Shpori_ECO
.pdfтакож проводити міроприємства по посиленню протипожежної охорони в місцях масового відпочинку.
Згідно діючого законодавства порушення «Правил пожежної безпеки в лісах», а також знищення або пошкодження лісу в результаті підпалу, або необережного поводження з вогнем відносяться до лісопорушення. Винні в порушенні «Правил пожежної безпеки в лісах» підлягають штрафу, що накладається в адміністративному порядку. Якщо порушення цих правил несе за собою знищення або пошкодження лісу, винуватці притягаються до адміністративної відповідальності і крім цього несуть матеріальну відповідальність в розмірі відшкодування вартості нанесеної шкоди лісовому господарству.
Найбільш пожежонебезпечними є район Малого Полісся та Карпатський регіон, де проростають штучні та природні насадження хвойних порід.
Питання охорони лісів від самовільних рубок перебувають на постійному контролі управління, лісогосподарських підприємств, органів місцевої державної виконавчої влади та самоврядування Львівської області. З ініціативи Львівського ОУЛМГ Головою Львівської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 8 серпня 2008 року №800/0/5/-08 "Про додаткові заходи щодо збереження лісових ресурсів області", сесією Львівської обласної ради прийнято рішення від 2 грудня 2003 року №187 "Про заборону вирубки ялиці білої на новорічні ялинки".
В 1 півріччі 2010 року зареєстровано 3065 м3 самовільно зрубаної деревини. Матеріали по самовільних рубках направлені в правоохоронні органи для
розслідування та притягнення винних до відповідальності.
Одними з причин поширення незаконних рубок є:
низький життєвий рівень населення, особливо гірської частини Львівщини;
існування організованих угрупувань, які систематично займаються розкраданням лісових ресурсів;
велика кількість пилорам, які є споживачами незаконно добутої лісопродукції.
63. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
Під порушенням лісового законодавства слід розуміти протиправну дію або бездіяльність, яка завдає шкоди лісам або земельним ділянкам лісового фонду чи не завдає такої шкоди, але направлена проти встановленого порядку користування лісами, а також земельними ділянками лісового фонду і передбачає юридичну відповідальність винної в цьому особи..
Згідно зі ст. 98 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Притягнення до цих видів юридичної відповідальності здійснюється в порядку і на основі, передбачених відповідно трудовим, адміністративним, цивільним або кримінальним законодавством.
Шкода, завдана порушенням лісового законодавства, підлягає відшкодуванню незалежно від дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
Першу групу порушень лісового законодавства, за які передбачена цивільноправова відповідальність, становлять порушення права державної власності на ліси. Будь-які угоди, що порушують це право, є недійсними з моменту їх укладення, що відповідає положенню ст. 6 ЛК України, відповідно до якої усі ліси в Україні є власністю держави.
Другу групу порушень лісового законодавства, за які передбачена цивільноправова відповідальність, становлять порушення Правил відпуску деревини на пні, що передбачають розміри відповідних майнових стягнень, відшкодування шкоди за порушення, вчинені підприємствами, організаціями, установами при рубках лісу та заготівлі недеревнихматеріалів. При застосуванні майнових стягнень використовуються такси на деревину лісових порід, яка відпускається на пні, за першим розрядом у всіх лісотаксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс.
Третю групу порушень лісового законодавства становлять всі інші порушення, що завдають шкоди лісовому фонду України. Цивільно-правова відповідальність за них передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству». За цією постановою відшкодування шкоди має місце за такі порушення: пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищення або пошкодження лісових культур, насаджень і молодняку природного походження та самосіву на землях, призначених для лісовідновлення та лісорозведення; знищення або пошкодження сіянців і саджанців у лісових насадженнях та на плантаціях; самовільне сінокосіння та випасання худоби; знищення і пошкодження лісогосподарських та відмежувальних знаків; знищення або пошкодження мурашників; пошкодження сіножатей та пасовищних угідь; знищення або пошкодження лісоосушувальних каналів, дренажних систем і шляхів; незаконна рубка і пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту; самовільна заготівля (збирання) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального використання, а також загального використання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за спеціальним дозволом.
До інших видів відповідальності за порушення лісового законодавства слід віднести адміністративну, кримінальну та дисциплінарну відповідальність.
До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені громадяни або посадові особи у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Законодавством встановлено особливий порядок засвідчення факту вчинення адміністративного правопорушення — це наявність протоколу про вчинення адміністративного проступку. Посадові особи, що мають право складати такі протоколи, перелічені в КпАП України.
Адміністративна відповідальність передбачена за такі порушення лісового законодавства: незаконне використання земель державного лісового фонду; порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці; незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка; знищення або пошкодження полезахисних лісових насаджень; знищення або пошкодження підросту в лісах; здійснення лісових користувань не відповідно до мети або вимог, передбачених в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку; порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини; пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду; самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід; введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси; пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами; засмічення лісів відходами; знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду; знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах; знищення корисної для лісу фауни ; порушення вимог пожежної безпеки в лісах.
Кримінальна відповідальність за порушення лісового законодавства передбачена в таких статтях Кримінального кодексу України: знищення або пошкодження лісових масивів; незаконна порубка лісу; порушення законодавства про захист рослин і умисне порушення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду.
Дисциплінарна відповідальність є одним із засобів впливу на осіб, для яких дії по охороні, захисту, відновленню та використанню лісів є посадовим обов'язком. Види дисциплінарних стягнень встановлені в ст. 148 Кодексу законів про працю України.
64. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони.
Тваринний світ є невід'ємним компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.
Правовою основою, на якій ґрунтується охорона, використання і відтворення тваринного світу, є Закони України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ», від 16 травня 1995 року «Про виключну (морську) економічну зону України», від 22 лютого
2000 року «Про мисливське господарство і полювання», від 6 лютого 2003 року «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», інші нормативні акти національного законодавства, а також міжнародні угоди. Завданням законодавства про тваринний світ України є регулювання відносин у галузі охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища його перебування, забезпечення умов сталого існування їх видової і популяційної різноманітності.
Об'єктам тваринного світу притаманні певні юридичні ознаки, які дозволяють вирізняти їх з-поміж інших об'єктів власності чи користування. До представників тваринного світу, що охороняються наведеними законами, належать лише дикі тварини. Відносини в галузі охорони і використання сільськогосподарських, свійських та інших тварин для господарських, наукових, естетичних цілей регулюються не екологічним, а цивільним, аграрним чи іншим законодавством України. Так само в сферу дії згаданих законів не входить охорона і використання залишків викопних тварин.
Об'єктами користування можуть бути як безпосередньо хордові (хребетні та безхребетні) тварини в усій їх біологічній різноманітності на всіх стадіях розвитку, так і їх частини (роги, шкіра тощо), а також продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, пух тощо.). Житла і споруди тварин, а також території, що є середовищем їх перебування та шляхами міграції, підлягають охороні.
Об'єкти тваринного світу надзвичайно пластичні. Вони можуть перебувати на суші, у воді, ґрунті та повітрі незалежно від адміністративно-територіального поділу та державних кордонів. На території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, певна частина яких мігрує. Тому тварини можуть постійно чи тимчасово населяти територію країни або належати до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Дикі тварини можуть перебувати у стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах. Така ознака досить суттєва при визначенні суб'єкта права розпорядження тваринним світом та законності набуття тварин у власність чи користування. Тваринний світ, що перебуває у стані природної волі чи утримується в напіввільних умовах, належить до природних ресурсів загальнодержавного значення. Відповідно дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим дозволеним законодавством шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. В цьому випадку власники тварин можуть самі здійснювати їх використання, а також передавати відповідне право іншим суб'єктам на свій розсуд. З метою безпеки населення і в інтересах охорони тваринного світу законодавством України може бути встановлений перелік видів тварин, які можуть перебувати у недержавній власності, та форма документів на підтвердження законності їх придбання чи утримання.
65. Право використання об’єктів тваринного світу: його форми та види.
Поняття «право використання тваринного світу» вживається у двох значеннях: об'єктивному і суб'єктивному. В об'єктивному зна¬ченні під правом використання тваринного світу слід розуміти один із правових інститутів фауністичного права, який включає в себе сукупність правових норм, що регулюють суспільні фа¬уністичні відносини в галузі раціонального використання і відтво¬рення об'єктів тваринного світу. У суб'єктивному значенні право використання тваринного світу — це сукупність прав і обов'язків суб'єктів фауністичних правовідносин у галузі використання тваринного світу.
Використання об'єктів тваринного світу здійснюється у двох формах: на праві власності і на праві користування.
З точки зору підстав виникнення право використання тварин¬ного світу може бути загальним або спеціальним.
Загальне право використання тваринного світу базується на принципі гарантування громадянам безоплатного (без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища, за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування, і без відповідних дозволів) використання тваринного світу для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних, інших життєво необхідних потреб.
У порядку спеціального права використання тваринного світу здійснюються усі види користування тваринним світом (за винятком спортивного і любительського рибальства у водоймах загального користування). Спеціальне право використання тваринного світу має свої особливості: по-перше, це — використання тваринного світу з вилученням тварин (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища; по-друге, це — користування, що здійснюється лише за спеціальними дозволами (ліцензіями, відстрілочними картками), які видаються на підставі затверджених лімітів (квот) використання об'єктів тваринного світу; по-третє, спеціальне використання тваринного світу є платним. Ця вимога поширюється на власників та користувачів земельних ділянок, на яких перебувають об'єкти тваринного світу.
67. Правова охорона об’єктів тваринного світу.
Забезпечення охорони тваринного світу здійснюється шляхом:
встановлення заборони та обмежень у використанні об’єктів тваринного світу;
охорони середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;
запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів та експлуатації транспортних засобів;
обов’язковості урахування під час проведення екологічної експертизи впливу експортованих об’єктів на стан тваринного світу;
погодження місць будівництва об’єктів, впровадження нової техніки, технології, матеріалів і речовин, що впливають або можуть впливати на стан тваринного світу;
охорони об’єктів тваринного світу на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду України;
охорони, відтворення і використання рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин;
розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин;
зоологічних колекцій;
подання допомоги тваринам у разі їх захворювання або загрози загибелі під час стихійного лиха та надзвичайних ситуацій;
охорони тварин під час застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів;
обмеження або застосування на окремих територіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів;
переселення, акліматизації і схрещування тварин;
охорони тваринного світу від шкідливого впливу продуктів біотехнології;
урахування вимог охорони тваринного світу при встановленні екологічних нормативів;
ввезення в Україну і вивезення за її межі об’єктів тваринного світу;
обмеження прав власників і користувачів природних ресурсів в інтересах охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу.
Певні заборони та обмеження передбачені законодавством практично по кожному виду користування тваринним світом. Добування диких тварин можливе лише на підставах, умовах і в порядку, передбачених законодавством. Для забезпечення сталого існування і використання дикої фауни забороняється користування загально небезпечними і винищувальними засобами добування, встановлюються нормативи, ліміти, квоти вилучення тварин. Забороняється добувати звірів і птахів у разі виникнення стихійного лиха та при надзвичайних екологічних ситуаціях. Створення і поповнення зоологічних колекцій у зоопарках, зоосадах, океанаріумах шляхом вилучення тварин із природного середовища провадиться лише за дозволами, виданими
Мін природи України. Забороняється самовільне переселення тварин у нові місця перебування, їх акліматизація та схрещування. Такі дії повинні також здійснюватись за спеціальними дозволами органів Мінприроди за погодженням з органами мисливського і рибного господарства.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані вживати заходів щодо запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів у сільському та лісовому господарстві, при експлуатації електричної мережі та транспортних засобів. Так, значна кількість зайців, птахів та іншої польової дичини гине під час сінокосу, збирання врожаю та інших сільськогосподарських робіт. Іноді навіть більше, ніж за весь сезон полювання. Непоодинокі випадки загибелі птахів від ураження електричним струмом на незахищених стовпах тощо. Тому підприємства і громадяни повинні застосовувати спеціальні пристрої та безпечні технології, які б запобігали спричиненню шкоди тваринному світу.
Під час зберігання, транспортування і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших хімічних речовин повинні вживатися заходи по запобіганню захворюванню і загибелі тварин. Органи Мінприроди за погодженням з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі території, на яких обмежується чи забороняється застосування зазначених препаратів.
Законодавство передбачає, що права власників і користувачів землі, лісів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені і на них можуть покладатися відповідні обов’язки щодо охорони і відтворення тваринного світу.
Червона книга є основним державним документом, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення. На сьогодні це 382 види тварин і 531 вид рослин. Залежно від стану та ступеня загрози для популяції вони поділяються на такі категорії: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо відомі, відновлені. Незалежно від категорії всі тварини і рослини підлягають особливій охороні на всій території країни. Рішення про занесення об’єктів тваринного і рослинного світу до Червоної книги і її ведення приймає Головне управління національних природних парків та заповідної справи Мін природи України.
68. Правове регулювання полювання, рибальства та інших видів використання тваринного світу.
Найбільш важливого значення в характеристиці правового режиму використання тваринного світу має правову регламентацію полювання й до рибальства.
Чинне мисливське законодавство визнає полюванням вистежування із єдиною метою видобутку, переслідування та збільшити видобуток диких тварин і птахів обличчям, які на полювання.
Перебування у місцях проживання диких тварин і птахів із зброєю, собаками, ловчими птахами, капканами та інші знаряддями полювання або з видобутої продукцією дорівнює полюванні.
Об'єктом полювання є дикі тварини може природною свободи. Винищування домашніх, сільськогосподарських тварин, і навіть тварин, що у неволі, сприймається як знищення майна України та інші мінімум протиправні дії.
Різниться два виду полювання – промислова і спортивна (любительська). Промислове полювання є переважно професійну діяльністьохотников-
промисловиков, здійснювану з урахуванням нарядів на відстріл тварин чи договорів ізохотопромисловими господарствами на заготівлю продукції полювання (шкур, м'яса, хутра тощо. буд.).
Спортивної чи аматорською полюванням можуть займатися громадяни, досягли 18-річного віку, здали випробування за правилами полювання, техніці безпеки на полюванні, поводження з мисливською вогнепальною зброєю іуплатившие державний збір у встановленому розмірі.
Громадяни, які населяють райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, користуються правом полювання мисливським вогнепальною зброєю з 14річного віку (п. 14 Положення мисливство і мисливське господарство).
Полювання допускається за наявності врегулювання збереження і носіння мисливської зброї, яке видається органами внутрішніх справ.
За виробництва полювання мисливці повинні дотримуватися встановлені Правилами полювання, прийнятими органами виконавчої влади суб'єктів РФ, вимоги, що стосуються норм, термінів, місць, знарядь злочину і способів полювання.
Норми видобутку (відстрілу, вилову) тварин визначаються відповідність до їх чисельністю і розрахунком збереження їхньої поголів'я.
Полювання, зазвичай, ввозяться мисливських угіддях, закріплених за мисливськими товариствами та мисливськими господарствами. Любительська і спортивна полювання в угіддях, у яких мисливське господарство ведеться громадськими мисливськими організаціями, іншими юридичними і фізичними особами, здійснюється зі своїми дозволу, а інших мисливських угіддях - із дозволу державні органи управління мисливським господарством. У заповідниках, національних парках, зелених зонах міст та інших особливо охоронюваних територіях полювання заборонена.
До знаряддям полювання ставляться рушниці, капкани та інші предмети для вистежування і видобуток тварин і птахів. Забороняється застосування знарядь злочину
іспособів полювання, які ведуть масовому винищенню тварин; небезпечні довкілля; з допомогою тяжкого становища тварин (наприклад, що рятуються від бурі, повені, снігопаду, пожежі та інших.), і навіть руйнування гнізд і нір. До забороненим предметів прийоми полювання, зокрема, ставляться: малокаліберні гвинтівки, бойова зброя, отрутохімікати, пристрій ловчих ям, випалювання рослинності, застосування автотранспортних коштів, вертольотів та інших.
Полювання заборонена повністю за тварин, які належать до рідкісним і зникаючим видам тварин, занесених до Червоної книги. У Російській Федерації, приміром, заборонена полювання на тигра, зубра, снігової барса, білого ведмедя, лебедя, лелеки та інших.
Мисливці зобов'язані також активної участі в охороні тваринного світу та середовища проживання тварин, допомагати у тому відтворенні.
Правове регулювання рибальства складає основі спеціальних нормативних актів, їхнім виокремленням риболовне законодавство.
Зазначене законодавство відносить до рибальством як вилов риби, а й добування водних безхребетних і морських ссавців.
Рибальство, як і полювання, то, можливо промисловим (здійснюється підприємствами рибної в промисловості й іншимирибозаготовительними організаціями)
іміжнародним спортивним чи аматорським. Останнє не включає у собі добування морських ссавців.
Спортивний і аматорський вилов риби дозволяється всім громадянам вільно переважають у всіх водоймах загального користування, крім заповідників, національних парків, риборозплідників, водойм, що належать рибальським товариствам, культурних рибних господарств й у деяких інших містах. Забороняється, зокрема, вилов риби у місцях нерестовищ, у гребель та інших.
Ловля риби дозволено з берега чи із човна ручними вудками або спінінгом із дотриманням встановлених правил. Не дозволяється застосування вибухових і отруйних речовин, електроструму,колющих знарядь, вогнепальної зброї, мереж, неводів,багрения тощо.
69. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.
Порушення законодавства, спрямованого на охорону тваринного світу, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність.
Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників заходів дисциплінарного впливу. До неї можуть притягуватись посадові особи, робітники і службовці — на підставі норм трудового права та члени колективних сільськогосподарських підприємств — на підставі Статуту цього підприємства. Особливістю дисциплінарної відповідальності є те, що вона застосовується до осіб, які допустили пра-вопорушення при виконанні своїх трудових (службових) обов'язків. Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією підприємств, установ, організацій або органами управління колективних сільськогосподарських підприємств. Вони можуть накладатись також вищестоящим органом за підлеглістю.
Адміністративна відповідальність застосовується згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. Так, накладення штрафу передбачено за порушення правил використання об'єктів тваринного світу; виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного світу або рослинного світу; експлуатацію на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням; порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин; незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу; порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах; порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними; жорстоке поводження з тваринами; порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
Розмір штрафу встановлюється залежно від характеру правопорушення, суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи), а також від посадового положення особи, що накладає штраф (статті 218, 240 і 242 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення»).
Щодо цивільно-правової відповідальності, то згідно з чин¬ним законодавством підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, вико¬ристання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Це загальне положення знаходить конкретизацію у спеціальних правових актах у вигляді суми за кожну тварину в залежності від її виду.
Кримінальна відповідальність передбачена в Кримінальному кодексі України за незаконне полювання; незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів; порушення законодавства про континентальний шельф України, зокрема невжиття в