119. У чому полягають особливості та економічні наслідки індустріалізації 20 - 30-х рр. В Україні?

Процес індустріалізації в Україні в основному збігався із загальносоюзними тенденціями, але мав і свої особливості.

Особливості процесу індустріалізації в Україні зумовлені широким спектром природних багатств, спеціалізацією промисловості республіки, структурою розміщення продуктивних сил. Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р. В кінці першої п'ятирічки в Українській РСР підприємства союзного підпорядкування виробляли 69,8 % продукції, республіканського — 20,3 %, місцевого — 9,9 %. З середини 1930-х років все більше виявлявся курс на мілітаризацію народного господарства, створення ВПК.

Кардинально змінилося співвідношення між промисловістю і сільським господарством в структурі економіки Української РСР. Різко скоротилися всі види приватної власності. Ліквідовувалися іноземні концесії.

120. У чому полягають особливості та економічні наслідки колективізації 20 – 30-х рр. В Україні?

XV з'їзд ВКП(б) в грудні 1927 р. поставив завдання поступового переходу на основі кооперування від розпорошених селянських господарств до великого сільськогосподарського виробництва.. XVI конференція ВКЛ(б) визнала за необхідне на кінець першої п'ятирічки об'єднати у колгоспах 18-20% господарств, а всіма формами кооперації охопити 85%. Відмовляючись придбати необхідні промислові товари по завищених цінах, селяни відмовлялися здавати хліб державі за невигідними цінами і приховували свою продукцію. У країні спалахнула хлібозаготівельна криза. Розпочавши кампанію "суцільної" колективізації, Сталіну необхідно було подолати опір найбільш економічно сильного прошарку селянства, який був і політично небезпечним для радянської влади. Саме на це і була спрямована так звана політика ліквідації куркульства як класу. Насильницьке утвердження колгосп ного ладу призвело до фактичного закріпачення селянства, позбавлення його елементарних громадянських прав, а також спричинилося до різкого зниження зацікавленості селянина у результатах своєї праці, падіння продуктивності сільського господарства. Україні, яка мала давню традицію приватного землеволодіння, було штучно нав'язано модифікацію общинного землекористування, яка і досі позначається на розвитку села. Колективізація призвела на початку 30-х років до кризи сільськогосподарського виробництва. Одним з найважливіших її підсумків став голод 1932-1933 років

121. У чому сутність командно – адміністративної системи управління 20 – 30-х рр., її позитивні та негативні сторони?

З кінця 20-х рр. демократичні інститути управління починають підмінятися командно-адміністративно системою управління. Найхарактернішою рисою адміністративно-командної системи управління є висування на перший план ролі державної машини, його зрощування із партійним апаратом. Наприкінці 20-х — початку 30-х рр. відбувається стрімке зростання управлінського апарату насамперед у сфері управління народним господарством, що поступово зводило нанівець Ради як органи виконавчої влади. Зростання чисельності державної машини було величезне. Система диктатури пролетаріату послідовно переростала (перероджувалася) в режим диктатури і (чи) тоталітарний режим, тобто в таку форму суспільства, у якій стверджується повний (тотальний) державний контроль з усіх сферами життя суспільства: ліквідуються конституційні права і свободи, головним засобом державної політики стають репресії.