Основні чинники екстремальних ситуацій та їх вплив на психіку правоохоронця
Екстремальні умови, ситуації, обставини оперативно-службової діяльності об'єктивно містять у собі різні чинники (причини, сили, особливості), які психологічно впливають на громадян і працівників правоохоронних органів. Можна виділити дві групи таких чинників.
Екстремальні морально-психологічні чинники:
• спостерігається й усвідомлюється порушення громадського порядку і розуміння свого обов’язку в припиненні порушення і відновленні порядку;
• людські втрати, що спостерігаються: загибель людей, трупи, жертви, страждання, горе людей, матеріальні збитки, заклики на допомогу й ін.;
• загальна дезорганізація життя на території, у місті, на дорозі й ін., незвичайна поведінка громадян (паніка, натовп, біженці, істерія, агресивність людей);
• різка активізація кримінального елементу — несподіваний його перехід від імітації правослухняності до агресії з застосуванням фізичної сили, а в зонах надзвичайних обставин — мародерство, крадіжки, пограбування, розбійницькі напади, бандитизм, використання мирних громадян для прикриття свого відступу та втечі й ін.;
• велика значимість подій, що відбуваються, розуміння особистої причетності до них;
• усвідомлення відповідальності за свої рішення, вчинки, дії і досягнення необхідного професійного результату;
• небезпека для здоров'я і життя громадян, що знаходяться в зоні екстремальних подій, а також - себе особисто,
• колективізм, солідарність, що виражаються в розумінні необхідності діяти спільно, узгоджено зі своїми товаришами по службі і взаємодіючими підрозділами, надавати взаємну підтримку і допомогу;
• приклад начальників, командирів — чинник, що особливо позначається у важких, небезпечних умовах. Військова мудрість говорить: «Якщо побіжить командир, солдат обжене його на п'ять кілометрів»;
• обіцянки, підкуп — в екстремальних умовах правопорушники і злочинці опиняються в критичних, безвихідних ситуаціях і готові пообіцяти, запропонувати, надати працівникам правоохоронних органів усі, щоб врятуватися. Це відразу психологічно ставить співробітника перед моральним вибором — професійного зрадництва чи вірності обов’язку, присязі, честі.
Ця група чинників здійснює сильний морально-психологічний вплив, вимагаючи від співробітників високої морально-психологічної підготовленості, мобілізованості, стійкості, самовладання.
Екстремальні професійно-психологічні чинники характерні своїм загальним впливом на психіку, що гальмує реалізацію звичайних, відпрацьованих раніше дій, які успішно виконувалися у відносно спокійних робочих умовах. До них відносяться:
• новизна, незвичайність. Екстремальні ситуації підвищеної складності виникають у більшості працівників правоохоронних органів не кожного дня і менш звичні для них. Вони відрізняються і визначеною унікальністю, що вимагає не шаблонних, а гнучких, винахідливих дій, вчинків розумних, з напруженням своїх можливостей;
• раптовість. Більшість складних умов чи подальше їх ускладнення відбувається різко, радикально змінюючи ситуацію. Це вимагає від працівника готовності до таких ускладнень, пильності, уміння не поставити себе в складне становище, не розгубитися;
• стрімкість подій, дефіцит часу. Екстремальні ситуації змушують професіонала діяти швидко, реагувати на зміни негайно й адекватно, не відстаючи від темпу зміни обстановки і розвитку подій;
• високі навантаження. Діяти в складних умовах, досягати результатів, що не виникають за “вимахуванням палички”, — значить використовувати усі свої можливості, гранично напружуватися, демонструючи все, на що працівник здатний. Навантаження звичайно є комплексними: розумові, емоційні, вольові, фізичні. При надзвичайних обставинах особовому складу нерідко доводиться вирішувати задачі в умовах депривації (позбавлення можливості та порушень режиму харчування, умов для відпочинку і сну, дотримання особистої гігієни тощо);
• тривалі навантаження — дуже характерний для правоохоронної діяльності чинник. Навіть кабінетна робота звичайно здійснюється в обстановці постійного поспіху, рішення складних задач, розмов з важкими в спілкуванні людьми, порушення запланованих заходів терміновими завданнями, без перерв, у тісноті й ін., що вже о другій половині робочого дня призводить співробітника до стану, який вимагає прояву високого самовладання, стриманості, уміння мобілізувати себе на продовження якісної роботи. Ще складніше тим працівникам, які знаходиться протягом доби і тижнів в польових умовах;
• невизначеність. Практично завжди працівникам правоохоронних органів доводиться діяти в обстановці інформаційної невизначеності: неясності, недостатності інформації, завеликої кількості інформації (істотної і такої, що не має значення, достовірної і брехливої, застарілої і неточної, визначеної і суперечливої). Завдання звичайно не зводиться просто до добування й уточнення інформації, оскільки час не чекає і треба діяти навіть при невизначеності ситуації, до того ж безпомилково;
• ризик. Ризик притаманний будь-якій професії правоохоронця і в будь-якій справі. В правоохоронній діяльності він присутній практично постійно, до того ж міра ризику, ймовірність невдачі в цій діяльності підвищений. Самі види ризику різноманітний: ризик зриву рішення службової задачі, ризик порушення термінів, ризик уникнення злочинця від відповідальності, ризик одержання стягнення, ризик звільнення з посади, ризик одержання фізичного ушкодження, ризик для свого життя, ризик для громадян, ризик для свого авторитету і морального престижу тощо.
Вплив екстремальних ситуацій на психіку і дії працівників правоохоронних органів. Потрапивши в екстремальні умови, кожен працівник переживає великі, а подеколи і граничні навантаження, спостерігаючи за всім, що відбувається і виконуючи необхідні професійні дії. Він напружено міркує, оцінює, робить для себе висновки, приймає рішення, пришуковує способи поведінки, мобілізує власні сили і можливості, переборює внутрішні труднощі і коливання, підкоряє свою поведінку службовому обов’язку, вирішенню професійних задач і т.п. Те, що відбувається в його психіці, неминуче відбивається на якості професійних дій працівника, причому не однозначно.
Експериментально встановлено, що екстремально-психологічні фактори позитивно впливають на психіку професіонала правоохоронця, якщо він якісно підготовлений морально і психологічно. Для його психічної діяльності в екстремальних умовах характерними є:
• загострене почуття обов’язку, відповідальності і рішучості, поєднане з бажанням безумовно і якісно вирішувати службові задачі;
• повна самомобілізованість, прояв сил і можливостей в процесі вирішення задач;
• підвищена енергійність і активність, велика наполегливість і завзятість у досягненні мети;
• діяльнісний максималізм, який виявляється в прагненні домогтися результату, причому найвищого і безумовного;
• підвищена пильність, уважність, спостережливість, швидка і чітка робота думок;
• зібраність і постійна готовність до будь-яких несподіванок, до швидких реакцій на зміну обстановки і виникнення небезпеки;
• стійкість до тимчасових невдач і ін.
Тому їхні дії відрізняються високою якістю, підвищеної чіткістю, влучністю в використанні вогнепальної зброї, результативністю. Багато хто з працівників в екстремальних умовах відчувають професійний азарт і задоволення.
Позитивні зміни мають не тільки індивідуальний, але і груповий характер. Так, у бойових групах, загонах, підрозділах, частинах, що відзначаютья високою підготовленістю, спостерігаються зміцнення морально-психологічного клімату, здорова суспільна думка й оптимістичний настрій, взаємини підкоряються бойовим і службовим інтересам, поліпшуються взаємодії, взаєморозуміння, взаємодопомога, прояви товариськості, солідарності, взаємної підтримки, додержання професійних і бойових традицій тощо.
Однак на недостатньо підготовлених у професійному, моральному і психологічному відношенні працівників екстремальні ситуації і властиві їм чинники здійснюють негативний вплив. У їх психічній діяльності переважають:
• перехід інтенсивності психічної напруги за межі корисності ;
• занепокоєння, розгубленість, нерішучість, уповільненість реакцій;
• острах невдачі, відповідальності, підпорядкування своєї поведінки мотиву уникнення невдачі за будь-яку ціну (замість прагнення до максимально можливого успіху);
• погіршення кмітливості, спостережливості, оцінки обстановки, прояву погіршення пам'яті й ілюзій сприйняття («У страху очі великі», «Лякана ворона куща боїться»);
• зниження активності, наполегливості, завзятості, спритності і винахідливості в досягненні мети, підвищення схильності до пошуку виправдовувань («Хто хоче — той шукає способи, хто не хоче — шукає причини»);
• постійне почуття слабкості, втоми, безсилля, невміння мобілізуватися;
• загострення почуття самозбереження, що охоплює часом всю свідомість і стає єдиною спонукою поведінки;
• зростання дратівливості, втрата контролю над собою й ін.
Ці негативні прояви в психічній діяльності відбиваються на діях і вчинках. При переході через межу корисності напруги і появі перенапруги (дистресу) в першу чергу втрачаються творча здатність, адекватне розуміння того, що відбувається; дії робляться стереотипними та недоцільними. При подальшому зростанні інтенсивності психічної напруги під впливом негативних психологічних явищ починають з'являтися помилки навіть у відпрацьованих уміннях і навичках , їх кількість поступово збільшується, результативність діяльності швидко зменшується. При виникненні граничної напруги з'являються фатальні помилки (наприклад, водій автомашини замість педалі гальма натискає на педаль газу, а потом, якщо залишається живим, ніяк не може пояснити, чому він це зробив); всілякі інструкції і рекомендації «вилітають з голови»; виникають прояви відвертого боягузтва, відмови від виконання ризикованих доручень, обману, нечесності, безвільності й ін.
Якщо перенапруга продовжує збільшуватися і далі переходить критичну межу, настає позамежова напруга і відбувається злам психічної діяльності — втрата здатності розуміти навколишнє і звітувати щодо власної поведінки. Злам може втілюватись в гальмуванні поведінки (ступор, психологічний шок, заціпеніння, повна пасивність і байдужість, втрата свідомості й ін.) чи істеричній поведінці (панічна, безглузда, хаотична поведінка).
Негативні явища виникають і в недостатньо підготовлених групах: безглузді і песимістичні настрої, чутки, невдоволення, негативні думки, послаблення дисципліни, порушення статутних і службових норм поведінки, схильність до непомірного вживання алкоголю, конфлікти у взаєминах, паніка.
Практичний досвід дозволяє стверджувати, що при якісній морально-психологічній і професійно-психологічній підготовці, при серйозній особистій роботі співробітника над собою всі можливі негативні впливи екстремальних умов на нього і його дії можуть бути успішно нейтралізовані.