185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

190.1. Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення. 190.2. Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

191.1.1. У разі ввезення на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей) базою оподаткування є їх сумарна фактурна вартість, визначена відповідно до статей 234 та 374 Митного кодексу України.

192.1. Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

192.3. Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

16. Податкові ставки та пільги з пдв.

Податковим кодексом України встановлено дві ставки ПДВ:

1. 20% до бази оподаткування

2. 0% до бази оподаткування.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

1. Вивезення товарів за межі митної території України, що підтверджується митною декларацією:- у митному режимі експорту; - у митному режимі реекспорту; - у митному режимі безмитної торгівлі; - у митному режимі вільної митної зони.

2. Постачання товарів:

а) для заправки або забезпечення морських суден;

б) для заправки або забезпечення повітряних суден;

в) для заправки та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

г) для заправки або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України;

ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі).

3. Постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом;

в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси;

г) послуги з перевезення пасажирів швидкісними поїздами Інтерсіті+.

Відповідно до ст. 197 Податкового кодексу, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з:

1. Постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

2. Постачання послуг навчальними закладами із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти, у тому числі навчання аспірантів і докторантів.

3. Постачання товарів для інвалідів і пільгових категорій за переліком Кабінету Міністрів України.

4. Постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню на всіх етапах доставки до кінцевого споживача.

5. Постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів.

6. Постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів.

8. Постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються органами місцевого самоврядування.

14. Надання благодійної допомоги.

24. Постачання періодичних видань друкованих ЗМІ та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва.

25. Передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним.

26. Постачання лікарських засобів, внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

31 . Постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів

39. Ввезення на митну територію України природного газу.

17. Порядок відшкодування ПДВ з бюджету

Бюджетне відшкодування – відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18). Згідно з п. 200.4 ПКУ бюджетному відшкодуванню підлягає частина перенесеного з попереднього періоду від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг. Залишок від'ємного значення включається до податкового кредиту наступного податкового періоду. В ПКУ вдвічі скоротився перелік осіб, позбавлених права на відшкодування ПДВ. Серед безправних залишились особи з незначним стажем платника ПДВ (менше 12 місяців) та особи з малими обсягами оподатковуваних операцій за останні 12 місяців (меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування). При цьому за операціями з придбання (спорудження) основних фондів право на відшкодування є без обмежень у всіх без винятку (п. 200.5 ПКУ). платник ПДВ, який прямує до відшкодування, робить наступні дії.

На власний розсуд обирає один із двох способів отримання відшкодування:

– зарахування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів (п. 200.6 ПКУ);

– повернення (п. 200.7 ПКУ).

Зазначає про своє рішення в декларації, до якої додає розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (для підтвердження вивезення), а обравши повернення на рахунок, додає до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.7, 200.8 ПКУ).

Податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації. За наявності достатніх підстав, які свідчать про порушення, податківці мають право* провести документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів після закінчення терміну проведення камеральної перевірки (п. 200.10, 200.11 ПКУ). Відповідно до п. 200.11 ПКУ перелік достатніх підстав, які дають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, встановлюється Кабміном. Такий перелік затверджений постановою Кабміну від 27.12.2010 р. № 1238 (далі – Перелік № 1238).

Якщо за Законом про ПДВ відведений на перевірку строк починався після подання декларації, то за ПКУ такий строк починається аж після закінчення граничного терміну подання декларації.

Після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника (п. 200.12, 200.13 ПКУ).

Якщо підрахована податковим органом сума бюджетного відшкодування не співпаде із заявленою сумою, то платнику відправлять податкове повідомлення, в якому буде вказано, скільки відшкодування (до речі, не виключено, що може бути й 0) наперевіряв податковий орган (п. 200.14 ПКУ). Повідомлення можна оскаржити в адміністративному або судовому порядку (п. 200.15, 200.16 ПКУ).

В ПКУ залишилася заборона щодо обмеження виплати відшкодування у зв'язку з наявністю або відсутністю надходжень ПДВ до бюджету (п. 200.17).

Для того, щоб отримати автоматичне відшкодування, від заявника не вимагається ніяких додаткових дій, для нього процедура отримання автоматичного відшкодування нічим не відрізняється від процедури отримання звичайного відшкодування (про це свідчить п. 200.18 ПКУ). Але це не означає, що від платника нічого не залежить.