Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Универ 03.05.2013 18-15 / ! Магістерська / Розділ 2 / ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

.pdf
Скачиваний:
8
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
256.59 Кб
Скачать

М. М. Дубовиков, О. В. Величко

Менеджмент інновацій

УДК 330.341

М. М. Дубовиков,

кандидат технічних наук, м. Алчевськ,

О. В. Величко,

кандидат економічних наук, Луганський національний аграрний університет

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГОПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Постановкапроблеми. Головнасистемна проблема полягає в тому, що вітчизняна економіка, отримана у спадок від СРСР, а також система підприємництва, що склалася під впливом нав’язаних України ззовні неоліберальних реформ, залишаються вкрай неприйнятними до сучасних досягнень науки та технологічних інновацій [1, с. 154-155]. Досягнення України в міжнародномувимірі конкурентноспроможностіекономіки, рівня розвитку і, особливо, ефективності функціонування національноїінноваційноїсистеми(НІС)єнедостатнімидля забезпечення сталогорозвиткувітчизняної економіки, гарантованої національної безпеки, виходу в найближчій перспективі за рахунок економічного зростанняна європейські стандарти життя українських громадян.

Для ефективного вирішення цієї системної проблеми необхідно визначити вихідні позиції основних компонентів НІС, ступінь їх відповідності вимогам інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, знайти слабкі сторони і перепони, що гальмують такий розвиток, а також наявні переваги і потенційні можливості щодо здійснення узгоджених системних змін.

Аналіз досвіду реформ в Україні дозволяє стверджувати, що високий науково-технічний потенціал є необхідною, але ще недостатньою умовою для успішного освоєння досягнень науково-технічного прогресу так само, як і їхнє використання з метою прискорення темпів економічного росту, забезпечення високої конкурентноспроможностінаціональної економіки й поліпшення рівня життя народу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Су-

часний стан науково-технічної та інноваційної діяльності, а також шляхи упровадження інноваційної моделі розвитку в Україні стали предметом активних наукових досліджень багатьох вітчизняних фахівців: В. Александрової, О. Власюка, Я. Жаліло, Д. Покришки, Л. Федулової та інших.

Метою статті є формування науково-техноло- гічного та інноваційного потенціалу розвитку як одного з основних пріоритетів соціально-економічної стратегії держави.

Матеріали та результати дослідження. Вирі-

шальну роль у подоланні трансформаційної кризи та забезпеченні стабільного економічного зростання відіграє науково обґрунтована інвестиційно-інноваційна стратегія держави. Вона має визначати реальні джерела, напрями, структуруінвестицій, раціональніта ефективні заходи щодо виконання загальнодержавних, регіональних і місцевих соціально-економічних та інноваційних програм, відтворювальних процесів на усіх рівнях суспільного виробництва.

Сьогодні в Україні спостерігається різке скорочення державного фінансування науково-технологіч- ної сфери. Як наслідок, наукова-технічна сфера перебуває у занепаді. „За даними Інституту економіки та прогнозування, — зазначає О. С. Власюк, — в Україні продукції, що належить до 5-го технологічного укладу, випускається лише 4 %, тоді як 3-й технологічний уклад складає майже — 58 %, а 4-й — 38 %” [2, с. 103]. Частка високотехнологічної продукції у структури ВВП становить менше 1 %. Кількість підприємств промисловості, що впроваджували інновації, не перевищує 8 % від загальної кількості, а наукоємність промислового виробництва України виявилася на порядок нижчою від світового рівня.

Формування інноваційної моделі розвитку є одним ізосновних пріоритетівсоціально-економічноїстра- тегії держави протягом багатьохроків. Понад 20 суттєвих нормативних актів, у т. ч. 15 Законів України, певним чином регулюють питанняінноваційної діяльності

вУкраїні. Закон України „Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” № 1977, ухвалений Верховною Радою України ще 13 грудня 1991 р. як перший нормативний акт такого роду на теренах СНД, закладав основи державної політики

внауково-технологічній сфері, визначав її основні завдання, механізми формуваннята реалізації.

У1993 р. було прийнято низку законів, спрямованих на охоронуінтелектуальноївласності, що відкривали шлях до формування ринку інновацій та участі України в міжнародному трансфері технологій. Важ-

158

Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011

 

 

М. М. Дубовиков, О. В. Величко

ливе значення мали також закони „Про науково-тех-

ходів державної інноваційної політики, формування

нічну інформацію” (1993 р.) та „Про наукову і науко-

мультиплікативного ефекту державних видатків для

во-технічну експертизу” (1995 р.), причому останній

інноваційних процесів у економіці в цілому.

був визнаний еталонним для держав-учасниць СНД.

 

Як доводить світовий досвід, досить поширеним і

Базовий Закон України „Про наукову і науково-

дієвим засобом підтримання наукової та інноваційної

технічну діяльність”, що визначає основні напрями

діяльності єнадання податковихчи інших пільг виконав-

державної політики в цій сфері й правове поле діяль-

цям робіт, визнаних інноваційними. Кошти, що залиша-

ності владних структур, був ухвалений 1 грудня 1998 р.

ються у них внаслідок цього, фактично є коштами дер-

Його положення набули розвитку в наступному зна-

жавного бюджету, як і цільовим призначенням залиша-

ковому нормативному акті — Закон України „Про інно-

ються в розпорядженні зазначених суб’єктів. Подібну

ваційну діяльність” від 4 липня 2002 р.

 

систему пільгового стимулювання було запроваджено

Головною метою державноїінноваційної політики

Законом України „Про інноваційну діяльність”, згідно з

Закон визначив створення соціально-економічних, орга-

яким суб’єкти господарювання всіх форм власності, які

нізаційних і правових умов для ефективного відтворен-

реалізуютьв Україніінноваційні проекти, і підприємства

ня, розвитку й використання науково-технічного потен-

всіхформвласності, щомають статусінноваційних, мали

ціалукраїни, забезпечення впровадженнясучасних еко-

отримуватипільгищодоподаткунаприбуток,ПДВ,плати

логічно-чистих, безпечних, енергота ресурсоощадних

за землю, імпортного мита та здійснювати прискорену

технологій, виробництватареалізації новихвидів конку-

амортизаціюосновних фондів.

рентоспроможноїпродукції.Закон визначав правові, еко-

Проте Закон такіне набравчинності в повному об-

номічнітаорганізаційнізасадидержавного регулювання

сязі. Із фіскальних міркувань, одразу після його прий-

інноваційної діяльності в Україні, встановлював форми

няття законами України про Державний бюджет 2003, а

стимулювання державою інноваційних процесів і був

потім — 2004 р. та 2005 р., було призупинено положен-

спрямований напідтримкуінноваційної моделірозвитку

нящодо надання податкових тамитних пільгдля іннова-

економіки України інноваційним шляхом.

 

ційних підприємств. У межах перегляду держбюджету

Стратегічні завдання переходу до інноваційно-

у березні 2005 р. відповідністатті Закону було повністю

орієнтованого зростання були поставлені, зокрема, у

скасовано. За відсутностіфінансового підґрунтяне було

прийнятій 13 липня 1999 р. Концепції науково-техноло-

реалізовано на практиці й положення Закону щодо фор-

гічного та інноваційногорозвитку України, у Посланні

мування організаційної системиуправлінняінноваційни-

Президента України до Верховної Ради України „Євро-

ми процесами, зокрема щодо створення уповноваже-

пейський вибір: концептуальнізасади стратегії економ-

нихдержавних та регіональних установ.

ічного та соціального розвитку України на 2002-

Безперечно, протягом понад десяти років еконо-

2011 рр.”. Пріоритетністьінноваційного розвитку набу-

мічних трансформацій, здійснюваних вельми

ла подальшого поширення у Стратегії економічного і

непослідовно та протягом надто тривалого часу, годі

соціального розвитку України на 2004-2015 рр.

 

було очікувати активізаціїінноваційноїдіяльності. Си-

На подолання кризи в науково-технологічній

стемний та інституційний злами не сприяли створен-

сфері було спрямовано Указ Президента України від

ню належних для цього умов. Тому висновок щодо

20 серпня 2001 р. № 640 „Про рішення Ради націо-

неефективностідержавноїінноваційноїполітики в по-

нальної безпеки і оборони України від 3 липня 2001 р.

передні роки, який досить часто робиться на підставі

„Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового

сучасного занепаду інноваційної діяльності, не можна

стану науково-технологічної сфери України і створен-

вважати однозначно коректним [3, с. 193].

ня реальних умов для переходу економіки на інновац-

Високі темпи економічного зростання, зафіксовані

ійну модель розвитку”, Указ № 606 від 1 липня 2006 р.

за підсумками 2006-2007 рр., супроводжувалися актив-

„Про рішення Ради національної безпеки і оборони

ною динамікою інвестиційних процесів. Інвестиції в

України від 6 квітня 2006 р. „Про стан науково-техно-

основний капітал збільшились порівняно з попереднім

логічної сфери та заходи щодо забезпечення інновац-

роком у 2006 р. на 19,0%, у 2007 р. — на 29,8%. Зрос-

ійного розвиткуУкраїни”. Пріоритет формування інве-

таючої динаміки інвестицій досягнуто майже в усіх ви-

стиційно-інноваційної моделі розвитку висуває на пе-

дах економічної діяльності (крім виробництва розподі-

редній план проблемумаксимальноїефективності пря-

лення електроенергії, газу та води). Найвищими темпа-

мих бюджетних видатків на науково-технічний розви-

ми зросли капіталовкладення в сектори економіки посе-

ток та інвестицій в інноваційні процеси, а також не-

редницького характеру: у торгівлю (на 126,9%), фінан-

прямих стимулів інноваційного розвитку.

 

совудіяльність (114,4%), операції знерухомістю (81,0%).

Така ефективність може бути забезпечена лише

Як наслідок, структура інвестування, від якої, на-

за сприйнятливості суб’єктів господарювання до за-

самперед, залежить напрям відтвореннята структурної

Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011

159

 

 

 

М. М. Дубовиков, О. В. Величко

модернізаціїнаціональної економіки, залишаласядосить

таннязнань та інновацій якнайважливішихекономічних

неефективною та навіть погіршилася. Протягом 2005-

ресурсів. Отже, здатність економіки і суспільства до роз-

2008 рр. в Україні спостерігалося стійка тенденція до

виткулюдськогокапіталу,ефективнихтехнологічних,еко-

зменшення частки в сумарному інвестуванні перероб-

номічних,соціальних,соціокультурних таіншихперетво-

ної промисловості та транспорту та зв’язку.

рень постає головним критерієм розвитку.

Структурою інвестицій консервуєтьсянизька тех-

 

Позитивні зрушення у зростанні ВВП країни не

нологічна структура виробництва промислової про-

забезпечили науково-технологічного прогресу, що

дукції. Так, за 2007 р., понад 80% усіх інвестицій в

спричинено недоліками в системі державного і кор-

переробну промисловість надійшли у низько техно-

поративного управління, нерозв’язаністю проблем

логічні галузи. Натомість стабільно зростає частка

структурної перебудови, прибуткового ведення госпо-

вкладень в операції з нерухомістю та торгівлю. За

дарства тощо. Економічніта фінансові дисбаланси, не-

підсумком 2008 р. частка інвестицій у торгівлю, фінан-

відповідністьфункціонування економікизавданням тех-

сову діяльність та операції з нерухомістю сягнула

нологічного розвитку не дозволяють мобілізувати на-

33,6% проти 23,4% у 2004 р., у той час як промисло-

уково-технологічний потенціал. Різке зменшення

вості — зменшилась з 37,2 до 32,9%. Загалом за 2005-

кількості освоєних видів продукції з 2003 р. пов’яза-

2008 рр. інвестиції у промисловість зросли у 1,4 рази,

не з переходом до обліку лише інноваційних видів

фінансову діяльність — 2,1 рази, роздрібну торгівлю

нової продукції. Низхідна динаміка цього показника є

— майже утричі [4, с. 104].

досить показовою, оскільки доводить неможливість

Дійсним показником ефективності державної

збільшення випускудійсно інноваційної продукції без

трансформаційної політики, утому числі й в інно-

належного впровадження технологічних інновацій у

ваційній сфері, має стати створення за підсумками

виробництво. У 2006-2007 рр. частка інноваційних

попередніх років економічних реформ передумов для

підприємств поступово збільшилася, що корелює з

органічного переходу до інноваційної моделі розвит-

відновленням динамічного зростання інвестицій. У

ку. Оскільки й інноваційна модель зростання є об’єк-

2007 р. обсяг фінансування технологічних інновацій

тивно наступною стадією трансформаційного проце-

збільшився щодо попереднього року в 1,7 рази.

су, саме це з рештою має визначити, наскільки адек-

 

Це збільшення має вигляд зростання впроваджен-

ватною та ефективною була політика реформі чи вико-

ня нових технологічних процесів на 24 %, проте, без

нала вона поставлені стратегічні завдання.

помітногозбільшення освоєнняінноваційноїпродукції.

До сьогодні, на жаль, ефективність інноваційної

Хоча обсяги її реалізаціїзросли на 30 %, кількість інно-

політики в Українібула вкрай низькою, про що свідчить

ваційних видів продукції збільшилась лише на 5 %.

низхідна динаміка інноваційної діяльності. Статистичні

Відтак, очевидним є розвиток тенденції до посилення

відомості про впровадження інновацій в промисло-

диференціаціїміж підприємствами, що здійснюють чи

вості засвідчують практично невпинне зменшення ча-

не здійснюють інноваційну діяльність при загальному

стки підприємств, які впроваджують інновації. Пито-

низькому рівні останньої.

ма вага інноваційно-активних підприємствзменшилася

 

Звертає на себе увагу позитивне явище активного

у 1994-2006 рр. у 2,7 разу [3, с. 195].

зростання інноваційної діяльності в машинобудуванні.

Найперспективнішим напрямком розвитку нау-

Адже, яквідомо, самецягалузьтрадиційно розглядається

ково-технічного і виробничого потенціалу є широке

як основне джерело інноваційної продукції, саме в ній

впровадження інноваційнихпідоймів, модернізації еко-

створюються матеріальні передумови для реалізації ба-

номіки. Це, зокрема, означає:

зових інновацій. Частка інноваційно-активних

— перехід до нового, інтенсивного рівня відтво-

підприємств у машинобудуванні в 2007 р. зросла на 2,1

рення економічних і соціальних відносин;

в.п. — до 23,3 %. Загалом частка машинобудування у

— перетворення людського капіталуна визначаль-

структурі реалізованої інноваційної продукції збільши-

ний фактор економічного розвитку;

лася до 33,3 % (на 4,9 в.п. порівняно з 2006 р.).

— формування передових технологій, що утво-

 

Водночас, у 2007 р., порівняно з 2006 р., — на

рюють базисінформаційно-індустріального суспільства;

10,7 в.п. — до 24,0 % зменшилася частка машинобу-

— підвищенняролі управління вжиттісуспільства.

дування у структурі інноваційних витрат, що викликає

ОстаннідесятьроківXXст. іперші рокинового сто-

певні сумніви щодо можливості підтриманняналежної

ліття характеризуються величезними змінами у світовій

інноваційної динаміки цієї галузі надалі. Економічний

економіці.Новафазанауково-технічноїреволюціїтаінтер-

розвиток, якийне спираєтьсяна достатньоактивніінно-

націоналізація потоків капіталу трансформували моделі

ваційні процеси, має вузькі межі й практично неспро-

економічного розвитку. У світовому господарстві фор-

можний підтримувати конкурентоспроможність вітчиз-

мується нова парадигма зростання — на основі викорис-

няних підприємств протягом тривалого часу.

160

Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011

 

 

 

 

М. М. Дубовиков, О. В. Величко

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу

здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності

постійно видозмінює вимоги щодо інноваційних тех-

задовольнялися не більш, ніж на 16 %. Це загрожувало

нологій, і відставання розвитку наукової сфери обу-

втратою для України можливостей в подальшому роз-

мовлює неспроможність задовольняти ці вимоги. Заз-

вивати та реформувати свою економіку на сучасній нау-

начимо, що, за підрахунками фахівців, для досягнен-

ково-технологічній таінноваційнійоснові.

ня рівня інтенсивногоспоживанняінноваціїнародним

Руйнування державної складової системи науко-

господарством співвідношення між витратами трьох

во-технічної та інноваційної діяльності відбувалося за

головних стадій життєвого циклу продукту (фунда-

вкрай повільного становлення недержавних структур

ментальні дослідження — конструкторсько-техно-

організаційного та фінансового забезпечення іннова-

логічні розробки, створення дослідного зразка — про-

ційної діяльності. Не здійснювалося становлення адек-

мислове освоєння) має становити 1:10:100.

 

ватної ринковій моделі господарювання національної

Це означає, що витратина реалізаціюодного інно-

інноваційної системи, яка включає мережі венчурно-

ваційного проекту у середньому в 100 разів вищі, ніж

го фінансування наукових розробок, науково-технічні

витрати на одержаннянеобхідних для нього результатів

центри великих корпорацій, технопарки, технополіси,

фундаментальнихдосліджень. Тому однією з головних

бізнес-інкубатори тощо. Отже, досить тривалий час

причин зволікання з переходом до інтенсивної форми

політичне декларування інноваційних пріоритетів не

інноваційного розвитку та розпорошення фінансових,

викликало належної зворотної реакції з боку суб’єктів

кадрових та матеріальних ресурсів в інноваційнійсфері

реальної економіки, що, з рештою, призводило до не-

слід, нашу думку, уважати саме брак в національній

дієвості відповідної державної політики. У цьому кон-

економіці фінансових ресурсів розвитку.

 

тексті зауважимо, що навіть найдосконаліші засоби

За роки реформ в Україні відбулося різке скоро-

державної підтримки інноваційної діяльності виявля-

чення частки ВВП, що витрачаєтьсяна НДДКР. Найоп-

тимуть свою неефективністьу разі збереженняв країні

тимістичніші розрахунки доводять, що на початку

макроекономічного середовища, несприятливого для

ХХІ ст. рівень НДДКР в Україні впритул наблизився

розвитку і поширення інновацій.

до рівня видатків у СРСР початку 50-хроків ХХ ст.

Розвиток інноваційнихструктур в Україні сьогодні

Особливо загрозливо такий рівень науково-технічної

стримує недосконала нормативно-правова база. Не ви-

діяльності виглядає на тлі стратегічнихцілей інтеграції

конуютьсянорми статей діючих законів щодо фінансу-

України з Європейським Союзом, який приділяє знач-

вання та стимулюваннянауково-технічної, освітянської

ну увагуреалізації Лісабонської стратегії2000 р., спря-

сфери та розвитку інноваційної діяльності. Щорічне

мованої на скорочення відставання від США в науко-

фінансування освіти фактично складає4-5% ВВП за виз-

во-технічній сфері.

 

наченої Законом України „Про освіту” нормі — 10%

Концепціянауково-технологічноготаінноваційного

від ВВП. Фінансування науково-технічної діяльності з

розвитку України, ухвалена Верховною Радою України

Державного бюджету протягом останніх 5 років не пе-

в 1999 р., передбачала довести мінімальний обсяг бюд-

ревищує 0,5% ВВП за визначеної ст. Закону України

жетних асигнувань на науку у 2000 р. до 1,7 % ВВП, у

„Про наукову та науково-технічну діяльність” 1,7%.

2003 р. — до 2,5 %. Фактично рівень фінансування

Недостатнє фінансування держаної науково-тех-

науки в Україні до 2005 р. складав 0,3-0,4 % ВВП.

нологічноїта інноваційної політики поєднуєтьсяз його

[5, с. 193]. У 2000-2002 рр., коли потреба створення

неефективним використанням. Передусім належним

передумов для переходу до інноваційної моделі роз-

чином не фінансується Загальнодержавна комплекс-

витку вже перейшла у стадію предметного обговорен-

на програма розвитку наукоємних технологій (2005-

ня та навіть була зафіксована в низці офіційних доку-

2013 рр.). У 2005 р. на фінансування зазначеної про-

ментів, частка бюджетного фінансування української

грами з держбюджету України виділено лише

науки у ВВП була найнижчою за останнє десятиріччя.

 

2 млн. грн., у 2006 р. на виконання програми замість

Трансформаційніпроцесив науково-технологічній

141 млн. грн. асигновано лише 4 млн. грн. [2, с. 104].

сфері стали наслідком істотних змін у характері й обся-

Для найшвидшого вирішення проблемності та

гах їїфінансування. Протягом 1995-2008 рр. питома вага

ліквідації кризових явищ на державному рівні, забез-

фінансуванняакадемічного секторунауки скорочувалась

печення стабілізаціїта подальшого економічного підне-

з 1995 р. по 2003 р. від 21,8 до 19,8% загального обсягу

сення, необхідно прискорити процес формування ре-

фінансуваннянаукових дослідженьі розробок, що нега-

гіональної інноваційної системи (РИС), спрямованої

тивно позначилось на результативності цього сектору

на посилення ролі регіонів у прискоренні економічно-

науки в країні. Проте в 2008 р. ця частка досягла вже

го й соціального розвитку країни.

33% (табл.1). Згідно з тогочасними висновками Кабіне-

Це повинно стати однім із головних напрямів

ту Міністрів України, щорічні фактичні потреби на

державної інноваційної політики у напрямі залучення

Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011

161

 

 

 

М. М. Дубовиков, О. В. Величко

Таблиця 1

Динаміка таструктурафінансовогозабезпеченняінституційнихтрансформаційунауково-технологічнійсфері(%)

Сектори науки

1995

2000

2003

2005

2006

2007

2008

Обсяг фінансування наукових

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

досліджень і розробок, усього

 

 

 

 

 

 

 

— у т.ч. з держбюджету

37,6

30,0

29,8

33,2

39,1

45,8

48,7

Обсяг фінансування

21,8

19,7

19,8

26,1

30,0

32,5

33,0

академічного сектору

 

 

 

 

 

 

 

— у т.ч. з держбюджету

71,3

62,8

72,9

80,0

83,3

86,1

87,1

Обсяг фінансування

64,5

71,3

67,1

60,8

55,6

52,9

52,7

галузевого сектору

 

 

 

 

 

 

 

— у т.ч. з держбюджету

25,7

19,9

18,2

14,5

16,2

21,6

25,6

Обсяг фінансування

6,5

5,0

4,6

4,7

5,9

6,9

7,0

вишівського сектору

 

 

 

 

 

 

 

— у т.ч. з держбюджету

63,8

56,4

58,2

55,6

61,9

64,1

64,7

Обсяг фінансування

7,2

4,0

8,5

8,4

8,5

7,7

7,3

заводського сектору

 

 

 

 

 

 

 

— у т.ч. з держбюджету

18,5

15,1

5,2

9,9

16,3

25,9

27,4

Джерело: за відомостями Держкомстату України [ Електронний ресурс ]. — Режим доступу : http: //www. ukrstat. gov. ua.

науково-технічного та інноваційного потенціалу регіонів. Інноваційні зміни у розвитку регіонів, формування адекватного інноваційного середовища повинні базуватися на інноваційній стратегіїрозвитку регіонів, що враховує специфіку кожного регіону відповідно до його конкурентнихпереваг, пріоритетнихнапрямків, найбільш перспективних галузей, здатних забезпечити економічне зростання власне регіонам, механізмів реалізації і очікуваних результатів, із науково обґрунтованою системою стратегічного й оперативного управління реалізацією запланованих заходів.

На думку Л. І. Федулової, під регіональною інноваційною системою слід розуміти сукупність економічних агентів і видів діяльності, ресурсне забезпечення й інститути, а також зв’язки між ними, важливі для підвищення ефективностіінноваційного процесув регіоні [6, с. 158]. Сировинне спрямування економіки спричинює руйнуванняприродно-ресурсногопотенці- алу та погіршення екологічної ситуації в країні та регіонах. Природні ресурси в більшості регіонівУкраїни використовуються екстенсивним шляхом. Традиційна спеціалізація такихіндустріальнихлідерів, як Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, базується, передусім, на експлуатації мінеральних ресурсів, якими вони забезпеченікраще порівняно з іншими регіонами України.

Деформована структура виробництва негативно позначаєтьсяна регіональнихринкахпрацітаекологічній ситуації, погіршує якісний та кількісний стан трудового потенціалу регіонів України. Так, у 2007 р. коефіцієнт природного скорочення населення в Україні становив 6,2% (на тисячу осіб): у Донецької області — 9,1%, Дніпропетровської — 7,4%, Луганській — 9,2%. Західний регіон, де зосереджена більшість слаборозвине-

них областей, має найнижчий в країні рівень природного скорочення населення, при цьому Закарпатська область у 2007 р. була єдиною в Україні, де природний приріст був позитивним і становив 0,3% [7, с. 170]. На динаміці чисельностінаселення регіонів України також негативно позначається несприятлива ситуація на регіональних ринках праці. Рівень безробіття, що перевищує середній в країні, переважно характерний для аграрно-індустріальнихта аграрнихрегіонів, у яких заробітнаплататакожєзначно нижчою засереднювкраїні. Низька оплата праці є одним з важливих чинників деградації робочої сили, оскільки позначаєтьсяна її кваліфікаційнихта фізичних характеристиках.

Для більшості регіонів України характерна від’ємна внутрішня міграція, зокрема, для таких інду- стріально-розвинених областей як Донецька, Запорізька та Луганська, де рівень зайнятості та заробітної плати є відносно високими порівняно з середніми показниками в країні, що свідчить про певну соціальну нестійкість у цих регіонах.

Отже, РІС можна представити як сукупність організаційних, структурних і функціональних інститутів, задіяних у процесі створення та застосування наукових знань та технологій, що визначають правові, соціально-економічні і організаційніумови інноваційної діяльності і на регіональному рівні, і в Україні в цілому. Для удосконалення системи управління у сфері інноваційної діяльності, оптимізації оргструктур, методів та інтегративнихфункцій, зосередження на ключових проблемах РІС повинні бути розроблені та реалізовані наступні заходи:

— розробка програми щодо формування і розвитку РІС;

162

Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011

 

 

М. М. Дубовиков, О. В. Величко

— формування системи організаційно-правових,

держави : монографія / Я. А. Жаліло. — К. : НІСД,

економічних, соціальних та інших норм стимулюван-

2009. — 336 с. 4. Покришка Д. С. Інвестиційне за-

ня інноваційноїта інвестиційної діяльності,

 

безпечення інноваційних процесів в економіці Украї-

—розробканауково-технічної,технологічноїтаінно-

ни / Д. С. Покришка // Економіка промисловості. —

ваційноїполітики,зміцненняінноваційногопотенціалуре-

2009. — № 5. — С. 103 — 112. 5. Проблеми та пріо-

гіонунаосновістворенняоб’єктівінфраструктури.

 

ритети формування інноваційної моделі розвитку еко-

Висновки за дослідженням і перспективи по-

номіки України / Я. А. Жаліло, С. І. Архієреєв,

дальшого розвитку у цьому напрямку. Розбу-

Я. Б. Базилюк та ін. — К. : НІСД, 2006. — 120 с.

дова нової моделі економіки, зрештою, позначиться

6. Федулова Л. І. Організаційнімеханізми формуван-

на структурі та характері використання науково-техні-

ня результативної регіональної інноваційної системи /

чного потенціалу індустріально-розвинених регіонів

Л. І. Федулова // Стратегічні пріоритети. — 2009. —

України. Враховуючи довгострокові світові тенденції

№ (13). — С. 157 —165. 7. Возна Л. Ю. Основні

та зміни, що відбуваються в структурі попиту і вико-

суперечностіта перспектививикористаннясоціально-

ристовуваних ресурсів, з метою подолання неефек-

економічного потенціалурегіонів України / Л. Ю. Воз-

тивного використання науково-технологічного потен-

на // Стратегічні пріоритети. — 2009. — № 1(10). —

ціалу регіонів України необхідними є такі заходи:

 

С. 167 — 174.

— здійснення комплексної реструктуризації гос-

Дубовиков М. М., Величко О. В. Проблеми

подарства індустріально-розвиненихрегіоніву напрямі

зниження енергоємності і працеємності та зростання

формування науково-технологічного та іннова-

інноваційноємності економіки у регіонах країни.

 

ційного потенціалу України

— капіталізація природних, екологічних, ланд-

У статтідослідженоосновні проблеми становлення

шафтних, історико-культурних надбань регіонів за до-

національної і регіональної інноваційноїсистемиУкраї-

помогою розвитоку туристичної галузі. Це сприятиме

ни, визначено основні заходи щодо формування науко-

реставрації та збереженню музейних фондів, історич-

во-технологічногота інноваційного потенціалукраїни.

них пам’яток культури, архітектури тощо.

 

Ключові слова: інновації, інноваційна система,

— удосконалення механізму регіональної бюд-

інноваційна модель, інноваційна стратегія, науково-тех-

жетної політики, яка в Україні є вкрай неефективною.

нологічний потенціал.

Важливим напрямом активізації та капіталізації ре-

Дубовиков Н. М., Величко А. В. Проблемы

сурсів менш розвинених регіонів України є зменшен-

ня на них фіскального тиску, а також розширення бази

формирования научно-технологического и инно-

для наповнення місцевих бюджетів.

 

вационного потенциала Украины

— технологічнізрушенняв економці України знач-

В статье исследованы основные проблемы ста-

ною мірою залежать від дії інституційних чинників. До

новления национальной и региональной инновацион-

такихінституцій відносятьзахист майновихправ, захист

ной системы Украины, определены основные мероп-

інтелектуальної власності, судову систему, фактори, що

риятия по формированию научно-технологического и

протидіють корупціїефективність органів місцевого са-

инновационногопотенциала страны.

моврядування,активністьмісцевихтериторіальнихтощо.

Ключевые слова: инновации, инновационная си-

— за умов неефективної системи самоврядуван-

стема, инновационнаямодель, инновационнаястрате-

ня та низького рівня самоорганізації територіальних

гия, научно-технологический потенциал.

громад чинником, що певною мірою заміщує неефек-

Dubovikov N. M., Velichko A. V. Problems of

тивні та нерозвинені інституції, є розвиток інформа-

ційної інфраструктури.

 

formation of scientific and technological and

Література

 

innovative capacity of Ukraine

 

In the article the basic problems of establishing

1. Стратегія інноваційного розвитку України на

national and regional innovation system of Ukraine, the

2010 – 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів /

basic arrangements for the formation of scientific,

авт.-упоряд. : Г. О. Андрощук, І. Б. Жиляєв, Б. Г. Чи-

technological and innovative capacity of the country.

жевський, М. М. Шевченко. — К. : Парламентське

Key words: innovation, innovation system,

вид-во, 2009. — 632 с. 2. Власюк О. С. Інноваційна

innovation model, innovation strategy, scientific and

стратегія українських реформ: стан і пріоритети /

technological potential.

О. С. Власюк // Стратегічні пріоритети. — 2007. —

Стаття надійшла до редакції 11.04.2011

№ 1 (2). — С. 102 — 105. 3. Жаліло Я. А. Теорія і

практикаформування ефективноїекономічної стратегії

Прийнято до друку 26.08.2011

Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011

163