І. Вступна частина

Прийняти доповідь від чергового, перевірити наявність курсантів на заняття (згідно з списком в журналі або по доповіді командира зводу) та їх готовність до заняття. При перевірці готовності звернути увагу на матеріальне забезпечення заняття, наявність карт та приладь для роботи на карті.

Оголосити тему, мету заняття, питання, які будуть відпрацьовуватись та порядок їх відпрацювання. На першому занятті необхідно звернути увагу курсантів на те, що на всю задачу відводиться 14 години і в кінці задачі проводиться тактичне навчання.

Іі. Основна частина

Вступ.

Успішно управляти підрозділами в складних умовах обстановки командир батальйону може лише тоді, коли він буде постійно знати положення, стан та характер дій противника, знати положення своїх відділень, сусідніх підрозділів. Усі ці дані командир отримує, в основному, від командира роти та при проведенні рекогносцировки. Всі ці дані вивчаються, уточняються і відображаються на робочій карті командира батальйону. Як наноситься обстановка на карту, яких правил треба дотримуватись при її нанесенні якраз і присвячене дане заняття.

Навчальні питання:

1. Організація наступу: проведення рекогносцировки, бойовий наказ, організація взаємодії

Викладач в ролі командира роти віддає бойовий наказ на проведення наступу і дає час на організацію наступу, а потім заслуховує студентів щодо рішення про наступ. Для більш чіткого засвоєння студентами послідовності роботи командира батальйону по організації наступу викладач заслуховує доповідь 3-4 студентів і після того як викладач впевнився у правильному розумінні студентами послідовності зайняття батальйоном опорного пункту приступає до відпрацювання питання щодо практичного виконання рішення командира батальйону на наступ. Після досягнення мети батальйон збирається викладачем на КСП батальйону і переходить до відпрацювання другого навчального питання.

У ході рекогносцировкикомандир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вказує) орієнтири і уточнює:

– передній край оборони противника, підступи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, рубежі можливих ударів його бойових вертольотів і встановлення мінних полів засобами дистанційного мінування, відкриті фланги і проміжки, сильні і слабкі місця в обороні противника та можливі його дії;

– фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання ротам (взводам) і приданим підрозділам;

– цілі (об’єкти) противника, які підлягають вогневому ураженню;

– вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів і терміни їх інженерного обладнання;

– місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення (влаштування), місця оснащення танків катковими мінними тралами;

– маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в атаку;

– напрямок переміщення командно-спостережного пункту батальйону і місця розгортання підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Командир механізованого батальйону (роти) під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником уточнює вихідні позиції рот (взводів) для наступу, місця для пропускання танків та їхнє позначення, а під час наступу з ходу – рубіж спішування рот (взводів); для підрозділів на автомобілях, крім того, – місця посадки десантом на танки і збору автомобілів після спішування особового складу.

Під час постановки завдань командир роти в бойовому наказі вказує:

механізованим (танковим) взводам – засоби посилення, об’єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;

приданому артилерійському підрозділу – вогневі завдання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій і порядок переміщення;

приданим вогневим засобам – цілі для ураження під час атаки переднього краю оборони противника, місце в бойовому порядку і порядок переміщення.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов’язаний:

– узгодити дії підрозділів родів військ під час перегрупування (зміни) або в період висування і розгортання їх у бойовий порядок, під час нанесення противником ударів авіацією і розвідувально-ударними комплексами, проведення ним контрпідготовки і дистанційного мінування на маршрутах висування і рубежах розгортання;

– встановити порядок заняття ротами (взводами) вихідних позицій для наступу, порядок пропускання танків через бойові порядки своїх підрозділів, а командир танкового батальйону (роти) – порядок ведення вогню під час переходу в атаку і проходження танками вихідного положення механізованих підрозділів;

– під час наступу з ходу встановити порядок висування і розгортання в бойовий порядок танкових, механізованих і протитанкових підрозділів, посадки особового складу механізованих підрозділів десантом на танки, а також порядок висування г заняття вогневих позицій штатними і приданими вогневими засобами;

– визначити час і порядок оснащення танків катковими мінними тралами, пророблення ними проходів в загородженнях перед переднім краєм оборони противника і в глибині; порядок пророблення проходів у загородженнях, влаштування переходів через перешкоди і способи їх позначення;

– узгодити порядок і способи атаки переднього краю оборони противника танковими і механізованими підрозділами, ведення ними вогню і подолання загороджень та перешкод; під час атаки в пішому порядку – уточнити порядок спішування особового складу;

– узгодити дії механізованих і танкових рот (взводів) з вогнем артилерії і ударами авіації, з діями гранатометних, протитанкових підрозділів і сусідів щодо знищення противника в опорних пунктах на першій позиції, піл час бою в глибині оборони, особливо щодо знищення протитанкових засобів противника, і під час відбиття його контратак;

– вказати цілі, які уражаються в період вогневої підготовки атаки гарматами і танками, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також гранатометним і протитанковим підрозділами, порядок відкриття і ведення ними вогню і підтримки наступаючих підрозділів під час подолання загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника, під час атаки і розвитку наступу в глибині;

– уточнити місце розвідувального (бойового розвідувального) дозору (дозорного відділення, танка) в бойовому порядку батальйону (роти) під час атаки противника, рубіж і час початку ведення розвідки, напрямок або об’єкт розвідки, порядок підтримки вогнем, підтримання зв’язку і подання доповідей;

– узгодити порядок переміщення другого ешелону (резерву) і забезпечення введення його в бій, захисту від високоточної зброї, способи спільних дій з підрозділами першого ешелону щодо нарощування зусиль для розгрому противника, а також щодо знищення дрібних груп противника, які залишилися в тилу наступаючих військ, і порядок перепідпорядкування засобів посилення,

– уточнити порядок переміщення в ході бою штатної і приданої артилерії, гранатометного і протитанкового підрозділів, а також інших штатних і приданих підрозділів;

– визначити порядок дій зенітного підрозділу щодо прикриття батальйону від ударів повітряного противника, а також порядок відкриття і ведення вогню по повітряних цілях танковими і механізованими підрозділами;

– повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії, сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також способи позначення свого положення.

2. Управління батальйоном при висуванні і розгортанні в бойовий порядок, при атаці переднього краю оборони противника й оволодінні об’єктом атаки

Викладач в ролі командира роти визначає час «Ч» і дає час на організацію взаємодії, а потім заслуховує студентів щодо рішення про наступ. Для більш чіткого засвоєння студентами послідовності дій батальйону під час наступу викладач заслуховує доповідь 3-4 студентів і після того як викладач впевнився у правильному розумінні студентами послідовності проведення наступу приступає до відпрацювання питання щодо практичного виконання рішення командира батальйону на наступ. За допомогою практичного відпрацювання навчального питання викладач досягає однозначного розуміння діяльності кожного студента під час наступу. Після досягнення мети батальйон збирається викладачем на КСП батальйону і переходить до відпрацювання третього навчального питання.

Командир батальйону (роти) в бою управляєпідрозділами з командно-спостережного пункту, який вибирається в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління. Він нічим не повинен виділятись в бойовому порядку, а для його розташування та переміщення необхідно вміло використовувати захисні та маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів.

Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, знаходяться на КСП того підрозділу, якому вони придані (підтримують), або поблизу нього.

Зв’язок у батальйоні (роті) організується згідно з рішенням командира та вказівками начальника штабу з’єднання (батальйону).

Відповідальність за організацію та стан зв'язку несе начальник штабу батальйону (в роті – командир роти). Безпосередньо організує зв’язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв'язку батальйону.

Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов’язані мати при собі засоби зв’язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв'язок із старшим командиром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести переговори на засобах зв'язку.

Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо, проводові, рухомі та сигнальні засоби зв'язку.

Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними засобами, здатними забезпечити управління підрозділами. У бою всі команди по радіо передаються відкритим текстом, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості – від орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями. Проводові засоби зв'язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіо засобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі та в обороні. Рухомі засоби зв'язку застосовуються в усіх видах бою, на марші та під час розташування на місці. Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для передачі команд і сигналів оповіщення, управління та взаємодії.

Для підтримання взаємодії між сусідніми підрозділами використовуються радіо засоби цих підрозділів, а також проводові й рухомі засоби правого сусіда.

Для управління підрозділами та вогнем призначаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві предмети, до командирів доводяться радіо-дані та сигнали, на озброєння та техніку наносяться розпізнавальні знаки та умовні номери. Орієнтири нумеруються справа наліво та по рубежах від себе в бік противника. Один з орієнтирів призначається основним.

Номери орієнтирів і сигнали, які встановили старші командири, змінювати забороняється. При необхідності командир батальйону (роти) може додатково призначати орієнтири та сигнали. Оповіщення підрозділів про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється єдиними постійно діючими сигналами. їх повинен знати весь особовий склад.

3. Управління батальйоном під час бою в глибині оборони противника – здійсненні маневру з метою знищення противника в опорному пункті атакою з флангу і з флангу і з фронту, відбитті контратаки, переслідуванні

Викладач в ролі командира роти визначає бойовий порядок противника в опорному пункті і дає час на організацію взаємодії під час бою в глибині оборони противника, а потім заслуховує студентів щодо рішення про порядок знищення противника в опорному пункті. Для більш чіткого засвоєння студентами послідовності знищення противника в опорному пункті викладач заслуховує доповідь 3-4 студентів і після того як викладач впевнився у правильному розумінні студентами послідовності знищення противника в опорному пункті приступає до відпрацювання питання щодо практичного виконання рішення командира батальйону під час бою в глибині оборони противника. За допомогою практичного відпрацювання навчального питання викладач досягає однозначного розуміння діяльності кожного студента під час зайняття батальйону опорного пункту в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Після досягнення мети батальйон збирається викладачем на КСП батальйону і переходить до підведення підсумків.