3. Таблиці позивних вузлів зв'язку, станцій і посадових осіб.

Противник ще до повного розкодування змісту кодованого сигналу може визначити розташування військ по адресній та підписній частині радіограми (сигналу), якщо останні також не будуть закодовані, як і сам текст. Кодування адресної і підписної частин повідомлення здійснюються за допомогою спеціальних таблиць - "Таблиць позивних вузлів зв'язку і посадових осіб", в яких військовим частинам, підрозділам, КП, окремим ВЗ і т. д. присвоюються умовні назви, що закріплюються за вузлом зв'язку цієї частини (підрозділам та посадовим особам присвоюються умовні номери). Таким чином:

Таблиці позивних вузлів зв'язку, станцій і посадових осіб - це документи скритого управління військами, згідно яких дійсним назвам або номерам військових частин, підрозділів і посадових осіб присвоєне кодове позначення.

Даний документ, як правило, короткострокової дії. В ньому використаний принцип прямої заміни без кодування. З метою підвищення часової стійкості кожній дійсній назві може присвоюватися декілька умовних позначень з загальною заміною у визначеному порядку, наприклад по строкам дії.

4. Кодована топографічна карта.

Скрите управління військами потребує недопускання передачі технічними засобами зв'язку повідомлень, що містять дані про дійсні назви населених пунктів, районів місцевості і місцевих предметів, де ведуться бойові дії або розташовуються війська. При управлінні військами посадові особи постійно пов'язані з необхідністю оперувати даними про місцевість (безпосередньо з місцевості або з топографічної карти).

На перший погляд, здавалося б достатнім, не називаючи дійсних назв елементів місцевості, використовувати для вказання цілей координатну сітку карти. Але прийнята система координат топографічних карт загальновідома. Вона визначає дальність широти від екватора і дальність від нульового меридіану в градусах або в кілометрах. Очевидно, що координатна сітка карти не може служити засобом "закриття" повідомлень. Мало того, вона спрощує розкриття розташування військ та їх намірів.

Очевидно, необхідно дійсним назвам місцевих предметів, району місцевості або координатній сітці карт присвоїти умовні кодові позначення.

Закодована топографічна карта - це документ скритого управління військами, згідно якого проводиться заміна дійсних назв пунктів місцевості відповідними кодовими виразами.

3. Способи кодування топографічних карт

Виходячи з масштабу топографічних карт, з їхнього призначення. використовуються наступні способи кодування:

1. Орієнтованої схеми. Використовується, як правило, на великомасштабних картах. Цим способом легко і швидко здійснюється кодування і розкодування, що підвищує оперативність в роботі. Часова стійкість такого способу невелика, але виходячи з вимог до СУВ цього повністю достатньо для нижчих рівнів управління. Сутність кодування топографічних карт способом "Орієнтованої схеми" полягає в тому, що найбільш характерним місцевим предметам, районам місцевості (населеним пунктам, лісам, урочищам і т. д.) присвоюються умовні кодові позначення у вигляді смислових слів або чисел, (ор №1, №2, вис. Довга, ліс "Темний", Фігурний,.ставок Плоский).

2. Спосіб великих і малих квадратів. Сутність цього способу полягає в тому що використовуючи кілометрову сітку карти виділяються квадрати 3:3 клітки. яким присвоюються умовні номери трьохзначними цифрами. Для підвищення точності визначення координат до трьохзначної цифри умовного визначення квадрату додається цифра (номер) малого квадрата, що визначається за способом "равлика". Часова стійкість цього способу досить, висока. Він використовується при організації взаємодії сухопутних військ з авіацією.

3. Координатної сітки. Сутність кодування топографічних карт способом "координатної сітки" полягає в тому, що дійсні позначення координат сітки топографічних карт по осям "X" і "Y" замінюються умовними числами, причому по осі "X" - трьохзначними, а по осі "Y" - двозначними. Для закодування карти старшим начальником визначається ключовий квадрат. При кодуванні ключі "X" і "Y" розгортаються шляхом послідовного нарощування оцифровки по відповідним осям. Цей спосіб кодування дуже простий, але має досить низьку часову стійкість кодування. Використовується на нижчому тактичному рівні.

4. Спосіб лотереї (СКК-7м). Даний спосіб по формі мало в чому відрізняється від способу "кодованої сітки", проте в ньому в значній мірі ліквідовані недоліки попереднього способу. Способом лотереї кодуються дійсні координати сітки топографічної карти умовними трьохзначними цифрами по осі "X" і "Y", причому умовні позначення дійсних координат здійснюються не від заданого вихідного ключового квадрата з наступним розгортанням, а за спеціальними таблицями, набраними лотерейним способом. В цих таблицях зведені колонки цифр для осі "X" і "Y"- випадкові трьохзначні цифри. При такому способі виключається послідовна числова закономірність, що значно підвищує часову стійкість кодування.

Спосіб кодування СКК-7м потребує великої уваги при кодуванні і великих затрат часу.

Висновки:

В даний час для "закриття" інформації, яка передається засобами зв'язку, використовуються різноманітні способи ручного кодування, спеціальні документи органів зв'язку і кодована топографічна карта. Підбір документів СУВ для роботи проводиться виходячи з необхідної часової стійкості, рівня управління, в якому вони використовуються, необхідної оперативності передачі інформації.

Робота з документами СУВ потребує акуратності і твердих навичків від усіх посадових осіб, які приймають участь в управлінні військами.

III. Висновки - 5 хвилин