ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

D. ОСКАРЖЕННЯ

коли суд ухвалить рішення, і подати клопотання про її перенесення, аби дістати змогу вчасно подати меморандум і викласти свою позицію. Добре знаючись на правилах судочинства, він мав би знати, що строк для подання такого клопотання є відносно короткий, тим паче, що відповідні правила були досить послідовними й чіткими…

25.Отже, заявник не може стверджувати, що органи влади унеможливили йому подання меморандуму. Оскільки він свідомо відмовився від свого права на допомогу адвоката, то був зобов’язаний сам виявити старанність. Тому, він не зазнав будь-якого втручання в можливість ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6…

«Зоон проти Нідерландів»

(Zoon v Netherlands), 29202/95, 7 грудня 2000 року.

37.… Незалежно від того, чи було відомо адвокатові заявника про згадане правило, чи ні, залишається фактом те, що рішення у скороченому вигляді, чого ніхто не заперечував, було доступним для ознайомлення вже за вісім годин після його виголошення.

38.Отже, Судові належить зробити висновок про те, що заявник, крім того, що йому був відомий зміст резолютивної частини вироку, також би міг, як і його адвокат, ознайомитися з текстом судової постанови в скороченому вигляді задовго до за-

кінчення чотирнадцятиденного терміну для подання апеляції, щоб мати досить часу для цього подання. Те, що вони цього не зробили, не можна ставити за провину державі-відповідачу…

47.Справді, в вироку суду не перераховані всі окремі докази, на які спиралося рішення про засудження. Проте заявник ніколи й не заперечував, що вчинив діяння, в яких його обвинувачували, і ніколи не заперечував докази проти нього як такі. Крім того, заявник не стверджував такого і цього зовсім не було видно, що в основу його засудження покладено докази, які не містилися в матеріалах справи чи не були подані на слуханні в регіональному окружному суді.

490

D.ОСКАРЖЕННЯ

48.… У кримінальному процесі Нідерландів апеляцію подають не на рішення суду першої інстанції, а на обвинувачення, висунуті обвинуваченому. Отже, апеляційна процедура передбачає абсолютно нове встановлення фактів і нову оцінку застосовних правових норм. На думку Суду, з цього випливає, що заявник та його адвокати, у світлі рішення в скороченому вигляді і доказів, що містилися в матеріалах справи, могли б скласти поінформовану оцінку щодо можливих результатів апеляційного провадження …

50.Тому, зважаючи на обставини справи, не можна сказати, що заявникові права на захист зазнали неналежного впливу через брак повного тексту рішення або нестачу у рішенні в скороченому вигляді докладного переліку окремих доказів, що слугували основою для його засудження.

«Гусейн проти Італії»

(Husain v Italy) (ухв.), 18913/03, 24 лютого 2005 року.

В ордері на арешт була зазначена дата постановлення обвинувального вироку, призначене покарання, правова кваліфікація правопорушень, у скоєнні яких заявника визнали винним, і посилання на відповідні норми Кримінального кодексу та застосованого спеціального законодавства.

З огляду на ці обставини, Суд вважає, що заявник отримав достатню інформацію щодо висунутих обвинувачень та його засудження зрозумілою йому мовою. На момент вручення ордера заявник перебував в Італії і міг би порадитися з адвокатом, якого призначили в його справі і чиє ім’я було вказане в ордері про арешт, або з іншим юридичним консультантом для того, щоб дізнатися про порядок оскарження вироку, винесеного Генуезьким кримінальним апеляційним судом, а також для підготування свого захисту від обвинувачень…

Отже, Суд не вбачає порушення права на справедливий судовий розгляд.

491

D. ОСКАРЖЕННЯ

«Кремцов проти Австрії»

(Kremzow v Austria), 12350/86, 21 вересня 1993 року.

48.Суд зазначає, що … нариси на сорока дев’ятьох сторінках були надані адвокатові 9 червня 1986 року, тобто майже за три тижні до дати, на яку призначили усні слухання. Він вважає, що цей час давав заявникові та його адвокатові достатню можливість, щоб встигнути сформулювати свою відповідь до усного слухання 2 липня 1986 року.

49.Уряд не заперечував, що Верховний суд не відповів на клопотання від 18 вересня і 2 жовтня 1985 року про повідомлення заявникові змісту нарисів, які Верховний суд отримав вже 2 серпня 1985 року… Втім адвокат заявника міг звернутися до суду по дозвіл ознайомитися з матеріалами справи, щоб вивчити ці нариси до їхнього передання. Документального підтвердження того, що він коли-небудь намагався це зробити, немає… Якщо б таке клопотання було подане, немає жодної підстави вважати, що на це б не надали дозвіл.

50.З огляду на це, Суд вважає, що хоч заявник, можливо, й опинився в дещо менш зручному становищі для підготування свого захисту, він усе ж мав «достатній час і можливості» для підготування своєї відповідь на нарис.

9. Допустимість нових доказів

«Ватурі проти Франції»

(Vaturi v France), 75699/01, 13 квітня 2006 року.

58.В дійсності заявник на жодній стадії судового процесу не міг допитувати або вимагати допиту котрогось із свідків. Попри складність справи, викликаної економічними розмірами запобіжних заходів та кількістю юридичних і фізичних осіб, які повинні б були знайомитись із матеріалами справи, прокурор Республіки в прискореному порядку представив судові вищої інстанції Парижа просте поліційне розслідування, за

492

D. ОСКАРЖЕННЯ

матеріалами якого він прийняв рішення викликати заявника безпосередньо до суду. В результаті цього, жодної інформації судового характеру не відкрито і не призначено жодного судді-слідчого. Отже, на етапі попереднього розслідування справи заявник не міг ані клопотати про вчинення певних слідчих дій, ані заперечити особам, які висували обвинувачення проти нього та наводити їм власні контраргументи. В подальшому впродовж етапу судового розгляду його єдину вимогу бути заслуханим та мати очну ставку безапеляційно відхилив апеляційний суд Парижа. Результатом цього стало те, що вся система обраного заявником захисту, в основу якої було покладене слухання на відкритому засіданні у вигляді змагального процесу і заслуховування витребуваних свідків як обвинувачення, так і захисту – ця система виявилась скомпрометованою. За таких обставин, Європейський суд не вважає необхідним вдаватись до абстрактних розмірковувань щодо обґрунтованого чи необґрунтованого характеру слухань, що їх вимагав заявник, оскільки він вважає, що при такому стані справ ці слухання могли б сприяти, за обставин цієї справи, виваженості та рівності, які мають панувати впродовж усього судового розгляду між обвинуваченням та захистом. Загальна організація судового процесу, отже, вимагала надати заявникові можливість допитати або вимагати допиту обраних ним свідків. В результаті, заявникові не надали адекватної та достатньої можливості для користування своїм правом на захист.

59.Як висновок, з огляду на особливе значення, що приділяється дотриманню прав на захист в кримінальному процесі, Європейський суд вважає, що заявник був позбавлений можливості скористатись справедливим судом. Тому, порушено пункт 1 та підпункт d) пункту 3 статті 6 Конвенції.

493

D. ОСКАРЖЕННЯ

«Ойстон проти Сполученого Королівства»

(Oyston v United Kingdom) (ухв.), 42011/98, 22 січня 2002 року.

Суд зазначає, що апеляційний суд дав заявникові дозвіл на подання апеляції на тій підставі, що ці докази – хоч і не допустимі в точному сенсі – могли б бути використані для доведення неможливості довіряти потерпілій, і що слід зважити, чи не засуджено заявника, з огляду на це, на підставі ненадійних доказів. Заслухавши доводи заявника в апеляційному порядку, апеляційний суд підтвердив думку, що, відповідно до статті 2 Закону 1976 року, відомості, які стосуються цих відносин, не були б визнані допустимими. При цьому він, проте, зауважив, що якби такі докази змусили його поставити під сумнів надійність свідка, то він дуже неохоче віддав би перевагу формальній нормі. Відтак він перейшов до розгляду цих доказів і з причин, які цьому Суду видаються переконливими, дійшов висновку, що вони не стосуються питання про те, чи її зґвалтував заявник.

Заявник стверджує, що питання про надійність Дж. мало істотне значення, оскільки присяжні мусили, по суті, вирішити, хто говорив неправду – Дж. або Л. За таких обставин, як він стверджував, апеляційний суд не повинен був намагатися передбачати, який вплив ці додаткові докази справили б на думку присяжних щодо надійності Дж. і Л. як свідків. Окрім того, він стверджував, що апеляційний суд не звернув уваги на вимоги справедливості, коли оцінював питання про те, чи нові докази не ставлять під сумнів підставність засудження.

… Суд вважає, що фактична сторона цієї справи виявляє більшу аналогію до справи «Едвардз проти Сполученого Королівства»,у якій, як і в цій справі, апеляційний суд розглядав докази, що з’явилися вже після суду над заявником. Тоді Суд установив, що права захисту були забезпечені процедурою розгляду в апеляційному суді, де адвокат заявника мав усі можливості для того, щоб спробувати переконати суд у необхідності скасувати обвинувальний вирок, з огляду на

494

D. ОСКАРЖЕННЯ

нові дані, і що апеляційний суд був у змозі сам оцінити значення нових доказів та визначити, чи дала б наявність такої інформації на стадії розгляду в першій інстанції поставити питання про перегляд вердикту присяжних.

Суд не бачить причин, щоб при розгляді цієї заяви зробити інший висновок.

10. Допит свідків

«Відаль проти Бельгії»

(Vidal v Belgium), 12351/86, 22 квітня 1992 року.

34.Спочатку заявника після прийняття доказів ряду свідків виправдали. Коли судді апеляційної інстанції постановили замінити виправдувальний вирок обвинувальним, нових доказів вони не мали; окрім усних заяв двох обвинувачуваних, зроблених у Льєжі, та єдиного, хто ще залишався, обвинуваченого в Брюсселі, в основу свого рішення вони поклали лише документи, що містились в матеріалах справи. Більше того, Брюссельський апеляційний суд не навів мотивів своєї, не більш як імпліцитної, відмови в клопотаннях про виклик як свідків панів Скої, Бодара, Дофена і Досена.

Безперечно, в обов’язки Суду не входить висловлення думки щодо релевантності в такий спосіб наданих і відхилених доказів чи, в загальнішому сенсі, винуватості чи невинуватості пана Відаля, але цілковите незгадування у рішенні від 11 грудня 1985 року про це питання не узгоджується з концепцією справедливого судового розгляду, яка лежить в основі статті 6… А надто, якщо зважити на те, що Брюссельський апеляційний суд ухвалив суворіший вирок, аніж той, який був постановлений 26 жовтня 1984 року, замінивши три роки чотирма та не зупиняючи виконання, як свого часу це зробив Льєзький апеляційний суд.

495

D.ОСКАРЖЕННЯ

35.Коротше кажучи, права захисту в цій справі були обмежені до такої міри, що заявникові не забезпечили справедливого судового розгляду. Отже, було порушення статті 6…

«Дестреам проти Франції»

(Destrehem v France), 56651/00, 18 травня 2004 року.

44.Окрім того, Суд зауважує, що корекційний суд вважав, що більша частина інших матеріалів справи – окрім представлених у цій справі свідчень свідків – здобутих у результаті розслідування цієї справи поліцією, були недостатніми для того, щоб з певністю встановити особу, яка вчинила зазначені дії.

45.Тому, з судової ухвали від 31 березня 1999 року постає очевидним, що засудження заявника апеляційним судом мотивоване в основному новим витлумаченням свідчень очевидців, безпосередньо яких не заслухали, попри пов’язані з цим клопотання заявника. Все відбулось так, немовби апеляційний суд, не довіряючи свідкам захисту, a priori «не визнав» їх, не вдаючись до їхнього заслуховування та задовольнившись свідченнями, зафіксованими в матеріалах справи з тим, щоб заперечити рішення суду першої інстанції, який звільнив заявника на підставі, зокрема, свідчень цих свідків. Поза всяким сумнівом, хоч апеляційній інстанції належить давати оцінку різним зібраним свідченням, так само як і визначати доцільність використання тих, що їх хотів навести заявник, проте глибшого аналізу не зроблено, і заявника визнано винним на підставі тих свідчень, які викликали достатні сумніви у суддів першої інстанції щодо обґрунтованості висунутого проти заявника обвинувачення, і які на підставі цих свідчень мотивували його виправдання в першій інстанції. За таких умов, відмова апеляційного суду заслухати цих свідків – всупереч клопотанням заявника щодо цього – перед тим, як визнати його винним, суттєво обмежило право на захист…

496

D.ОСКАРЖЕННЯ

46.Це має тим більше значення, оскільки Апеляційний суд Реймса наклав на заявника покарання, яке він сам визначив як «суворе».

47.Отже, враховуючи дуже специфічні обставини цієї справи, Європейський суд вважає, що право на захист зазнало такого обмеження, що заявник був позбавлений можливості скористатись справедливим судом. Тому, порушено пункт 1 та підпункт d) пункту 3 статті 6 Конвенції.

11. Рівність можливостей сторін

«Борґерс проти Бельгії»

(Borgers v Belgium), 12005/86, 30 жовтня 1991 року.

27.У цій справі слухання 18 червня 1985 року в касаційному суді завершилося доводами генерального адвоката на користь того, що апеляцію пана Борґерса задовольняти не слід… Дати відповідь на ці доводи останній так і не дістав змоги: до розгляду він не знав про їхній зміст, оскільки вони не були йому повідомлені заздалегідь, а після цього він вже був позбавлений за законом можливості це зробити. Стаття 1107 Судового кодексу забороняє навіть подання матеріалів в письмовому вигляді після виступу представника департаменту генерального прокурора…

Суд не бачить обґрунтування для такого обмеження прав на захист. Після того, як генеральний адвокат висловив свої доводи не на користь заявника, останній, безумовно, був зацікавлений в тому, щоб подати щодо них свої зауваження до завершення дебатів. Той факт, що юрисдикція касаційного суду обмежується питаннями права, у зв’язку з цим не має значення…

497

D. ОСКАРЖЕННЯ

«Вайнен проти Бельгії»

(Wynen v Belgium), 32576/96, 5 листопада 2002 року.

32.… Суд у цій справі зауважує те, що стаття 420-біс КПК вимагає від охочих звертатись з оскарженням до касаційного суду надати будь-які заяви в письмовому вигляді і пояснення впродовж двох місяців від дня, коли справу внесено до загального реєстру, хоча сторона-відповідач аналогічному обмеженню строку не підлягає: у цій справі їй знадобилося на подання своїх заяв майже п’ять місяців.

Внаслідок цього, крім іншого, заявники втратили нагоду подати письмову репліку на заперечення відповідача, оскільки їхні додаткові змагальні документи були визнані неприйнятними як такі, що подані після закінчення строку. А проте така нагода може бути суттєвою, оскільки право на змагальний процес означає, що кожна зі сторін повинна дістати нагоду ознайомитися і прокоментувати надані противною стороною зауваги чи подані нею докази…

Суд із розумінням ставиться до підкреслюваної урядом необхідності запобігати зайвому затягуванню судочинства через внесення низки письмових відповідей на будь-які надані змагальні документи, але принцип «рівності можливостей»

не заважає досягненню такої мети, за умови, що при цьому одна зі сторін не опиниться в явно невигідному становищі. У справі ця умова виконана не була. Отже, тут було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції…

38.Суд відзначає, що доводи державного обвинувача спочатку були подані усно під час відкритого засідання Касаційного суду… Про їхній зміст і про наведену в них принагідно рекомендацію довідалися всі – сторони процесу, судді та присутня публіка. Відповідно, у цьому не можна вбачати жодного порушення принципу рівності сторін, оскільки заявники з права на «рівність можливостей» не можуть виводити права на те, щоб їм до початку слухання були розкриті матеріали, які

498

D. ОСКАРЖЕННЯ

не були доведені до відома іншої сторони процесу, або суддідоповідача, або суддів судової колегії першої інстанції…

«М.С. проти Фінляндії»

(M S v Finland), 46601/99, 22 березня 2005 року.

31.Суд у цій справі зауважує, що зміст листа від 26 листопада 1996 року не був повідомлений жодній із сторін в кримінальному процесі, тобто ні заявникові, ні прокуророві. Встановити порушення рівності сторін тут не можна, бо жодна сторона не була поставлена в невигідне становище відносно протилежної…

32.Проте концепція справедливого судового розгляду також загалом передбачає право учасників процесу знати зміст і висловлювати свої коментарі щодо доказів чи зауваг, надаваних з метою вплинути на рішення суду…

33.… Зміст листа від 26 листопада 1996 року був безпосередньо пов’язаний з питанням про достовірність свідка, що становило важливий елемент позиції заявникового захисту в апеляційному суді. Справді, свідчення колишньої дружини заявника було не єдиним засобом доказування можливості вчинення заявником діянь, у яких його обвинувачено. Проте лист від 26 листопада 1996 року, будучи пов’язаний з попередніми свідченнями колишньої дружини заявника, мав окреме значення, оскільки він, зрозуміло, був здатний вплинути на рішення апеляційного суду…

34.… Правильно вирішити, чи заслуговує лист від 26 листопада 1996 року на їхні зауваження, могли тільки безпосередньо самі сторони. На кін тут була поставлена довіра сторін кри-

мінального процесу до функціонування правосуддя, яка спирається, зокрема, на усвідомлення того, що вони мали змогу висловити свою думку щодо кожного документа у матеріалах справи…

36.Суд вважає, що повага до права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, вима-

499