- •1.1. Основні характеристики дисципліни
- •1.2. Вступ
- •1.3. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.4. Тематика та плани лекцій
- •Розділ 2. Короткий зміст лекцій курсу
- •2.2.1. Тема 4. Податкові системи зарубіжних країн
- •2.3.1. Тема 6. Податок на додану вартість
- •2.3.2. Тема 7. Акцизний збір
- •2.3.3. Тема 8. Мито
- •2.4.1. Тема 9. Податок на прибуток підприємств
- •2.4.2. Тема 10. Податок з доходів фізичних осіб
- •2.5.2. Тема 13. Податки на власність
- •2.5.3. Тема 14. Плата за ресурси та послуги
- •2.5.3. Тема 15. Місцеві податки і збори
- •2.5.4. Тема 16. Податковий процес та контроль
- •3.3. Податок на додану вартість
- •3.5. Податок на землю
- •3.9. Розрахунок сплати акцизного збору
- •4.1. Ключові поняття та терміни
- •4.4. Підсумкові контрольні завдання
- •Зразок екзаменаційного білета
- •Додатки
«Податкова система»
суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами;
спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Питання для самоконтролю:
1.Суб’єкти єдиного податку.
2.Перелік податків і зборів, у рахунок яких сплачується єдиний податок.
3.Особливості сплати і нарахування єдиного податку для юридичних осіб.
4.Особливості сплати і нарахування єдиного податку для фізичних осіб.
2.5.2. Тема 13. Податки на власність
Податкова система сучасної демократичної держави повинна шляхом оптимального розподілу доходів суб’єктів підприємництва та громадян забезпечувати дохідну частину бюджету в достатньому обсязі для фінансування соціальних процесів та економічного розвитку. Влада перебуває в постійному пошуку нових джерел доходів для задоволення всезростаючих потреб суспільства. Зупинимось на деяких ключових аспектах з даної проблематики.
Принципових підходів до оподаткування нерухомості можна назвати декілька:
1)всезагальне оподаткування об’єктів нерухомості поширення податкового навантаження на всіх власників будівель і споруд, а також орендарів.
2)оподаткування дорогої , елітної нерухомості – оподаткування окремих верств власників престижних об’єктів нерухомого майна.
80
Розділ 2. Короткий зміст лекцій курсу
Обидва зазначені підходи мають позитивні і негативні моменти в їх застосуванні, і лише широке громадське обговорення, робота спеціалістів різних галузей дозволить прийняти правильне рішення з даного питання.
Податок на нерухомість за загальноприйнятою міжнародною класифікацією відноситься до податків на власність і відображає давно сформовані національні традиції і принципи в оподаткуванні житлових і комерційних будівель і споруд.
В Україні до податків на власність можна віднести сьогодні тільки податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також умовно плату (податок) за землю. Новим податком у складі цієї групи повинен бути податок з нерухомості, або як у одному з варіантів: „податок на будівлі та споруди”. Варто зазначити, що оподаткування нерухомості передбачено Законом України „Про систему оподаткування”, де у складі загальнодержавних податків і зборів зазначено податок на нерухоме майно (нерухомість).
Міністерство Фінансів України опублікувало проект Закону України „Про податок на нерухоме майно (нерухомість)”, який винесено на загальне обговорення. Позитивними моментами запропонованого законопроекту є залучення додаткових коштів до місцевих бюджетів та зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, але залишається багато не вирішених питань, зокрема стосовно оцінки вартості нерухомості. Крім того, як показує зарубіжний досвід, це один з найдорожчих видів оподаткування в плані збільшення витрат на збирання податку.
Базою оподаткування є середня вартість одиниці виміру будівлі, що визначається органами місцевого самоврядування, та площа будівлі, а базою оподаткування споруд – балансова вартість споруд. Ставка оподаткування встановлюється в розмірі 1 відсоток від бази оподаткування. Передбачено цілу низку звільнень (нерухомість релігійних, неприбуткових організацій, дипломатичних та прирівняних до них закладів, організацій інвалідів; нерухомість, що знаходиться в зоні відчуження, що використовується як об’єкт природоохоронного значення, освітніх, медичних культурних спортивних цілей, пенітенціарні установи та ін. Крім того, проектом Закону передбачено, що власникам будівель надаються такі майнові пільги: база оподаткування будівлі, яка використовується сім’єю власника в податковому році як ос-
81
«Податкова система»
новне місце проживання, зменшується за цей рік на суму, обчислену виходячи з 200 квадратних метрів загальної площі такої будівлі на сім’ю; база оподаткування будівлі, яка використовується сім’єю власника як садовий будинок, зменшується на суму, обчислену виходячи з 80 квадратних метрів загальної площі.
При цьому податкові майнові пільги застосовуються до однієї будівлі та одного садового будинку незалежно від кількості будівель (садових будинків), що є у власності сім’ї.
Вищезазначена пільга викликає певні сумніви з огляду на нерівність умов оподаткування власника, що має 1 будівлю на 200 кв.м і особу, яка так само володіє декількома будівлями в загальній сумі такої ж площі, проте буде сплачувати податок на нерухомість. Фактично можна відзначити порушення принципу рівності в оподаткуванні.
Майновий податок встановлюється вістосовно майна, яке перебуває у власності того чи іншого платника. В Україні оподатковуються транспортні засоби та інші самохідні машини. Передбачається оподаткування майна громадян. Разом з тим слід зазначити, що джерелом сплати цих податків є доходи юридичних і фізичних осіб.
Тому дуже важливим при встановленні податку є їх взаємоузгодженість із податками на прибуток:
необхідно застосовувати помірковані ставки для обох податків,
можливе виключення із оподаткованого фонду сум майнових податків,
майнові податки повинні застосовуватися як доповнення до податку на прибуток з метою стимулювання ефективного використання майна, а не як фінансовий важіль, спрямований
проти формування власника і власності.
Недоліком майнового податку є обмежена регулююча функція, якщо вона і діє, то як фінансовий тиск проти власника.
Ще одним податком на власність є податок з власників транспортних засобів, що справляється згідно із Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймах.
82
Розділ 2. Короткий зміст лекцій курсу
Податок з власників транспортних засобів сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше І півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. Платники зобов’язані пред’явити органам, що здійснюють реєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку як за попередній, так і за поточний роки.
Ставка податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів зазначається в Законі України №1963-XII на рік з 100 куб. см об’єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна автомобілів або 100 см довжини яхт, суден, човнів моторних і катерів.
Звільняються від податку на транспорт особи відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, а також інваліди незалежно від групи інвалідності. Половину податку сплачують громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно. Особа зобов’язана пред’явити органам, що здійснюють реєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується за місцем проживання фізичної особи на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя. Податок з власників водних транспортних засобів спрямовується до бюджетів місцевого самоврядування.
У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.
Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його
83
