6. Правовий режим договорів про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора

Інвестиційна діяльність може здійснюватися на підставі будь-яких видів господарських договорів, не заборонених законодавством України, зокрема договорів про спільну інвестиційну діяльність, концесійних договорів, угод про розподіл продукції.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України (ст. 23 Закону «Про режим іноземного інвестування »).

Господарська діяльність на підставі зазначених договорів регулюється законодавством України. Сторони за такими договорами повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів, та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами.

Договори про спільну інвестиційну діяльність повинні бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлені Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 112.

Державну реєстрацію відповідних договорів здійснює Міністерство економіки України та уповноважені ним органи.

Державна реєстрація договорів про спільну інвестиційну діяльність є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами.

Підтвердженням державної реєстрації договору є картка державної реєстрації договору (контракту), складена за формою і заповнена згідно з порядком, що встановлює Мінекономіки, та спеціальна відмітка про державну реєстрацію на договорі. Один примірник картки державної реєстрації договору та копія договору залишаються в органі державної реєстрації.

Картка державної реєстрації договору видається суб'єкту ЗЕД України у трьох примірниках. Перший примірник такої картки суб'єкт ЗЕД подає до митних органів для митного оформлення відповідного майна, другий - до органу державної податкової служби за місцезнаходженням українського суб'єкта ЗЕД, третій - залишається у суб'єкта ЗЕД України.

Майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів, звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого українським суб'єктом ЗЕД - учасником договору простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної ВМД. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність на підставі укладе­ного договору, і органом державної податкової служби за місцем здійснення інвестиції зроблена відмітка про це на примірнику векселя. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс (крім ви­везення іноземної інвестиції за кордон) український суб'єкт ЗЕД сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна (ст. 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

На наш погляд, складний правовий режим спільної інвестиційної діяльності, переобтяжений адміністративними процедурами (спочатку - державна реєстрація договорів про спільну інвестиційну діяльність, потім - державна реєстрація фактично здійснених іноземних інвестицій), не є виправданим за умов відсутності пільгового оподаткування спільної інвестиційної діяльності, становить перешкоду надходженню іноземних інвестицій в економіку України.