50.Умови переходу юридичних осіб – суб’єктів малого бізнесу на спрощену систему оподаткування,обліку та звітності.

Перейти на сплату єдиного податку можуть юридичні особи – суб‘єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб за рік і обсяг доходу не перевищує 5 млн. грн. (для четвертої групи) або 20 млн. грн. (для шостої групи) за рік [2].

 Середньооблікову чисельність працюючих для суб‘єкта малого підприємництва визначають за методикою, затвердженою органом статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та зовнішніх сумісників, а також працівників представництв, філій та інших відокремлених підрозділів. Зазначена методика наведена в Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286.

 Також при переході на спрощену систему оподаткування юридичним особам необхідно врахувати наступні обмеження. По-перше, ПКУ встановлені обмеження за видами діяльності. Проаналізувавши їх, можна зробити висновок, що не зможуть перебувати на єдиному податку підприємства, що здійснюють діяльність з організації та проведення азартних ігор; з обміну іноземної валюти; виробництва, продажу, експорту чи імпорту підакцизних товарів; видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; у сфері фінансового посередництва; банки; кредитні спілки; ломбарди; лізингові компанії; довірчі товариства; страхові компанії [4, с. 5-6].

 По-друге, це обмеження за структурою статутного капіталу. Суб‘єкти господарювання за наявності у їх статутному капіталі понад 25% часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, не можуть перейти на спрощену систему.

 Також обмеження стосується представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів юридичної особи, які не є платниками єдиного податку.

Крім цього, однією з умов переходу на єдиний податок є відсутність податкового боргу.

 Підприємство, яке перейшло на спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну із ставок єдиного податку:

- для четвертої групи: 3% доходу в разі сплати податку на додану вартість або 5% доходу з включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку;85

 -   для шостої групи: відповідно 7% або 10%.

-   Суб‘єкти господарювання, які обрали ставку єдиного податку 3 (7)%, є платниками ПДВ, сплачують цей податок відповідно до р. V "Податок на додану вартість" ПКУ.

 Юридичні особи, що обрали спосіб оподаткування за ставкою 5 (10)%, не є платниками ПДВ і не мають права виписувати податкові накладні й вказувати в них суми ПДВ. Операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) здійснюють без нарахування ПДВ. 

 Ставки єдиного податку збільшуються вдвічі, у разі перевищення доходу понад 5 або 20 млн. грн. (у розрахунку на календарний рік) у кварталі, у якому отримано суму перевищення (з наступного кварталу платник переходить на загальну систему оподаткування); одержання доходу під час застосування іншого способу розрахунків за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги (зокрема, у негрошовій формі) та доходу від видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

 Таким чином, застосування спрощеної системи оподаткування надає суб'єкту малого підприємництванизку переваг:

-   спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так і з початку будь-якого кварталу;

-   звільнення від сплати окремих податків, зокрема, податку на прибуток,

-   податку на додану вартість (крім юридичних осіб, які обрали ставки єдиного

-   податку 3% або 7%), земельного податку тощо;

-   надання права вибору сплати ПДВ;

-   спрощення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

 Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, існують і певні недоліки, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

 -   обмеження чисельності працівників та обсягів доходу суб'єктів малого бізнесу,

-   які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

-   заборона займатися певними видами діяльності;

-   заборона на проведення розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи,

-   надані послуги) у негрошовій формі.

51. Обмеження щодо застосування єдиного податку.

 Не можуть бути платниками єдиного податку (291.5):

 - Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами;

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

-  Фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;

-  Фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує

100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

-  Страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;-  Суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

-  Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

-  Фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

-  Суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).