16. Наукові знання і книгодрукування в період гетьманщинни.

Особливий розвиток набули нац.школи світського характеру. Шкільна освіта будувалась на досвіді , який був накопичений ще за часів КР. Першим навчальник закладом вищого ступіня була Острозька греко-словяно-латинська школа, засновала у 1576р. князем Констянтино Острозьким для боротьби проти польсько-шляхетського і католицького засилля. Першим ректором Острозької школи був вчений і письменник Герасим Смотрицький , викладачами школи були відомі діячі острозького науково-літературного осередку В.Суразький, Т.Михайлович, К,Лукаріс,П. Сагайдачний.

Шкільна освіта, як і загалом національно-культурний рух в Україні, у цей час переважно повязано з життям міст. Організація міськиї братств супроводжувалась улаштуванням у них братськиї шкіл. Також важливим осередком освіти у Києві було братство, засноване у 1615р. У 1632р.на базі Київської братської школи та Лаврської школи був створений новий навчальний заклад – Києво-Могилянська колегійя, названа так на честь її проректора митрополита П. Могили. Різніше 1708р колегія отримала статус академії. ДО академії приймались представники всії станів. Переважну більшість студентів тут становили діти козацької старшини, міщан, селян. Навчання в К-М колегіумі тривало 12 років. Першоосновою всієї навчальної програми в академії, крім вивчення мов, були так звані 7 вільних наук – граматика, риторика, піїтика, філософія, математика, астрономія й музика.

Розвиток освіти і шкільництва того часу був тісно повязаний з розвитком друкарської справи. Перша книжка словянсько мовою глаголицею була надрукована в 1483р. у Венеції. У 1491р. у Кракові вийшли книжки кирилецею, яка лягла в основу пізніших азбук російської, укр., білоруської, болгарської та народів сучасної Югославії. Для друку використовувались виконані в Україні копії церковнословянських рукописів у російській редакції.

У східнословянських народів найпершими зявляються білоруські друковані книги, видання яких повязане з іменем Георгія-Францішека Скорини. У 1517р. скорина надрукував першу книжу «Псалтир» церковнословянською мовою в чеській Празі.

1 березня 1564р. Іван Федоров і Петро Мстиславець відтиснули останні аркуші першої відомої в Росії друкованох книжки «Апостол». У 1565р. вийшов з друку «Часовник» . Але незабаром друкарі виїхали переїхали за литовський кордон. Іван Федоров і Петро Мстиславець знайшли собі пристановище у князівстві Литовському. Тут вони заснували друкарню , з якої в 1568-1569рр. вийшли «Євангеліє учительноє» і «Псалтир». У 1580р. Іван Федоров надрукував в Острозі на Волині «новий завіт»,а в 1581р. вийшла друком відома Острозька біблія. Друкування книжок в Україні було могітним поштовхом для розвитку письменства, оствіти і всіх галузей художньої культури України.

17 Літописанння і л-ра середини 17 кінець 18 ст.

В історії л-ри 17-18 ст. визначне місце посідають літописи, головною темою яких було відображення визвольної війни 1648-1654рр. під проводом Б.Хмельницького проти польсько-шляхетськиї загарбників. Поширення цього жанру було зумовлене тим, що він міг найпослідовніше і найповніше відбити знаменні події. У кожному з них відбилась індив.манера письма авторів, їх погляди на характер визвольної боротьби, її оцінка. Українські літописці, зображаючи героїчні сторінки боротьби народу проти іноземної навали, намагались свої твори доводити до сучасності.

Вершину укр..літописання 17-18ст. складають твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Їх твори найбільше та найкраще розповідають про визвольну війну , життя народу та становище України.

Надзвичайно важливими джерелами для істориків України є літописи 17 ст. назви яких часто давались просто за місцем їх появи чи зберігання наприклад, Густинський, Львівський, київський, добромильський та ін..

З літературного боку найцікавішим історичним твором є «Кройника злето-писцов стародавніх» 1672р. ректора київської колегії Феодосія Сафоновича. До нас дійшли кілька списків цієї праці, яка так і не була надрукована. Перша частина, яка охоплює події від найдавніших часів до кінця 18 ст. – компілятивна. Автор просто вибрав найцікавіші, на його думку, факти з попередніх джерел, щоб потім повязати давню історію з новою, показати генезис своїх земляків із спільного для південно-сх. Слов’янства кореня – Київської Русі. Оригінальнішою є друга частина літопису як збірник історичних повістей про найвизначніші історичні події в північно-східній Русі,а також в Україні від початку 14 до 17 ст. Написана мовою, близькою до народної розмовної, «Кройника» Д.Сафоновича дала поштовх до створення першого короткого нарису з історії України та Росії під назвою «Синопис».

Укр.література другої половини 17 ст. в усіх її видах,родах і жанрах розвивалась під впливом буремних історичних подій цього періоду. Це сприяло дальшому зближенню і взаємозбагаченню культур східнослов’янських народів, благотворно позначилось на розвитку освіти, науки, книгодрукування,л-ри, мови, образотворчого мистецтва.

У період інтенсивного розвитку в укр..л-рі ренесансного-барокових тенденцій помітними досягненнями відзначилась історична,ораторсько – проповідницька, полемічно-публіцистична та агіографічна проза. Серед віршованої л-ри також виділяються твори історичної тематики, які відображали події визвольної війни укр..народу та возз’єднання України з Росією. Драматична література другої половини 17 ст. мала виразно бараковий характер з елементами бурлеску.

Визначне місце в історії розвитку л-ри, філософської та педагогічної думки в Україні посідає творчість Г.Сковороди.