90.Виникнення маржиналізму (мікро – та макроекономіки). “Економікс” а. Маршалла.

В к. 19 ст. –маржиналізм. Осн. Ідея маржиналізму-дослідження граничних екон. вличин як взаємопов’язаних явищ екон. системи на рівні, галузі(мікоаекономіка), нац.. економіки(макроекономіка). Англійці Джевонс та Маршалл замість терміна «політекономія» вводять нейтральний термін «економікс». 1890 р. шестикнижжя Маршалла «Принципи економікс» яке і починаться з визначення політекономії або екон. науки(економікс). Маршалл розробив принцип екон. рівноваги в економіці. Екон. рівновага – це відповідність між пропитом і пропозицією,між ресурсами та потребами. Запровадив в екон. науку категорію рівноважної ціни», що являє собою точку перетину кривої попиту(гран. Корисності) та кривої пропозиції (гран.витрат). За твердженням Маршалла принцип витрат вир-цтва і принцип «кінцевої корисності» безперечно є складовою одного заг.закону попиту і пропозиції: кожний із них можна порівняти з одним із лез ножиць.

91.Кількісна теорія грошей Дж. Робертсона, економічна теорія добробуту а. Пігу.

На поч.20 ст. маржиналісти розробили кілька теорій. Дж. Робертсон-кількусну теорію грошей про безпосередній вплив грош.маси у обігу на рівень цін. Зростання або зниження цін, на думку авторів, спричиняє зміну реальної цінності суми грошей у вигляді готівки. Щоб зберегти її незмінною, коли ціни зростатимуть, економічні суб'єкти прагнутимуть збільшити грошову частину свого доходу і скоротити частину доходу, яка споживається; коли ж ціни знижуватимуться, то їх дії будуть протилежними.А. Пігу . Основна увага приділяється проблемі оптимізації соціального добробуту, що його А. Пігу розглядає як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є економічний добробут. На думку Пігу, економічний добробут — це задоволення, яке можна оцінити в грошовому еквіваленті. 

92.Теорія граничної продуктивності Дж. Б. Кларка.

- про те, що фактор вир-цтва(праця або капітал) може прирощуватися доти, доки вартість продукту, що виробляється цим фактором, не зрівнюється з його ж ціною. Дія цього закону у практиці господарювання передбачає, що стимул збільшувати фактор вир-цтва вичерпує себе, коли ціна цього фактора починає перевищувати можливі доходи підприємця або кожний новий внесок супроводжується зменшенням продуктивності.

93.“Оптимум Парето” (в. Парето) та модель загальної економічної рівноваги л. Вальраса.

В. Парето – теорія екон. оптимуму про оптимальний розподіл екон. ресурсів і благ, що виробляються. Сформулював поняття сусп.. макс. Корисності, тобто те поняття, яке в екон. літ-рі сьогодні прийнято називати «оптимум Парето». Оптимум Парето визначається як стан за якого неможливо покращити чийсь добробут шляхом трансформації товарів та послуг у процесі вир-цтва або обміну без шкоди для добробуту певного індивіда. Концепція «Оптимуму Парето» дозволяє прийняти оптимальне рішення щодо максимізації прибутку(і корисності).

Видатний математик Л. Вальрас ств.замкнуту математичну модель заг.екон. рівноваги. Із теоретичної концепції Вальраса випливає принцип взаємозв’язку та взаємозалежності осн. елементів ринкової економіки. Це вихідне положення для розуміння взаємозв’язку вир-цтва, споживання, доходів на макрорівні. У подальшому на теорію заг.екон. рівноваги вчення про динаміку екон.зростання, концепція заг.добробуту, побудова системи міжгалузевих зв’язків.