1. Роль, значення і вимоги які висоваються до сув

Скритність управління військами полягає в збереженні в найсуворішій таємниці від противника всіх заходів, пов'язаних з підготовкою і веденням бойових дій і особливо тих які відносяться до підготовки масованих вогневих ударів і використання їх результатів. Скритність управління в сучасному бою набуває виключно важливого значення в зв'язку із зростанням ролі несподіваності дій, збільшенням можливостей розвідки противника і використанням високоточної зброї. Якщо противнику поталанить виявити задумку дій військ, то вогневими ударами він може зірвати здійснення їх намірів.

Скрите управління військами - це комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують надійне збереження знань, що складають державну таємницю, при здійсненні керівництва військами як в мирний, так і в військовий час. Управління військами в бою здійснюється головним чином за допомогою технічних засобів: радіо, радіорелейних, телевізійних, дротових. Використовуються також сигнальні і рухами засоби зв'язку. Всі засоби зв'язку використовуються комплексно і повинні забезпечувати надійність, швидкість і скритність передачі бойових наказів, розпоряджень і різноманітної інформації в будь-яких умовах обстановки.

За допомогою радіо, радіорелейних і дротових засобів організовуються радіо, радіорелейний і дротовий зв'язок різних видів: телефонна, телеграфна, фототелеграфна.

За допомогою телевізійного зв'язку можна бачити на відстані нерухомі і рухомі об'єкти шляхом прийому на екран їх зображень. Він використовується для передачі спостережень за розміщенням і пересуванням військ противника, артилерійськими, ракетними і бомбовими ударами, а також для передачі боєдопомоги рухомими засобами (літаками, вертольотами, автомобілями, БТР, танками, мотоциклами і т. д.).

Фельд'єгерсько-поштовий зв'язок організується для доставки в вищі штаби, штаби підлеглих і взаємодіючих частин і підрозділів бойових наказів, розпоряджень, донесень та інших секретних документів. В підрозділах активно використовуються піші зв'язківці і лижники.

За допомогою сигнальних засобів (зорових, звукових, радіотехнічних) організовується і забезпечується сигнальний зв'язок для передачі коротких команд, донесень, сигналів виклику, переносу і припинення вогню, для вказання цілі, для забезпечення взаємодії підрозділів і частин, а також для повідомлення і розпізнавання.

До зорових сигнальних засобів відносяться: освітлювальні і сигнальні ракети, кольорові дими і вогні, сигнальні ліхтарі, прожектори, трасуючі кулі і снаряди, сигнальні прапори, полотнища, указки.

До звукових сигнальних засобів відносяться: сирени, рожки, свистки та ін. Всіі призначені сигнали, як правило, зводяться в таблицю сигналів. Сигнали подаються призначеними солдатами за наказом командирів.

Радіотехнічні сигнальні засоби використовуються для взаємного розпізнавання сухопутних військ, кораблів і літаків і для забезпечення безпеки польоту і посадки літаків. До них відносяться радіолокаційні запитувачі і відповідачі.

Особливе значення при забезпеченні скритого управління військами надається скритності роботи зв'язку, яка досягається:

• постійним вихованням всього особового складу в дусі високої пильності, в дусі необхідності найсуворішого збереження державної таємниці;

• збереженням в таємниці всіх заходів по організації зв'язку;

• обмеженням кола осіб, які мають право користуватися технічними засобами зв'язку, секретними документами і особливо осіб, які беруть участь в розробці плану бойових дій;

• встановленням режиму заборони роботи радіозасобів на передачу в тих умовах обстановки, коли можна обійтися без радіозв'язку: в районі концентрації військ, в вихідному положенні для наступу і в обороні до переходу противника в атаку;

• виконання організаційних та технічних заходів захисту інформації на об'єктах електронно-обчислювальної техніки та під час використання інших технічних засобів передачі та обробки інформації.

• суворим дотриманням правил і порядку ведення радіообміну;

• ретельним маскуванням пунктів управління, вузлів зв’язку, ліній зв'язку надійною їх охороною і обороною, суворою забороною передачі знань, які складають державну і військову таємницю;

• забороною ведення відкритих переговорів (заборонено називати відкрито військове звання з найменуванням прізвищ посадових осіб, назву вузлів зв'язку, номера військової частини, польових пошт і назву пунктів управління, їх розміщення, зміст радіодокументації, стан погоди в районі розміщення вузлів зв'язку, радіостанцій);

• радіопередачі відкритим текстом допускаються при сповіщенні підрозділів про повітряного противника, про радіоактивне, хімічне, і бактеріологічне зараження, а в ході бою - всі команди для підрозділів без розкриття задумки бойових дій, але назви підрозділів і посади командирів при цьому вказуються по позивним, а пункти - від орієнтирів і по умовним назвам;

• кодуванням по документам скритого управління переговорів і передач технічними засобами зв'язку; вмілим маневруванням частотами зв’язку, використанням антен направленої дії, екрануючих властивостей місцевості в сторону противника;

• організацією і здійсненням контролю і радіоконтролю.

Демаскуючі признаки в радіозв'язку є наслідком багатьох факторів, головними з яких є:

• наявність визначеної структури в побудові радіомереж та радіо-направлень ( принцип підлеглості, організація зв'язку по видах забезпечення.)

• зміна режиму роботи радіозасобів у визначених інтервалах часу;

• різна кількість радіозасобів на вузлах зв'язку в залежності від ланки управління;

• характерні особливості радіопередатчиків (потужність, діапазон, види роботи, "почерк" радиста).

Демаскуючі ознаки можуть проявлятися і в повідомленнях, які передаються по каналам, навіть якщо ці повідомлення закодовані або зашифровані). Це довжина повідомлення, вид тексту (цифровий, літерний), розміщення умовних груп в адресових частинах радіоповідомлень, інтервали часу передачі, інтенсивність радіообміну.