Основна частина і. Загальна характеристика збройних сил фрн

1.1. Погляди командування нато на ведення бойових дій.

Командування НАТО розраховує, що тактика, як наука, яка вивчає способи та прийоми дій підрозділів, частин та з’єднань в інтересах найбільш повного використання їх бойових можливостей в різних видах бойових дій для виконання поставлених завдань, не може дати твердих правил та інструкцій на всі випадки ведення бойових дій.

Вона визначає тільки загальні принципи і правила ведення бою.

Основним змістом тактики є загальновійськовий бій.

Загальновійськовий бій – це такі бойові дії, в яких приймають участь всі роди військ, використовуючи різні види зброї для знищення чи подавлення противника.

В сучасних умовах тактика ведення бойових дій в арміях США, ФРГ та інших державах НАТО продовжує розвиватися на базі бойового досвіду в локальних конфліктах та за рахунок ефективного використання в військовій справі досягнень науки та техніки.

Продовжують удосконалюватися всі види збройних сил та бойової техніки, а також системи матеріально-технічного та тилового забезпечення.

Здійснюється подальша моторизація та механізація армії, вводяться на озброєнні нові засоби зв’язку та управління військами, при цьому широке застосування набирає комп’ютерна техніка.

Після прийняття на озброєння ядерної та високоточної зброї декілька разів перероблялися положення ведення бойових дій.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є шість принципів, на основі яких планується бій:

• Широке застосування ядерної, високоточної зброї та інших засобів масового ураження.

• Відсутність суцільного фронту.

• Значне розосередження військ по фронту та в глибину.

• Висока динамічність бою і мобільність військ, які беруть участь в ньому.

• Швидкість бойових дій та різка зміна обстановки.

• Досить швидке переростання одного виду бою в другий.

Бій, в залежності від мети та способу її досягнення в армії США ділиться на зустрічний бій, наступ, оборону та відхід, в армії ФРН – на наступ, оборону та стримуючі дії.

Зустрічний бій відноситься до наступальних дій і розглядається, як наступ на противника, який також вирішує завдання наступом. При цьому зустрічний бій розуміється, як дії, які передують вступу у бій головних сил сторін.

Наступ – основний вид бойових дій. Тільки наступом можливо досягти перемоги. Основні положення Статутів Збройних Сил США по веденню наступу трактують, що Наступ – це рішучі дії військ, в основу яких покладено вміле і цілеспрямоване використання ядерної, високоточної і звичайної зброї.

Метою наступу є:

• розгром противника;

• захоплення території або найбільш важливих об’єктів;

• лишити противника необхідних ресурсів, деморалізація його військ та подавлення волі до подальшого опору;

• ведення розвідки;

• захоплення ініціативи та досягнення рішучих успіхів.

Планування наступу здійснюється на основі принципів:

• знання району бойових дій;

• зосередження сил і засобів;

• подавлення вогневих засобів противника;

• нанесення ударів, подавлення та знищення військ противника;

• глибокий прорив в тил угрупування противника з метою порушення його системи оборони;

• безперервне матеріально-технічне забезпечення військ.

Особливо підкреслюється, що танки, які мають вогневу міць, броньовий захист та високу маневреність, є основною ударною силою в наступі.

Роль підрозділів в бою визначається їх призначенням в відповідності з розробленими планами використання та рішенням на проведення бою.

В армії ФРН розглядаються два види наступу – Наступ з ходу та наступ, який підготовлений заздалегідь.

Наступ з ходу є найбільш частою формою, так як війська зберігають свою маневровість та здатність швидко просуватися в тил противнику, до того, як він створить організовану оборону та висуне резерви на загрожуючі ділянки.

Підкреслюється, що задача наступу з ходу заключається тому, щоб вогнем заборонити відхід противника, знайти проходи, слабкі місця, відкриті фланги та швидко використати їх для просування вперед.

При цьому швидкість просування та темпи наступу мають важливе значення.

Завчасно підготовлений наступ проводиться коли війська знаходяться в обороні або противник випередив в розгортанні. Такий наступ має задачу прорвати оборону, розширити прорив та створити умови для розвитку наступу в глибину оборони.

Важливими умовами наступу є створення переваги в силах та засобах на напрямку головного удару в 6:1 на користь наступаючих військ.

Наступ ділиться на зближення, прорив, розвиток успіху, переслідування.

Зближення з противником є тактичними діями, які пов’язані з наступом його військ та вступ з ними в бій.

Одним з вимог до зближення є скритне висування військ. Зближення здійснюється в колонах з виділенням сильних розвідок та охорони. Як тільки закінчиться підхід до противника, командир повинен розгорнути свої сили, організувати взаємодію з приданими та підтримуючими військами та завдати противнику удару та знищення його.

Наступ після завчасної підготовки ведеться проти рішучого та підготов­леного до бою противника, який мало поступається у силах і засобах тим, хто наступає. Це змушує того, хто наступає, витратити більше часу на організа­цію наступу, а особливо підвезення матеріальних засобів для забезпечення.

Такий наступ може вестися із положення безпосереднього зіткнення з противником після перегрупування як результат ведення оборонних дій, але це не є обов'язковою умовою. Наступ після завчасної підготовки є найефек­тивнішим способом прориву добре обладнаної оборони, коли противник ви­передив у розгортанні, має перевагу у силах і засобах, а також за несприятливих умов місцевості. При цьому способі війська, що наступають, як правило, займають позиції, розташовані поблизу противника, але можуть здійснювати і прорив з висуванням із глибини.

Позитивними сторонами цього способу є те, що частини і з’єднання зав­часно розгорнуті і готові у будь-який час після невеликого перегрупування розпочати атаку, що сприяє організації бою, вогневому ураженню противни­ка й управлінню частинами, а негативними - постійна значна уразливість військ від вогневого впливу противника, практична відсутність раптовості дій.

Якщо при зближенні передові частини та підрозділи вийдуть до основних оборонних позицій противника і будуть визначені райони, де противник слабкий, захоплений зненацька, наступ з ходу здійснюється з маршу без зупинки, або після короткої підготовки.

Прорив здійснюється при наступі з ходу, але частіше при заздалегідь підготовленого наступу.

Під проривом розуміють порушення цілісності оборони противника в результаті вогневого ураження та наступу з метою роз’єднання підрозділів та частин та створення умов для введення в бій других ешелонів.

Після прориву в бій вводяться додаткові сили, які необхідні для розширення прориву, знищення військ по частинах та розвитку успіху в глибину з метою захоплення важливих об’єктів в тилу противника.

Рекомендується прорив проводити тоді, коли у противника немає відкритих флангів, або не має часу на інші форми маневру.

Вибір ділянки прориву залежить від характеру місцевості, яка повинна дати змогу маневру військ, веденню вогню та спостереженню, мати розвинену дорожню сітку.

Розвиток успіху складає період наступу, який починається після успішного прориву оборони. Підрозділи, які прорвали оборону, утримують захоплений район та частково для розвитку успіху. Підрозділи та частини другого ешелону, які призначені для розвитку успіху, швидко просуваються в глибину, захоплюючи важливі ділянки місцевості, висоти, відсікають шляхи відходу, знищують резерви та не дають можливості противнику організувати оборону на нових рубежах. Ці війська повинні, не затримуючись на знищенні оточених підрозділів та частин, обходити їх та просуватися в глибину для виконання поставлених завдань. В резерві залишаються лише ті сили, які необхідні для розвитку успіху та підтримання темпів наступу.

Високі темпи при розвитку наступу досягаються:

• веденням наступу передовими частинами та підрозділами на декількох напрямках;

• наявністю достатньої кількості резервів для нарощування зусиль;

• збереженням послабленого тиску на противника, який відходить;

• використанням аеромобільних та повітряно-десантних військ.

Переслідування є завершальною фазою наступу. Взагалі його метою є знищення роз’єднаних сил противника по частинах.

Переслідування відзначається від розвитку успіху наступними обставинами:

- основні зусилля зосереджуються на знищенні противника, який відходить;

- головні сили висуваються по паралельних маршрутах сил противника, який відходить, з метою їх охоплення або оточення;

- противник знищується фронтальним ударом та ударами з тилу.

Командування НАТО також визначає декілька видів наступу з граничною метою, це: рейд, розвідка боєм, хибна атака, демонстраційні дії.

Всі види цих наступальних дій проводяться з граничною метою по масштабах та завданнях, а їх здійснення вимагає спеціального планування; вони є складовою частиною вказаних вище наступальних дій.

В армії США передбачений ще один спосіб наступу – просочування.

Він застосовується військами з іншими формами маневру, особливо коли є відкриті фланги, проміжки між військами.