45. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації).

179.1. Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи ( z0064-93 ) (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України. 179.2. Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи: виключно від податкових агентів, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу. 179.3. Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду. Орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов'язаний перевірити визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур. Форма такої довідки встановлюється центральним органом державної податкової служби. Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України. 179.4. Платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках: а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; б) в інших випадках, визначених цим розділом. 179.5. Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу. 179.6. Обов'язок щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку покладається на таких осіб: опікуна або піклувальника - щодо доходів, отриманих неповнолітньою особою або особою, визнаною судом недієздатною; спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) - щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер; державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визначеного в установленому порядку банкрутом. 179.7. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом. 179.8. Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації. 179.9. Форма податкової декларації встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з таких умов: загальна частина податкової декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), що отримує незначна кількість платників податку; податкова декларація є уніфікованою та єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання; відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов'язання фінансового характеру, інформація щодо вказаних відомостей членів сім'ї надаються окремими категоріями громадян, визначеними відповідно до законодавства; розрахунки окремих видів доходів (витрат) мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат); податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення; податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов'язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку. Бланки податкових декларацій мають безоплатно надаватися органами державної податкової служби платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення. 179.10. Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися з запитом до відповідного органу державної податкової служби з проханням надати роз'яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а орган державної податкової служби зобов'язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

46.Порядок оподаткування доходів фіз.. осіб – СПД.

Фіксований податок - це одна із форм прибуткового податку, який сплачується фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Фіксований податок мають права сплачувати громадяни - фізичні особи. Основною умовою є здійснення підприємницької діяльності продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та сплата ринкового збору. Отже, громадяни, які торгують не на ринках, сплачувати фіксований податок не мають права.

Дві інші умов, що дають право на придбання патенту, не такі вже й істотні, тому що у підприємців, які здійснюють продаж товарів на ринках, вони, як правило, є завжди, або діяльність можна дещо змінити, щоб такі умови були. Це зокрема:

o кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з приватним підприємцем (членами сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, та наймані працівники) не повинна перевищувати п'яти осіб;

o валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або використання найманої праці за останні 12 календарних місяці, що передують місяцю придбання патенту, не повинне перевищувати семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн).

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. Так, заборона для фіксованого податку не має великого значення, оскільки такими товарами торгівля на ринках взагалі заборонена. Ліцензії на торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами видаються тільки для стаціонарних торгових точок а торгівля повинна проводитися із застосування електронних касових апаратів (ЕККА).

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі. Мінімальний розмір фіксованого податку, який може бути встановлений - 20 грн. на місяць, максимальний - 100 гривен. Уразі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Єдиним реальним збором, яким сьогодні сплачують підприємці, є відрахування на державне пенсійне страхування. Цей збір до Пенсійного фонду будуть перераховувати місцеві ради у розмірі 10 відсотків від суми фіксованого податку, що надійшов.

47.Необхідність запровадження спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

Спрощена система оподаткування, дійсно стала вагомим засобом підтримки представників малого бізнесу, значно спростивши порядок нарахування та сплати податків, суттєво скоротивши їх перелік та зменшивши вірогідність застосування штрафних санкцій, пов’язаних зі складністю сучасної податкової системи в частині адміністрування податків.

Але, на сьогодні, спрощена система оподаткування є морально застарілою  та не враховує сучасні показники діяльності суб’єктів господарювання. Встановлене обмеження стосовно розміру виручки від реалізації для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб – є заниженим,  тому як за дванадцять років значно зріс індекс інфляції та рівень споживчих цін. Застосування Закону України  „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у діючий редакції, призведе до зростання тіньового сектору, тому як спричинить вимушеність суб’єктів господарювання офіційно показувати розмір виручки в межах дозволених законодавством. Тому спрощена система оподаткування потребує докорінного реформування.

1.                 Дванадцятирічний період існування спрощеної системи оподаткування дозволив виявити як вагомі переваги (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, економія коштів і часу адміністрування податків, сприяння стабільному розвитку господарюючих суб’єктів), так і окремі, проте суттєві, вади її застосування (викривлення дії ринкових механізмів господарювання, нерівномірний розподіл податкового навантаження, створення передумов для ухилення від оподаткування та мінімізації податкових платежів, обмеження фінансових ресурсів Пенсійного фонду та розбалансування системи пенсійного забезпечення).

2.                 Податковий кодекс України дає право суб’єктам малого підприємництва й надалі використовувати спрощену систему оподаткування. Водночас він створює передумови для переходу на загальну систему оподаткування через запровадження на період до 2016 р. пільгового оподаткування прибутку таких суб’єктів господарювання за нульовою ставкою.

3.                 Зміни, що відбулися в механізмі стягнення єдиного податку за період від моменту його запровадження, суттєво зменшили переваги від його застосування. В окремих випадках рівень податкового навантаження за спрощеною системо виявляється вищим, ніж за загальною. Разом з тим, завдяки простоті даної системи вона продовжує широко застосовуватися, лишаючись бажаною для суб’єктів малого бізнесу.

4.                 Оподаткування суб’єктів малого підприємництва у перспективі, на нашу думку, може здійснюватися і без застосування спеціальних режимів оподаткування в межах загальної системи лише за умови усунення наявних колізій у законодавстві, недопущення надмірного адміністративного тиску на платників податків, спрощення податкової звітності та максимального наближення податкового обліку до бухгалтерського з подальшою ліквідацією першого. При цьому обов’язково слід урахувати досвід передових країн світу щодо надання представникам малого бізнесу відповідних податкових привілеїв.

48.Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва – фіз.. осіб.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком за сукупності таких умов, якщо:

- протягом календарного року в трудових відносинах з підприємцем перебували не більше ніж 10 осіб (серед них і члени його сім'ї);

- обсяг виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень.

Для того щоб перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком, потрібно одержати Свідоцтво про сплату єдиного податку.

СПД - фізична особа має право прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком не більше ніж раз протягом календарного року. При відмови від застосування спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку у тому календарному році, в якому здійснився перехід на неї, знову стати платником єдиного податку можливо тільки наступного календарного року.

Для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку потрібно подати до органу Державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності такі документи:

1) заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності встановленої форми;

2) платіжний документ (квитанцію або копію платіжного доручення з позначкою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період, не менший ніж календарний місяць.

Ставки єдиного податку встановлюють місцеві ради за місцем державної реєстрації підприємця.

Підприємці - фізичні особи, які перейшли на сплату єдиного податку, не є платниками ПДВ. Якщо на момент подання заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності вони є платниками податку на додану вартість, то мусять прийняти рішення: залишатися платником ПДВ чи ні.

Новостворені суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, що подали заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, мають самі приймати рішення про реєстрацію платниками ПДВ.