Shpori_ECO
.pdf84. Полезахисні природні (лісові) смуги.
Відповідно до ст. 60 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» полезахисні природні смуги є одним із типів природних територій, що підлягають особливій державній охороні. Однак визначення цих природних зон, а також їх правового режиму цей Закон не містить. Оскільки відповідні природні смуги, як правило, становлять ділянки, вкриті лісом, то й відносини щодо них здебільшого регулюються лісовим законодавством. Так, стаття 36 ЛК України, що регулює поділ лісів за групами і віднесення їх до категорій захисності за екологічним і господарським значенням, відносить полезахисні лісові смуги до лісів першої групи як такі, що виконують переважно природоохоронні функції.
Визначення цієї категорії територій особливої охорони дається в Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р., відповідно до якого полезахисні лісові смуги - це штучно створені насадження лінійного типу для захисту сільськогосподарських угідь (п. 24 Порядку). Ці ліси належать до захисних лісів (поряд з водоохоронними, санітарногігієнічними, оздоровчими та деякими іншими категоріями захисності, що формують ліси першої групи). При цьому відповідно до п. 3 Порядку полезахисні лісові смуги в іншу категорію захисності не виділяються.
Полезахисні лісові смуги виконують переважно захисні, протиерозійні, кліматорегулюючі та інші корисні функції. Правовий режим полезахисних лісосмуг детально законодавством не врегульований. Не встановлені й нормативні розміри цих смуг. Деякі вимоги містить законодавство лише щодо обмеження рубок лісу цієї категорії. Згідно з Порядком поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду у полезахисних лісових смугах допускаються тільки рубки догляду, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів, лісовідновні рубки - в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості, а також інші рубки (розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом у встановленому порядку гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).
Правовий режим полезахисних лісосмуг охороняє у встановленому законом порядку. Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг є одним з порушень лісового законодавства, за яку відповідно до ст. 98 ЛК України до винних може бути застосовано юридичну відповідальність. Конкретні адміністративно-правові санкції за вчинення таких дій встановлено ст. 65і КпАП України «Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень», згідно з якою відповідні дії тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
85. Види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України.
Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.
Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України, підлягають державному обліку в порядку, що визначається Мінприроди України. Червона книга визнається одним із кадастрів природних об'єктів, що ведуться в Україні.
До останнього видання Червоної книги України занесено 511 видів рослин та 382 види тварин. Про кожний рідкісний і такий, що перебуває під загрозою зникнення, вид тваринного і рослинного світу, занесений до Червоної книги України, подаються такі відомості: назва
(українською та латинською мовами), місце у системі класифікації тваринного і рослинного світу, категорія, наукове значення, поширення та чисельність (у тому числі за межами України) і причини їх зміни, місця перебування (зростання), загальна характеристика, заходи з охорони, вимоги щодо режиму збереження популяцій, відомості про розмноження або розведення у спеціально створених умовах, джерела відповідної інформації тощо. Щодо кожного виду тваринного і рослинного світу, занесеного до Червоної книги України, складається картосхема поширення, а також виготовляються його фотографії (малюнки).
Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:
зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, немає будь-якої інформації про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;
зниклі в природі - види, які зникли в природі, але збереглись у спеціально створених
умовах;
зникаючі - види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
рідкісні - види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;
Підсніжник звичайний, Гронянка півмісяцева, Чемерник чорний, Сон великий, Рутвиця смердюча, Анемона розлога, Любка дволиста, Плаун річний, Зозулині сльози яйцевидні, Зозулинець салепів, Аконіт Бессера, Шаверекія подільська, Вовчі ягоди пахучі,З озулині черевички
86.Природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України.
Уперше на законодавчому рівні відносини щодо об'єктів, занесених до Зеленої книги,
одержали в Україні правову регламентацію в Законі України «Про рослинний світ». Відповідно до ст. 31 цього Закону рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України.
Порядок ведення Зеленої книги України визначається Положенням про неї, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. «г» ст. 4 Закону рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, належать до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення. Занесення природних рослинних угруповань до Зеленої книги України є одним із засобів забезпечення охорони рослинного світу в Україні.
Зелена книга є офіційним державним документом, у якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають особливій охороні.
Зелена книга становить основу для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.
Законодавство передбачає такі заходи охорони природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги:
установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно-правових актів;
створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;
врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи тощо;проведення постійного моніторингу за їх станом та необхідних наукових досліджень;запровадження особливих видів режиму збереження;
проведення відповідної еколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан.
Особливий правовий статус відповідних об'єктів має на меті відтворення природних
рослинних угруповань трьома можливими способами: 1) шляхом сприяння їх природному відновленню; 2) через запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу; 3) їх формуванням на штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду.
Пропозиції щодо занесення до Зеленої книги чи вилучення з неї можуть подаватися науково-дослідними установами, державними та громадськими організаціями, окремими вченими, фахівцями, які здійснюють охорону та використання природних рослинних ресурсів, разом з відповідним науковим обґрунтуванням із зазначенням відомостей про ботаніко-
географічне та історичне значення, рідкісність, кількість місць зростання та їх площу, рівень стабільності екологічних умов та інших показників, що свідчать про необхідність вжиття заходів для охорони певних угруповань.
Визначення природних рослинних угруповань, які підлягають занесенню до Зеленої книги, здійснюється Мінприроди України. На це ж міністерство покладається ведення Зеленої книги, що фінансується за рахунок державного бюджету. Разом з іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування Мінприроди України організує охорону та відтворення рослинних угруповань, а також забезпечує державний контроль за дотриманням відповідних вимог.
Мінприроди України забезпечує офіційне видання Зеленої книги не рідше ніж один раз на 10 років та розповсюдження її примірників; оперативне інформування заінтересованих органів.
87. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, як місця перебування водоплавних птахів.
Особливим природоохоронним статусом відповідно до міжнародних договорів та законодавства України наділений і такий тип територій, як водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як місце перебування водоплавних птахів. Охоронний статус таких угідь у національному масштабі насамперед пов'язаний з участю України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971).
Особливий охоронний статус водно-болотних угідь ґрунтується на визнанні суттєвих екологічних функцій цих земель як регуляторів водного режиму, а також як місць оселення різноманітної фауни, насамперед водоплавних птахів, зростання характерних видів флори.
Під водно-болотними угіддями розуміють райони боліт, фенів, торф'яних угідь або водойм - природних чи штучних, постійних чи тимчасових, стоячих чи проточних, прісних, солонуватих чи солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відливу не перевищує шести метрів, хоча допускаються відхилення від вимог щодо глибин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 1995 р. № 935 «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» затверджено Перелік водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином, як місця оселень водоплавних птахів. Перелік охоплює 22 угіддя.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1287 (із змінами від 16 червня 2004 р.) було затверджено Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення. Такий статус може бути надано цінним природним комплексам боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об'єктів - природних або штучно створених, постійних чи тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих чи солоних, у тому числі морським акваторіям, що знаходяться у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земель водного та лісового фонду України.
Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано за чотирма групами критеріїв: 1) за типовістю, рідкісністю або унікальністю; 2) за видами рослин і тварин, які перебувають під загрозою зникнення в усьому світі; 3) за регулярним перебуванням вод-но-болотних птахів; 4) за станом іхтіофауни.
На всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, ведення яких покладається на адміністрації установ природно-заповідного фонду, у межах яких знаходяться ці угіддя, а в разі їх знаходження за межами територій природних заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків - на територіальні органи Мінприроди за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок та інших природних ресурсів. Структуру, зміст та порядок заповнення паспорта визначає Мінприроди.
88. Природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.
Особливій охороні в Україні також підлягають природні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Землі під такими об'єктами належать до земель іншого природоохоронного призначення. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в редакції від 1 грудня 1998 р. з метою збереження унікальних наукових об'єктів (у тому числі природних): колекцій, заповідників, дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають виняткове значення для української та світової науки, створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.
Порядок формування і ведення цього Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства освіти і науки України.
Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових об'єктів, які внесені до відповідного Реєстру, щороку передбачається в державному бюджеті України.
89. Відновлювальні території, що підлягають включенню до національної екомережі України.
Серед територій Закон України «Про екологічну мережу України» називає порушені землі, деградовані і малопродуктивні землі та землі, що зазнали впливу негативних процесів та стихійних явищ, інші території, важливі з точки зору формування просторової цілісності екомережі, а ЗК України містить ознаки таких земель та регламентує правовий режим їх використання. До деградованих земель ЗК України, зокрема, відносить техногенно забруднені землі, використання яких обмежується з метою попередження їх негативного впливу на довкілля та здоров'я людей. Техногенне забруднення завжди пов'язане з господарською діяльністю людини, а сам термін «техногенне» вказує на походження відповідного забруднення від технічних джерел (технічних систем, установок, обладнання, агрегатів тощо). Ця риса відрізняє техногенно забруднені землі від земель, деградації яких є наслідком природних явищ чи катастроф, а також земель, що втратили свої корисні явища внаслідок нераціонального їх використання або виснаження.
Так, радіаційно небезпечними визнаються землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають загальнодержавним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами. До зазначених земель належать такі категорії територій, що постраждали
від Чорнобильської катастрофи:
1)зона відчуження, тобто територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;
2)зона безумовного (обов'язкового) відселення, тобто територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами.
Радіоактивно забрудненими землями відповідний Закон визнає землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності.
До техногенно забруднених земель ЗК України відносить також землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами. Крім того, техногенне забруднення може бути пов'язане з шкідливим впливом на ґрунти фізичних чи біологічних факторів.
Загальні критерії віднесення земель до техногенно забруднених важкими металами, іншими хімічними елементами встановлюються відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» системою екологічних та санітарно-епідемічних нормативів, серед яких визначальну роль відіграють гранично допустимі концентрації хімічних речовин (у тому числі важких металів) у ґрунті. Ці нормативи є єдиними для території країни.
Одним із найбільш небезпечних джерел техногенного забруднення ґрунтів є сховища промислових та комунально-побутових відходів.
Поряд з деградованими землями до національної екомережі України підлягають включенню також малопродуктивні землі, статус яких визначається ст. 171 ЗК України.
До цієї категорії законодавець відносить землі, що за своїми природними властивостями мають низьку продуктивність або характеризуються негативними природними властивостями. Як правило, такі землі підлягають вилученню з сільськогосподарського використання. Одночасно малоцінні землі, якщо це практично можливо та економічно доцільно, підлягають поліпшенню. Так, відповідно до ст. 46 Закону України «Про охорону земель» для покращення малопродуктивних земель може використовуватись родючий шар ґрунту, знятий і заскладований при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної зі зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням відходів.
Поліпшення малопродуктивних земельних угідь входять до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1147 (п. 32). Здійснення таких заходів може фінансуватись із Державного фонду охорони навколишнього природного середовища.
Деградовані та малопродуктивні землі відповідно до ЗК України підлягають консервації. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.
Консервація земель - це виведення з господарського обороту (сільськогосподарського або промислового) земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення родючості та екологічно задовільного стану ґрунтів, а також для встановлення або повернення (відновлення) втраченої екологічної рівноваги у конкретному регіоні.
Консервація деградованих і забруднених земель є природоохоронним заходом (п. 31 Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів), вона спрямована на охорону земель і підвищення родючості ґрунтів.
Консервація земельних ділянок - це тимчасовий захід, що здійснюється шляхом припинення господарського використання землі на заздалегідь визначений термін та її залуження або заліснення.
екологічно безпечне використання.
90. Поняття надзвичайної екологічної ситуації.
Надзвичайна екологічна ситуація (далі НЕС) — надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. До таких змін належать втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та проведення господарської діяльності в цих умовах.
Основними принципами регулювання правового режиму в зоні надзвичайної екологічної ситуації є:
пріоритет захисту життя та здоров'я людей;непорушність конституційних прав і свобод людини та громадянина;
комплексність заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;
забезпечення населення достовірною інформацією про стан довкілля, можливу загрозу для життя та здоров'я людей і про виконання заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;
невідворотність відповідальності осіб, винних у виникненні або ускладненні
надзвичайної екологічної ситуації.
Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є:
значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;
виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи довкіллю внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил чи інших факторів;
негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території, які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;
негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і проведення господарської діяльності на відповідній території;
значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.
Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Відповідний Указ Президента України затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України.
Зона надзвичайної екологічної ситуації — окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.
91. Правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації.
Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації - передбачає умови для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації і спрямований на запобігання людським і матеріальним втратам, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, a тaкож усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації (ст. 8 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»).
Відповідна територія оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки іоборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України (ст. 6 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»)
Кабінет Міністрів України вносить подання про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації на підставі пропозицій центрального органу виконавчої влади до відання якого віднесені питання екологічної безпеки, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або за власною ініціативою.
Про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації. До них належать: обставини, що стали причиною оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; обґрунтування необхідності оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; межі території, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної ситуації; заходи щодо організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення життєдіяльності населення в зоні надзвичайної екологічної ситуації; основні заходи, що запроваджуються для подолання наслідків надзвичайної екологічної ситуації; обмеження на певні види діяльності в зоні надзвичайної екологічної ситуації; час, з якого окрема місцевість оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації, і строк, на який ця територія оголошується такою зоною.
Дія правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації може бути достроково припинена Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України у разі усунення обставин, що стали причиною оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації, виконання заходів, які необхідно було здійснити для нормалізації екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації