5.3. Узагальнення та реалізація результатів державного фінансового аудиту виконання державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

Впровадження інновацій на сьогоднішній день є ключовим елементом, від якого залежить перспектива розвитку підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності та експортного потенціалу. Проте, реалізація цього завдання неможлива без створення сприятливого середовища для залучення інвестицій.

З огляду на це, стосовно державної програми передбачено низку заходів щодо активізації саме інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств.

Першою складовою цього завдання було розроблення законопроекту про Загальнодержавну цільову економічну програму розвитку промисловості.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 947 ще у 2008 році Мінпромполітики проводилася розробка законопроекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості до 2017 року[97].

Проте, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу», якою було передбачено до стабілізації економічної ситуації в країні тимчасово припинити підготовку проектів нових державних цільових програм або внесення змін до діючих цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету, законопроект Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості до 2017 року було виключено із плану законопроектних робіт на 2009 рік [78].

У кінці 2012 року на виконання доручення Президента України від 31.10.2012 № 1-1/2990 за результатами Всеукраїнської наради з питань підтримки реального сектора економіки, що проводилась 11.09.2012 у м. Дніпропетровську, Мінекономрозвитку розроблено проект Концепції загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року (далі – проект Концепції). Зазначений проект Концепції листом від 18.06.2013 № 3811-01/21617-04 направлено до Кабінету Міністрів України.

У проекті Концепції визначено головні проблеми розвитку промисловості, якими на сьогодні є:

залежність економіки України від зовнішньої кон’юнктури;

висока вартість кредитних ресурсів;

недостатній рівень задоволення потреб внутрішнього ринку продукцією вітчизняного виробництва (питома вага експорту вітчизняної продукції металургійне виробництво – більше 60%, машинобудування – близько 50%);

висока енергоємність виробництва та споживання енергоресурсів, значна частка яких імпортується в Україну (зокрема, енергоємність металургійної галузі на 30% перевищує світові аналоги);

розрив між наукою та виробництвом, який продовжує збільшуватися (питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості у 2012 році становить 3,3% проти 9,4% у 2000 році);

істотне відставання України в сфері використання інформаційних технологій (при цьому на дослідження і розробки витрачається менш як 1% ВВП (в середньому по ЄС-27 такі витрати складали у 2011 році 2,03% від ВВП));

низький рівень інноваційної активності (за підсумками 2011 року питома вага підприємств, що займалися інноваціями, становила 16,2% (проти 18,0% у 2000 році), а підприємств, що впроваджували інновації, складала лише 12,8% у 2011 році (проти 15,7% за 2000 рік)). Завданнями Програми економічних реформ Президента України передбачено збільшення до 25% частки інноваційно-активних підприємств до 2014 року. Водночас, в розвинутих країнах частка інноваційно-активних підприємств сягає 50 відсотків (у Німеччині – більше 70%, Люксембурзі – понад 60%, Бельгії, Португалії та Ірландії – більше 50%. Питома вага підприємств, що займаються інноваційною діяльністю в Україні, майже у два рази нижче, ніж у найменш інноваційно-активних країнах ЄС: Латвії – більше 20% інноваційно-активних підприємств, Польщі – понад 25%, Угорщині, Литві та Болгарії – близько 30%);

недосконалість інвестиційно-кредитної системи, що спричиняє відплив власного капіталу, зменшення фінансових ресурсів та зниження рівня інноваційно-інвестиційній активності суб’єктів господарювання;

зменшення частки високотехнологічних виробництв, що призводить до скорочення попиту на власні науково-дослідні та прикладні розробки і стримує розвиток трансферу технологій.

На сьогоднішній день зазначені проблеми є досить актуальними, оскільки спотворена структура та відставання темпів виробництва, як встановлено аудиторським дослідженням, є одними з основних чинників що негативно впливають на розвиток внутрішнього ринку. Це, поряд з іншими факторами, обумовлює від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу України (за 2009 – 2012 роки від’ємне сальдо збільшилось майже у 2,8 рази), збільшення залежності від імпорту (обсяг імпортних поставок товарів і послуг на 10,9% перевищує експортні), загрозу економічній безпеці держави в умовах прискорення глобалізації.

Одним з прикладів програмного вирішення і реалізації проблемних питань розвитку промислового сектору економіки є досвід країн-учасниць СНД. Так, в Російській Федерації затверджена Державна програма Російської Федерації до 2020 року «Розвиток промисловості і підвищення її конкурентоспроможності», промисловість Білорусі розвивається відповідно до Програми розвитку промислового комплексу Республіки Білорусь на період до 2020 року, в Казахстані діє Державна програма з форсованого індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан на 2010-2014 роки.

Отже, розв’язання цих проблем можливе лише шляхом системного підходу до визначених національних пріоритетів, що передбачатиме здійснення технологічного оновлення промислового виробництва на базі впровадження результатів власних науково-технічних розробок, з врахуванням визначених національних пріоритетів промислово-інноваційного розвитку.

5.4. Напрями удосконалення державного фінансового аудиту виконання державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

Одним із завдань і заходів з виконання Програми, які спрямовані на удосконалення організаційно-економічних засад функціонування внутрішнього ринку, передбачено забезпечення створення мережі інформаційно-маркетингових центрів при оптових ринках сільськогосподарської продукції .

З цією метою передбачалося розроблення нормативно-правового акта щодо формування мережі інформаційно-маркетингових центрів при оптових ринках сільськогосподарської продукції. Виконавцями Завдання 14 визначено Мінагрополітики та Мінекономрозвитку, термін виконання – 2010 рік.

Очікуваними результатами від виконання Заходу № 14 мало бути створення нормативно-правової бази для ефективного формування та функціонування інформаційно-маркетингових центрів при оптових ринках сільськогосподарської продукції.

На сьогодні статус оптових ринків сільськогосподарської продукції надано 11 юридичним особам у 10 областях України, зокрема: Львівській – «Шувар», Київській – «Столічний», Запорізькій – «Січовий», Одеській – «Гектар», Донецькій – «Господар», Харківській – «Лелека», Рівненській – «Шелем», Херсонській, Луганській, Миколаївській областях та м. Маріуполі – «Азовський».

Правові засади організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні визначає Закон України від 25.06.2009 № 1561 «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» (далі - Закон № 1561). Закон № 1561 регулює відносини в цій сфері та спрямований на захист прав і законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють оптовий продаж сільськогосподарської продукції власного виробництва[53].

Відповідно до статті 4 Закону № 1561 статус оптового ринку сільськогосподарської продукції надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства, на конкурсній основі в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядок набуття юридичною особою статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 141 (далі – Порядок № 141).

Пунктом 3 Порядку № 141 визначено, що конкурс проводить комісія з питань надання юридичній особі статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції (далі - Комісія), яка утворюється Мінагрополітики. Склад комісії, положення про неї та умови проведення конкурсу затверджуються зазначеним Міністерством. Положення про Комісію та її склад затверджені наказом Мінагрополітики від 02.03.2010 № 109 [54].

Відповідно до статті 11 Закону № 1561 наказом Мінагрополітики від 19.02.2010 № 73 затверджено Типові правила роботи оптових ринків сільськогосподарської продукції, якими визначено порядок інформування операторів оптових ринків сільськогосподарської продукції про стан попиту і пропозиції, про ціни і кон'юнктуру ринку сільськогосподарської продукції та передбачено зокрема, створення і забезпечення роботи у структурі кожного оптового ринку сільськогосподарської продукції відповідного підрозділу для визначення кон'юнктури ринку зазначеної продукції, стану попиту і пропозиції, рівня цін у розрізі окремих видів сільськогосподарської продукції, аналізу даних про асортимент та загальні обсяги її реалізації[54].

Крім того, Законом передбачені норми щодо надання державної підтримки розбудови оптових ринків сільськогосподарської продукції. Починаючи з 2010 року, у державному бюджеті передбачаються кошти для зазначених цілей. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки для створення оптових ринків сільськогосподарської продукції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 893. Відповідно до цього Порядку державна фінансова підтримка, серед іншого, надається для створення (впровадження) системи інформаційного забезпечення діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції[81].

За даними Мінагрополітики на фінансову підтримку створення оптових ринків сільськогосподарської продукції було передбачено:

у 2010 році – 50 млн. грн., фактично спрямовано 40 млн. грн., або 80 %;

у 2011 році - 210 млн. грн., які спрямовано в повному обсязі;

у 2012 році - 248 млн. грн., фактично спрямовано 100 млн. грн., або 40,4 %.

Мінеконорозвитку брало участь в опрацюванні та погодженні проекту Закону та постанов Кабінету Міністрів України, посилання на які зроблені у цьому тексті.

Однак, зазначена інформація не стосується розроблення нормативно-правового акта щодо формування мережі інформаційно-маркетингових центрів при оптових ринків сільськогосподарської продукції, визначеного у Завданні 14, тобто, Завдання 14 Програми не виконано.

Відповідно до інформації, наданої Мінагрополітики, оптові ринки сільськогосподарської продукції, інфраструктурні об’єкти яких введені в експлуатацію, проводять відповідну роботу щодо створення інформаційно-маркетингових центрів та відпрацювання прийнятної і ефективної їх моделі. Зокрема, працюють в єдиному інформаційному просторі, де відбувається постійний обмін інформацією про попит та пропозицію на кожну товарну позицію, що реалізується на ринку. В зв’язку з різними умовами, об’єктивними обставинами та різними обсягами виробництва того чи іншого продукту в кожному регіоні, часто виникає потреба в значних обсягах продукції, що відсутня, або є лише в невеликих обсягах на тому чи іншому оптовому ринку. В такому випадку та за наявності необхідної кількості продукції оптовий ринок сільськогосподарської продукції формує товарну партію та транспортує її в інший регіон на оптовий ринок, звідки вона в подальшому реалізується покупцю.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України період становлення оптового ринку сільськогосподарської продукції дорівнює терміну виконання проекту (бізнес-плану) створення та організації діяльності юридичної особи у статусі оптового ринку сільськогосподарської продукції, але не може перевищувати семи років з дня набуття оптовим ринком сільськогосподарської продукції такого статусу.

Таким чином, за період становлення оптових ринків сільськогосподарської продукції буде відпрацьована найбільш прийнятна та ефективна модель інформаційно-маркетингових центрів з урахуванням розбудови їх мережі, що має охопити всю територію України.

Також,однією з головних проблем виступає неузгодженість законодавчих та інших нормативно-правових актів стратегічного характеру гальмує процес розвитку та ефективності функціонування внутрішнього ринку

Базовим документом, який аналізує проблеми на внутрішньому ринку України, обґрунтовує необхідність їх розв'язання програмним методом та пропонує шляхи вирішення є Концепція Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року.

Згідно Концепції, метою Державної Програми є підвищення ефективності функціонування внутрішнього ринку, збільшення частки конкурентоспроможної вітчизняної продукції на ньому, удосконалення механізму регулювання в умовах інтеграції до світового ринку.

На основі порівняльного аналізу та з метою обрання оптимального варіанта, Концепцією запропоновано два можливі шляхи розв'язання проблем на внутрішньому ринку України.

Суттю першого варіанту є збалансування попиту і пропонування шляхом створення сприятливих умов для імпорту продукції. Водночас відмічено, що без посилення конкурентних позицій вітчизняних виробників цей підхід призведе до збільшення від'ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу та стимулюватиме розвиток сировинного експорту.

Другий запропонований варіант ґрунтується на сприянні розвитку добросовісної конкуренції на внутрішньому ринку, створенні умов для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, збільшенні частки їх продукції у сукупному пропонуванні на ринках, посиленні ролі стратегічного маркетингу і балансових методів. Зазначається, що у довгостроковій перспективі такий підхід дасть можливість задовольнити попит суб'єктів внутрішнього ринку в товарах і послугах вітчизняного виробництва, зменшити рівень інфляційних втрат валового внутрішнього продукту; підтримати стабільне функціонування ринків та рівновагу попиту і пропонування на них; збільшити обсяг випуску та експорту продукції з високими споживчими якостями та високою часткою доданої вартості; підвищити ефективність використання природних ресурсів.

Затвердженою Кабінетом Міністрів Державною програмою (яку затверджено майже через рік після схвалення Концепції) обрано дещо інші шляхи розв’язання проблем на внутрішньому ринку, які увібрали в себе частину механізмів, визначених Концепцією (частково поєднавши два визначені нею шляхи), частково визначено нові підходи до вирішення проблеми, низку передбачених Концепцією шляхів не враховано.

Зокрема, поза увагою Державної програми залишилась низка передбачених Концепцією заходів. Це заходи, спрямовані на сприяння розвитку сільської місцевості; запровадження процедури продажу на умовах відкритого аукціону квот на експорт сільськогосподарської сировини та продовольчих товарів, розроблення нормативно-правових актів щодо страхування сільськогосподарської діяльності; створення за державної фінансової підтримки ринкової інфраструктури в агропромисловому комплексі, зокрема обслуговуючих і збутових кооперативів для особистих селянських господарств, оптових ринків сільськогосподарської продукції; удосконалення нормативно-правової бази з питань функціонування ринку лізингу; розширення практики застосування безготівкових розрахунків; розвитку оптової та роздрібної торгівлі через стаціонарні торговельні об'єкти, розроблення та затвердження нормативів забезпеченості населення торговельною площею у магазинах; організації постійного контролю за обігом продовольчих товарів у роздрібній торговельній мережі, ліквідації стихійної торгівлі тощо.

Отже, розроблення нормативно-правової бази для ефективного формування та функціонування інформаційно-маркетингових центрів при оптових ринках сільськогосподарської продукції має позитивно вплинути на удосконалення організаційно-економічних засад функціонування внутрішнього ринку.

ВИСНОВКИ

З метою створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього ринку, наповнення його якісними та безпечними товарами у 2009 році прийнято Державну цільову економічну програму розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року (далі – Державна програма).

Джерелом фінансового забезпечення Державної програми визначено кошти державного бюджету у сумі 146,99 млн грн, а з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1018 - 135,4 млн грн. Розмір бюджетних призначень, у 2010 – 2012 роках становив 33 313,9 тис. грн, або 24,6% від передбаченого Державною програмою прогнозного обсягу фінансування. Проте, фактично на виконання заходів Державної програми протягом 2010 – 2012 років спрямовано лише 7,3 млн грн, що становить 21,8% від затверджених бюджетних призначень або 5,35% від передбаченого Державною програмою фінансування.

В незначній мірі було профінансовано лише 2 із 12 заходів для яких Державною програмою були визначені прогнозні обсяги фінансування, а саме: проведення аналізу міждержавних стандартів, прийнятих до 1992 року, та розроблення національних стандартів на їх заміну у 2011 році за КПКВК 1202030 на суму 224,6 тис. грн (0,88 % від прогнозного), а також проведення незалежної експертизи на суму 7027,1 тис. грн (21,29 % від прогнозного), у тому числі: 2011 рік за КПКВК 1202140 – 1477 тис. грн, 2012 рік за КПКВК 1202060 – 5550,1 тис. гривень.

Так, із 12 заходів, які передбачалося фінансувати в рамках Державної програми, зовсім не виконувались 7 заходів, частково виконано захід 2 завдання 4 – на 11,7 %, захід 3 завдання 4 – на 7 %, захід 1 завдання 5 – на 36,1 % захід 3 завдання 5 – на 0,84 % та завдання 6 – на 17,65 %. Загалом за 2009 – 2012 роки із 14 завдань Державної програми виконано – 6 (42,9%), виконано частково – 7 (50%), не виконано – 1 (7,1%). У тому числі із 29 заходів виконано – 10, частково виконано – 9, не виконано – 10.

Зокрема, не проводились роботи по розробці національних стандартів, гармонізованих з міжнародними зокрема європейськими, практично не проводилась розробка національних стандартів, прийнятих на заміну міждержавних стандартів прийнятих до 1992 року, прийняття міждержавних стандартів як національних у сфері енергозбереження та енергоефективності, не створено систему системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик.

Крім того, Державна програма передбачала розробку 6 законопроектів, забезпечення супроводження у Верховній Раді України 9 законопроектів, розробку 12 проектів нормативно-правових актів, а також розроблення та прийняття 3724 нормативних документів у сфері технічного регулювання, гармонізованих із законодавством Європейського Союзу та приведеними у відповідність із вимогами Світової організації торгівлі.

Фактично у періоді реалізації Державної програми було розроблено 4 із 6 законопроектів. Не розробленими залишились законопроекти про Національну комісію регулювання транспорту та про Загальнодержавну програму розвитку промисловості. Останнім передбачалася активізація інноваційно-інвестиційної діяльності в промисловості з подальшим позитивним впливом на її структуру, забезпечення підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Програмою передбачалося збільшити частку вітчизняних споживчих товарів у роздрібному товарообороті до 73-75 %, однак, протягом 2009-2012 років зазначений показник зменшився на 8,5 відсоткових пункти до рівня 58,9 %.

Разом з цим, у 2009 – 2012 роках зафіксовано зменшення частки реалізованої інноваційної продукції на 1,5% (із 4,8 до 3,3%), тоді як, кількість підприємств що впроваджували інновації у зазначеному періоді, збільшувалась із 10,7 до 13,6%.

Протягом 2009 – 2012 років відбувалась негативна тенденція у зовнішній торгівлі товарами, яка характеризується збільшенням від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами з 5,7 млрд дол. США до 15,9 млрд дол., внаслідок збалансування попиту і пропонування на внутрішньому ринку за рахунок імпорту продукції.

Оскільки, робота з приведення законодавчих актів у сфері технічного регулювання у відповідність вимогам СОТ та законодавством Європейського Союзу практично не виконувалась, як наслідок, рівень гармонізації національних нормативних документів з міжнародними, становить лише 26,2 % від загальної кількості національних нормативних документів. Реформування системи технічного регулювання відбувається повільно та непослідовно.

Не забезпечено збільшення доступу вітчизняної продукції на європейський ринок та ринок країн Європейської асоціації вільної торгівлі. Згідно даних державних статистичних спостережень, поставки товарів на ринки країн Європейського Союзу скоротилися на 4,9 %.

За даними Глобального звіту про конкурентоспроможність 2012-2013 Всесвітнього економічного форуму, який відбувся в Давосі (Швейцарія), показники України щодо ефективності розвитку внутрішнього ринку погіршилися. Так, за показником «ефективність товарного ринку» Україна посідає лише 117 місце серед 144 країн світу, втративши із початку виконання Державної програми 16 пунктів, за показником «частка продажу вітчизняної продукції на внутрішньому ринку» - 82 місце, втративши за цей же період 18 пунктів.

Отже, позитивні зрушення у реформуванні та розвитку внутрішнього ринку є незначними, а в окремих напрямках взагалі відсутні. Останнім часом усталилась тенденція зменшення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та втрата позицій на багатьох товарних ринках.

Загалом стан виконання Державної програми оцінено як неефективний, оскільки не досягнуто очікуваних результатів та поставленої мети.

За результатами державного фінансового аудиту досліджено стан реалізації завдань та заходів Державної програми, їх вплив на ефективність функціонування внутрішнього ринку. Встановлено причини, які перешкоджали повному та якісному виконанню завдань і заходів Державної програми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гладких Д. Особливості планування доходів та витрат бюджету /

Д. Гладких // Вісник НБУ. – 2008. – № 1. – С. 6-8.

2. Запатріна І. В. Програмно-цільовий метод бюджетування /

І. В. Запатріна//Фінанси України.- 2006.- №10 – С. 156-178.

3. Копилов, В. Моніторинг реалізації бюджетної стратегії та її коригування / В. Копилов // Економіка України. – 2008. – №3. – С. 33-39.

4. Кириченко О.А. Сутність бюджетування. Українські реалії /

О. А. Кириченко // Фінанси України. – 2007. – № 2. – С. 138-141.

5. Оприсок М.Д. Основні складові стратегічного менеджменту в регіональній системі підтримки підприємництва / М. Д. Оприсок // Всеукраїнська науково-практична конференція ―Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем‖

(Збірник тез доповідей), м. Івано-Франківськ 6-8 грудня 2007 р. Івано-Франківськ, 2007. – С.68–71.

6. Плескач. В.Л. Концептуальні підходи щодо створення інформаційно-аналітичної системи моніторингу доходів і видатків бюджетів регіонів / В. Л. Плескач // Фінанси України. – 2009. – №5. – С. 41-55.

7. Прохорова В.В., Таранець О.О. Бюджетування як прогресивна технологія фінансового планування та оперативного контролінгу [Електронний ресурс]: 12 квітня 2009 р. – Режим доступу:http://www.confcontact.com/2008dec/15_prohorova.htm/

8. Рожкова Л. В. Програмно-цільове планування показників бюджету / Л. В. Рожкова // Вісник податкової служби. – 2008. – № 41. – С. 48-50.

9. Радул Л.І. Сутність та проблематика бюджетування в Україні [Електронний ресурс]: 10 лютого 2010 р. – Режим доступу:

http://intkonf.org/radul-li-sutnist-ta-problematika-byudzhetuvannya-vukrayini/

10. Слободян, Л. Моніторинг бюджетного фінансування соціального захисту населення в регіонах України і державах ЄС / Л. Слободян, Н. Руда // Регіональна економіка. – 2006. – №2. – С. 166-175.

11. Сисоєв О. Проблеми бюджетування в Україні /О. Сисоєв // Вісник НБУ. –2007. – № 1. – С. 52-53.

1. Райзберг Б. А. Програмно-цільове планування і управління [Текст] / Б. А. Райзберг,А. Г. Лобко. –М. : ИНФРА-М, 2002.–С. 8–10.

2. Програма розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 389. –Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

3. Бойко О. М. Досвід інноваційної співпраці країн ЄС та СНД [Текст] / А. М. Бойко, Г. А. Власкін, Є. Б. Ленчук, В. В. Овчинников, В. А. Цукерман // Матеріали конференцій та інноваційного форуму держав-учасників СНД «15 років Співдружності Незалежних Держав». –Калуга : Изд-во науч. лит. Н. Ф. Бочкарьової, 2006. –С. 225–266.

4. Цукерман В. А. Проблеми та перспективи інноваційно-технологічного розвитку економіки Півночі [Текст] / В. А. Цукерман // Економіка і управління. –2007. –№ 6. –С. 76–78.

5. Троян В. Інновації в Німеччині [Текст] / В. Троян // Наука та інновації –2005. –№ 1. – С. 125–129.

6. На порозі економіки знань (світова практика науково-інноваційного розвитку) / відп.ред. А. А. Динкін. –М. : ІСЕМВ РАН, 2004. –214 с.

7. Авдулов А. Н. Програми регіонального розвитку в контексті державної науково-технічної політики: досвід США [Текст] / А. Н. Авдулов, А. М. Кулькин.–М. : ИНИОН РАН, 1999. –166 с.

8. Сажин Д. Державна підтримка розвитку промисловості і технологій у США [Текст] /Д. Сажин // Світова економіка та міжнародні відносини. –1999. –№ 12. –58 с.

9.Вертакова Ю. В. Индикативное планирование воспроизводственных процессов устойчивого планирования экономики региона (эмпирически-статистический подход) / Ю. В. Вертакова. – М. : Высшая школа. – 2005. – 240 с.

10.Гнибіденко І. Ф. Соціально-економічні проблеми зайнятості і соціального захисту населення в аграрному секторі економіки України / І. Ф. Гнибіденко. – К. : Соцінформ, 2002. – 336 с.

11.Губені Ю. Е. Розвиток сільських територій: деякі аспекти європейської теорії і практики / Ю. Е. Губені // Економіка України. – 2007. – № 4. – С. 62-70.

23.Данжани Н. Средства сетевой безопасности / Н. Данжани, Д. Кларк. – Издательство: Кудиц-образ, 2007. – 368 с. – ISBN 978-5-91136-022-1.

24.Демографічна ситуація в Україні у 2007 році : експрес-бюлетень / Держ. ком. статистики України. – 2008.  – № 27. – 36 с.

25.Державна програма розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року : указ Президента України вiд 15 лип. 2002 р. № 640/2002 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code= 640/2002.

26.Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : монографія / за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 820 с. – ISBN 966–554–108–0.

27.Деякі питання врегулювання міжбюджетних відносин : постанова КМУ вiд 31 груд. 2004 р. № 1782 [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg =1782-2004-%D0%BF.

28.Домулен И. И. Всемирная торговая организация / И. И. Домулен. – М.: ЗАО “Издательство “Экономика”. – 2003. – 271 c.

29. Дудкіна К. А. Кластери як форма ринкової централізації в умовах сучасних світогосподарських відносин : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.05.01 “Світове господарство і міжнародні економічні відносини” / К. А. Дудкіна ; Національна академія наук України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К, 2004. – 180 с.

30.Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: монографія / О. М. Алимов, А. І. Даниленко, В. М. Трегобчук [та ін.]. – К. : Об'єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. – 540 с.

31. Журба О. С. Соціально-економічні засади формування системи міжбюджетних відносин в Україні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.01 “Економічна теорія та історія економічної думки” / О. С. Журба ; Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. – К, 2007. – 164 с.

32.Кухар В. П. Проблеми України – перехід до сталого розвитку [Електронний ресурс] / В. П. Кухар. – Режим доступу : http://www.medved.kiev.ua/ arhiv_mg/ stat_98/98_3_1.htm.

33.Лісовий А. В. Впровадження заходів адміністративно-територіальної реформи на рівні сільських районів / А. В. Лісовий // Економіка АПК. – 2008. – № 12. – С. 152-156.

34.Соціальні індикатори рівня життя населення : стат. збірник / Держ. ком. статистики України, 2007. – 232 с.

35.Тронь В. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: оптимальний підхід в умовах невизначеності, ризику і багатокритеріального компромісу / В. Тронь // Економічний Часопис-XXI. – 2008. – № 3-4.

36.Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку : експертна доповідь. – К. : НІСД, 2007. – 264 с. – ISBN 966-554-116-1.

37.Україна в 2009 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монографія / за заг. ред. Ю. Г. Рубана. – К.: НІСД, 2009. – 538 с. – ISBN 966-554-109-9.

38.Наказ Мінекономіки від 29.01.2010 № 58.

39.Наказ Мінекономіки від 01.11.2010 № 1379.

40.Наказ Мінекономіки від 20.05.2011 № 444.

41.Наказ Мінекономрозвитку від 27.03.2012 № 411.

42.Наказ Мінекономіки від 04.12.2009 № 1367 «Про Порядок обміну інформацією між виконавцями державних цільових програм та координації цієї роботи».

43.Наказ Мінекономіки від 18.12.2009 № 1426  «Про затвердження Методичних рекомендацій складання прогнозних балансів попиту і пропозиції продовольчих ресурсів».

44.Наказ Мінекономіки від 19.10.2009 № 1149 «Про виконання завдань і заходів Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року».

45.Наказ Мінекономіки від 13.11.2012 № 1280 «Про затвердження завдань і заходів з виконання Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року».

46.Наказ Мінекономрозвитку та Мінфіну від 20.09.2010 № 1179/1046 «Про затвердження паспортів бюджетних програм на 2010 рік».

47.Наказ Мінекономрозвитку та Мінфіну від 15.03.2011 № 9/350 «Про затвердження паспортів бюджетних програм на 2011 рік».

48.Наказ Мінекономрозвитку та Мінфіну від 16.05.2011 № 10/359 «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2011 рік».

49.Наказ Мінекономрозвитку та Мінфіну від 09.11.2011 № 207/141 «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2011 рік».

50.Наказ Мінекономрозвитку та Мінфіну від 20.04.2012 № 492/485 «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2012 рік».

51.Наказ Мінекономрозвитку та Мінфіну від 20.12.2012 № 1465/1378 «Про внесення змін до паспорта бюджетної програми на 2012 рік».

52.Конституція України.

53.Податковий Кодекс України.

54.Земельний Кодекс України.

55.Бюджетний кодекс України.

56.Господарський кодекс України.

57.Цивільний кодекс України.

58.Господарський процесуальний кодекс України.

59.Цивільний процесуальний кодекс України.

60.Кодекс України про адміністративні правопорушення.

61.Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

62.Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

63.Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

64.Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

65.Закон України від 22.12.2011 № 4234 «Про внесення змін до Митного тарифу України,затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", та інших законів України щодо опису та ставок ввізного мита на деякі товари».

66.Закон України від 05.07.2012 № 5083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні».

67.Закон України від 05.07.2012 № 5091 «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення».

68.Закон України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

69.Закон України від 04.11.2011 № 4014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».

70.Закон України від 24.05.2012 № 4834 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм».

71.Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

72.Указ Президента України від 12.03.2013 № 128 «Про затвердження Національного Плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

73.Указ Президента України від 12.03.2012 № 187 «Про затвердження Національного Плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

74.Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 828 «Про затвердження Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року.

75.Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1018 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 828.

76.Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.2011 № 1130 «Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва».

77.Постанова Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 № 1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади».

78.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1152-р «Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі».

79.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 947 «Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року».

80.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 670 «Про затвердження орієнтовного плану законопроектних робіт на 2011 рік».

81.Наказ Міністерства економіки України від 18.02.2009 № 123 «Про затвердження Методичних рекомендацій розрахунку рівня тіньової економіки».

82.Наказ Мінекономрозвитку від 28.10.2011 № 180 «Про затвердження положень про самостійні структурні підрозділи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України».

83.Наказ Мінекономрозвитку від 28.11.2012 № 1357 «Про прийняття національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами, і скасування національних стандартів України та нормативних документів в Україні».

84.Наказ Держспоживстандарту від 24.02.2003 № 32 «ДСТУ 1.2:2003 «Правила розроблення національних нормативних документів».

85. Аптекар С. С. Глобальна економічна криза 2008-2010 років: світовий досвід та шляхи подолання в Україні : монографія / С. С. Аптекар, В. В. Іванова. – Донецьк ; К. : Юго-Восток, 2010. – С. 255.

86. Бардаш С. В. Контроль діяльності суб'єктів господарювання: гіпотези та версії порушень / С. В. Бардаш ; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. – К. : КНТЕУ, 2008. – 312 с.

87. Бугаєнко В. Проблеми державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ / В. Бугаєнко // Вісник Київського національного технічного університету. – 2009. – № 4. – С. 100-105.

88. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2009 рік [Електронний ресурс] : підготовл. Департаментом з питань бюджет. політики і затвердж. постановою Колегії Рахунк. палати. – К., 2010 – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16726627. – Назва з екрана.

89. Гнилицька Л. Контроль та аналіз у бюджетуванні / Л. Гнилицька // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 7. – С. 12-24.

90. Дем'янишин В. Г. Теоретична концептуалізація і практична реалізація бюджетної доктрини України : [монографія] / В. Г. Дем'янишин ; Терноп. нац. екон. ун-т. – Т., 2008. – 496 с.

91. Деньга С. М. Вимірювання ефективності у CRM-системах / С. М. Деньга // Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи / Одес. нац. ун-т. – О., 2009. – С. 41-46.

92. Деньга С. М. Екаунтинг ефективності вкладення капіталу в торговельну сферу. Ч. 3. Організація екаунтингу в умовах мережевих комп’ютерних технологій обробки інформа-ції : [монографія] / С. М. Деньга. – Полтава : РВЦ ПУСКУ. – 2008. – 455 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця 2.1.

Державні цільові економічні програми розвитку внутрішнього ринку

Номер положення	Зміст положення
КПКВК 1201220	«Збереження та функціонування національної еталонної бази, забезпечення функціонування державних служб, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері стандартизації, метрології та еталонної бази, гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими»
КПКВК 1202030	«Прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері стандартизації, метрології та еталонної бази»
КПКВК 1202070	«Гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими»
1	2
	Продовження таблиці 2.1.
КПКВК 1202140	«Проведення незалежної експертизи (випробувань) якості товарів, сировини матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів»
КПКВК 1202060	«Здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів»

Додаток Б

Таблиця 3.2.

Типи програм в США

1. Прямі федеральні програми	Програми у відповідності до яких послуги надаються здебільшого працівниками Федерального уряду, наприклад, Національна установа прогнозу погоди, візові та консульські послуги
2. Програми грантів, що надаються на конкурсній основі	Програми, які надають кошти урядам штатів, місцевим урядам, організаціям чи особам, або іншим утворенням за результатами конкурсу, наприклад Центри здоров’я
3. Програми блокових або формульних грантів	Програми, які надають кошти урядам штатів, місцевим урядам, організаціям або іншим утворенням по формульним або блоковим грантам, наприклад, програма Будівництва з урахуванням кліматичних особливостей
4. Регуляторно- базовані програми	Програми, які виконуються шляхом розробки правил, що впроваджують, тлумачать або передбачають прийняття закону чи впровадження стратегії або описують вимоги до процедури чи практики, наприклад, Програма безпечної їжі та інспекційні послуги
1	2
	Продовження таблиці 3.2.
5. Програми розвитку основних фондів та придбання послуг	Програми, мета яких досягається шляхом розвитку і придбання основних фондів(таких як: земля, будівлі, обладнання та інтелектуальна власність) або придбання послуг (таких як обслуговування, або інформаційні технології), Наприклад, суднобудівництво для Міністерства оборони та Адміністрування енергетичних запасів
6. Кредитні програми	Програми, які надають підтримку громадянам через позики, позикові гарантії та прямі кредити, наприклад, довгострокові гарантії Експортно-імпортного банку
7. Науково-дослідницькі програми	Програми, спрямовані на створення знань або їх застосування для створення систем, методів, матеріалів або технологій, наприклад, Програма Міністерства енергетики з використання сонячної енергії, та Програма НАСА з дослідження Марсу

Додаток В

Таблиця 4.1

Порівняння розрахованої розпорядниками коштів потреби в коштах, планових та фактичних обсягів фінансування в розрізі бюджетних програм та років (тис.грн.)

Рік	Визначено Державною Програмою	КПКВК	Розпорядник коштів	Дані звітів про виконання паспортів бюджетних програм					Дані бюджетних запитів
				Передбачено	Профінансовано	Повернуто до бюджету	Заборго-ваність	Потреба		Не забезпечено граничним обсягом
2010	29351,4	1202140	Держспоживстандарт	1800	-		4,7	10000		8200
всього	29351,4			1800	-		4,7	10000		8200
2011		1202140	-«-	1710	1477	172,4		19200		17490
2011		1202070	-«-	11400	-			27600		16200
2011		1202030	-«-	224,6	224,6			13265		13040,4
всього	58466,3			13334,6	1701,6	172,4		60065		46730,4
2012		1202060	-«-	6779,3	5550,1	3375,1	1827,1	23000		16220,7
2012		1201220	Мінекономіки	11400	-			42037		31007
всього	59177,3			18179,3	5550,1	3375,1	1827,1	65037		47227,7
загалом	146995			33313,9	7251,7	3547,5	1831,8	135102		102158,1

Додаток Г

Таблиця 4.2.

Узагальнену інформацію щодо виконання показників Державної програми

Найменування завдання	Код КПКВК	Найменування показників виконання завдання	Планові значення показників	Фактичні значення показників
1. Забезпечення реалізації ефективної митно-тарифної політики, зокрема шляхом удосконалення національного митно-тарифного законодавства і його узгодження з міжнародним законодавством	1201010 3506010	кількість розроблених нормативно-правових актів	2	2
2. Реформування податкової системи з метою активізації підприємницької діяльності	3501010 5341010 1201010 3601010	кількість розроблених нормативно-правових актів	1	1
1	2	3	4	5
		Продовження таблиці 4.2.
3. Приведення системи надання державної допомоги суб'єктам господарювання у відповідність з міжнародною практикою	6011010 3501010 1201020	кількість розроблених нормативно-правових актів	1	1
4. Приведення законодавчих актів у сфері технічного регулювання у відповідність з вимогами СОТ та Європейського Союзу	1201010	кількість міждержавних стандартів у сфері енергозбереження та енергоефективності, прийнятих як національні	100	0
		кількість прийнятих стандартів, якими регулюється діяльність технічних комітетів стандартизації, відповідно до вимог Міжнародної організації із стандартизації (ISO) та Європейського комітету із стандартизації	3	0
		кількість прийнятих національних стандартів, добровільне застосування яких є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, що підпадають під дію Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції	385	45
		кількість переліків національних стандартів, що підлягають аналізу для підготовки та внесення змін до переліків національних стандартів, добровільне застосування яких є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, що підпадають під дію Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції	57	4
		кількість складених протоколів за результатами приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції	4	0
		кількість розроблених методичних рекомендацій щодо запровадження сучасних систем управління якістю в органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях	3	0
5. Реформування системи технічного регулювання та захисту прав споживачів згідно з практикою Європейського Союзу	1202010	стан здійснення заходів по створенню єдиної системи ринкового нагляду	100	100
	1201010 1202010	кількість опрацьованих запитів Національним інформаційним центром міжнародної інформаційної мережі ISONET	240	0
	1202010	кількість розроблених документів щодо забезпечення функціонування Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET	5	3
		стан здійснення заходів (відсотків) зі створення та забезпечення функціонування системи оперативного обміну інформацією про виявлення небезпечної та фальсифікованої продукції (Програмою не визначена база розрахунку відсотків)	100	0
		кількість прийнятих національних стандартів, гармонізованих з міжнародними зокрема європейськими	2000	0
	1202030	кількість національних стандартів, прийнятих на заміну міждержавних стандартів прийнятих до 1992 року	1179	10
6. Проведення незалежної експертизи якості зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектувальних виробів, відібраних під час перевірки суб'єктів господарювання у сфері торгівлі і послуг, зокрема ресторанного господарства	1202140 1202060	стан здійснення запланованих заходів (паспортами бюджетних програм за КПКВК 1202060, 1202140 на 2010-2012 роки заплановано 13877 відборів зразків та експертиз), відсотків	100 (13877)	61 (8461)
7. Організація виробництва наборів тест-систем для визначення якісного та кількісного вмісту генетично модифікованих організмів у харчових продуктах та сільськогосподарській сировині		кількість виготовлених наборів тест-систем	1000	0
		кількість створених випробувальних лабораторій	6	4
		кількість розроблених методик визначення якісного та кількісного вмісту генетично модифікованих організмів у харчових продуктах та сільськогосподарській сировині	30	0
8. Удосконалення механізму регулювання земельних відносин	2408010 2803010	забезпечення супроводження у Верховні Раді України законопроектів	2	2
9. Удосконалення процедури банкрутства і протидії протиправному поглинанню підприємств	6151010 3501010 3601010 1201010	забезпечення супроводження у Верховні Раді України законопроектів	2	2
10. Активізація інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств	3101010 2751010 1201010 5561010	кількість розроблених нормативно-правових актів	5	3
11. Удосконалення механізму регулювання ціноутворення у сфері природних монополій	1201010	кількість розроблених нормативно-правових актів	4	3
12. Урегулювання на законодавчому рівні питання щодо покращення біржового товарного ринку	1201010	кількість розроблених нормативно-правових актів	3	1
13. Забезпечення відповідності обсягів попиту та пропонування на внутрішньому ринку	1201010 2801010 3502010 6611010	кількість розроблених нормативно-правових актів	1	1
14. Забезпечення створення мережі інформаційно-маркетингових центрів сільськогосподарської продукції		кількість розроблених нормативно-правових актів	1	0

Додаток Д

Таблиця 4.3.

Сукупній пропозиції продукції на внутрішньому ринку

	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Товари текстильні та галантерея	45,1	37,7	38,2	47,8	46,4	41,1	42,7	34,2
Одяг зі шкіри, хутра та інші вироби з них	81,2	61,8	41,6	24,5	28,5	12	12,8	9,3
Взуття шкіряне, текстильне, включаючи спортивне	8,8	6,5	4,2	4,5	6,4	4,2	3,6	2,8
Засоби для миття, догляду	54,6	48,5	46,9	50,2	48	43,4	41,1	38,5
Товари парфумерно-косметичні	30,5	28,9	25,5	28	27,7	25,8	26	22,7
Меблі	73,8	71,9	69,1	63,6	62,1	56,7	55	54,2
Килими, покриття для підлоги	9,9	28,7	44,6	44,4	51,7	47,5	48,1	46,1
Прилади електропобутові	8,1	8,8	8,9	10,5	14,8	11,4	11	10,7
Автомобілі та автотовари	23,1	34,9	38,8	31,5	24,3	18,6	14,6	12,6
Комп'ютерна та обчислювальна техніка	22,5	18,8	16,7	11,4	11,7	6,1	3	1,2

1

2

3

4

5