- •1.Світогляд та його структура, та роль в життєдіяльності людини.
- •2.Міфологія і релігія як історичні типи світогляду.
- •3.Предмет філософії. Зміна предмету філософії в процесі історичного розвитку.
- •4.Специфіка філософського знання(на відміну від науки та релігії).
- •6. Методи та функції філософії
- •7.Філософія як мудрість та наука, образ життя та система знань.
- •8.9. Наука як спеціалізована форма пізнання і вид діяльності. Особливості «наук про природу» та «наук про дух».
- •10. Проблема пізнання як предмет філософського аналізу.
- •11. Структура пізнання(предмет,суб’єкт, об’єкт, процес). Діалектика суб’єкт-об’єктних відношень в процесі пізнання.
- •13. Загальнонаукові методи пізнання.
- •14.Творчість, натхнення та інтуїція: філософські аспекти та проблеми.
- •16. Концепції істини в філософії(кореспондентська, когерентна, конвенційна, прагматистська). Обєктивна істина та історична правда.
- •17.Істина в філософії, науці та релігії.
- •18.Основні закони, принципи та категорії діалектики. Альтернативи діалектики.
- •19. Проблеми буття та сущого у філософії. Концепції буття.
- •20.Поняття субстанції, атрибутів та акциденцій. Реальне та ідеальне буття.
- •21.Філософське поняття світу.Субстанційні та несубстанційні моделі світу.
- •22.Категорії буття.
- •23.Матерія як філософська категорія. Структурні рівні матерії.
- •24.Єдність матерії, руху, простору, часу як форм матерії.
- •26. Свідомість: сутність, специфіка (відмінність від тварини та комп’ютера), функції (пізнавальна, ціннісна, практична).
- •27. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення свідомості.
- •28. Властивості свідомості (ідеальність, інтенціональність, творчість, вербальність, символізм)
- •32. Самосвідомість та самопізнання людини
- •33. Форми суспільної свідомості (політична, правова, естетична, моральна, релігійна)
- •34.Проблема людини та специфіка її існування в філософії.
- •35. Проблема людини та її виникнення
- •36. Проблема сутності людини у філософії,людське існування та екзистенція.
- •39.Поняття практики і досвіду як основ життєдіяльності суспільства і людини.
- •40. Взаємовідношення свободи і необхідності в життєдіяльності людини. Роль особи в історії.
- •44. .Поняття цінностей та їх види. Проблема справжніх і несправжніх цінностей.
- •47.Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільства
- •49. Проблема періодизації людської історії:формаційний,цивілізаційний підходи.
- •52. Досократичний період античної філософії
- •53. Моральна та логічна проблематика філософії Сократа
- •57. Етапи розвитку та загальна характеристика середньовічного світогляду та філософії
- •59. Середньовічна схоластика (віра і розум, філософія, проблема універсалій)
- •60. Віра і розум, філософія та теологія у Фоми Аквінського
- •61. Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження
- •65. Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (р.Декарт, б.Спіноза, т.Лейбніц)
- •66. Суб’єктивний ідеалізм про можливість пізнання світу та людини (д.Юм та д.Берклі)
- •68. Характерні особливості Німецької Класичної філософії (Фіхте, Шеллінг, Гегель)
- •69. Гносеологічні та етичні погляди і. Канта
- •72. Марксизм і його історичні інтерпретації в ленінізмі та лівому марксизмі
- •77. Особливості української філософії XIV-xviiIст. Києво-Могилянська академія
- •78.Філософія серця», самопізнання, вчення про три світи у Григорія Сковороди.
- •79.Філософія національної ідеї.
4.Специфіка філософського знання(на відміну від науки та релігії).
Філософія - це система певних знань про природу, суспільство, людину, процес її мислення, пізнання. Ці знання у порівнянні з природничими мають свої особливості. В чому вони полягають?
Філософські знання мають найбільш високий рівень узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв'язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об'єктивному світі. Процес узагальнення здійснюється шляхом абстрагування - логічного засобу відхилення від того, що не є предметом дослідження на даному етапі пізнання, і концентрації уваги на тому, що є таким предметом.
Людське пізнання, життя людини немислиме без абстракцій. Людина не може ні пізнавати, ні практично діяти, ні спілкуватися без абстрагуючої діяльності. Найпростіший акт пізнання розрізнення двох речей - вже передбачає абстрагуючу діяльність людини. Філософські знання фіксуються у поняттях, у яких відображається те, що є загальним в речах. Отже, не береться до уваги те, що є у них конкретним, відмінним. Філософські поняття є результатом дуже високого рівня абстрагування. В них не просто виділяється загальне, а найзагальніше. Кожна наука має свій понятійний апарат, котрий дає можливість матеріалізувати знання. Однак, на відміну від понять філософії, цей понятійний апарат може бути застосований лише до конкретної галузі знань. Скажімо, економічна наука має такі поняття, як "продуктивні сили", "вартість", "прибуток", "товар" і т. ін. Вони відображають сутність економічних процесів. Однак не можуть бути застосованими для з'ясування проблем теорії пізнання, логіки, діалектики тощо, бо мають інший, відмінний від філософії рівень узагальнення. Що ж торкається понять філософії, то вони використовуються в процесі пізнання у будь-яких сферах дійсності, оскільки ці поняття абстрагуються від усіх сфер буття, тобто в них виділяються найбільш загальні ознаки, що притаманні усім речам і явищам об'єктивного світу. Тому поняття філософії мають найвищий рівень узагальнення.
Філософські знання - це знання найбільш загальних проблем буття, а саме: світу, його єдності, людини, її походження, мислення, пізнання, розвитку суспільства тощо. Іншими словами, це знання загального в системі відношення "людина - світ".Філософське знання - це таке знання, яке дає можливість з допомогою свого понятійного апарату адекватно відобразити рух і розвиток - плинність всього існуючого.Таким чином, знання, що фіксуються в понятійному апараті філософії дають змогу адекватно відобразити рух, зміни, взаємо-переходи речей через власну гнучкість, рухливість.І, нарешті, останнє. Філософське знання становить теоретичну основу світогляду, з допомогою якого людина здатна відобразити цілісну картину світу в його багатоманітності
5.Структура філософського знання(онтологія, гносеологія, методологія, аксіологія) та її головні проблеми.
Зародження філософії історично співпадає з виникненням зачатків наукового знання, з появою громадської потреби в цілісному переконанні на світ і людину, у вивченні загальних принципів буття і пізнання. Перші філософи античного світу (Древня Греція) прагнули головним чином відкрити єдине джерело різноманітних природних явищ. Тому природа стала першим загальним об'єктом, до якого звернулася філософії, і у зв'язку з цим сформувалося перше філософське вчення - натурфілософія . У міру накопичення науково-філософських знань (природних, особових і громадських) і вироблення спеціальних прийомів дослідження (аналітичних - логічних, математичних) почався процес спеціалізації нерозчленованого знання, виділення математики, астрономії, медицини. Спочатку ці науки входили до складу філософського знання. Але поступово починається і обмеження круга проблем, якими займається філософія, відбувається розвиток, поглиблення, збагачення власне філософських представлень, виникають різні філософські теорії і течії. В ході предметного самовизначення філософії і її внутрішньої диференціації (спеціалізації) сформувалися наступні філософські дисципліни:
онтологія - вчення про буття (чи про першооснови усього сущого) : проблема буття розуміється тут в універсальному (всеосяжному) сенсі ("чому є щось, а не ніщо" - одне з перших філософських питань), аналізуються буття (сам принцип існування), небуття (чи можливе неіснування, ніщо), буття матеріальне (природа) і ідеальне (ідея, думка, дух).
гносеологія, эпистемология - теорія пізнання, аналіз найбільш загальних питань пізнання : пізнаваний або непізнанний (агностицизм) світ, які можливості, методи і цілі пізнання; у чому суть пізнання і що є істина; хто суб'єкт і що є об'єктом пізнання;
логіка - наука про форми правильного (тобто зв'язного, послідовного, доказового) мислення; формами такого правильного (тобто відповідно до правил логіки, що відбиває реальні процеси дійсності) були поняття, судження, висновки;
етика - наука про моральність, моралі як формам суспільної свідомості, про належне і правильну поведінку людини серед собі подібних; проблеми етики пов'язані з проблемами свободи волі, природи моральної поведінки і його принципів, справедливості, доброчесності, вищого блага, користі і щастя як наслідків людської поведінки;
естетика - наука про художнє і ціннісне освоєння світу : вивчає принципи і умови творчого перетворення і зображення світу в таких категоріях, як краса, прекрасне, піднесене, потворне, естетичне сприйняття, смак, трагічне і комічне.
філософія історії (освоєння закономірностей історичного процесу