10.Становлення та розвиток архітектури та скульптури XVI— перша половина XVII ст

Архітектура і образотворче мистецтво України XVI — XVIII ст. розвивались на самобутній давньоруській основі. Для цього періоду характерним є поступове проникнення в будівництво і живопис національних, народних рис, з одного боку, і зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів, заповнення релігійних сюжетів образами, взятими з реального життя, ширше зображення природи, почуттів і переживань людини, більш гуманістичний зміст і реалістичні форми художніх витворів – з другого.активізацією суспільного життя в архітектурі намічається небувале піднесення. Хоч для будівництва через історичні умови цей період був надзвичайно несприятливим, проте на Україні будувалося багато і повсюдно В українській архітектурі XVI – I пол. XVII ст. важливе місце займало оборонне будівництво.

В цей же час в різних місцевостях України будувались замки й укріплення. Значного поширення набувають скульптура і різьблення, зокрема різьблення іконостасів. Живопис, що раніш майже виключно був присвячений релігійній тематиці, тепер значною мірою набуває світського характеру. Розвивається книжкова мініатюра, гравюра, особливо по дереву.Скульптура на цьому етапі наповнилась новим змістом, а відтак і набула іншої структури. Її діапазон розширився: розвивалася декоративна пластика, тематична різьба. В іконі XVI – I пол. XVII ст. образ людини набув більшої життєвої активності й міцнішого зв»язку з сучасністю. Взірцем втілення нового розуміння людини є «Пантократор з апостолами»

11. Характерні ознаки в розвитку літератури живопису музики XVI— перша половина XVII ст

ЛІТЕРАТУРА І МОВОЗНАВСТВО:

-українські автори писали як українською так і російською,польською,німецькою мовами.

-Першу в Галичині граматику української мови підготував І Могильницький.

-Професор Львівського університету І.Лавринський уклав 6-томний україно-польсько-німецький словник.

-Початок і становлення української поезій та прози; І.Котляревський«Енеїда»,«Наталка-полтавка», «Москаль-чарівник».,Г.Квітки-Основ’яненко «Маруся»,»Конотопська відьма»,і т.д.

-Найвидатніші автори:-П.Гулак-Артемовський,Є.Гребінка,М.Гоголь,Т.Шевченко,П.Куліш. Класики української літератури І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко,

Т. Шевченко на основі східноукраїнських говорів створили досконалий і

високо художній тип нової літературної мови.

ЖИВОПИС:

-розиток портретного жанру В.Боровиковський,В.Тропінін,Т.Шевченко

-Пейзажний живопис І.Сорошенко,Т.Шевченко.

-Розвиток графіки Т.Шевченко,серія офортів «Живописна Україна».

МУЗИКА:

-розвиток музичного фольклору колядки,щедрівки,народні пісні й танці.Поширеними були народні ансамблі-троїсті музики скрипка,цимбали,бубон.

-кобзарське мистецтво;найвідоміший кобзар-Остап Вересай.

-зародження української симфонічної музикисимфонія М.Овсянико-Куликовського на основі українських пісень.

- С.Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм».

12. Початок і розвиток книгодрукування. Розвиток освіти на українських землях 14 — 17 століття

Видатною подією національно-культурного відродження стало розповсюдження друкарської справи, що значно прискорило культурний розвиток в Україні. Точна дата початку книгодрукування в Україні не відома. Першим друкованим твором вважається «Апостол», виданий 1574 р. у Львові. Іваном Федоровим. Найновіші дослідження свідчать, що перша українська друкарня ймовірно існувала у Львові ще за століття перед тим. Багатий львівський міщанин Степан Дропан 1460 р. подарував церкві Св. Онуфрія і монастиреві при ній свою власну друкарню, яку польський король Казимир IV підтвердив привілеєм 1469 р. 1574 р. у Львові у друкарні Федорова вийшов перший український друкований підручник «Буквар». Іван Федоров під час перебування в Острозі, куди його запросив князь Острозький, видав «Новий Завіт» 1580 р. і справжній шедевр з-поміж стародруків Острозьку Біблію 1581 p.. Це було перше повне друковане видання Біблії словянською мовою. З-поміж перших українських книжок були граматики підручники для вивчення мов 1591 р. та «Граматика словенська» 1596 p.. «Граматику словенську» видав у Вільні український учений Лаврентій Зизаній. Він був також автором «Лексиса» — першого українського друкованого словника, де церковнословянські слова перекладалися українською мовою. Чималий вплив на розвиток української науки й шкільництва мала «Граматика» Мілетія Смотрицького, що вийшла друком 1619 р. Протягом двох століть вона залишалася основним підручником граматики в школах України, Білорусії, Росії, Болгарії та Сербії.

Найбільш освіченим на Україні у той час було духовенство, в руках якого зосереджувались школи. Значна частина письменних людей була серед шляхти і- ремісників. Письменні люди, знавці іноземних мов працювали у князівських та єпископських канцеляріях, готували тексти грамот, вели дипломатичне листування.

Загарбання українських земель польськими та литовськими феодалами в другій половині XIV ст. завдало відчутних втрат українській культурі.

в умовах національно-релігійного гніту розвиток духовної культури українського народу здійснювався повільно. Школи, як правило, існували при монастирях, церквах або маєтках великих феодалів. Учні отримували в них елементарні знання з письма та арифметики. Більш повну освіту можна було здобути при великих монастирях, однак монастирська освіта була обмеженою, навчання велося латинською мовою. Крім православних шкіл у деяких містах Галичини і Закарпаття діяли школи при католицьких костьолах. Найстарішою серед них була школа Львівської латинської кафедри, у якій у середині XVI ст. навчання мало схоластичний характер.

У XV—першій половині XVI ст. багато вихідців з України здобували освіту в Краківському, Празькому та Болонському університетах. У списках студентів Краківського університету знайдено понад ЗО імен уродженців Дрогобича та 70 — із Самбора. У цьому університеті навчалися студенти з Києва, Львова, Глинян, Мостиськи та інших міст. при церквах і монастирях, однак це вже не відповідало вимогам часу. Потреби суспільства вимагали освічених людей як для господарської, так і культурно-просвітницької діяльності. За розвязання цього завдання взялося не духовенство, а світські кола — окремі магнати, шляхта і особливе міщани, які стали обєднуватись у братства.

У цей час виникає новий тип школи — греко-словяно-латинська, в якій давньоруські культурно-освітні традиції поєднувалися з позитивними досягненнями західноєвропей-ської школи і науки того часу. Даний тип школи став ви-значальним у розвитку освіти на східно-словянських землях протягом тривалого часу.

Першою навчальною установою такого типу на Україні стала Острозька вища школа, заснована близько 1576 р. відомим діячем і меценатом української культури князем Костянтином Острозьким 1526—1608 рр.. Сучасники називали її «тримовним ліцеєм», бо навчали в ній трьох мов: грецької, церковно-словянської й латинської, а ще — «Греко-словянською Академією».

В Острозькій школі викладався курс «семи вільних мистецтв», який складався із предметів тривіума граматика, риторика, діалектика і квадривіума арифметика, геометрія, астрономія, музика.

В кінці XVI ст. Острозька школа стала поступово зане-падати. Причиною того було посилення національно-релі-гійного гніту після проголошення Брестської церковної унії та смерть її мецената Костянтина Острозького 1608 р..