Shpori_ECO

З метою запобігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин установлюються квоти на видобуток окремих видів корисних копалин.

При розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися:

1)застосування раціональних, екологічно безпечних технологій, видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення, недопущення наднормативних втрат і погіршення якості корисних копалин, а також вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до втрат запасів корисних копалин;

2)здійснення дорозвідки родовищ корисних копалин та інших геологічних робіт, проведення маркшейдерських робіт, ведення технічної документації;

3)облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних органів установленої законодавством звітності;

4)недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин внаслідок проведення гірничих робіт, а також збереження запасів корисних копалин родовищ, що консервуються;

5)складування, збереження та облік корисних копалин, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються;

6)раціональне використання розкривних порід і відходів виробництва;

7)безпечне для людей, майна і навколишнього природного середовища ведення робіт.

При переробці мінеральної сировини повинні забезпечуватися:

1)дотримання технологічних схем, що забезпечують раціональне і комплексне вилучення корисних компонентів;

2)облік і контроль за розподілом корисних компонентів на різних стадіях переробки та ступенем їх вилучення з мінеральної сировини;

3)вивчення технологічних властивостей і складу мінеральної сировини, проведення дослідно-технологічних випробувань з метою удосконалення технології переробки мінеральної сировини;

4)раціональне використання відходів переробки (шламу, пилу, стічних вод тощо);

5)складування, облік і зберігання відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються.

При розробці родовищ корисних копалин та переробці мінеральної сировини має забезпечуватися також дотримання інших вимог, передбачених законодавстком про охорону навколишнього природного середовища.

56. Збір за геолого – розвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету та надрокористування в Україні.

Закон України «Про систему оподаткування» відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, відносить до загальнодержавних. Виходячи з цього, при видобутку корисних копалин на території України діють єдині правила обчислення і сплати таких відрахувань. При цьому не має значення якість видобутих корисних копалин і умови їх видобутку.

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є користувачі надр усіх форм власності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, що добувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розміщених на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морський) економічній зоні, родовищах, що були заздалегідь оцінені й за згодою зацікавлених надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Об´єкт оподаткування, а також механізм справляння збору за геологорозвідувальні роботи визначені Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, а також постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, і його справляння». Зокрема, нормативи збору за геологорозвідувальні роботи встановлені окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин (природний газ, тверде пальне, торф, чорні метали, кольорові метали, рідкі метали тощо) у гривнях до одиниці видобутку чи погашення в надрах запасів корисних копалин і приведені в додатку до вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України.

Розмір таких відрахувань визначається користувачами самостійно, виходячи з вартості видобутої мінеральної сировини чи продукції його переробки за певний період на основі нормативів з обліком офіційно встановленого й опублікованого індексу інфляції і понижувальних коефіцієнтів.

Понижувальні коефіцієнти застосовують у таких випадках:

Якщо геологорозвідувальні роботи виконувалися частково за рахунок власних коштів, то, сплачуючи збір, застосовують коефіцієнти для окремих родовищ. Підставою для застосування коефіцієнтів є довідка Держкомгеології. Для оформлення довідки необхідно подати Державному інформаційному геологічному фонду засвідчені копії документів, що підтверджують небюджетне фінансування виконання геологорозвідувальних робіт.

Якщо добувається більше одного виду корисних копалин, які одночасно залягають на одному родовищі.

Зазначимо, що при видобутку більше одного виду корисних копалин збір за геологорозвідувальні роботи обчислюється за кожен їх вид окремо.

Платники складають розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, що подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника такого

збору протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Причому користувач надр, зареєстрований у податковому органі не того району (міста), в якому лежить експлуатоване їм родовище корисних копалин, додатково протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного кварталу, направляє копію розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи до податкового органу за місцезнаходженням такого родовища корисних копалин з відміткою органа державної податкової служби, що прийняла оригінал розрахунку.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється при видобутку:

раніше погашених запасів корисних копалин, віднесених у процесі розробки родовищ до категорії втрачених у надрах;

вуглецевої сировини з нерентабельних шпар з метою недопущення вибухонебезпечних газопроявів у населених пунктах нафтогазопромислових районів;

підземних вод, які не використовуються у господарстві, видобуток яких є технологічно змушеним у зв´язку з видобутком інших корисних копалин у обсягах, погоджених з відповідними органами Державного гірського нагляду, Державного геологічного контролю й охорони навколишнього природного середовища;

копалин, що здійснюється для усунення забруднення надр;

копалин для усунення їх шкідливої дії (засолення, заболочування, забруднення тощо).

Збір за геологорозвідувальні роботи сплачують у два етапи.

1)Здійснюються авансові платежі у строки: до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом у розмірі однієї третини суми розрахованого збору.

2)Остаточна сплата відрахувань здійснюється протягом10 днів, наступних за останнім

днем граничного терміну надання розрахунку збору, з обліком сплачених авансових внесків.

Збір за геологорозвідувальні роботи в повному обсязі зараховується до державного бюджету на рахунок, відкритий відповідно до коду бюджетної класифікації.

57. Правова охорона надр.

Правова охорона надр - сукупність правових норм та виникаючих на основі їх застосування правовідношень, направлених на здійснення заходів по збереженню надр, їх раціональне використання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення для задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб суспільства в інтересах теперішнього та майбутніх поколінь.

Виникнення права користування надрами, права та обов'язки користувачів надр, припинення права користування надрами, рішення спорів, заходи по охороні надр, відповідальність за порушення законодавства закладені в Кодексі України - «Про надра» (введено в дію з 27.07.94), який складається з 9 розділів, 6 глав, 69 статей.

Цей кодекс носить яскраво виражену цільову направленість, основою якої є раціональне використання надр, комплексність рішення багатьох питань. Види права користування надрами визначаються на основі різних ознак: цільового призначення, характеру використання надр, строків здійснення права експлуатації тощо.

Надра е виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України та місцеві органи самоврядування (ст. 13 Конституції України).

За своїм значенням корисні копалини поділяються на загальнодержавного та місцевого значення.

58. Юридична відповідальність за порушення законодавства про користування надрами.

Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у:

1)самовільному користуванні надрами;

2)порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

3)вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

4)наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

5)пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

6)порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

7)невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

8)знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

9)незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;

10)невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

59. Загальні положення лісового законодавства. Право власності на ліси в Україні.

ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах

Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні ос.

60. Право лісокористування.

Право лісокористування слід розглядати у двох аспектах: як об'єктивне і як суб'єктивне право.

Об'єктивне право лісокористування — це сукупність правових норм, що регулюють порядок та умови раціонального користування і відтворення лісів, підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин у зазначеній галузі.

Суб'єктивне право лісокористування слід розуміти як установлену і гарантовану законом можливість конкретних суб'єктів на безпосередню експлуатацію лісів з метою задоволення потреб у лісових ресурсах, добування їх корисних властивостей. Права та обов'язки лісокористувачів досить різні, у зв'язку з чим лісове законодавство поділяє їх на такі, що притаманні постійним лісокористувачам, і ті, що належать тимчасовим лісокористувачам. Використання лісових ресурсів здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

У порядку загального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Спеціальне використання лісових ресурсів має свою класифікацію, в основі якої лежить мета лісокористування. Важливе значення для забезпечення підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах мають відтворення, охорона та захист лісів. Під порушенням лісового законодавства слід розуміти протиправну дію або бездіяльність, яка завдає шкоди лісам або земельним ділянкам лісового фонду чи не завдає такої шкоди, але направлена проти встановленого порядку користування лісами, а також земельними ділянками лісового фонду і передбачає юридичну відповідальність винної в цьому особи.

61. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин.

Стаття 26 Основні завдання державного регулювання та управління у сфері лісових відносин

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюється шляхом:

1)формування та визначення основних напрямів державної політики у сфері лісових відносин;

2)визначення законом повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

3)установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4)здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин

Верховна Рада України у сфері лісових відносин:

1)визначає засади державної політики у сфері лісових відносин;

2)приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері;

3)затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4)вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України.

Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин

Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:

1)забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2)спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3)забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4)затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

5)передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності;

6)установлює порядок і нормативи плати за використання лісових ресурсів;

7)приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;

8)вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.

Стаття 30. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних рад у сфері лісових відносин

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території:

1)забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2)забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань;

3)передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;

4)приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;

5)погоджують ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань;

6)погоджують максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;

7)встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з відповідного місцевого бюджету на ведення лісового господарства;

8)вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

62. Охорона та захист лісів.

Захист лісу.

Захист лісів від шкідників та хвороб – важливий напрямок лісогосподарської діяльності. В зоні інтенсивної лісогосподарської діяльності заходи з попередження розвитку небезпечних хвороб та масового розмноження потенційних шкідників лісу забезпечують охорону та покращення якісного складу лісових ресурсів.

Пріоритетним напрямком діяльності лісозахисної служби є розробка і впровадження біологічних засобів і методів боротьби із шкідливими комахами та хворобами лісу. Такі засоби не шкідливі для довкілля і застосовуються в лісах, де використання хімічних методів боротьби заборонено. В організації служби захисту лісів велику допомогу надає Львівське державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Львівлісозахист». Пропаганда захисту лісів здійснюється через працівників державної лісової охорони, інженерно-технічних працівників лісового господарства, природоохоронних організацій із залученням преси та місцевого радіо і телебачення.

Загальна площа осередків шкідників та хвороб лісу в насадженнях Львівського ОУЛМГ станом на 1 січня 2010 року становить 24752га, в тому числі: осередків шкідників лісу – 1883га, хвороб лісу – 22869га.

Для здійснення робіт по проведенню винищувальних заходів боротьби в осередках шкідників лісу при Львівському державному лісонасіннєвому центрі створено механізований аерозольний загін, який укомплектований аерозольним генератором УАР-01. Аерозольна технологія забезпечує високу біологічну ефективність при зниженій нормі витрати пестициду, що в певній мірі значно підвищує економічний ефект робіт.

Важливою проблемою ведення лісового господарства у гірських умовах є всихання смерекових насаджень. Однією з причин всихання смерекових лісів є стовбурні шкідники. Ефективним методом боротьби з стовбурними шкідниками є застосування феромонних пасток.

Станом на 1 січня 2010 року на території державних лісогосподарських підприємств Львівської області всихання лісів було виявлено на площі 20,7 тис га, в т.ч.

– 18490 га в ялинниках, 811 га – в дубових лісах, 209 га – в сосняках та 1153 га – в насадженнях інших порід.

Охорона лісу.

Проблема охорони лісів від пожеж – одна з найбільш складних, які вирішуються працівниками лісового господарства всієї України і в Львівській області зокрема. Значне підвищення пожежної небезпеки в лісах зумовлюється стрімким зростанням відвідуваності населенням лісових масивів. Для підвищення рівня пожежної безпеки потрібно проводити роз’яснювальну роботу серед населення по питаннях збереження лісів і дотримання встановлених норм і правил пожежної безпеки в лісах, правильно організовувати використання лісів для масового відпочинку населення в цілях зменшення неорганізованого припливу людей в ліс підвищуючи пожежну безпеку, а