40мм;
Висота букв решти слів у надписах розраховується у частках від h згідно з малюнками
Приклад:
"ЗАТВЕРДЖУЮ" – 1/3 h;
"ТАЄМНО" – 1/4 h.
2. Ширина букв складає 2/3 її висоти, а товщина елементів букв складає 1/7 її висоти.
Наприклад:
висота букви – 30 мм, тоді:
ширина букви – 20 мм (2/3*30=20 мм), товщина її елементів 4 мм (1/7*30 = 4,2 мм).
Дозволяється округляти товщину елементів букв до найближчого розміру плакатного пера (редису).
Для букв М, Ж, Щ, Ш, Ю, Ф – ширина букви дорівнює її висоті.
Вимоги до графічного оформлення бойових дій
Усі графічні документи повинні виготовлятись таким чином, щоб їх графічну частину можна було читати без пояснень. Текстуально викладається тільки те, що неможливо зобразити графічно, але необхідно для пояснення змісту документу.
Для зображення графічної частини оперативного документу, як правило, для розробки карт, використовуються поза масштабні та масштабні умовні знаки. Використання умовних знаків є обов'язковим.
Умовні позначення положення, завдань і дії військ (сил), вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносяться на карту (схему) у відповідності з їх фактичним положенням на місцевості та орієнтуються за напрямком дій військ або ведення вогню. При цьому, точка яка вказує фактичне положення є центром умовного знаку. Якщо знак має неправильну геометричну форму, то фактичне положення визначає нижній кут його передньої частини, у ВМС – носова частина знаку корабля (судна).
Умовні знаки з'єднання, частини, підрозділу, корабля, літака, які рухаються, наносяться, як правило, один раз на початку маршруту або у місці виявлення. Проміжне положення на маршруті, курсі відображається колом (фактичне положення) або поперечними штрихами з вказівкою часу; при розділенні спільного маршруту, курсу проходження від точки розділення вказуються умовними знаками склад сил, засобів, що відокремились, та їх маршрути, курси.
При нанесенні обстановки на карту, знаки кораблів, суден, літаків протидіючих сторін повинні бути направлені на зустріч один одному.
При зображенні елементів замислу, елементів обстановки і динаміки дій сил знаки кораблів, суден, літаків повинні орієнтуватись згідно напрямку їх фактичного (майбутнього) курсу.
Пункти управління наносяться на карту так, щоб основа флагштоку упиралась у точку, яка є центром його фактичного находження на місцевості, а фігура знаку розташовувалась: при діях військ у західному або східному напрямку - у бік тилу своїх військ; при діях у південному або північному напрямку - праворуч від вертикальної лінії для північних, ліворуч для південних.
Фактичне положення та дії військ (сил), об'єктів повинно наноситись безперервною лінією, а дії, що передбачаються, і плануються, а також об'єкти що будуються або ремонтуються, визначаються переривчатими лініями (пунктиром). Запасні, тимчасові райони та позиції – пунктиром з відповідним підписом - Зап, Тим у середині знаку або поряд з ним.
Кількість, типи літаків на аеродромах пишуться поряд зі знаком аеродрому.
Знищення цілі, об'єкту позначається двома лініями, які перекреслюють умовний знак; пошкодження, придушення – однією, знешкодження, пошкодження, придушення, які плануються штриховими лініями. Колір ліній – по кольору сторони, яка завдає удар.
При нанесені різночасних положень військ (сил) їх умовні знаки доповнюються пунктирними, штриховими лініями або підтушовкою. Час, до якого належить положення, вказується під назвою об'єднання, з'єднання, частини, підрозділу у середині умовного знаку або поряд з ним. На одну карту наноситься, як правило, не бiльш чотирьох положень.
Пояснювальні надписи треба розташовувати у середині умовного знаку, або поряд із ним (з протилежного фронту боці), під знаком, або на вільному місці із стрілкою, спрямованою вістрям до відповідного умовного знаку. Надписи у середині умовних знаків, наприклад у флажках пунктів управління, обмежуються розмірами знаків і пишуться таким чином, щоб їх літери не торкались обмежувальних ліній знаку.
Швидкість ходу та курс корабля вказується перед умовним знаком. Напрямок руху військ (сил) позначається стрілкою. Вістря стрілки вказує на місцезнаходження голови колони основних сил.
При розробці бойових документів для подальшої їх передачі з використанням технічних засобів автоматизації управління треба ураховувати можливості апаратури щодо відображення обстановки у конкретній системі (формат документу, розміри умовних знаків та ін.).
Якщо графічний документ підлягає передачі по фототелеграфу у чорно-білому відображенні або за допомогою чорно-білої телевізійної установки, то усі умовні знаки і пояснювальні надписи робляться чорним кольором, при цьому умовні знаки, які визначають противника робляться подвійною лінією.
Якщо немає встановлених умовних знаків або скорочених позначень, застосовуються додаткові знаки або скорочення, тлумачення яких треба розташовувати на вільному місці карти (схеми). Дані, які неможливо відобразити умовним знаком, викладаються на карті або у пояснювальній записці (робочім зошиті) письмово.
Порядок оформлення карти – «Рішення».
Основним бойовим документом, що відпрацьовується при плануванні бою, є рішення командира, яке оформлюється на карті з пояснювальною запискою.
Рішення командира частини (підрозділу) на оборону відпрацьовується та оформляється на карті масштабу 1:100 000 чи 1:50 000.
Рішення оформляється у двох екземплярах в з’єднанні та в одному в мб.
І етап ДО ОТРИМАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ.
А). Підготовка карт. Вибір, оцінка, склеювання, складання, підіймання топографічної основи карти.
Б). Оформлення карти – рішення як бойового документу.
Під час оформлення оперативних (бойових) графічних документів визначення розміру букв у надписах здійснюється за правилами викладеними в додатку №4 Правил розробки та оформлення оперативних (бойових) документів.
В). Нанесення даних обстановки, які впливають на прийняття рішення: - положення своїх підрозділів, частин, з’єднань; - радіаційна і хімічна обстановка; - райони повенів і руйнувань.
ІІ етап. З ОТРИМАННЯМ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ.
Склад, угруповання і можливий характер дій противника за висновками старшого начальника; бойове завдання; положення та завдання сусідів (на ступінь нижче інстанції, яка приймає рішення), розмежувальні лінії з ними; цілі, які уражаються засобами старшого начальника, та завдання, які вирішує старший начальник в інтересах формування; показники бойового завдання.
ІІІ етап. ПІД ЧАС ПРЙНЯТТЯ РІШЕННЯ
Щодо противника: Склад, угруповання і можливий характер дій противника за висновками командира; положення першого ешелону, їх склад і завдання, система рубежів і позицій; позиційні райони засобів ППО, РЕБ; аеродроми і майданчики базування авіації (тактичної, армійської); райони зосередження резервів (склад, напрямки висування, рубежі розгортання та введення в бій, завдання ), імовірні райони висадки повітряних і морських десантів, їх завдання; райони розгортання сил і засобів розвідки, елементів РУК, інших видів ВТЗ, системи зв’язку; пункти управління противника.
За свої війська: райони зосередження основних зусиль (НГУ); способи і послідовність розгрому противника; цілі, об’єкти противника, які уражаються ударами авіації, ракет, вогнем артилерії у масованому вогневому ударі з зазначенням залучених сил та засобів, райони (рубежі) дистанційного мінування; бойовий порядок; система позицій, районів; положення, завдання підрозділів першого ешелону, розмежувальні лінії між ними; положення, завдання підрозділів другого ешелону, напрямки їх висування, рубежі розгортання, рубежі контратак (вогневі рубежі, рубежі вводу в бій); положення та завдання загальновійськового резерву; вогневі позиції артилерії (основні, запасні та тимчасові), час зайняття, завдання з вогневого ураження противника; позиційні райони частини (підрозділу) ППО; райони зосередження, напрямки висування і рубежі розгортання (мінування) Парез і РЗЗ; аеродроми базування авіації, її удари по об’єктах і цілях, зони чергування; майданчики базування армійської авіації, її удари по об’єктах і цілях; положення підрозділів РЕБ, РХБ захисту, інженерних, розвідки, зв’язку і їх завдання; положення та завдання підрозділів тилу та технічного забезпечення; райони, на утримання яких зосереджуються зусилля у випадку прориву противником оборони на найбільш імовірних напрямках його удару; положення і завдання підрозділів і засобів ураження по імовірних варіантах дій противника; КП, ЗКП, ТПУ, ППУ з’єднання, та КСП підпорядкованих підрозділів, КП доданих та взаємодіючих частин (підрозділів) перед початком бою, в бою та напрямки пересування.
ІV етап. ПРИ ЗАВЕРШЕННІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ.
Вносяться необхідні зміни після проведення рекогносцировки та організації взаємодії; заповнюються форми таблиць пояснювальної записки, таблиця умовних позначок, метеоданих; підписується та затверджується карта рішення.
Таким чином, підбиваючи підсумок відпрацювання першого навчального питання можна зробити наступний висновок, що для дотримання єдності розробки і зручного використання документів визначені правила їх розробки та оформлення. Для передачі визначеного виду інформації існують відповідні види оперативних (бойових) документів. При умові дотримання усіх вимог які висуваються до розробки та оформлення документу він дозволяє максимально ефективно забезпечити роботу посадових осіб органів управління щодо збору, узагальнення, аналізу та передачі інформації.