9. Давання хабара( 369)

Стаття 369. Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі

1. Пропозиція службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Надання службовій особі або третій особі неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, зі спеціальною конфіскацією.

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене повторно, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років із штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна або без такої.

4. Діяння, передбачене частиною другою або третьою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинене за попередньою змовою групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна або без такої.

5. Діяння, передбачене частиною другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або вчинене організованою групою осіб чи її учасником, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна або без такої.

6. Особа, яка пропонувала, обіцяла чи надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.

10. В чому суть психологічного захисту ппм

Складність підготовки спеціалістів податкової міліції у відповідності з потребами сучасної економіки та життя, що об’єктивно ставлять вимоги до їх професійно-психологічної кваліфікації є важливим завданням у підготовці співробітника податкової міліції. Трансформується ця кваліфікація через педагогічну майстерність – синтез психолого-педагогічних знань, навичок, вмінь, що доповнюється високорозвиненими особистими якостями фахівця, дають йому можливість забезпечити постійну бойову готовність та набути психолого-педагогічних технологій, необхідних для виконання оперативно-службових завдань.

Сучасна обстановка така, що в умовах безперервного росту ролі людських якостей (особливо професійно-психологічних і педагогічних) при вирішенні складних завдань, які стоять перед фахівцями податкової міліції, педагогічна неграмотність особливо нестерпна. Практика життя і діяльності свідчить, що не завжди працівник правоохоронних органів вміє знайти необхідний індивідуальний підхід, часто недостатньо методичної майстерності, уміння впливати на свідомість і почуття людей: “До кожного підбирати відмичку. В тому мистецтво керувати людьми” (Бальтазар Грасіан).

Глибокі зміни, які відбуваються останнім часом в українському суспільстві та в усьому світі, вимагають від офіцерів розширення та поглиблення своїх знань, потреби у систематичному професійному удосконаленні, самовдосконаленні, постійної роботи по підвищенню рівня своєї безпеки. Формування такої моральної якості, як інтелігентність, яка вимагає уміння мислити широко, вивчати та розуміти явища в їх взаємозв’язку, сполучати творчий пошук з конкретною справою, уважно відноситись до людей – вимоги сьогодення.

Організаторські здібності можуть здійснюватися тільки при достатній сформованості у фахівця таких якостей, які складають педагогічну майстерність: педагогічне мислення, педагогічну спостережливість, педагогічну уяву, особливі якості мови й тону, педагогічну витривалість, педагогічний такт, і деякі інші специфічні якості, які пов’язані з педагогічною технікою.

“Душевні ліки” (це, кінець кінцем, – захист і безпека особистості), які лікують особистість, черпаються із так званої “науки мудрості”, частіше всього із психології. Цим мистецтвом можна сумного утішити, нетерплячого заспокоїти, зухвалого налякати, боязливого зробити сильним, потайного – відвертим, відчайдушного – благонадійним. Це мистецтво дає хворим силу духу, яка перемагає тілесні болі, тугу, знижує тривогу, ліквідує конфлікт, підвищує рівень безпеки та захисту особистості.

Психологія спілкування та правова психологія у роботі з людьми, наукове управління і керівництво на різних рівнях вимагають від працівника податкової міліції глибокого уявлення сутності психіки людини та закономірностей її розвитку в умовах служби, діяльності та поведінки в екстремальних ситуаціях.

Правова психологія – це структурний елемент правосвідомості, який вбирає в себе правові почуття, настрої, що відображають емоційне сприйняття правових явищ. Цей елемент постає з буденної юридичної практики, формується здебільшого стихійно, тому відображає право поверхово, інколи з помилками.

 

Видами психологічного захисту є: витіснення, проекція, фантазування, раціоналізація, екстерналізація та інтернаціоналізація. Розглядаючи психологічну розрядку, необхідно відмітити, що механізм психологічної розрядки слід розуміти як емоційну поведінку та як поведінку типу “дати вихід”.

Дослідження, які проводяться в правоохоронних органах, показали, що співробітники мають слабкі знання психології особистості. У багатьох випадках має місце недостатнє знання прийомів психологічної безпеки, урахування їх у повсякденній діяльності. Це, як правило, призводить до поранень, а іноді – загибелі працівників правоохоронних органів. Досить сумна статистика свідчить, що від 7% до 12 %  працівників органів внутрішніх справ гинуть, зазнають тяжких фізичних і психічних травм і гострих переживань під час виконання службових обов’язків, і так чи інакше пов’язаних з ними дій.

Порушення чи втрата психічного здоров'я - це реальна передумова для виникнення негативної поведінки працівників правоохоронних органів, до якої можна віднести: алкоголізм; наркоманія; токсикоманія; самогубство... Оскільки вище перелічені явища також часто стають причиною звільнення працівників, або можуть стати причиною їх смерті, гостро стоїть питання щодо навчання працівників правоохоронних органів тактиці, методам і прийомам особистого психічного "забезпечення", до якого фахівці відносять: психо-контроль; психо-діагностику; саморегуляцію тощо. І це не дивно, адже працівники правоохоронних органів працюють в умовах постійних психічних навантажень та емоційно-психологічних перевантажень. Тому їм (працівникам) вкрай важливим є вміння володіти хоча б найпростішими навичками психологічної самодіагностики і саморегуляції, для того щоб вирішувати покладені на них завдання. Беручи до уваги все те, що було зазначено нами вище, слід відмітити наступне: працівники правоохоронних органів здійснюють свою діяльність в умовах підвищеного рівня професійного ризику, факторами впливу на який можуть бути навіть явища, безпосередньо не пов'язані зі службовою діяльністю вищезазначених осіб; саме тому потрібно враховувати їх в самому повному обсязі, що, в свою чергу, дозволить знизити рівень небезпеки. Деякі фахівці визначають професійний ризик як сукупність потенційних небезпечних факторів, які постійно впливають на працівника, і можуть бути реалізовані при наявності певних умов як в залежності від волі останнього, так і незалежно від його волі (в залежності від цього розрізняють альтернативний та безальтернативний ризики). Рівень професійного ризику завжди пов'язується з можливістю вибору моделі поведінки працівником. Така поведінка може бути як більш, так і менш ризикованою.